Що за діалог без партій?

Заступник голови ОДА визнає, що влада може допускати помилки у своїй роботі: «За сім місяців було залучено велику кількість волонтерів, але ми розумі-ємо, що до роботи треба ставитися відповідально. Ставлячи підпис, я розумію, що з мене спитають. Упродовж найближчих трьох тижнів я зобов’язуюся опублікувати бюджет трьох управлінь — культури та нерухомої культурної спадщини, освіти та науки, сім’ї, молоді та спорту».

У залі провели опитування, і більшість присутніх позитивно оцінила можливість діалогу з новою облдержадміністрацією. Впав у вічі гурт немолодих людей з характерною зовнішністю вічних комсомольців, представників колишнього партійно-господарського активу, котрий поводився надто гамірно і питання ставив приблизно такі: «У меня есть к вам вопрос, и я, пожалуй, сам на него отвечу!» Ведучо-му було нелегко, щоб уговтувати цих збуджених «общєствєнніков». Серед них був навіть один з колишніх заступників самого Руслана Борисовича Боделана. Ось так старе зустрілося з новим.

Серед гостей — і наш знайомий Андреас Умланд, німецький полі-толог, один з провідних європейських фахівців з пострадянської полі-тики, великий знавець політичних процесів у Східній Європі та Україні, доцент кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська академія», старший науковий співробітник Інституту євроатлантичного співробітництва. Він — важлива людина, бо формує думку про Україну в Німеччині.

Пан Андреас відповів на кілька запитань кореспондента «Чорноморських новин».

— Яка мета вашого візиту?

— Я приїхав у складі делегації «Київського діалогу», українсько-німецької організації, котра поширює знання про Україну в ЄС, про європейські процеси та цінності в Україні, сприяє формуванню позитивного ставлення до Європи, підтримці подальшої демократизації країни. Проект забезпечує діалог між громадськими активістами, лідерами думок та змін зі всієї України й аналогічними лідерами з Німеччини, створює можливості для обміну досвідом, ідеями та реалізації спільних проектів у сфері розвитку міст, незалежної журналістики тощо.

— Які ви зараз бачите проблеми?

— Проблеми різноманітні. Геополітичні, економічні, політичні проблеми. Але нині ми маємо основу для вирішення цих проблем, яка зветься Угодою про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

— Чи бачити ви позитивні зміни в Україні?

— З точки зору Заходу зараз, можливо, проміжна стадія. Прийнята ціла низка законів, їх розробили різні інститути, вони їх продовжують створювати, скажімо, щодо боротьби з корупцією. Але наразі, і ви, певно, краще це знаєте, переконливих результатів мало. Реформи відбуваються не так швидко і не так рішуче, як би того хотілося. Остання відставка міністра економіки також це підкреслила. Не всі надії, які були два роки тому, справдилися.

— Чому, на вашу думку, так відбувається?

— Тому, що є стара система, яка старається відтворювати корупційні схеми, кругову поруку, блат, деспотизм. Звичайно, є також чинник війни, багато списується на війну, і війна справді заважає у проведенні реформ, вона забирає багато енер-гії, уваги, і в таких умовах справді важко проводити реформи. Але тут є вина сьогоднішнього керівництва України, що наразі реформи не так впроваджуються, як того хотілося б. Хоч є й деякі успіхи.

— Що ви можете сказати про одеський експеримент?

— Я не надто добре знаю одеські реалії. Я був тут лише раз, тому не став би говорити про Одесу окремо. Але є те, що постає у багатьох бесідах, у тому числі і тут, в Одесі. Базова, елементарна і дивна проблема полягає в тому, що чиновники, ті люди, котрі сьогодні повинні проводити реформи, керувати державою, мало заробляють. Це реальна проблема, думаю, що вона первинна. Заробіток багатьох чиновників, у тому числі реформаторів, нині настільки низький, що при таких зарплатах неможливо чекати хороших і швидких результатів. Ймовірно, це якраз і глибинна причина того, що реформи так повільно відбуваються. Міністерські працівники, службовці обласних та місцевих адміністрацій отримують плачевні зарплати.

— Про сьогоднішній діалог влади з громадою. З точки зору політичних та суспільних процесів він у Німеччині відбувається так само чи інакше? Ми робимо правильно? Ми йдемо туди чи ні?

— Безперечно, діалог між владою та суспільством повинен відбуватися. Однак різниця між західними країнами та Україною полягає в тому, що у спілкуванні між суспільством і владою у вас відсутні полі-тичні партії. Те, що тут відбувається, не зовсім правильно, бо в демократичному суспільстві є органі-зації, які повинні репрезентувати ці громадянські інтереси і переводити їх на владу. На такому діалозі в Німеччині були б присутні представники провідних партій — Ліберально-демократичної, Християнсько-демократичної, Зелених, Соціал-демократичної. За ними стояли б організації з десятками тисяч членів, котрі мають чітку програму, чіткий план дій. Те, що партії відсутні, — причина, на мою думку, в фінансуванні. У такому вигляді дискусію перетворити в результат важко. Партії повинні бути. У вас проблема у фінансуванні партій. На жаль, за 25 років в Україні лише зараз, буквально в останні тижні, вирішили це питання. Фінансування партій відбудеться принаймні на наступні вибори. Вийшло так, що ваші партії завжди були якимись проектами. Були організації, які називаються партіями, але насправді хтось їх фінансував. Відомо, що той, хто платить, той і музику замовляє. Які партії у теперішній Верховній Раді? Блок Петра Порошенка, якого недавно ще не було, «Народний фронт» — також недавно не було. Найстаріша партія у нинішній ВР це «Батьківщина», котра, втім, також відносно нова органі-зація. Так не повинно бути, за ці 25 років повинні бути створені партії. І на цій зустрічі мали б бути делегати від партій, представлених у ВР та обласній раді.

— Як, на ваш погляд, змінювати державу в умовах війни?

— Ваша велика проблема, яка не йде у порівняння з жодною із західних країн, що сьогоднішні реформи проходять в умовах війни. Не лише збройної війни, але й інформаційної війни, кібератак, торгової війни. Можливо, досвід Ізраїлю був би більш прийнятним для сьогодніш-ньої ситуації в Україні, коли потрібно збудувати нову державу, маючи по сусідству великого ворога, який саме цього не хоче і який користується не лише зброєю, а й усілякими іншими інструментами, щоб це підірвати. Я іноді спосте-рігаю, як приїжджають фахівці із Заходу і кажуть, що для вас головне — боротьба з корупцією, розбудова громадянського суспільства тощо. Але тут не та ситуація, все набагато складніше, бо є другий фронт, фізичний фронт на Донбасі і метафоричний фронт, це надзвичайно ускладнює ситуацію. Ізраїль довів, що навіть в оточенні ворогів можна збудувати успішну державу.

— Що слід робити, щоб діалог перейшов у цивілізоване русло?

— Треба зорганізуватися. Має бути пряма демократія і референдум — як частина демократії. Переведення громадянських інтересів у владу повинно бути організованим через політичні партії.

Володимир ГЕНИК.

НА ЗНІМКУ: голова Ширяївської РДА Тарас Бойко, заступник голови Одеської ОДА Соломія Боровська та німецький експерт Андреас Умланд.

Фото автора.