«Гулянія» по-ватному

Перед входом на територію Палацу спорту прикрашена ялиновими гілками невеличка арка з написом на фанері «Рождественские гуляния». Пройшовши під нею, зі зворотного боку читаю: «С Новым годом и Рождеством!». У центрі автостоянки — прикрашена ялинка. У дальньому кінці — змонтована сцена, зі звуковою апаратурою та великим екраном. Над сценою — «Рождественские гуляния». По периметру стоянки розмістилися ятки гастрономічного ярмарку. Роззираюся з надією знайти хоч одну назву українською: «Папа делал», «Одесская чебуречная», «Немецкие сосиски», «КвасЪ», «Черная каракатица», «Армянская кухня»… Більшість вивісок, судячи з кострубатого «стилю», малював той же художник-оформлювач, що й написи на арці та над сценою. Кілька гасел — буцімто англійською або німецькою. Ще запам’яталося велике меню а ля щось дореволюційне. Можна замовити: «кофЪ» — 10, «глинтвейнЪ» — 25, «сырный супЪ» — 45. Жодного напису українською. Ну хоча б один, хоч «по приколу», хоч на сміх!

Від побаченого захотілося себе ущипнути. Неначе дурний сон, і я не в українській Одесі, а десь на окупованій території. Може, у «віджатому» Криму або, може, у «визволеному» від здорового глузду «Лугандоні»? А може, навіть у Пензі чи Тамбові?

На всьому майданчику було кілька людей, котрі щось переносили чи крутили гайки. Жодна «точка» ще не працювала. Дуже захотілося дізнатися, хто ж організатор цього абсурду. На вході до палацу — афіші «Рождественских гуляний», стилізовані під дореволюційні російські, також винятково на «общєпонятном». Такий собі нафталін часів царизму. Була там програма, логотипи спонсорів, але жодної інформації про організаторів. Тож попрямував я далі. Збіг по заледенілому схилу, постояв над зимовим морем, подихав йодом, погодував змерзлих голодних чайок, почастував тамтешніх гладких котів. Настрій покращився — коти це вміють.

Повертаюся знову на те, що мало зватися ярмарком. Людей не додалося. Питаю молодого чоловіка, назвемо його Олегом, коли ж відкриваються різдвяні гуляння? Олег, розбираючи мангал, каже, що сьогодні — останній день: ярмарок з 3 по 5 січня. Це мене неабияк дивує, адже Різдво аж післязавтра! Олег, як справжній одесит, доброзичливий і з гумором, зауважує, що я не перший, хто не може цього второпати. Вчора він тут смажив на мангалі свої фірмові м’ясні вироби. На питання, як відпрацював, відповідь коротка: «попав», як і всі інші. Орендна плата була немаленькою, не всі повернули затрати. Каже, що тепер його родина кілька днів поїдатиме непродані шашлики вдома, а коли вони вже зовсім не лізтимуть, перемеле їх на м’ясорубці і зробить макарони по-флотськи. Відвідувачів було мало, вхід на ярмарок — 50 гривень з особи. З погодою також не поталанило: два перші дні лютував мороз. А ще організатори (Олег мав справу лише з посередником) не зважили на місцеву специфіку. Середня одеська родина зазвичай накриває щедрий стіл на Новий рік, а числа з третього і до Святвечора — хто на дієті, хто «в зав’язці», а хто на тому й на іншому. На Різдво знову смачне застілля. З того, що Олег чув зі сцени, йому сподобалася одеська кавер-група «Безпека». Починається рясний снігопад. Ми прощаємося з Олегом, бажаю йому веселих свят, а після них — хорошого бізнесу.

Відшукав у «Фейсбуці» сторінку «Рождественские гуляния». Звідти дізнався, що режисером-постановником «гулянь» є Едуард Остапчук. Він — генеральний продюсер чогось там з довгою назвою. Я розумію, що продюсер — це страшенно круто і він над такими «дрібничками», як Конституція України, стаття 10. Коли наші солдати з передової вітають Україну «Щедриком» Леонтовича, а співробітники посольства США виконують традиційну різдвяну пісню Jingle Bells українською, пан Остапчук на своїй сторінці в мережах пише: «Ударим нашим праздником по европеизации всей страны! Наш герой — Дед Мороз!!! Санта Клаус агент капитализма и буржуазии». Я розумію, що це надтонкий продюсерський гумор, але він дуже влучно віддзеркалює ватну ідеологію «Рождєствєнскіх гуляній».

Володимир ГЕНИК.