Дисбаланс повноважень

Є деякі зрушення, чогось досягти не вдалося, десь ми зупинилися, однак можна точно стверджувати, що процес децентралізації, як суспільне явище, відбувається. Схвалені концепція та низка законопроектів. У них закладені основні принципи місцевого самоврядування: відкритість, прозорість та підзвітність влади, доступність публічних послуг, фінансова спроможність громад, субсидіарність.

На форумі, що пройшов в Одесі, наголос було зроблено на субсидіарності як ключовому принципі, без якого децентралі-зація в Україні повноцінно відбутися не зможе.

Дмитро ДОБРОДОМОВ, народний депутат України, голова політ-ради партії «Громадський рух «Народний контроль»:

— Як депутат говоритиму про законодавчий аспект. Переходу до процесу децентралізації передував закон «Про добровільне об’єднання територіальних громад». Навіть на дуже проблемних територіях у Донецькій та Луганській областях, не так жваво, як в інших регіонах, але цей процес просувається. Загалом в Україні більшість суперечок точиться у політичній площині. Відбуваються певні спекуляції та підміна понять. Дехто децентралізацію подає як предтечу майбутньої федералізації. Це не відповідало б дійсності, якби не сумнозвісні зміни до Конституції. Сьогодні голосів у парламенті для прийняття цих змін нема, це очевидно. Тому знайшлися юридичні механізми відкладення цього питання, і це стосується не лише дуже суперечливого 18-го пункту, який говорить про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей. Це окреме питання, яке, на моє переконання, взагалі не мало фігурувати в цих змінах. У парламенті є депутати, які вважають, що взагалі не підтримають змін, допоки цей пункт там буде. Ситуація створена абсолютно штучно і прив’язана до виконання Мінських угод, там змішалися «коні — люди» і все решта.

Є проблеми й іншого характеру, які стосуються децентралізації, передусім — створення інституту префектів. Ці інститути не децентралізують, а централізують владу — досить уважно прочитати ті принципи, які там закладені. Префект призначатиметься президентом і матиме виключне право на владу. Префект, наділений великими юридичними правами, може реагувати на рішення органів місцевого самоврядування, тоді як органи місцевого самоврядування втрачають будь-який вплив на його діяльність. Якщо нині голові ОДА можуть ви-словити недовіру 2/3 депутатів обл-ради, і це означає автоматичне звільнення, то на префекта це абсолютно не поширюється, такої норми нема.

Вихід із ситуації: політичні сили, які схвалюють рішення, повинні досягти компромісного варіанту, який задовольнить усіх і набере необхідну кількість голосів. Зараз очевидно, що зміни до Конституції в частині децентралізації перейшли стовідсотково в політичну площину. Треба повертатися назад, треба приймати той текст, який буде проголосований і запустить реальний механізм.

Модератор:

— Хтось з експертів, закликаючи проголосувати за зміни до Конституції, свого часу сказав: «У Раді мають з’явитися 300 спартанців». Наразі цих 300 спартанців, які візьмуть на себе всю повноту відповідальності за цю реформу, нема Сподіватимемося, що вони знайдуться ще в цьому складі парламенту.

Дмитро Добродомов:

— Інший не менш поважний експерт сказав: «Не дай, Боже, щоб для цієї редакції змін до Конституції у Раді з’явилося 300 зрадників...

Володимир ГІРНЯК, заступник голови Львівської обласної ради, представник політичної партії «Громадянська позиція»:

— Багато що можна зробити вже зараз, не чекаючи змін до Конституції. Що таке субсидіарність? Це означає, що органи влади на місцевому рівні мають виконувати максимальну кількість повноважень, а коли певні повноваження виконувати не можуть, то вони передаються на загальнодержавний рівень. Є питання децентралізації і питання субсидіарності. Питання децентралізації — ширше. Про принцип субсидіарності ми почали говорити у 2014 році, після Революції Гідності. Є кілька засадничих речей, якими ми повинні керуватися. Перше — принцип субсидіарності не повинен за-стосовуватися до сектора безпеки України. Друге — зменшення повноважень Президента України в рамках запровадження цього принципу не має торкатися його зовнішньополітичних функцій. Третє — принцип субсидіарності не повинен призводити до федералізації країни. Четверте — бюджетна субсидіарність не повинна спричиняти нерівність регіонів України.

Що стосується принципів субсидіарності, вважаю, ключова річ, з чим зараз є проблема, — це відсутність політичної волі зменшувати внесок держави. Ми це відчуваємо. У Львівській ОДА на даний момент, після планового скорочення, — 680 працівників. У нас є 20 райдержадміністрацій, де 2500 чиновників. Разом це 3200. В органах виконавчої влади, які напряму підпорядковані Києву, тобто відповідним профільним міністерствам чи відомствам, у Львівській області працюють 19500 осіб. 3200 людей і 19500 людей — це один до шести. Розумію, що є органи, які повинні підпорядковуватися Києву — СБУ, представники МЗС, інші силові структури, можливо, навіть податкова. Але скажіть, будь ласка, чому Києву підпорядковуються пенсійний фонд, управління водних ресурсів, рибних ресурсів, лісових ресурсів?

