Органічна сила графіки

Особливо потужною була вона в часах радянщини — у порівнянні з малярством, котре вимушене було виконувати замовну функцію. Так було, властиво, у всій тодішній країні. Такою ж потужною графіка залишається й по сьогодні, особливо творчість одеських майстрів. Як, утім, львівських та київських.

Тож зовсім не випадково, а цілком до часу, ця виставка графіки стала однією з перших спілчанських показів у цьому художньому році. Позиція секції графіки зрозуміла: багато майстрів цього жанру, на загал, не мають можливості показати свою творчість, а передовсім — оригінальну графіку. Хоча в Одесі й сьогодні плідно працюють майстри світового рівня, та хто їх бачить? Не мають змоги одесити зна-йомитися і з творами майстрів минувшини. Одна з причин: у славетному Художньому музеї нема відділу графіки. Як запевнив під час відкриття виставки заслужений художник України Анатолій Кравченко, керівник секції графіки в Одеській організації НСХУ, цією проблемою займеться правління. А поки до діла дійде, у місті будуть влаштовуватися виставки графіки, в тому числі й друкованої, щоби всі, захоплені цим мистецтвом, мали можливість показати свою майстерність.

В образотворчому мистецтві небагато «чистих», з дозволу сказати, малярів, скульпторів, архітекторів, графіків, а проте саме цей — останній з перелічених — жанр завжди вабить, притягує до себе, провокує спробувати свої сили. До того ж, виявляє безсумнівний позитивний вплив на творче зростання мистця. Кожен пробує свої сили у різних жанрах образотворчості, й завжди ці спроби проявити себе у суміжній сфері є вельми цікавими. Хоча буває й так, що художник, взявшись до графіки, творить не для показу, а для себе, для душі, як мовиться.

Та все ж у творчості одеських художників графіка становить помітний і цілком самостійний пласт, це, сказати б, потреба у самовираженні, робота над розвитком, екстраполяція образотворчих ідей. Що й показала нинішня виставка. Роботи, звісно ж, різняться за рівнем майстерності, проте виставка, на загал, цікава і змістовна. Є твори сповідального характеру, інші — наче випромінюють світло внутрішньої енергії; декотрі захоплюють вільним володінням технікою, а в інших прочитуємо індивідуальність мови. Оригінальна графіка, якої тут, на жаль, дуже мало, захоплює неабиякою майстерністю, твердістю руки. Мальована — приваблює своєю вишуканістю, контактом барв. Мабуть, справді, малярством легше сподобатись, зате графіка найчастіше — це любов з першого погляду. «Я графіку сприймаю як розмову з самим собою, це дуже інтимна річ», — сказав якось на одній з виставок художник Віктор Маринюк. Графіка, на його думку, стоїть ближче до розмови, до діалогу з кимось близьким по духу, коли не треба робити вигляд, щоби сподобатись, усе тут природне й органічне. Саме в галузі оригінальної графіки найчастіше відображено пошуки нових форм художнього самовираження.

Усе мовлене вище стосується як виставки в цілому (тою чи тою мірою), так і багатьох (а може й небагатьох) зокрема. Принаймні, при огляді експозиції при заповненій залі, коли важко зосередитись, окремі роботи одразу впадають в око. Передовсім, аркуші ре-презентантів творчого об’єднання «Мамай» Сергія Савченка, Віктора Маринюка, Володимира Цюпка, а ще —художників Віктора Гоманюка, Оксани Здоровецької, Олександра Карпушкіна, Ігоря Марковського, Івана Ороса, Віктора Потеряйка…

В одних мистців графіка дещо відсторонена від малярства, більше уваги зосереджено на організації площини, інші особливо дбають про збереження пластики, а в декотрих можна вгадати підходи до майбутніх малярських робіт. Про більшість робіт на виставці можна сказати, що в основі тут лежить візуальна краса, а часом — сутність реальності у часопросторі.

На відкритті було оголошено рішення виставкому про кращі з представлених робіт та названо їхніх авторів. Це — Тетяна Іщенко, Ігор Марковський, Сергій Савченко, Володимир Цюпко. Всі вони працюють і в інших жанрах — у малярстві, скульптурі… Одначе кожен бачить графіку як самодостатню частину своєї творчості.

Роман КРАКАЛІЯ.
Світлини Сергія САВЧЕНКА.