Савранська казка

А створили цю казку люди. Резиденція Святого Миколая є продовженням ініціатив Савранської районної державної адміністрації, яку чотири місяці тому очолив Віталій Свічинський. Так, зокрема, ще свіжим залишився у пам’яті жовтневий фестиваль «Гайдамацька Січ». Проект «Резиденція Святого Миколая» допомагали втілювати дружно, як то кажуть, усім миром. Частина володінь Миколая перетворилася у справжнісінький виставковий центр. Чого тут тільки не було! Народні умільці виставили на показ дивовижні вироби із дерева, металу, гончарне начиння. Милували око творіння із бісеру, приваблювали утаємничені обереги. Водночас господині, одягнені, як годиться, в українське вбрання, та білосніжні янголята дуже гостинно та шанобливо розповідали відвідувачам, де можна погрітися, скуштувати запашної випічки і страв, приготовлених умілими руками викладачів та учнів Савранського професійно-технічного аграрного училища, яке разом з іншими професіями навчає своїх вихованців фаху кухаря-пекаря. А зі сцени безперервно лунали запальні пісні у виконанні творчих колективів, що з’їхалися до резиденції зі всього району. Та й не тільки. 10 січня у володіння Святого Миколая завітали артисти із міста Ананьїв. Приїхав на свято і голова тамтешньої райдержадміністрації. Гостями стали також очільники балтських РДА та райради. Це на знак поваги і підтримки добрих справ, започаткованих у Саврані.

Мабуть, вихідний день 10 січня видався найурочистішим. Дорослі витанцьовували під звуки мелодій, знайомилися з гостями (вони ж бо й справді з’їхалися із багатьох міст України — Києва, Одеси, Миколаєва, Кіровограда). Найменші ж, ставши у чергу, прагнули якомога швидше потрапити в омріяний ними будиночок. Там Святий Миколай, радо приймаючи дітлахів, цікавився, що роблять малята у дитсадку, як навчаються у школі, чи допомагають батькам. А вони дуже серйозно і відповідально розказували йому про свої справи, одержуючи в нагороду бажані подарунки.

Кульмінацією свята став приїзд голови Одеської обласної державної адміністрації Міхеіла Саакашвілі. Це вже вдруге поважний гість відвідує резиденцію. Цього разу він привіз із собою і сто дітей, аби показати їм савранську казку. Очільник області привітав усіх зі святами, подякував за співпрацю, сфотографувався на згадку з усіма охочими.

…Поверталися всі додому з піднесеним настроєм. Йшов сніг. Тихо й спокійно. Він лягав на гілля сосен, товстим шаром вкривав машини приїжджих, від чого вони ставали схожими на якихось дивовижних, незбагненних істот, що повиходили з-за дерев і довгими вервечками витягнулися вздовж проторованого шляху. І здавалось, що десь із гущавини враз вийде на вечірню засніжену галявину старий мудрий Лісовик і скаже: «Спасибі, що принесли із собою добро. Що даруєте людям радість».

Наступного дня, зайшовши до робочого кабінета Віталія Свічинського, де підсумовували зроблене, почула від нього: «Свою роботу у такому напрямку продовжуватимемо. У нас є ще багато задумів, планів. Серед найближчих — органі-зація Великоднього фестивалю у Гетьманівці, облаштування в савранському лісі місця таборування молоді, де юнаки і дівчата активно проводитимуть літній відпочинок, впорядкування острова Кохання. Все це сприятиме розвитку туризму, залученню інвестицій. Савранщина того варта, щоб про неї знала вся Україна».

Подумалося: «А таки варта!».

Діана МУДРА.
Саранський район.