Непереможний українець

Ще у шкільні роки почав писати вірші й оповідання, деякі з них друкувалися у пресі. Навчаючись в інституті, Караванський робить перші спроби перекладу, мріє працювати на літературній ниві.

У 1940 році полишає інститут і самохіть йде до війська, щоб, відслуживши, вступити на філоло-гічний факультет університету. Святослав Йосипович настільки прагнув до високого слова, що завжди намагався завершити навчання саме на філології. Але доля заважала, чи, може, злі люди...

У липні 1941-го частина, в якій служив, потрапила в оточення німецьких військ у Західній Білорусі. Уникнувши полону, Святослав Караванський на початку 1942-го повертається до Одеси, вступає на літературний факультет університету, де зближується з гуртком української молоді, пов’язаної з ОУН. Стає активним його членом. Органі-зовує книгарню української літератури «Основа», а вторговані гроші передає на потреби гуртка й українського театру. Його переслідує румунська сигуранца (політична полі-ція). У 1944-у виїздить до Румунії, звідки у липні того ж року нелегально повертається у звільнену Червоною армією Одесу. Але третього ж дня після повернення, при спробі відновити зв’язок із колишніми гуртківцями, Святослав Караванський був заарештований. Під час слідства обіцяли звільнити, якщо доноситиме про настрої студентської молоді, але він відмовився.

У 1945-у військовий трибунал Одеського військового округу засудив Святослава Караванського до 25 років позбавлення волі. Відбував покарання у багатьох таборах: будував залізницю на річці Печорі, рубав ліс поблизу Магадана, добував золото на Колимі, прокладав магістраль Тайшет — Лена, шив одяг у Мордовії...

Коли умови в таборах після смерті Сталіна трохи пом’якшали, Караванський береться за свою давню мрію — літературну працю й багато пише: вірші, віршовані казки, п’єси, перекладає. Деякі з його творів навіть друкували у центральних виданнях («Літературна Україна»). 1954-го Святослав Йосипович розпочинає велику роботу над Словником українських рим.

19 грудня 1960-го, після 16 років і 5 місяців ув’язнення, Святослава Караванського звільняють постановою Дубравного ВТТ (виправно-трудовий табір) — на підставі статті 2 указу про амністію від 17 вересня 1955-го термін його ув’язнення скорочено наполовину, тобто на 12,5 року.

Святослав Йосипович повертається до Одеси, працює механіком з ремонту обчислювальних машин (існували тоді й такі, до речі, дуже схожі на електричну друкарську машинку «Ятрань» з потужністю обрахунків на рівні арифмометра «Фелікса»). Згодом він уже перекладач у редакції обласної газети «Чорноморська комуна» й поза-штатний кореспондент журналу «Україна». Потім «вічний» студент-філолог виїздить на заробітки до республіки Комі...

А ще Святослав Йосипович завершує працю над Словником рим української мови. Досі в Україні нічого подібного не було створено. Словник містить близько 60000 римованих пар, складених від самого автора, а не взятих із творів поетів. Ця праця має велике значення для розвитку літературної й мовної культури України.

Він багато перекладає з англійської, друкує книжку «Біографії слів», часто виступає із дописами про мову. 1961 року Святослав Караванський одружується з Ніною Строкатою. У 1962-у вступає на заочний підвідділ філологічного факультету (знову!) Одеського університету.

Караванський брав активну участь у громадському житті країни: збирав українські книжки для Кубані, пропонував організувати всенародні урочистості до ювілею Миколи Лисенка, виступав за дублювання фільмів українською мовою.

У 1965 році занепокоєний зростанням русифікації шкіл і вишів, написав статтю «Про одну політичну помилку», став автором самвидаву. Після цього, 4 вересня 1965-го, в нього було проведено обшук, а 13 листопада — заарештовано. Оскільки не було жодного формального приводу для суду, то на подання КДБ генеральний прокурор СРСР Роман Руденко опротестував його звільнення за амністією. Без суду і розслідування Святослава Караванського відправили досиджувати 25-літній термін (8 років і 7 місяців) у таборах суворого режиму.

Святослав Йосипович п’ять разів оголошував голодування-протест, у Володимирській тюрмі зібрав свідчення в’язнів — учасників і свідків розстрілу польських офіцерів у Катині, підготував про це статтю, щоб передати її на волю. Влітку 1969-го його було заарештовано у в’язниці й там же засу-джено додатково ще на 5 років тюрми і 3 роки таборів особливо суворого режиму.

У грудні 1971-го заарештовують і його дружину — Ніну Строкату-Караванську, яка допомагала чоловікові. У травні 1972-го її засу-джують на 4 роки таборів.

Усього непереможений українець Святослав Караванський провів за свої переконання у неволі 31 рік!

У листопаді 1979-го Святослав Караванський разом з дружиною вимушено емігрував до США. Веде громадську й наукову діяльність, опублікував низку праць із мово-знавства.

1993-го у Києві вийшов його «Практичний словник синонімів української мови», а 1998-го — «Ро-сійсько-український словник складної лексики».

Підготував Ярослав ШЛАПАК.

Від редакції. Колектив «Чорноморських новини» щиро вітає активного автора газети, доброго друга і порадника Святослава Йосиповича Караванського з його славним ювілеєм. І хоч здоров’я, знаємо, іноді дошкуляє, зичимо Вам справлятися з нинішніми викликами з такою ж мужністю і витримкою, з якою прожили попередні дев’ять із половиною десятиліть.

Ваші гострі зауваги щодо нинішнього стану і політичного врядування в Україні дуже потрібні всім нам, щоб у підсумку таки збудувати таку державу, про яку Ви мріяли усе життя, заради якої боролися, працювали і продовжуєте працювати.

Нехай Господь укріпить Ваше здоров’я і помножить Ваші літа!