Семен Палій — захисник Європи

Козаки Семена Палія в 1688 році здійснили рейд Очаків — Аккерман — Кілія, чим відволікли на себе значні сили турків, що, в свою чергу, дозволило Габсбургам взяти штурмом Белград (столицю Сербії), а згодом завдати значної поразки туркам при Салониках. Спочатку Угорщина, а потім Трансільванія відійшли від Османської Порти та визнали верховенство імператора Священної Римської імперії. Зважаючи на те, що за рік до того венеціанці зайняли Далмацію, Коринф та Афіни, суверенітет османів у європейських землях майже висів на волоску, але в 1690-у військова фортуна повернулася до турків обличчям: їм вдалося відвоювати Грецію та Сербію і перевести бойові дії в Трансільванію. Козаки Палія та Самуся продовжували атакувати турків у Бесарабії та Єдисані, утримуючи в блокаді Очаків, Аккерман та Кілію.

Козацтво, попри війну, у 1690-х поступово освоює спустошений край. Видатна роль у цьому належить полковнику Семену Палію (Гурку). Автор відомої «Історії русів» Георгій Кониський, називав Семена Палія поводирем свободи в За-дніпров’ї, великим воїном, який воював разом з королем польським Собеським за цезаря німецького проти турків, вів безперестанні війни зі всіма татарами за визволення полонених з держав християнських, яких відбивав та повертав додому, за що його «було нагоро-джено государями та суверенами тих народів цінними подарунками…»

Наступний 1691 рік приніс перемогу Священній лізі у битві при Сланкемені. Крім того війська Яна Собеського та запорозькі козаки розпочали активні рейди в Молдові та Єдисані. Так, у квітні 1691-го на Пересипу загін полковника Семена Палія розбив татарську орду, що поверталася з Угорщини та Молдови з полоненими. Козакам вдалося звільнити бранців і повернути їх на батьківщину. Татари зазнали значних втрат. Залишки їхнього загону козаки переслідували аж до Очакова. Ця подія сталася, імовірно, 10—11 квітня 1691 року на Пересипу, що нині є частиною нашого міста. Як справедливо вважає сучасний одеський історик Тарас Гончарук, успішно врахувавши дані розвідки, Семен Палій влаштував засідку саме в такій ділянці шляху, де татари не змогли скористатися чисельною перевагою, а, до того ж, вважаючи, що небезпека з боку козаків уже позаду, відправили значну частину охорони в Хаджибей.

Восени того ж 1691-го Семен Палій здійснив вдалий напад на турецькі фортеці Сороки та Аккерман. Відомий український історик Анатолій Бачинський про роль полковника Семена Палія писав так: «Під проводом С. Палія козаки активізують боротьбу з турецько-татарськими агресорами. Протягом 1684 — 1699 років вони здійснюють успішні походи на Аккерман, Кілію, Бендери, Кизикермен в пониззі Дніпра, Очаків та супроти Буджацької орди».

Найславетнішу перемогу над турецько-татарським військом на теренах нашого краю Семен Палій здобув неподалік від Балти у 1693 році. Вона увійшла в історію під назвою «битва на Кодимі».

Саме з цією битвою пов’язана легенда про виникнення «Палієвого озера». У вересні 1693-го 40-тисячне військо кримського хана планувало наступ на Київ. Семен Палій, скориставшись відсутністю орди в Очаківському степу, із 7-тисячним козацьким військом, що складалося з Переяславського полку та полків, створених з охочої  людності, здійснив успішний похід на татарські землі та фортецю Бендери. Татари, дізнавшись про напад на їх територію, припинили похід на Київ і повернули назустріч козацькому війську. Зустрілися війська на річці Кодима, яка була кордоном польських і турецьких володінь. Маючи чисельну перевагу, татари пішли у наступ. Козаки  отаборилися возами, засипали їх землею і почали оборонятися. Цілий день татари атакували козацький табір, але прорвати захист не змогли. З наступом ночі штурм припинився.  Козаки за наказом Палія збудували гать по течії річки. Вдосвіта цю загату зруйнували, і руйнівний потік линув у татарський табір. У паніці татари, намагаючись урятуватися, почали розбігатися. Козаки вдарили в тил деморалізованому війську. Ворог зазнав повної поразки. Перемога нечисельного козацького війська над татарською ордою справила гнітюче враження на хана.

