Переглядів: 740

Продуманий план, підготовлені імпровізації

Інформаційний «голод» першої декади 2016 року закінчився. З 11 січня на Україну обрушилася інтенсивний снігопад політичних новин. Впоратися з ним не можуть навіть звичні до всього прес-секретарі. А хуртовина, схоже, в самому розпалі.

Візит «ввічливого чоловіка»

Для початку просте запитання: хто більше загрожує безпеці України — старий улюбленець публіки, радянський актор і режисер Олег Табаков чи спікер Державної Думи Російської Федерації двох скликань, голова політради партії «Єдина Росія», постійний член Ради безпеки РФ й особистий друг президента Путіна Борис Гризлов?

Табаков у числі сотень вірнопідданих російських «творців» публічно підтримав Путіна в політиці анексії Криму та агресії на Донбасі. Відтоді йому в’їзд в Україну закритий. І заслужено. А Гризлов в Раді безпеки Російської Федерації в компанії директора ФСБ, начальника Генштабу, міністра оборони та інших військових злочинців під головуванням Путіна планував і контролював анексію Криму та агресію на Донбасі.

Афіш Табакова в Україні немає вже два роки. А Гризлов спокійно прилітає в Київ на урядовому авіалайнері, зустрічається з Леонідом Кучмою, гуляє Хрещатиком і три години поспіль у ніч з понеділка на вівторок розмовляє з Петром Порошенком. Про необхідність конституційної реформи в нашій країні, про вибори на окупованих територіях, про Мінські угоди і майбутній мир на Донбасі.

Єдиною історичною аналогією такої події є переліт 10 травня 1941 року Рудольфа Гесса до Англії. Але третьої людини в Рейху і другої в НСДАП затримали відразу після посадки особистого літака на території Великобританії. І посадили у в’язницю. Тому що Черчілль і чути не хотів про такий контакт. Що-правда, Черчілль ніколи не дозволив би втягнути себе в те, що називається «мінськими угодами».

Історичні аналогії, втім, можуть почекати, а результати «Мінська-2» вже видно, як на долоні. Після того, як Гризлову дозволили три години морочити голову главі нашої держави, з Києва «не друга, але і не десята людина Кремля» полетіла до Мінська. І продовжувала морочити голову своїм колегам по Тристоронній контактній групі, повторюючи опубліковані 5 січня в газеті «Більд» тези Путіна.

Тобто спочатку Конституційна реформа в Україні, потім ухвалення нового закону про вибори в «окремих районах» Донецької і Луганської областей, потім амністія бойовиків і вибори на «окремих територіях» Донбасу. А решта (виведення важкого озброєння і збройних формувань, повернення контролю над українсько-російським кордоном) — на десерт і через «можливо».

Як і очікувалося, в середу, 13 січня, ніякого прогресу на зустрічі в Мінську досягти не вдалося. Ро-сійська сторона в цьому сенсі не будувала жодних ілюзій. А завданням Гризлова в Києві та в Мінську було прагнення просто тягти сірка за хвіст. Дотягнути час до пленарних засідань Верховної Ради (з 26 до 29 січня), коли на голосування в залі під куполом має бути поставлений закон про зміни до Конституції України. Зокрема й 18-й пункт Перехідних положень про особливий порядок місцевого самоврядування на «окремих територіях».

Ми більше
не будемо клієнтами

З трьома сесійними днями Верховної Ради у «друзів» нашої країни пов’язані певні очікування. Якщо за зміну Конституції не вдасться зібрати 300 необхідних голосів, «мінський процес», умовно продовжений на 2016 рік, формально перерветься. У його зриві Схід і За-хід в єдиному хорі звинуватять Україну. І потім зітхнуть з полегшенням.

Кремлю такий поворот подій розв’яже руки, дасть можливість діяти за обставинами і тими методами, які Путін визнає для себе прийнятними. Швидше за все, це буде не масштабна війна, хоча план пробити сухопутний коридор з Донбасу в Крим уздовж азовського узбережжя України досі актуальний.

Але воєнні операції вимагають великих коштів. І те, що російський агресор може дозволити собі при ціні нафти в 100 доларів за барель, нереальне при ціні вп’ятеро меншій. Те ж саме стосується і так званої підтримки «народних республік», коли доводиться утримувати не тільки армію бойовиків, але всю цивільну інфраструктуру, зруйновану економіку та населення окупованих територій.

Тому спроби Путіна «повернути» Донбас Україні на своїх умовах будуть продовжені. І, що цікаво, в цих зусиллях йому посприяє Захід. Не тільки гаранти «Мінська» з «нормандської четвірки», які більше року твердять, що Мінським угодам нема альтернативи, але і ті, кого у нас прийнято вважати захисниками світового правопорядку. Наприклад, США в особі президента Барака Обами.

Відразу після того, як чергове засідання Тристоронньої контактної групи 13 січня закінчилося черговим провалом, відбулася телефонна розмова президентів США і Росії. Згідно з повідомленнями інформаційних агентств, обговорювався широкий спектр світових проблем. Майже як під час «пе-резавантаження». Причому, в українській частині діалогу співрозмовники начебто погодилися на вимоги Путіна — зміни до Конституції України, вибори на Донбасі і так далі у відомій послідовності.

Якщо згадати «імпровізацію», яку у щорічному посланні Конгресу недавно допустив Барак Обама, багато що в позиції президента США стає ясним. Зв’язка «патрон-клієнт» займає важливе місце в античному розумінні правопорядку. Демократія тримається на патронах, які опі-кують солідарних клієнтів. Тобто фразу «Росія спрямовує ресурси на підтримку України і Сирії, держав-клієнтів, які вислизають з її орбіти впливу», можна тлумачити як визнання системи патронату у світовому масштабі. Де Росія і США рівноправні. А Україні в рівноправності відмовлено.

Після Революції Гідності у нашій країні багато зроблено для того, щоб відносини «патрон-клієнт» між Росією і Україною відійшли у минуле. Але тільки під час війни такі зв’язки, спадщина радянських часів, почали реально рватися. Рватися в економіці, в політиці, в культурі і на особистому рівні. А під час війни, розв’язаної колишнім «патроном» проти колишнього «клієнта», після пролитої крові не може бути мови про швидке відновлення відносин.

І сьогодні мова не про те, щоб «вислизнути з орбіти впливу». Наше завдання — добитися рівноправності з тими, хто нас вважає клієнтами. Як на Заході, так і на Сході. І ми обов’язково доб’ємося.

Леонід ЗАСЛАВСЬКИЙ.
Фото kp.ua
Чорноморські новини

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

Вихід газети у четвер. Вартість передплати:

  • на 1 місяць — 70 грн.
  • на 3 місяці — 210 грн.
  • на 6 місяців — 420 грн.
  • на 12 місяців — 840 грн.
  • Iндекс — 61119

Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.

Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: chornomorski_novyny@ukr.net