Таємниця 13 мавп

Увагу вчених цей задум привернув своєю революційністю. Кремлів-ським вождям теж імпонувало бути попереду всієї планети. А крім того, вони сподівалися, що експеримент трохи відхилить завісу над таємницею продовження життя. Лідери нової імперії передчасно старіли і втрачали здатність до активної поведінки. У повітрі витала ідея пересадження важливих сегментів, у тому числі й статевих, від тварин до людини, що, на думку експериментаторів, мало сприятливо позначитися на самопочутті.

Вчена рада підтримала Іванова й поклопотала про виділення для дослідів небувалої для голодної і знекровленої країни суми — 10000 доларів.

Західна Африка, Конакрі, столиця Гвінеї — французької колонії, 1927 рік, лютий—липень. Рік, який минув від пам’ятного за-сідання, Ілля Іванов, провів у напруженій підготовці до експерименту. Він з’їздив до Парижа, де проконсультувався з відомими у світі знавцями еволюційного процесу. Сформував експедицію. Потурбувався про дозвільні документи.

Коли незвичне прохання лягло на стіл губернатора Гвінеї, той замислився. З одного боку, прислужитися науці — велика честь для гвінейського народу. Але, з іншого, виникало питання про моральний бік справи. Якщо в далекій Москві ніколи особливо не церемонилися з мораллю, то губернатор Гвінеї був поміркованішим і прийняв половинчасте рішення: дозволив відловити мавп і навіть запліднити їх, але на експеримент із жінками категорично не погодився. Він спробував втокмачити ревним дослідникам, що таке дійство виходить за межі добропристойності і йде врозріз з постулатами й ісламу, і християнства, і традиційних африканських вірувань. Але піонерів від науки його докази не зупинили.

У лютому експедиція прибула до Конакрі, де в найближчих джунглях відловила 12 шимпанзе й одного орангутанга. 28 лютого Ілля Іванов провів штучне запліднення двох мавп жіночої статі, використавши сперму добровольців. 25 червня таку ж операцію було проведено з третьою мавпою.

Але чомусь усі три шимпанзе не завагітніли. Дещо спантеличений, Іванов забирає всіх підопічних приматів і повертається в СРСР. Невідомо, про що він тоді думав. Можливо, про те, що на території «найпередовішої» держави у світі, де так вільно дихає людина, й мавпам стане краще. Але кляті створіння, відірвані від звичних умов існування, не поділяли таких сподівань. І хоч у Сухумі для них підготували мало не царські клітки і запасли донесхочу бананів, тварини крутили носом. Невдовзі померла одна шимпанзе, а потім й орангутанг, єдина особина чоловічого роду, що досягла статевої зрілості. З його загибеллю припинився й пошук жінок-добровольців на спарювання.

Сухумі, 1930 рік, весна. У повітрі висів аромат троянд і мигдалю, але він не міг усунути передчуття тривоги, яке накочувалося на дослідників: у наукових товариствах уже йшла політична чистка.

Втім, це не похитнуло віри Іванова у свій експеримент. Він готувався його продовжити, для чого виписав з-за кордону нову партію шимпанзе. Але попрацювати з ними йому вже не судилося. Примати прибули влітку, а ще весною Іванова нищівно розкритикували і з відома голови Ради народних комісарів В’ячеслава Молотова (Скрябіна) заарештували. До Москви нарешті дійшло те, що у 1927-у в Конакрі говорив губернатор Гвінеї. Іванова покарали п’ятьма роками заслання. Але, певно, такі кадри були потрібні науці: його направили в Алма-Ату викладати в Казахському ветеринарно-зоотехнічному інституті, зберігши за ним звання. Через два роки він помер від інсульту.

Версії походження людини. Певно, Ілля Іванов щиро вірив у те, що мавпа — найближчий родич людини. Але це лише одна з кількох версій.

У християнстві, наприклад, вважається, що наш світ, у тому числі й людину, створив Бог. У Біблії про це сказано так: «І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, — і стала людина живою душею». І далі: «І вчинив Господь Бог, що на Адама спав міцний сон, — і заснув він. І Він узяв одне з ребер його, і тілом закрив його місце. І перетворив Господь Бог те ребро, що взяв із Адама, на жінку... І назвав Адам ім’я своїй жінці: Єва, бо вона була мати всього живого».

Наука, як відомо, пояснює появу людини інакше. У 1859 році англій-ський натураліст Чарльз Дарвін у праці «Походження видів шляхом природного добору, або Збереження обраних порід у боротьбі за життя» започаткував еволюційне вчення. Він висловив гіпотезу про існування в минулому спільних прабатьків для людини та мавпи. На загальну думку послідовників цієї теорії, найдавнішою групою пращурів людини є примати-дріопітеки. Від них 20 мільйонів років тому одна лінія пішла до шимпанзе та горил, а друга — до людини. На цьому ланцюжку були різні ланки, зокрема австралопітек (людина вміла), пітекантроп (людина ви-прямлена) та кроманьйонець (людина розумна). Після кроманьйонця людський організм генетично не змінюється.

Втім, остаточно походження людини від мавпи не доведено: бракує повнішого палеонтологічного літопису.

Тимчасом, сучасні дослідження молекулярної біології засвідчили, що найбільше схожих генів у людини та шимпанзе — 91 відсоток, у людини та гібона — 76, у людини та макаки — 66 відсотків... Й ось —  сенсація. Нещодавно науковці зі США виявили вражаючу генетичну подібність людської клітини з клітиною сірого щура. На пам’ять одразу приходить те, що ці ссавці — і розумні, і кмітливі, швидко навчаються і застосовують у житті отримані навички, а їхні популяції чимось нагадують суспільні утворення...

Ще одна версія: людина на Землі — посланець позаземних цивілізацій. Зараз, мовляв, інопланетяни спостерігають за його еволюцією і не втручаються в цей процес. Якщо це так, то легко пояснити появу НЛО.

І на закінчення повідомимо про новину, яка надійшла з Китаю. Тамтешні вчені заявили, що готові клонувати людину. Поки що їх стримує лише моральний фактор. Якби Ілля Іванов був живим, це досягнення відкрило б перед ним широке поле для діяльності.

Валентин ЩЕГЛЕНКО.