Завдяки звитязі на Кодимі від руйнації врятували Київ і землі Правобережжя. На певний час татари змушені були припинити набіги. За легендарними, вже сама згадка імені Семена Палія наводила жах  на нападників.

Наприкінці ХVІІ ст. на  лівому березі річки Кодими у польських володіннях виникає поселення Палієве Озеро. За деякими джерелами, назва його якраз і пішла від прізвиська славного полковника. Вірогідно, що то було саме те озеро (через деякий час пересохло), яке утворилося внаслідок військово-тактичної операції очільника козацького війська Семена Палія. Те поселення було на території сучасної Балти.

Битва на Кодимі 1693 року — це значна героїчна сторінка в історії України та Східної Європи. По-перше, слід звернути увагу на співвідношення сторін: 7 тисяч козаків проти 40 тисяч татар. Для порівняння: російська військова історична наука досі тиражує міф про перемогу 7-тисячного корпусу генерала Олександра Суворова над 40-тисячним турецьким військом під Фокшанами влітку 1789 року, хоча насправді турецькій армії протистояли об’єднанні 25-тисячні австрійсько-російські сили генерал-фельдмаршала принца Фрідріха Кобурга та генерала Олександра Суворова. По-друге, битва на Кодимі нехай тимчасово, але змінила ландшафт регіону. Історія Європи знає лише два такі приклади. Другий — це вже під час Першої світової війни, так звана Месинська операція 7 червня 1917 року в Бельгії, коли англійці підірвали 19 мінних галерей під німецькими позиціями, внаслідок чого загинуло 10 тисяч німецьких вояків та виник глибокий кратер, який згодом заповнила вода.

Після битви на Кодимі союзні сили Священної ліги вже не зазнавали поразок. Так, у вересні 1697-у принц Євген Савойський під Зентою на Тисі ущент розбив війська султана. 20 тисяч османів загинули в бою та 10 тисяч потонули в Тисі. Ця блискуча перемога дала можливість союзникам увійти в Сербію і Боснію та змусити Османську Високу Порту піти на перемир’я в Карловицях у 1699 році. Згідно з ним Османська імперія втрачала значні території в Європі: Священна Римська імперія отримала Угорщину, Трансільванію, Славонію; Республіка Венеція — частину Далмації, Морею, острови Егіну і Санта-Моро, а Річ Посполита — Поділля та Правобережну Україну. Цей мирний договір забрав в Османської Порти значні завоювання Сулеймана II Великого та був початком її занепаду: відтоді вона втрачає одну провінцію за іншою.

У цьому є й значна заслуга полковника Семена Палія та запорозьких козаків.

Намагання Семена Палія відновити козацький устрій на Правобережній Україні призвело до конфлікту з польською владою та викликало розгортання козацького повстання у 1702 році, яке він й очолив. Події відбувалися на Поділлі та Брацлавщині. Навесні 1703-го поляки за допомогою російських військ придушили козацькі виступи.

Частина учасників повстання, якій вдалося врятуватися, перейшла за Дністер, у Молдавське кня-зівство, інша — оселилася по річках Савранка, Кодима, Південний Буг. За переказами, саме ці козаки стали засновниками поселення Пужайкове. За версією дослідника історії цього села Івана Демченка, першими поселенцями тут були саме учасники повстання під проводом Семена Палія. Назва села, за легендою, походить від слів «пужай» + «кого» і свідчить про войовничий характер його засновників. Село було вдало розташоване з військової точки зору — на півострові, утвореному течією Савранки. Зі сходу, півдня і заходу його захищали води цієї річки, а з півночі — болотиста місцевість. Слід зауважити, що серед старожилів Пужайкового поширене прізвище Палій.

Семен Палій — справжній патріотичний приклад для сучасних українців. Ось як його охарактеризував відомий український історик Дмитро Яворницький: «Палій, як всі справжні запорожці, був прибічником народовладдя в Україні, захисником особистої свободи та по-літичної автономії, ненависником панського самовладдя та чванства і противником рабства у всякій його формі».

Дмитро БОНДАРЕНКО,
історик.
м. Одеса.

Міла ЧАБАН,
історик.
Балтський район,
с. Пужайкове.