Перший мир Великої війни

Що саме Брест-Литовська мирна угода від 9 лютого 1918 року дала Україні?

По-перше, міжнародне визнання. Потім, уже за гетьманату Павла Скоропадського, Україна буде визнана не тільки Центральними, а й нейтральними та новими незалежними державами, що виникли на теренах колишньої Російської імперії. Навіть радянська Росія змушена була визнати незалежність України, що дало змогу згодом зберегти, нехай і формальну, державність у складі СРСР. Тобто Україна не зникла з політичної карти Європи. Більш того: після Другої світової війни стала країною-засновником ООН. Фактично, можна говорити, що незалежність України в 1991 році була зумовлена Брест-Литовською мирною угодою 1918-го, яка назавжди змінила політичну мапу Східної Європи (крім України виникли інші незалежні держави, насамперед Литва та Фінляндія). Власне кажучи, радянська Росія, яка підписала Брест-Литовську мирну угоду трохи пізніше — 3 березня (цей акт відомий також під назвою Берестейський мир), згідно зі статтею 6 угоди вимушена була визнати незалежність України, Фінляндії та Литви, а додатковою угодою від 27 серпня 1918-го — ще й Грузії.

До речі, В. Ленін назвав Брест-Литовську мирну угоду «паскудним миром» і «поганим клаптиком паперу, з яким можна сходити в туалет». Ось як майже сто років тому більшовики ставилися до міжнародного права. Нині до нього, якщо вслухатися в заяви В. Путіна та С. Лаврова, так само ставиться сучасна російська імперія.

По-друге, Україна отримала військову допомогу від Німеччини та Австро-Угорщини для захисту свого суверенітету і територіальної цілісності у боротьби з більшовиками. Так, після підписання угоди Німеччина висунула радянському уряду Росії ультиматум з вимогою вивести свої війська з України. У відповідь прозвучало, що нібито радянських російських військ на території України нема, і що в Україні, мовляв, йде громадянська війна. (Відчуваєте, наскільки ці слова суголосні з сучасними заявами Кремля?) Після цього 18 лютого 1918 року війська Німеччини та Австро-Угорщини перейшли у наступ: 2 березня було звільнено Київ, 14 березня — Одесу, а вже 8 травня німці вийшли на лінію Білгород — Луганськ — Юзівка — Таганрог, тобто вся територія України була звільнена від більшовиків. Слід визнати, що більшовики з німцями в бої не вступали, а евакуювалися заздалегідь, напередодні підходу німецьких військ.

Зараз нам потрібно використовувати досвід тих часів. Нам потрібні іноземні миротворці на кордоні з Росією, як запорука миру: російські терористи не відкриватимуть вогонь по миротворцях, бо такі дії — пряма дорога до розгляду воєнних злочинів у міжнародному суді в Гаазі.

Більшовики у лютому—квітні 1918-го намагалися чинити малоефективний спротив Українському війську, створеному наново за участю Німеччини з військовополонених українців у таборах Раштат, Вецляр, Зальцведель. Як приклад такої співпраці — «Синя дивізія» під командуванням славетного героя генерал-майора Віктора Зелінського, котрий, будучи пораненим, потрапив у полон ще в 1915 році і зробив кілька спроб, щоправда невдалих, утечі на волю.

Та повернімося до перебігу переговорів у Брест-Литовську. Слід зазначити, що більшовицька делегація навмисне затягувала перемовини, сподіваючись на революцію в Німеччині та використовуючи міжнародну трибуну для пропаганди своїх ідей. Німецька сторона це бачила. Зокрема, генерал-полковник Еріх фон Людендорф дав таку характеристику більшовицькому уряду: «Кривава диктатура невеликої купки людей, яка спиралася на віддані їй війська... звірства китайських найманців. Ця диктатура губила країну, над якою вона запанувала. Втім, тим, хто захопив владу, на це було наплювати». І саме тому було прийняте рішення підписати мир з визволеними народами Російської імперії, насамперед з Україною. До речі, більшовики дали згоду на участь у мирній конференції української делегації.

12 січня 1918 року делегація УНР була визнана країнами Четверного союзу (Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією та Туреччиною). 22 січня Мала рада (президія Центральної ради) проголосила IV Універсал, який дав змогу українській делегації підписати мирну угоду. Цитуємо (орфографія сучасна):

«…бо український народ хоче миру і мир демократичний повинен бути якнайшвидше.

Але для того, щоб ні російський уряд, ні який інший не стояли Україні на перешкоді встановити той бажаний мир, для того, щоб вести свій край до ладу, творчої роботи, до кріплення революції та волі нашої, ми, Українська Центральна рада, оповіщаємо всіх громадян України: однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від нікого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу».

30 січня (тобто після бою під Крутами) голова російської делегації Л. Троцький направив ноту протесту Німеччині та Австро-Угорщині, що делегація УНР не може представляти Україну, оскіль-ки, нібито, в Києві вже інший уряд — радянський. Подібні політичні заяви як більшовиків, так і сучасної Росії ґрунтуються на брехні. На пропозицію австро-угорської делегації відправити експерта Четверного союзу для вивчення реального стану справ в Україні

Л. Троцький відповів відмовою, що також в дусі сучасної російської дипломатії.

Отже, 9 лютого 1918 року Україна уклала договір з Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією та Туреччиною. Які головні норми він містив? По-перше, це був документ, який визнавав незалежність України (вперше за останні 250 років) та її територіальну цілісність. До речі, передбачалося, що Брест-Литовськ буде частиною України, тобто північний кордон з Литвою та Росією пройде вище сучасного, до складу України буде включено також Мозир, Пінськ, Гомель, Білгород. Східний кордон, за деякими винятками, фактично повторював сучасну лінію фронту: Луганськ — Дебальцеве — Юзівка — Маріуполь. Крим тоді не входив до складу України. Тобто територія України, по-суті, набула кордонів, закладених у ІІІ Універсалі Центральної ради. Королівство Галичина та Герцогство Буковина об’єднувалися в окремий коронний край, отримували широку автономію. По-друге, встановлювалися рівноправні торговельні та дипломатичні відносини. По-третє, Україна отримувала військову допомогу з боку Німеччини та Австро-Угорщини.

Який саме корисний досвід для сучасної України може дати Брест-Литовська угода? Насамперед, міжнародне забезпечення територіальної цілісності України шляхом присутності міжнародних миро-творчих сил на кордоні з Росією, бо без наявності таких миротворчих сил будь-яка угода з Росією залишається клаптиком паперу. А ще — саме в європейській сім’ї народів Україна може зайняти гідне місце серед рівноправних країн.

Вважаю, що 9 лютого — День міжнародного визнання України — повинне стати таким же святом, як, наприклад, 22 січня — День Соборності, та відзначатися не тільки дипломатами, а й усенародно.

Дмитро БОНДАРЕНКО.
Одеський обласний центр патріотичного виховання
дітей та молоді.