Імпортозаміщення по-російськи

Збирати вкрадене обладнання на російській території німецька сторона відмовилася, тому цю частину роботи довелося виконувати вивезеним фахівцям, яким пообіцяли більшу, за їхніми мірками, зарплату. Заманити окремих висококвалі-фікованих робітників довелося через те, що свого часу їх підготували виробники обладнання, оскільки робота на верстатах з ЧПУ потребує особливої кваліфікація. Якимось незбагненним чином було вирішене питання з міграційною службою. Крім того, місцева влада Каменська-Шахтинського надала приїжджим всіляку підтримку, зокрема місця для дітей в дитячих садках, за рахунок інших жителів міста. Директором заводу став уті-кач з України, колишній керівник підприємства Володимир Чучин.

Тепер вкрадене виробництво працює на «імпортозаміщення». На ньому випускається продукція для залізничного транспорту, гірничо-збагачувальної техніки, яку раніше РФ купувала в Німеччині за валюту.

Український журналіст Олексій Суховерхов, який, власне, й акцентував на цій історії увагу, наголошує, що вітчизняним підприємцям, які також користуються комплектуючими цього ряду, варто знати нинішню назву вкраденого в України підприємства, — «Каменский завод транспортного машиностроения — КЗТМ». До настання «русской весны» це був Луганський електромашинобудівний завод, який забезпечував роботою жителів Луганщини. Нині ж, як хвалиться уже названа «Российская газета», інвестором створення у Каменську-Шахтинському підприємства з виробництва комплектуючих для залізниці, виступила українська компанія «Луганський електромашинобудівний завод». Капіталовкладення в реалізацію проекту — 475 міль-йонів рублів (а це майже 155 міль-йонів гривень). На новому під-приємстві буде створено близько 800 робочих місць.

У світовій практиці організації часто міняють «громадянство», переміщаючи виробництво туди, де кращі умови, дешевша праця і сприятливіші ставки оподаткування. Однак це аж ніяк не стосується цього підприємства. По-перше, перевезення підприємств у сучасному цивілізованому світі ніколи не проводиться під загрозою застосування військової сили і під прикриттям армії. А по-друге, в Росії ні на йоту не кращі умови. Там нині окуповується тільки один вид бізнесу — злодійство.

Зі свого боку координатор групи «СтопТерор», громадський діяч Семен Кабакаєв на своїй сторінці в Facebook опублікував цілий список аналогічних «плодів» «русской весны», зазначивши, що з початку конфлікту на Донбасі у цьому регіоні були розграбовані десятки промислових підприємств, а їх обладнання вивезено на територію Росії.

У наведеному ним списку — найбільші заводи регіону.

Зокрема, ВАТ «Стахановський завод феросплавів», який майже півстоліття спеціалізувався на випуску кременистих сплавів і був найбільшим виробником феросиліцію в Україні. Сьогодні на його території розташована база бойовиків, частина обладнання вивезена.

«ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод» — потужне підприємство, яке з 1965 року розробляє і виробляє вантажні залізничні вагони. Продукція відповідає міждержавним стандартам, державним стандартам України (ДСТУ), міжнародним та європейським стандартам, а також сертифікована в системі СС ФЖТ... Єдине підприємство в Україні, яке може виготовляти транспортні системи, спеціально розроблені для перевезення залізницею надпотужних силових трансформаторів, відпрацьованого ядерного палива з АЕС. На його території також отаборилися бойовики. Частина обладнання — вивезена.

Ще сумніша доля спіткала Ясинуватський машинобудівний завод, унікальність техніки та обладнання якого дозволяли створювати прохідницькі машини будь-якої складності, а за індивідуальним замовленням — не мали аналогів у світі. Підприємство зруйноване, обладнання вивезене.

Державна акціонерна холдингова компанія «ТОПАЗ» — багатопрофільне підприємство, яке спеціалізується на розробці і серійному виробництві складних радіотехнічних систем і комплексів спеціального призначення (одна з розробок підприємства — унікальні «Кольчуги»), а також радіотехнічних виробів широкого застосування за інформацією волонтера перетворена в укріпрайон. На території заводу розташована база бойовиків, все обладнання вивезене в Росію.

«Лутугінський науково-виробничий валковий комбінат — загальновизнаний лідер серед вальцеробних підприємств України і СНД знищений, обладнання вивезено в Росію», — продовжує Семен Кабакаєв.

Луганський патронний завод перетворений в ремонтну базу техні-ки терористів та пункт дислокації. Саме обладнання також у Росії.

Ще одне луганське підприємство — завод електронного машинобудування «Машзавод-100», який виготовляв обладнання для вирощування монокристалів сапфіру, кремнію, твердих і надтвердих монокристалів, що використовуються в електроніці, теж перетворений на базу бойовиків, а 90% устаткування вивезено в Росію. Така ж доля спіткала і завод «Юність» (Краснодон—Луганськ). Це підприємство було монополістом на теренах СНД з виробництва спеціалізованої продукції для ракетобудівної та аерокосмічної промисловості.

Ще у серпні 2014 року сайт iPress.ua, пишучи про наміри окупантів щодо стратегічних виробництв, цитував такі слова міністра оборони РФ Сергія Шойгу: «Росія найближчим часом перенесе своє військове виробництво з інших країн на власну територію... У нас для цього є все, у нас є фахівці, є кошти і, головне, є бажання».

Деякі підприємства окупованої частини Донбасу уникли розкрадання і нині працюють на окупантів. Це, зокрема, Луганський фармзавод, що тепер випускає заборонені препарати.