Красна у Саврані весна

Це були як вироби декоративно-прикладного мистецтва, так і випечене та зварене руками учнів, що, до речі, користувалося найбільшим попитом серед місцевих жителів та гостей. Паралельно з такими заходами директор робила все для того, аби кухню закладу, де проводяться навчання з майбутніми кухарями-пекарями, забезпечити найновітнішою побутовою технікою. Втім, знайшлося тут місце і для натуральної селянської печі.

Поки це пригадувала і розмірковувала, «Ой, весна красна» набирала обертів. Діти розповідали про народні весняні свята — Масницю (Масляну), Теплого Олекси, Великдень — та пов’язані з ними українські традиції, звичаї, обряди. Ці оповіді супроводжувалися хороводами, декламуванням віршованих рядків, українськими піснями. Тоді до учнів-виконавців приєднувалися не лише їхні вчителі та майстри, а й увесь зал. Уміло впліталися у сценарій поезії Леся Українки і Тараса Шевченка, які й народилися якраз у пору, коли прокидається від зимового сну Мавка, коли весна «чорну землю сонну розбудила, уквітчала її рястом, барвінком укрила».

Не забули діти і про весняні звичаї болгар, молдован (серед тих, хто навчається в училищі, є чимало представників цих національностей), румунів та сербів. Скажімо, молдовани, зустрічаючи весну, виготовляли обереги-мерцишори. Такий оберіг — білу і червону квіточки, сплетені шнурочком — одержав від дітей на щастя кожен присутній на святі.

Варто відзначити, що подібне дійство — зустріч весни — в училищі проводиться щороку. Але, знаючи ініціативність, винахідливість керівника закладу, її вміння щораз по-іншому підійти до реалізації задуманого, відчувала: найцікавіше — попереду, що варто чекати якоїсь родзинки, чогось непередбачуваного. І не помилилася.

— Шановні друзі, — звернулася до присутніх Ярослава Борисівна. — Сьогодні ми з вами зустріли найпрекраснішу пору року. Весна приносить тепло, радість. Чоловіки дарують жінкам перші весняні квіти. Ми також хочемо зробити для Саврані своєрідний подарунок. Сьогодні на базі нашого училища ми відкриваємо молодіжне кафе. Це не лише один із способів заробити кошти. Тут молодь спілкуватиметься. Наші вихованці зближатимуться з місцевими юнаками та дівчатами. А натхненником у цій справі став для нас голова районної держадміністрації Віталій Сергійович Свічинський, за що ми йому щиро вдячні.

На жаль, через службове відрядження очільник ра-йону не зміг прийти на свято. Але від імені адміністрації багато гарних слів на адресу навчального закладу сказав його перший заступник Юрій Демедюк. Виступив і голова районної ради Микола Базей. У «зустрічі весни» взяли також участь заступник голови РДА Олександр Хапатнюковський та селищний голова Саврані Сергій Дужій.

На завершення заходу майбутні кухарі-пекарі, одягнені, як і годиться, у спеціальну форму, пригостили всіх українським обрядовим печивом, молдовською мамалигою зі всіма неймовірними приправами, солодкою випічкою, демонструючи цим свої навички і вміння, набуті під час навчання.

— Плануємо відкрити ще й групу, де учні здобуватимуть професію бармена-офіціанта, — поділилася задумами Яро-слава Жирун.

Віриться, що колективу це під силу. Адже коло професій, які можна опанувати в училищі, з кожним роком розширюється. Тут набувають не лише сільськогосподарських, будівельних та інших спеціальностей, а й навчаються комп’ютерній справі. Для цього тут є добре обладнані кабінети. Цікаво органі-зовується й дозвілля молоді. Вихованці Савранського ПТАУ успішно виступають на різноманітних районних та обласних конкурсах. Але найголовнішим, напевне, є те, що колектив на чолі зі своїм керівником зумів зламати роками вироблений у суспільстві стереотип щодо меншовартості учнів ПТУ. І недарма з легкої руки Віталія Свічинського Савранське професійно-технічне аграрне училище почали називати технікумом. Нехай це ще й не офіційно. Та, як би там не було, навчальний заклад для такого майбутнього має хороше підґрунтя.

Діана МУДРА.
Савранський район.