Втопити в електриці Дністер

Чиновники пішли в обласні ради, й івано-франківські депутати одразу сказали своє «ні». На Буковині новину сприйняли більш-менш спокійно — громада, вочевидь, змирилася, що їхній Дністер не так річка, як джерело енергії. Натомість на Тернопіллі з цього питання не на жарт ламають списи, вагаючись між евентуальними (читай примарними) економічними вигодами та реальною шкодою, яка буде завдана довкіллю.

Зауважимо, що спорудження ГЕС передбачає перегородження річки і створення водосховищ, а отже, затоплення певних (зовсім не малих) територій. Йдеться ж про заповідні території національного природного парку «Дністровський каньйон», частину природних комплексів національного природного парку «Хотинський» та частину Галицького національного природного парку. Це і неповторні природні ландшафти, і найродючіші наші землі — так зване Галицьке Поділля.

Журналісти порталу «Збруч» (http://zbruc.eu) намагався зрозуміти, заради чого усе це збираються знищити, й адекватної таким жахливим втратам економічної чи політичної віддачі не розгледіли. 830 млн кВт·год, які в рік сподіваються продукувати на каскаді гідроелектростанцій (це, до речі, свідчить: самі проектанти ГЕС прогнозують, що ті працюватимуть лише на 24% потужності), — це крапля в морі тієї електроенергії, яку виробляє Україна, а плановані 0,39 ГВт — дрібка порівняно з існуючими, але не задіяними електрогенеруючими потужностями. Зрештою, цей каскад ГЕС мав би збільшити виробництво електро-енергії лише на мізерні 0,5%. І ще раз зрештою: лише за два роки приріст електроенергії від альтернативної енергетики (вітрової, сонячної) склав понад мільярд кВт·год — на 20% більше від отих пропонованих каскадних.

На Тернопіллі, яке ідея спорудження каскаду ГЕС зачіпає найбільше, сполошилася громадськість. Тут організовується масовий рух спротиву, до якого залучають фахівців — природоохоронців та енергетиків, які могли б експертно засвідчити згубність проекту. Люди, однак, побоюються, що плани будівництва ГЕС мають потужних лобістів у Києві. І що під гаслами «за енергетичну незалежність країни» та «інвестиції на місця» інтереси місцевих громад просто переступлять. Тому «Збруч», перед тим як вдатися у подробиці плану й вислухати аргументи сторін, які публічно беруть участь в обговоренні, поцікавився, хто проект «просуває».

Звідки ростуть ноги

Спершу про те, у чиї буйні голови прийшла ідея перетворити Дністер на мережу водосховищ, адже саме у це виллється будівництво на річці такої кількості електростанцій. Отже, реалізовувати проект планує публічне акціонерне товариство «Укргідроенергія». Підприємство це — стовідсоткова державна власність. А всяка державна власність у нашій країні — це хороша нагода «порулювати» нею. Із користю не лише для держави. Що стосується менеджменту, то головою правління та генеральним директором у ПАТ «Укргідроенерго» уже п’ять років працює Ігор Сирота. Коли його призначали за Януковича — вважалося, що це людина Юрія Бойка. Однак часи минули, вплив Бойка знищився до нуля, а Сирота однаково залишився при посаді. На експертному ринку впевнені, що це сталося завдяки тому, що тепер він опинився під омофором тіньового керівника Адміністрації президента Ігоря Кононенка. І, судячи з того, як натхненно про переваги проекту говорять представники облдержадміністрацій, наміри підприємства справді підтримують в АП.

Натомість у Кабінет Міністрів, від якого в цьому проекті теж чимало залежить, одностайності, ймовірно, не буде. Щодо планів «Укргідро-енергії» ще не висловилося Міністерство енергетики, очолюване паном Демчишиним, якого вважають людиною Григоришина і якого терпіти не можуть в Адміністрації президента. А от Міністерство екології вже було виступило різко проти, надіславши в ОДА листа із закликом «вжити заходів щодо недопущення порушення природоохоронного законодавства і знищення територій та об’єктів природно-заповідного фонду внаслідок будівництва каскаду ГЕС на Дністрі».