Ми, як обласна рада, приймаємо бюджет. На дороги маємо виділити понад мільярд гривень. Ми цей бю-джет приймаємо окремим рядком. А замовником робіт виступає «Укр-автодор» — служба автомобільних доріг. Впливу на призначення керівника цієї структури формально не має ні обласна рада, ні навіть керівник ОДА. Ми виділяємо таку суму, а контролювати напрямки і підрядників — не можемо. Зараз працюємо над тим, щоб провести експеримент у нашій області — щоб служба автомобільних доріг підпорядковувалася хоча б облдержадміністрації. За два роки цю диспропорцію ми давно могли б усунути. Ключове питання — політична воля.

Наступне. В нашій області є лише 15 об’єднаних громад, в Україні — 280. На загальнодержавному рівні виділено один мільярд гривень на ці громади. На місцевому рівні ми всіляко намагатимемося сприяти об’єднаним громадам, це наш пріоритет. Виділятимемо кошти і на окремі цільові програми, і на дороги, і в рамках регіонального розвитку. Поки що це в ручному режимі. В підсумку хочу сказати просту річ. Бачу, що цього року зміни до Конституції прийняті не будуть, тому що вони чітко пов’язані зі змінами про статус окремих ра-йонів Донецької та Луганської областей. Але реалізація принципу субсидіарності і делегування певних повноважень на місця, тобто на рівень області, рівень району, можлива і без прийняття змін до Конституції. Більше того, я вважаю, що ми повинні на цьому наполягати. Інакше — втрачаємо час.

Юрґен МАРТЕНС, віце-президент Європейського ліберального форуму, колишній міністр юстиції та у європейських справах федеральної землі Саксонія, ФРН:

— Змішані повноваження не можуть слугувати тому, щоб розв’язати якісь проблеми. Бо змішані повноваження означають те, що ніхто ні за що не відповідає. Ось чому я все ж таки виступив на користь розподілу повноважень між рівнями місцевим, регіональним і центральним. З досвіду знаю, що найбільша сварка чи суперечка завжди виникає щодо питання «чиї це повноваження?». Ми маємо багато конфліктів такого штибу. Один з конфліктів — хто отримає (якщо є) кошти? Є конфлікт з приводу негативної компетенції. Це означає, що треба робити щось неприємне, лізти у воду, не знаючи броду: «Як же це маю бути не я, а хтось ін-ший?» Отже, ми повинні прибрати конфлікти щодо повноважень.

Ці дискусії не розв’язують жодних проблем. Можна змарнувати багато часу та грошей, але результату з того не буде. Децентралізація має визначатися не як розподіл повноважень, коли ми ділимося потрошку, відсипаємо на регіональний, на місцевий рівень. Повинно бути цілком зрозуміло, чия це компетенція, хто відповідальний і хто має повноваження розв’язувати це питання. Це означає, що державні сфери відповідальності мають бути зрозумілі й цілком чітко розподілені на місцевому рівні. Наші завдання полягають у тому, що це і це ми робимо й на це і це отримуємо кошти, бо ми маємо відповідальність. Відтак, децентралізація може долучитися до кращого урядування, до ліпших нормативів й адміністрування, коли йдеться про суспільне чи державне добро.

Бас ФЕРКЕРК, президент АLDЕ-group у Комітеті регіонів, мер міста Делфт, Нідерланди:

— Що можу сказати про субси-діарність — це щоденна морока і щоденна бійка. Як це використати для добра наших громадян? Багато людей забуває, що Нідерланди — це доволі централізована держава з децентралізованим урядом. Так сталося, бо ми маємо цю систему ще від Наполеона, який усе централізував. Він призначав префектів, а на регіональний рівень ставив мерів. Це наполеонівський кодекс, і ми далі за ним живемо. Префектів тепер призначає парламент, а мерів нижчого рівня — депутати. Розвиток суспільства показав, що місцеві уряди бувають замалі для того, щоб розв’язати всі питання, тому людям можна самим порядкувати, самим про себе дбати, щось робити разом із сусідами у своїй місцині, займатися благоустроєм, прибирати сміття. Це все прописано у національних законах, але національні закони також інколи трішки «приморожені». Ми маємо тіньовий парламент, який складається з місцевих та регіональних політиків. Ми даємо їм поради для написання законів.

Комітет наш має особливе повноваження — здійснювати нагляд за виконанням субсидіарності в Європі. Якщо субсидіарність в Україні є заплутаною за певних обставин, то наше завдання — пильнувати, щоб це робилося належно. Щоб це здійснювати, ми маємо спеці-альну спостережну мережу, маємо експертів, які працюють на місцях і звітують. Таким чином система працює. Минулого літа наша група була в Києві і спілкувалася з паном Гройсманом, розглядали стан справ в Україні, співпрацю на регіональному рівні з органами місцевого самоврядування. Розподіл влади — на користь місцевого чинника. Це легко робити в Німеччині, Бельгії, Іспанії, а рухаючись на схід — трішки важче. Не біймося. Впоратися чи не впоратися — залежить від людей. Треба знайти спосіб, щоб впоратися. Треба бути сміливим і братися до справи.

Записав Володимир ГЕНИК.