№ 8 (21685) субота 23 січня 2016 року

Захворювання очей стали справжньою проблемою в наш час і завдають чимало проблем як дорослим, так і дітям. Вади зору виходять на перший план, адже через них людина може втратити здатність сприймати те, що її оточує, отримувати необхідну інформацію.

Одна з очних хвороб, яка часто зустрічається і яку важко виявити у дитинстві, — амбліопія, або ж, інак-ше кажучи, «ледаче око». Це функціональне зниження зору, при якому одне око майже або ж взагалі не задіяне у зоровому процесі. Очі бачать різні картинки, і мозок не може поєднати їх в одну об’ємну 3D картинку. У результаті робота одного ока пригнічується і з часом втрачає свої функції. Ще Гіппократ визначив амбліопію, як хворобу, за якою пацієнт нічого не бачить оком і лікар нічого не бачить у цьому оці.

Усім відомо: щоб менше чіплялися різні болячки, особливо простудні, необхідно зміцнювати імунітет. Захисні сили орга-нізму можна підвищити з допомогою цілої низки продуктів, які слід включати у щоденний раціон з лікувальною і профі-лактичною метою. Це, зокрема, журавлина, обліпиха, калина, шипшина, мед, горіхи, фрукти, морква, редька, часник, сироватка, козине молоко, овес, толокно тощо. У цьому списку імунних помічників є і прянощі. Ось деякі з них.

Кориця. Відома пряність допомагає протистояти різним захворюванням, особливо застудним, спричиненим не вірусами, а бактеріями. Нагадаємо, що до її складу входять мікроелементи (залізо, цинк, селен, марганець), ефірна олія, макроелементи (магній, натрій, калій, кальцій, фосфор), вітаміни (А, Е, С, В, К і РР), моносахариди і дисахариди. Крім того, що кориця захищає від зовнішніх негативних чинників, вона ще й покращує роботу внутрішніх органів і систем, особливо шлунково-кишкового тракту, рятує від депресій і допомагає зменшити вагу. З терапевтичною метою її кладуть у чай, готують настої, додають у ванни і використовують для ароматерапії.

Епідемічний сезон грипу традиційно триває приблизно з вересня-жовтня по березень-квітень кожного року. У цей час існує найбільший ризик його підхопити. На жаль, чимало людей сприймають грип як щось несерйозне, легке, що можна перенести на ногах, попивши чаю з малиною та попаривши ноги. Це не порятує.

З початку року грип уже забрав життя більше двох десятків мешканців нашої області. Люди загинули від ускладнень хвороби, переважно від пневмонії, яка стрімко розвивалася і не піддалася лікуванню, оскільки хворі не поспішали звернутися за допомогою до медиків, а коли кинулися — було вже пізно.

28 січня о 19.30 у «Планета Кіно (Таїрова)», що на проспекті Маршала Жукова, 2, відбудеться допрем’єрний показ політичного детективу «Російський дятел». В Одесі стрічку представлятиме головний герой Федір Александрович.

«Російський дятел» — документальний фільм з елементами постановки. Він розповідає про ексцентричного українського художника, що висуває нову версію вибуху на Чорнобильській АЕС. Назва картини відсилає до таємного радіосигналу, що транслювався з території СРСР у часи холодної війни. Це режисерський дебют американського драматурга Чеда Ґрасіа.

В Одесі відбулася презентація документального фільму «Уявити Бесарабію». Найближчим часом демонстрація стрічки пройде у різних населених пунктах півдня нашої області.

Зйомки фільму, створеного у рамках проекту «Українська миротворча школа» спільно з громадською організацією «Сприяння міжкультурній співпраці» за фінансової підтримки посольства Великобританії в Україні, проходили торік у жовтні в Одесі, Ізмаїлі, Болграді, Вилковому, Татарбунарах, селах Саратського та Ренійського районів. Авторами сценарію стали Ольга Балабанова (вона ж — режисер) та Артем Філіпенко. Оператор — Євген Шинкар. Продюсер — Ганна Шелест.