Але тут треба зважити, що ця реакція міністерства була датована ще тим числом, коли відомство очолював Сергій Курикін — людина, котру, як і попереднього міністра Ігоря Шевченка, пов’язували з «регіоналом» Онищенком. Тепер у Мін-екології на правах в.о. керує ще одна колишня заступниця Шевченка — Ганна Вронська. Її теж можна було б вважати підконтрольною панові Онищенку, однак кажуть, що ця пані змінила політичну орієнтацію й дивиться тепер на Сергія Тригубенка, який, нагадаємо, також є частиною Блоку Петра Порошенка. Отже, щодо проекту будівництва каскаду ГЕС на Дністрі Мінекології може різко змінити гнів на милість.

Зрештою, на всі ці хитросплетіння українського політичного процесу можна дивитися примруженим оком. Люди, які знаються на таких «тонкощах», сходяться на думці, що у постмайданній владі чіткості розподілу впливів між фінансово-олігархічними групами нема і що більшість питань часто вирішується значно простіше, тобто примітивніше: хто кому більше дасть.

Як справа просувається

Публічна діяльність ПАТ «Укргідроенерго» стосовно реалізації проекту спорудження каскаду ГЕС на Дністрі наразі полягала в тому, що у листопаді 2015 року підприємство запросило делегацію з керівництва трьох ОДА на Дністровську ГАЕС, яка перебуває на стадії добудовування. Фахівець із зв’язків з громадськістю філії «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» Інна Гончар потім повідомила: «Члени делегації були відверто вражені од величі простору хоч уже й ледь засніжених, але таких привабливих краєвидів, а далі — від розмірів рукотворного штучного моря, про історію будівництва та функціонування якого так промовисто говорили численні цифри: під час зведення верхньої водойми було підсипано майже 15 млн кубометрів ґрунту; дамба має довжину 7,5 км, висоту 20—25 м»…

Власне, під час цих гостин керівництво ПАТ «Укргідроенерго» попередньо презентувало представникам областей проект нового будівництва — каскаду із шести ГЕС у верхній частині Дністра. На користь ідеї теж «промовисто говорили численні цифри».

З візитом у відповідь керівництво «Укргідроенерго» прибуло у держ-адміністрації трьох областей (Івано-Франківської, Тернопільської та Чернівецької) вже у грудні. Йшлося про дозволи, які місцеві громади повинні дати для початку роботи над амбітним проектом. Державні службовці до енергетиків прислухалися й презентували проект у своїх обласних радах.

В ОДА та в «Укргідроенерго» на захист ідеї будівництва називають такі переваги появи ГЕС на Дністрі: розвиток малої і середньої енергетики передбачений Енергетичною стратегією України на період до 2030 року; реалізація проекту дозволить комплексне використання водосховищ для енергетики; ГЕС допоможуть боротися з паводками і поліпшуватимуть умови водопо-стачання та електропостачання; будівництво покращить умови рекреації в прилеглих населених пунктах; вдасться створити нові робочі місця, збудувати нові дороги, мости; сприяння розвитку водних видів спорту (sic!); підвищення цінності прилеглих до водосховища земель; в регіон надійдуть інвестиції тощо.

На Івано-Франківську обласну раду ці аргументи враження не справили. Депутати наклали мораторій на будівництво ГЕС не лише на Дністрі, а й на всіх інших річках, які протікають ввіреною їм територією. Офіційне звернення із закликом вчинити так само надіслали своїм тернопільським та чернівецьким колегам.

«Ми маємо дивитися в майбутнє, де розвивається сонячна і вітрова енергетика, де природа і безпечне довкілля є однозначним пріоритетом. У майбутнє, де «Дністров-ський каньйон» і річка Дністер за-служено стають туристичною перлиною і дискусії про будівництво на ній ГЕС навіть не виникають», — прокоментувала рішення заступниця голови Івано-Франківської облради Ольга Галабала.

Але депутати Тернопільської обласної ради не пішли шляхом Івано-Франківська і «рубати з плеча» не стали. Там створили комісію з ви-вчення питання і лише після її висновків обіцяють ухвалити рішення остаточно. Ця комісія раз уже навіть засідала. Результат — звернення до інститутів екології Карпат, гідробіології та археології з проханням дати попередні висновки щодо наслідків будівництва каскаду ГЕС на Дністрі. Ризики вивчає також громадська рада з екології, яку очолює доктор медичних наук, професор Степан Вадзюк. А ще в обласній раді Тернопілля вирішили ініціювати публічні слухання в громадах, до території яких входять землі водного фонду Дністра.

