Тридцять четверта «Степанова весна»

З Івано-Франківщини потягом до Одеси приїхав постійний — ще з 2001 року — учасник цих дійств Ігор Чепіль — артист розмовного жанру, лауреат Всеукраїнського фестивалю гумору й сатири, першого конкурсу імені Андрія Сови, прикарпатського фестивалю «Андрел», нагороджений медаллю Степана Олійника «За благодійну підтримку української культури». Уперше на «Степанову весну» завітав ще один представник Івано-Франківщини — Микола Кавацюк з Коломиї, столиці карпатських гуцулів, також артист розмовного жанру, лауреат міжнародних гуцульських фестивалів, поет, краєзнавець, лауреат премії імені Степана Олійника. Із Черкас прибули Володимир Стрекаль і Віктор Деркач.

Від Одеської обласної організації Національної спілки письменників, крім автора цих рядків, втретє взяв участь у фестивалі відомий поет і перекладач Віталій Бошков. Цього разу йому було чим прозвітувати і перед колегами, і перед славним іменем великого гумориста: у «Бібліотечці лауреатів премії імені Степана Олійника з’явилася ошатно видана збірка «Жарти не з олійниці» — вірші Степана Олійника» українською та гагаузькою мовами в перекладі Віталія Бошкова, який, якщо зважити, що «віршований гумор перекладати найважче», майстерно справився із завданням. Принагідно скажемо, що до цієї збірки потрапили і короткі, і значно більші за обсягом твори українського класика: «В Одесі на «Привозі», «Сам себе перехитрив», «Пес Барбос і повчальний крос», «Панас без прикрас», «Дочка і невістка», «Йшов автобус на Полтаву», «Футбол і моя теща» та багато інших. Збірка, видана білінгвою, безсумнівно, є неординарним явищем у скарбниці олійникознавства, і вона ніколи не зникне з овиду як поціновувачів дотепного і влучного Олійниківського гумору, так і з поля зору літературо- та мовознавців. Адже якщо повторитися, то давно вже виникла потреба паралельно започаткувати наукове олійникознавство у вигляді науково-практичних конференцій з виданням збірників доповідей учасників таких зібрань. В Одесі для цього є і наукові сили, і відповідні наукові центри. На Вінниччині діє недавно заснований Міжнародний музей гумору, подібні є і в Івано-Франківській області та в болгарському місті Габрово.

З огляду на геть знищені дороги на Балту, Пасицели та Левадівку, на яких з успіхом можна проводити екстремальні міжнародні змагання з авторалі, від імені всіх, хто прибув на Олійниківський фестиваль, слід оголосити найвищу подяку нашим віртуозним водіям-каскадерам, що благополучно доставили своїх незвичайних пасажирів за визначеним маршрутом.

У Балті гостей зустрічали очільник Фонду ім. С.І. Олійника Валерій Бойченко, голови тамтешніх райради та райдержадміністрації Олексій Пантілєєв та Олесь Вітряний. Останній у своєму вітальному слові, зокрема, зазначив: «Сатирик — це людина, яка помічає те, чого не помічають або не хочуть помічати інші. А він не просто виявляє негативні прояви, а й ще й «піднімає їх на люди». Це, безумовно, чітка позиція громадянина, це позиція українця».

І з Балти всі вирушили в село Пасицели, де народився Степан Іванович Олійник. Біля школи імені поета-земляка відбулося покладання квітів до меморіального знака славному гумористові. У цьому мальовничому селі минули Степанкові три роки, коли, потерпаючи від нестатків, уся багатодітна родина Олійників вирішила будь-що перебратися до заокеанської Канади і вже, було, повантажила свої скромні пожитки на вози, як прибув з Миколаївки (теперішньої Левадівки) дядько Леонтій і переконав майже емігрантів переїхати в село, де він мешкав і де на околиці можна було придбати хатину…

Після вручення хліба-солі на авансцені місцевої школи учасники самодіяльного народного козацького хору виконали «Пісню про Пасицели» на слова Степана Олійника. Перед земляками з хвилюючим словом виступила Леся Степанівна Олійник, яка з великою любов’ю поділилася спогадами про батька, розповіла про його визнану народом творчість.

Незабутнє враження справили і найменші виконавці, які декламували твори свого талановитого земляка, і дорослі читці — їх усіх зала щиро нагородила своїми аплодисментами. Під власний су-провід дзвінкоголосої бандури прекрасні пісні зі свого репертуару виконала Лариса Дедюх. А Ігор Чепіль і Микола Кавацюк читали гуморески. З вітальними словами до присутніх звернулися Валерій Бойченко, Віталій Бошков, Василь Довжик, котрий провів бездоганний майстер-клас перед захопленими наймолодшими школяриками, та інші.

Другого дня учасники «Степанової весни» долали друге крило розбитого бездоріжжя, добираючись у Левадівку. Тут біля школи імені Олеся Гончара до пам’ятника Степанові Олійнику поклали квіти, виступили з промовами. У музеї великого гумориста, де поміж експонатів, на жаль, побачили «колорадську» стрічку й червоні стяги з «дєдушкой Володєй» (закон про декомунізацію чомусь обійшов цей до-стойний заклад, і він досі залишається прихистком людиноненависної ідеології та сепаратиських символів), відбулося нагородження переможців Олійниківського конкурсу.

У фойє місцевого палацу культури левадівець, нині всесвітньо відомий художник Микола Вилкун розмістив свою чудову експозицію, яку з увагою і захопленням оглянули гості й мешканці села, взявши участь у такій несподіваній презентації.

Глядацька зала Левадівського палацу культури виявилася переповненою і цього разу. З привітальним словом перед слухачами виступила донька поета, представник райдержадміністрації, переможці Олійниківського конкурсу і неперевершені Лариса Дедюх, дует «Доля», Ігор Чепіль, Микола Кавацюк, Василь Довжик, Віктор Деркач та інші.

На завершення з неприхованим захопленням і задоволенням істинні шанувальники виняткового таланту Степана Івановича Олійника щиро відзначали, що і цей, уже тридцять четвертий, фестиваль на малій батьківщині великого українського гумориста таки вдався.

Дмитро ШУПТА,
академік, член НСПУ,
лауреат літературної премії імені Степана Олійника.