То чи можна любити Україну російською мовою? Та, звісно, можна, і нема тут про що дискутувати. Якщо людина почувається українцем, живою, активною часточкою цієї країни — її можна і треба любити не лише російською мовою, а й болгарською, білоруською, ідиш та івритом, і молдовською, і польською, і румунською, й угорською, а ще — вірменською, грецькою, татарською, ромською, азербайджанською, грузинською, німецькою, гагаузькою… Та, власне, будь-якою з усіх сущих в Україні мов — коли вже зайшло про мовний вимір українського патріотизму.

Так, у нашій державі живуть представники різних національностей, але всі балачки про її «поліетнічність», про «народи України» притягнуті за вуха, ці балачки, за словами академіка Івана Дзюби, мають на меті поставити під сумнів право українського народу вирішувати долю своєї Батьківщини, ведуть до розмивання її українського характеру. Тож берегти, будувати й зміцнювати її можна лише з допомогою єдиної державної української мови. Як і забезпечувати нею мовні права представників усіх національностей, що живуть в Україні. Лише українська державна мова — одна вона — має стати, врешті-решт, мовою міжнаціонального спілкування в Україні. Без неї, як символу єднання нації, наша Незалежність копійки щербатої не варта. У цьому переконують нас усі попередні 24 роки.

Закінчення. Початок у номерах за 1, 6, 16 та 21 січня.

Щоб знищити культуру та всі цивілізовані цінності, треба знищити традиції. Саме традиції визначають тенденції розвитку країни. Коли бачиш, на які нелюдські злочини йде варварська Росія, щоб утримувати Україну в совіцькому концтаборі, розумієш, що треба йти якомога далі від дикунського сусіда. Чому українці так затято борються та героїчно воюють проти окупантів? Вікові страждання та приниження українців, а головне — вікова традиція боротьби та жертв в ім’я свободи акумулювалися та реалізувалися в національному спротиву ординським зайдам.

Відомий історик Микола Костомаров (1817—1885) написав пророчі слова: «На дні кожного мислячого та не мислячого українця сплять Виговський, Дорошенко, Мазепа. Настане слушний час, й вони прокинуться».

Знаний архітектор і друг «Чорноморки» Олександр Циркун зателефонував у редакцію із запитанням: «Чи можна через газету подякувати автомобілістам-волонтерам, які врятували мене із снігового полону? Бо вибрався на вихідні на дачу, що на Хаджибейському лимані, і якби не добрі люди, не знаю, як би й дістався звідтіля додому». Звісно, погодилися. Й Олександр Явдокимович написав подяку у притаманній йому майже поетичній формі.

Я — швидка допомога...

Пам’ятаєте у Ліни Костенко?

Я — волонтер.

Минулої п’ятниці в Іллічівську відбулося знаменна подія. Відбулася, до певної міри, вимушено, але має всі шанси стати переворотом у сучасних торговельних контактах між Сходом і Заходом. Як відомо: усе нове — добре забуте старе...

Отож 15 січня в Іллічівську урочисто проводжали в путь перший демонстра-ційний рейс контейнерного поїзду за маршрутом Україна — Грузія — Азербайджан — Казахстан — Китай. Цей маршрут є новим напрямком «Шовкового шляху» та альтернативним шляхом доставки вантажів із Заходу на Схід в обхід території РФ. У церемонії взяли участь українські урядовці: міністр інфраструктури Андрій Пивоварський, віце-прем’єр-міністр — міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Геннадій Зубко, міністр еконо-мічного розвитку і торгівлі Айварас Абромавічус, а також голова Одеської обласної державної адміністрації Міхеіл Саакашвілі, в.о. голови правління ПАТ «Українська залізниця» Олександр Завгородній, інші посадовці.