На Буковині вся ця справа наразі практично нікого ще за живе не зачепила. Може, через те, що тутешній Дністер уже має на собі дві електростанції (Дністровська ГЕС, збудована ще у 80-х роках минулого століття, та Дністровська ГАЕС (гідроакумулююча), яка добудовується, обидві електростанції належать до ПАТ «Укргідроенерго»), а може, через небажання конфліктувати з владою — нинішній перший заступник голови Чернівецької ОДА Володимир Куліш до свого призначення на цю посаду був директором з будівництва Дністровської ГАЕС, тобто одним з менеджерів ПАТ «Укр-гідроенерго». Та якими б не були причини, а кволий голос проти нового будівництва на Дністрі з усіх буковинців подали лише кілька науковців, які переживають за унікальну популяцію стерляді — риби з родини осетрових, яка може зникнути через зведення нових ГЕС.

Думки експертів

Аби спрогнозувати, якими можуть бути висновки комісії, що працює над вивченням проблем, пов’язаних із будівництвом каскаду ГЕС на Тернопіллі, «Збруч» мав розмови з кількома місцевими фахівцями. Короткі висновки з почутого:

1) «Потужність ГЕС прогнозують на рівні 390 мегават, — каже доцент кафедри енергетичного менеджменту ТНТУ Мирослав Зінь. — Якщо порівнювати з атомними електростанціями, то майже таку ж потужність має найменший блок Рівненської АЕС: там — 400 мегават. Але різниця в тому, що АЕС працює цілодобово і стабільно. Тоді як за відсутності води чи недостатньої її кількості (особливо в період посухи) ГЕС може виробляти енергії в 10 разів менше. 390 мегават ніколи не буде, хіба що в години пік (зранку і ввечері). І хіба що у випадку повені, тоді така потужність можлива цілодобово».

2) «Еквівалентну потужність електрогенерації можна отримати з мінімальною шкодою для довкілля, впроваджуючи малу гідроенергетику, — продовжує Мирослав Зінь. — Звести малі ГЕС можна на менших річках, які впадають у Дністер чи інші ріки. В нас колись було 700 водяних млинів, на їх місці можна спорудити станції, що вийде дешевше. Економічна вигода від таких споруд не менша, зате мінімальний негативний вплив на екологію».

3) «У Тернопільській області є 19 місць під міні-ГЕС, — каже директор Навчально-наукового інституту інформаційних систем Григорій Химич. — Як мінімум 7 можна уже будувати. До того ж, обладнання можна не закуповувати за кордоном. Для цього є вітчизняне... Тернопілля використовує за рік 1,3 міль-ярда кВт/год. Генеруючих можливостей у нас нема. Навіть при зведенні ГЕС частка власної електро-енергії буде незначною. До того ж, прогнозована потужність електро-станцій не означає реальну, вона буде значно меншою. Натомість ми маємо інші альтернативні джерела, які менше шкодитимуть довкіллю...»

4) «61 відсоток нашої області розорано, — зауважує доктор географічних наук, професор ТНПУ ім. В. Гнатюка Любомир Царик. — Ми говоримо про програми туристичні, рекреаційні, але ж ніхто не поїде дивитися на орні землі. На Тернопіллі залишається чотири невеличкі мікрорайони, важливі для туризму: Кременецькі гори, Товтрів кряж, Бережанське горбогір’я і Дністровська долина, або ж Дністровський каньйон. Останній входить у десятку найцінніших пам’яток України. Ця долина насичена відповідною рослинністю і тваринним світом. Тут умови ближчі до субтропічного клімату, температура в погожий день на 6 градусів вища, ніж за межами долини. Тут налічується понад 1000 видів вищих судинних рослин, понад 200 так званих реліктових, тобто нехарактерних для нашої території. І ми повинні сказати, що ландшафти теж унікальні. Якщо порушити систему, все це зникне».

