Переформатування дорожньої карти

У мирних умовах такий поворот подій веде до тривалого періоду економічного занепаду, з якого країні практично не можна вибратися. Під час війни це може привести до розвалу держави.

В економічному колапсі України, а тим більше в його наслідках МВФ категорично не зацікавлений. Співпраця фонду з нашою країною зараз обумовлена не міркуваннями вигоди, а пов’язана з великою політикою, з позицією найбільших членів спонсорів МВФ — економічних гігантів Заходу. Але ті ж спонсори зацікавлені, щоб кредити були використані ефективно. Щоб їх, грубо кажучи, не з’їла корупція, а держава в майбутньому могла повернути гроші.

Безперервні нападки парламентарів на прем’єр-міністра, напружені відносини оточення президента з урядом, корупційна складова скандалів за участю вищих чиновників — все це вплинуло на рішення місії МВФ відкласти надання Україні чергового траншу в 1,7 млрд доларів за вже узгодженою програмою допомоги. А в кінці минулого року, коли криза у вищих ешелонах влади почала наростати, в МВФ взагалі задумалися про перспективи роботи в Україні.

Недавня заява про відставку міністра економічного розвитку і торгівлі Айвараса Абромавичуса і чергова атака на Кабмін з вимогою відставки Яценюка довели діалог МВФ — Україна буквально до точки кипіння. І міністр фінансів Наталія Яресько в телешоу «Свобода слова» на ICTV у понеділок, 8 лютого, прямо заявила, що фонд візьме паузу в програмі фінансування України й продовжить його лише за готовності нового уряду виконувати зобов’язання попередників.

Ще більше тривоги додав прес-реліз дирекції МВФ, де процитували слова виконавчого директора фонду Крістін Лагард про те, що наша країна ризикує повернутися до практики невдалих економічних кроків, яких вистачало в її недавній історії. Вона заявила, що «стурбована повільним прогресом, який демонструє Україна в поліпшенні державного управління, боротьбі з корупцією та в зменшенні впливу корисливих інтересів на політику». В таких умовах «важко уявити, як фонд зможе продовжити програму і допоможе зробити її успішною».

На тлі політичної кризи це прозвучало як вирок, і змусило втрутитися в ситуацію главу держави. Відбувся телефонний діалог Порошенка з Лагард, де формулювання були нібито пом’якшені, а умови МВФ викладені у вигляді майбутньої дорожньої карти. Судячи з повідомлень інформаційних агентств, у розмові була порушена і тема зміни уряду. Причому з боку Порошенка прозвучало знайоме нам слово «переформатування».

«Один за всіх, і всі за одного»

Цікаво, про яке переформатування уряду може йти мова, коли прем’єр-міністр Яценюк своїм гаслом зробив клич мушкетерів «один за всіх, і всі за одного», умовив чотирьох міністрів забрати заяви про відставку і в п’ятницю, 5 лютого, продемонстрував Верховній Раді монолітний Кабмін. З резюме: або ми всі працюємо, або разом йдемо.

В обстановці відвертої ненависті з боку депутатів «малих фракцій парламентської коаліції і стриманої ворожнечі з боку фракції «Блок Петра Порошенка» демонстрація єдності була єдиною можливістю для Яценюка зберегти посаду. І продовжити роботу уряду після фатальної дати — 16 лютого. Коли за результатами звіту за роботу в 2015 році Верховна Рада могла відправити у відставку прем’єра.

Могла, але не відправить. Ставка на «моноліт» виявилася виграшною, а перемога здобута вже в середу, 10 лютого. Парламентський комітет з питань економічної політики роз-глянув звіт Кабінету Міністрів і більшістю голосів прийняв його до відома. Тобто згідно з Регламентом резолюція про недовіру у вівторок, 16 лютого, не може бути винесена в зал для голосування.

Відправити Яценюка у відставку можна й іншим способом. Про це народним депутатам неодноразово нагадував сам Арсеній Петрович. Народним обранцям досить зібрати 150 підписів і на будь-якому пленарному засіданні ВР голосувати «за недовіру» голові уряду. Але з підписами проблема. Одна справа — громити уряд щодо корупції «взагалі» і збирати пінку у вигляді симпатій майбутніх виборців. І зовсім інша — додати власне прізвище у список і взяти відповідальність за політичні та економічні наслідки зміни влади.

Таких завзятців серед народних депутатів поки що не більше сотні, і з цього боку відставка Яценюка не загрожує. Але повністю уникнути небезпеки прем’єру все одно не вдасться. Й одна з причин — президент не перестає сподіватися на «переформатування» Кабінету Міністрів. Згадав про це навіть в розмові з Крістін Лагард.

Переформатуванням у розумінні глави держави, будемо відвертими, є розстановка своїх кадрів в уряду або прямий вплив на тих, хто в Кабміні приймає важливі рішення. Айварас Абромавичус недавно розповів, як і через кого здійснюється подібний вплив. Яценюк до пори до часу все це терпів, а невдоволення висловлював дуже рідко, коли ставленики Порошенка (як-от міністр ПЕК Демчишин) прямо зазіхали на його прерогативи.

Розрахунок був на те, що терпіння винагороджується і в крайньому випадку глава держави прикриє главу уряду. Події останніх місяців показали, що ніякої нагороди за лояльність від Банкової не можна чекати, а у відстоюванні позицій слід сподіватися на самого себе. І на МВФ, зрозуміло. Тому що уряд Яценюка (перший з урядів незалежної України) співпрацював і збирається співпрацював з фондом чесно.

Леонід ЗАСЛАВСЬКИЙ.