Ну і в кого було краще?..

Готуючись до свята, розпочали з підбору ведучих. Усіх насторожив той факт, що напередодні такої відповідальної дати ніхто із працівників райдержадміністрації, яку очолює Віталій Свічинський (а ініціатива заходу належала саме їм), не звертався з пропозицією вести програму ні до працівників культури, ні до освітян, як робилося це зазвичай. Та й до написання сценарію нікого не долучали. « Як то воно має бути?» — ламали всі голову.

…Й ось спалахнув світловими ефектами по-весняному облаштований зал. З мікрофонів полилася ніжна лірична мелодія, і на сцену вийшли двоє молодих, елегантних, струнких, підтягнутих, а потім, як з’ясувалося, ще й кмітливих та дотепних чоловіків. На якусь мить глядачі завмерли від несподіванки, а потім зал вибухнув громом аплодисментів. Це були заступники голови райдержадміністрації Юрій Демедюк та Олександр Хапатнюковський (на знімку). І представили вони один одного теж досить оригінально. «Найкращий друг освітян, нічний жах працівників культури (бо в який час найкраще перевіряти, як вони працюють, коли не вночі?), остання надія для савранських медиків», — це про Юрія, який опікується саме цими галузями. І «знавець савранської економіки, побратим наших аграріїв, поціновувач жіночої краси», — це вже про Олександра. А щоби не утискати права жінок, Юрій та Олександр взяли собі на допомогу блондинку в червоному — юну Катерину, прикраси для якої презентувала місцевий підприємець Наталія Довбня.

Конкурс «Жінка року» проходив у десяти номінаціях. Фотографії панянок, які взяли у ньому участь, висвічувалися на великому екрані. З-поміж трьох представниць кожної номінації, яких запрошували на сцену, потрібно було назвати переможницю. Така процедура для всіх звична. Але як зробити її цікавішою? — заздалегідь міркували в райдержадміністрації. Після багатьох обговорень і розгляду різних варіантів придумали (все та ж адміністрація і громадський діяч Оксана Орел; сценарій, до речі, теж самі писали).

У савранському дошкільному закладі «Веселка» є хлопчик Денис Стукаленко. Під час одного із занять у дитсадку, коли мова зайшла про те, хто ким хоче стати, він впевнено заявив: «Хочу бути президентом району». То кому, як не Денису — майбутньому очільнику савранського краю, було привітати переможницю у номінації «Жінка у владі»? Так і зробили. Відчуваючи дружну підтримку залу, малюк нітрохи не знітився. Першу у своєму житті «президентську місію» він виконав дуже відповідально і серйозно.

— А як ви думаєте, — звернулися до глядачів ведучі, — хто найкраще знає про все, що відбувається у центральній ра-йонній лікарні? Скажете — головний лікар? Ні, помиляєтеся! Це «смотрящий» — директор Савранської ЗОШ І—ІІІ ступенів Іван Ліщенко. Із території школи — з одного боку та з подвір’я будинку, де він проживає, — з другого йому прекрасно видно, хто із медпрацівників коли приходить на працю, чи не покидає, бува, хто лікарню у робочий час. Навіть чути, як відгукуються про своїх медиків пацієнти. Тож саме Іванові Ліщенку випала нагода сказати мед-працівникам все, що він про них думає, оголошуючи результати конкурсу у номінації «Жінка — берегиня життя».

Події, які відбувалися на сцені, не давали змоги глядачам розслабитися ні на мить. Ну скажіть, хіба не викличе настороженого зацікавлення те, що раптом починає звучати пісня, яка рве душу відомими рядками «Помоги мне…» і на сцену виходять працівниці соціальної сфери? А під звуки пісні Висоцького «Раз, два, три, четыре…» — з’являються спортсменки, вчительки фізичної культури? Під відповідну мелодію нагороди конкурсанткам номінації «Жінки із зірками на погонах» вручив колишній військовий, «настоящий полковник», а нині працівник райдержадміністрації Микола Майсос.

Та які б інтриги не зав’язувалися, як би не повертали події, які б несподівані сюрпризи глядачам не підносили, в центрі уваги завжди була жінка. Кожній із номінанток давали влучні характеристики, їм адресувалися найгарніші слова. На їхню честь лунали прекрасні пісні, їм присвячували хореографічні номери. А як дружно та захоплено підтримував своїх фавориток зал! І тут мимоволі закрадається думка, що організатори свята, мабуть, встигли попрацювати і з глядачами. Бо всі вони, як один, йдучи до районного будинку культури, взяли із собою хороший настрій, доброзичливість і щирі посмішки.

У результаті переможницями у номінаціях «Жінка у владі», «Жінка — берегиня життя», «Жінка на освітянській ниві», «Жінка — творець краси і натхнення», «Жінка із зірками на погонах», «Жінка — підкорювач спортивних висот», «Жінка у соціальній сфері», «Жінка — підприємець», «Жінка у сільському господарстві», «Прорив року — майбутнє Савранщини», відповідно, стали: Ольга Стаднік — начальник відділу надання адміністративних послуг РДА; Людмила Адаменко — лікар-терапевт ЦРЛ; Ярослава Жирун — директор Савранського ПТАУ; Лілія Полі-щук — методист районного будинку культури; Олена Понікарова — майор поліції; Людмила Кузьміцька — вчителька фізкультури Савранської школи; Інна Назарова — завідувачка відділення ста-ціонарного догляду терцентру; Ольга Грицишина — приватний підприємець; Тетяна Гаврищук — директор СВК «Прибужець»; Юлія Дужій — керівник філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк». Але інші номінантки аж ніяк не відчували себе переможеними. Їх щиро вітали колеги, друзі, знайомі, дарували березневі квіти. З ними фотографувалися. А хтось із глядачів по-філософськи підсумував: «Найвища вершина не та, яку ти підкорив, а та, що попереду». Це жінкам на перспективу.

Діана МУДРА.
Савранський район.