Запит на оновлення

Українці констатують відсутність результатів реформ. Тільки 21,2% вважає, що в державі проводяться реальні реформи, тоді як 71,5% — ні. До речі, в опитуванні, проведеному рік тому, соці-ологи ставили аналогічне запитання й отримали такі ж цифри. Під час якісних досліджень (фокус-груп) респонденти, в основному, відзначають прогрес у реформі поліції та армії.

Більшість опитаних не згодні жертвувати своїм добробутом заради реформ. Тільки п’ята частина суспільства готова терпіти матеріальні труднощі (22,1%) і майже 3/4 не готові це робити (73,1%). Як наголошують експерти, це створює широке поле можливостей для діяльності сил, що тяжіють до популізму.

Соціологи відзначають високий рівень недовіри до всіх інститутів влади, полі-тичних лідерів і політичних партій. Немає жодного політика з позитивним балансом довіри/недовіри. При цьому спостерігається серйозний рівень довіри до громадянського суспільства і волонтерського руху. Загальна криза довіри свідчить про те, що люди не бачать виразника своїх інтересів серед політиків і політичних сил. Тому можна констатувати, що в суспільстві є запит на нову політичну силу.

Найкращий баланс схвалення-несхвалення дій мають Андрій Садовий (його дії схвалюють 34,0% і не схвалюють 40,9%) та Михайло Саакашвілі (відповідно, 33,9% та 40,5%). Ці політики та їхні політсили мають найбільший потенціал для зростання рейтингу. І саме ці політсили посідають перші два місця у рейтингу (за них готові проголосувати 13,4% та 12,2% відповідно).

Лідером президентського рейтингу залишається Петро Порошенко. Він має досить стабільну підтримку. Дії глави держави схвалюють 20,7% опитаних. Зважаючи на високий рівень фрагментації політичного спектру, це дозволяє П. Порошенку залишатися лідером електоральних симпатій. Якби вибори президента проводилися в найближчу неділю, то його підтримали б 17,2% виборців. Слід зазначити, що наразі цей електорат досить стійкий. Петро Порошенко має постійну підтримку на рівні 15—20%. Частково це так званий електорат влади, представлений людьми, завжди готовими голосувати за чинних посадовців.

У президентському рейтингу можна виділити дві основні групи. Перша — це лідери Петро Порошенко і Юлія Тимошенко, яка дещо йому поступається, (17,2% та 15,9%). І друга група — політики, які мають десь 11% підтримки і їхні показники відрізняються в діапазоні статистичної похибки. Це — Андрій Садовий, Олег Ляшко, Анатолій Гриценко, Юрій Бойко. Настільки близькі результати не дозволяють говорити про те, що хтось із них є лідером у своїй групі.

Для Петра Порошенка вигідна ситуація, коли за порівняно невисокого рейтингу його підтримки є велика кількість інших кандидатів з низьким рейтингом, які «розмивають» решту поля. Для Юлії Тимошенко, навпаки, така ситуація невигідна, бо поле її потенційних прихильників, що незадоволені чинною владою, сильно розпорошується серед великої кількості учасників перегонів.

Згідно з результатами дослідження, 42,3% респондентів висловилися за проведення в Україні дострокових парламентських виборів, 46,2% — проти. Вагалися з відповіддю 11,6%.

Спектр політичних уподобань виборців дуже сильно фрагментований. Згідно з опитуванням, до Верховної Ради проходить 8 партій. Спостерігаємо «розфокусування» політичних сил. Практично підряд ідуть 5 партій, рейтинг яких відрізняється несуттєво, — від 10 до 13%. Частка тих, хто вагається з вибором партії на голосуванні, становить 20,3%. Сер-йозні зміни на політичному полі можливі за актуалізації нових питань порядку денного або активізації нових політичних гравців.

Як уже мовилося, слід відзначити інфантильність настроїв суспільства, внаслідок якої політичні партії, що використовують популістські гасла, мають високий рейтинг.

У потенційної політичної сили Міхеіла Саакашвілі немає свого електорального поля. Якщо аналізувати варіанти голосування за список партій без участі потенційного блоку Саакашвілі і з його участю, то можна констатувати, що його політсила забере голоси в інших лідерів полі-тичного процесу практично рівномірно («Самопоміч» — 2,2%, «Батьківщина» — 1,9%, «Опозиційний блок» — 1,5%, Радикальна партія — 2,2%, «Солідарність» — 1,2%, «Свобода» — 1,3%, «Укроп» — 0,2%, «Громадянська позиція» — 0,5%).

Серед державних інституцій найвищою довірою користуються місцеві органи влади: їм довіряють 42,6% і не довіряють 50,1%. Для порівняння: Верховній Раді довіряють 8,5% і не довіряють 87,6%, Кабміну — 9,6% та 86,2%, парламент-ській коаліції — 10,1% та 82,4%. Отже, суспільство потребує децентралізації і вірить в ефективність місцевого самоврядування.

Серед силових структур найвищий рівень довіри до Збройних сил і поліції. Армії довіряють 48,8%, поліції — 34,3%, не довіряють 43% та 51,7% відповідно. При цьому слід зауважити, що довіра до колишніх міліцейських структур становила лише 8,1%, а рівень недовіри був 85,4%. А ще слід зазначити, що рівень довіри до новоствореної поліції (передусім до патрульної поліції) тільки формується, ос-кільки не у всіх регіонах ще введені нові патрулі і не видно конкретної роботи.

Катастрофічний рівень недовіри до судів і прокуратури. Судам не довіряють 89,3% опитаних, прокуратурі — 85,5%.

Найбільшим рівнем довіри користуються волонтери і громадянське сус-пільство. Волонтерам довіряють 71,3% і не довіряють лише 19,4% опитаних, громадським організаціям — 49,2% та 34,4% відповідно.

У рамках дослідження було опитано 2000 респондентів у всіх регіонах України (без урахування населення окупованих територій АР Крим, Донецької та Луганської областей). Похибка репрезентативності дослідження не перевищує +/-2,2%.

Джерело: http://institute.gorshenin.ua.