Критичні точки і вузькі місця

Ще на минулій сесії депутати вирішили запросити та заслухати прокурора області, начальника головного управління Національної поліції та керівника Одеської митниці.

Прийшли начальник митниці Юлія Марушевська та заступник начальника ГУ НП — начальник слідчого управління Сергій Пантелеєв, що викликало невдоволення серед депутатів, оскільки, казали, прокурор та головний поліцейський зігнорували їхньою волею.

Чи не з півгодини Юлія Марушевська доповідала з трибуни про здобутки та плани підконтрольної їй структури, закликаючи депутатів посприяти розвитку митниці для суттєвого збільшення фінансових надходжень, немалу частку з яких  у 2016 році передбачають переказати до спеціального фонду обласного бюджету (в тому числі йдеться про відрахування на реконструкцію і поточний ремонт автомобільних доріг загального користування державного значення).

Окрім схвальних реплік, пролунало й немало критики в бік Юлії Марушевської, мовляв, про якісь здобутки люди чують лише від неї самої та від її заступників, тоді як результатом справної роботи митниці мусять бути конкретні суми грошей, нею зароблених, а також наобіцяне повне викорінення корупції, чого також допоки не простежується.

Сергій Пантелеєв виступив з інформацією про результати роз-слідування трагічних подій в Одесі: розгін наметового містечка прихильників євроінтеграції на Приморському бульварі та підпал їхніх автомобілів 25 листопада 2013 року, побиття активістів Євромайдану та працівників ЗМІ під час мітингу під адмінбудинком облдерж-адміністрації 19 лютого 2014-го та трагічних подій на Куликовому полі 2 травня того ж року. Щодо останньої, то, як поінформував промовець, зараз матеріали справи передані з Києва до Одеси, призначено низку нових експертиз. Про перебіг розслідування він висловив готовність звітувати щомісячно. У справі про побиття учасників акції «Не стріляй!», а в день проведення сесії, 19 лютого, минуло рівно два роки з моменту, як в Одесі «тітушок» кинули проти жменьки мирних протестувальників і журналістів, також поступ мізерний: до відповідальності притягнуто лише одного з тих, хто чинив розправу.

Тривала за часом дискусія виникла у сесійній залі під час роз-гляду питання про передачу договором дарування будівлі Бродської синагоги зі спільної власності територіальних громад у власність одеської іудейської релігійної громади «Хабад-Шомрей Шабос». Як відомо в цій культовій споруді з повоєнних часів розташовується державний архів Одещини (за кількістю документів, які там збері-гаються, — це одна з найбільших таких установ в Україні).

Керівник обласного архіву Володимир Левчук, який просив слова на сесії, привів із собою чи не весь штат закладу. Кілька десятків людей розмістилися у ложі преси, що створило незручності для представників ЗМІ, вимушених більш як три години сидіти на підлозі чи тіснитися біля входу. Окрім того, архіві-сти заважали нам працювати, адже гучно реагували на все, що відбувалося у залі: викрикували чи плескали у долоні.

Збуджені люди не реагували й на зауваження журналістів про те, що пікетувальники традиційно ви-словлюють свою позицію перед будівлею облради. До речі, того ранку там протестували мешканці села Випасне Білгород-Дністровського району, які виступають за повернення водогону, захопленого спритним приватником, у власність громади; представники Білгород-Дністровського педучилища, які захищали своє право на базу відпочинку «Педагог» у Затоці (їх, до слова, почули й залишили наразі комплекс освітянам); працівники оптового ринку «7-й кілометр», невдоволені орендарями; активісти одеського Євромайдану з вимогою покарати всіх причетних до вже згаданого побоїща 19 лютого; а також прибічники Куликового поля зі своїми претензіями до перебігу розслідування трагедії 2 травня.

Як пояснив Анатолій Урбанський, Бродську синагогу, точніше те, що від неї залишилося, необхідно повернути її законному власникові, адже зводилася культова споруда на пожертви єврейської общини. Сотень мільйонів гривень, які потрібні на її реставрацію, наша обласна громада не має, а ось община, очевидно їх знайде, підключивши до справи міжнародні капітали.

Щодо обласного архіву, який давно не поміщається в стінах та підвалах будівлі на розі вулиць Пушкінської та Жуковського, щодня ризикуючи бути затопленим чи заваленим розкришеною від часу цеглою, то він частково залишиться в Одесі — на Пироговській (з найціннішими матеріалами), а решту ж фондів планується перевезти до села Олександрівка Комінтер-нівського району, де вже виділено майже дві тисячі квадратних метрів площі. (Йдеться про приміщення колишньої психіатричної лікарні, яке також потребує чималих капіталовкладень, адже перебуває в напівзруйнованому стані.)

Зрозуміло, архіваріуси протестують, зокрема й через те, що доведеться довго добиратися на роботу. Вони хочуть отримати облаштовані площі в центрі міста, чого, запевняли, й домагатимуться.

Депутати зійшлися на тому, що голова обласної ради своїм протокольним дорученням створить робочу групу з врегулювання ситуації.

Під час сесійного засідання було ухвалено низку звернень до керівництва країни. Вони стосуються необхідності збереження в поточному році існуючої системи оподаткування сільськогосподарських товаровиробників; внесення змін до держбюджету з метою компенсації транспортникам витрат, пов’язаних із перевезенням пільгових категорій громадян; стосовно нагальної потреби збільшення фінансування районних лікарень та професійно-технічних училищ.

А з профтехосвітою на Одещині фінансова ситуація катастрофічна. В області діє 39 ПТУ, де здобувають робітничі спеціальності понад 60 тисяч учнів. Через зміни у законодавстві утримання навчальних закладів у 2016 році перекладено на плечі місцевих бюджетів, що сьогодні є занадто проблематичним, а згодом взагалі може призвести до руйнування системи підготовки робітничих кадрів. Із потрібних 315,5 мільйона гривень маємо лише 29 мільйонів, яких вистачить на два-три місяці. Якщо держава не надасть субвенції — катастрофа не за горами.

На сесії ухвалили низку земельних та кадрових питань.

Ніна ЗАЛЕВСЬКА.