5) «Коли ми будуємо величезне водосховище, то ця екосистема розвивається, дозріває, вимирає і на її місці народжується щось нове, — каже професор Тернопільського педуніверситету Василь Грубінко. — Коли ми маємо водосховище об’ємом від 40 до 100 кубічних кілометрів, то воно формується від 25 до 50 років. І протягом цього часу воно буде гнити, спостерігатимемо цвітіння води. Окрім того, є контраст між стоком і скидом води. Якщо швидкість стоку становить 0,3—0,5 метра на секунду, а скиду — до 16 метрів на секунду, то яка екосистема річки таке витримає? До того ж, якість води буде ніяка, у водосховищі триватиме накопичення шкідливих речовин: важких металів, нафтопродуктів, продуктів цвітіння. До прикладу, у Київському водосховищі кілька років тому загинула вся риба, там постійно «цвіте» вода. Схоже чекає потен-ційне водосховище на Дністрі. Будь-які великі водосховища — це деградації і втрати. Вода в них не може мати навіть поливного чи побутово-господарського значення, не кажучи про питну властивість».

6) «Чимало райцентрів не мають очисних споруд, — наголошує Любомир Царик. — Тож забруднена вода іде в Дністер. Якщо він швидкоплинний, то відбувається аерація цих вод. А уявіть, що вони потрапляють у водосховище... Це ж свого роду сміттєзвалище, тільки у воді. Там акумулюються всі ці за-бруднюючі речовини».

7) «У Дністрі рівень води, починаючи з 2011 року, зменшився на 7 метрів, — каже Василь Грубінко. — Я боюся того, що в умовах зневоднення Дністра нам доведеться будувати, можливо, не 6, а 2 чи 1 об’єкт. Так, треба регулювати річку і водостік. Хоча регульована річка — це в десятки і сотні разів здеградована екосистема. Можливо, об’єктивна реальність змусить нас ці речі робити. Але чи треба поспішати зводити шість станцій, які нам рекомендують? Чи треба ще зачекати і прорахувати, в яких місцях будувати?»

Від офіційної екології

Як уже мовилося, є шанс, що Міністерство екології та природних ресурсів може змінити своє різко негативне ставлення до будівництва низки ГЕС на Дністрі й дати проектові «зелене світло». Щоб чиновникам зробити це було, принаймні, важче, зафіксуємо їхню позицію, публікуючи цитати із листа, розі-сланого в облдержадміністрації.

«…у разі здійснення зазначеного будівництва буде знищено всі прируслові та руслові природні комплекси національного природного парку «Дністровський каньйон», частину природних комплексів національного природного парку «Хотинський» та частину Галицького національного природного парку, низка об’єктів природно-заповідного фонду інших категорій.

Практично ріка Дністер перетвориться на каскад водосховищ, а тому втратить свою туристичну привабливість, яка значно зросла останнім часом...»

«Дністер також втратить своє значення як меридіальний природний коридор загальнодержавного значення, який є одним з основних комунікаційних елементів національної екологічної мережі та унікальним оселищем для багатьох видів риб, занесених до Червоної книги України...»

Думка міжнародного співтовариства теж на користь збереження «позаенергетичного» статусу річок.

«…Україна та Молдова уклали договір про співробітництво у сфері охорони і сталого розвитку басейну Дністра, що передбачає координацію спільних дій, спрямованих на розв’язання нагальних транскордонних екологічних проблем. Наміри збудувати каскад ГЕС в українській частині Дністра вже ви-кликали значний суспільний резонанс у Молдові...»

Мінприроди також просить керівників облдержадміністрацій «…вжити заходів щодо недопущення порушення природоохоронного законодавства і знищення територій та об’єктів природно-заповідного фонду внаслідок будівництва каскаду ГЕС на Дністрі та збереження його природних багатств для прийдешніх поколінь».

За офіційними роз’ясненнями щодо намірів побудови каскаду ГЕС на Дністрі та пов’язаними з цим ризиками «Z» звернувся безпосередньо до керівництва ПАТ «Укргідроенерго». Відповіді, однак, редакція наразі не отримала. Та сподівання є. Якщо вони (ці сподівання) справдяться — оприлюднимо актуальну позицію підприємства якнайшвидше.

Тетяна НАГОРНА,
Надія РОМАНЮК.

Післяслово від «ЧН». Передруковуючи цю статтю, «Чорноморські новини» привертають увагу до двох моментів. По-перше, будівництво каскаду ГЕС у верхній частині Дністра так чи інакше вплине на «самопочуття» та «поведінку» річки і в її нижній частині, тобто на території Одещини. По-друге, у ситуа-ціях, коли йдеться про пріоритети, дуже важлива позиція не тільки урядовців, а й фахівців-екологів та громади.