Державний діяч, колишній міністр оборони та екс-прем’єр-міністр Євген Марчук розповів про історію й геополітику української кризи та поділився своїм баченням шляхів її подолання на зустрічі в рамках проекту kmbsCHANGE talks.

Нова турбулентність

Кризових моментів у розвитку незалежної України було декілька, причому в трьох з них ми були на межі. Сам період відділення від СРСР міг закінчитися трагічно, потім була кримська епопея 1992 — 1994 років — дуже близька до громадянського військового конфлікту: Косово здалося би дитячим садком порівняно з тим, що там могло відбутися. І третім критичним моментом став конфлікт навколо острова Тузла.

17 січня відбулися перші в Україні вибори старост. З-поміж інших і в селах Майори та Повстанське Біляївської міської об’єднаної територіальної громади.

Обрані старости, відповідно до Закону про добровільне об’єднання територіальних громад, представлятимуть інтереси жителів населених пунктів у виконавчих органах сільської, селищної, міської рад; сприятимуть їм у підготовці документів, які подаються до органів місцевого самоврядування; братимуть участь у підготовці проекту бюджету територіальної громади в частині фінансування програм, що реалізуються на території відповідного населеного пункту, здійснюватимуть інші обов’язки, визначені положенням про старосту.

В Одеській обласній раді відбулася прес-конференція народних депутатів Павла Унгуряна та Олександра Урбанського — представників міжфракційного об’єднання Верховної Ради «Південь України». У заході взяли участь голова облради Анатолій Урбанський і директор департаменту фінансів облдержадміністрації Марина Зінченко.

Народні обранці ознайомили журналістів з роботою міжфракційного об’єднання і результатами своєї депутатської діяльності в цілому.

Парадокс, але головною перепоною розвитку виноробства в Україні є державна політика. Закон 2005 року про виноградарство та вино великі виробники «підігнали» під себе, щоб банально знищити дрібніших конкурентів. Купити ліцензію можуть одиниці. У 2007-у вона коштувала 250 тисяч гривень, а вже у 2008-у сума зросла до півмільйона. Сьогодні в Україні вино продукують чотири області — Одеська, Миколаївська, Херсонська та Закарпатська (Крим окупований Росією). У той час, як селяни не мають куди здати зібраний врожай винограду або віддають його за безцінь, український ринок заповнений фальсифікатом.

Як уже повідомляли «ЧН» (див. номер за 21 січня) до відомого французького винороба Крістофа де Лакарена, який десять років тому оселився в селі Шабо Білгород-Дністровського району, демонстративно-грізно нагрянула одеська податкова з поліцією. На захист винороба став голова Одеської ОДА Міхеіл Саакашвілі. Він скликав Раду економічного розвитку Одещини у Лакарена вдома, в Шабо. У засіданні взяли участь керівники обласних ДФС, прокуратури, поліції та СБУ. Запросили й міністра сільського господарства, але той не приїхав.

Колишній український високопосадовець і банкір — про спрута під назвою «система», схеми пограбування власного народу, вражаючі масштаби корупції в Україні й страхітливе організоване злочинно-прокурорське угрупування

Наш співрозмовник — Сергій МЕЩЕРЯК, правник-міжнародник, кандидат юридичних наук, дипломат, заслужений юрист України, колишній голова правління Українського інноваційного банку.

Після свят на нас, як торішній сніг, посипалися новини «з бородою». У стрічках інформагентств і в статтях провідних політичних коментаторів мало несподіваного. Переважно те, про що здогадувалися і говорили рік, два роки чи десятиліття тому.

Гривня падає слідом за рублем

Так, про неминучу девальвацію національної валюти вслід за ро-сійським рублем під час економічних криз говорили з моменту за-провадження гривні, а на практиці доведено ще в 1998 році. І тут не працює принцип «що погано для Росії — добре для України», а вирі-шального значення не має навіть війна. Американський долар і євро об’єднують фінансові системи, а торговельні зв’язки (поки вони є) дозволяють цим валютам перетинати кордони воюючих країн й обходити бар’єри.