...І народиться Князь миру

Тому, готуючись до Різдва Христового насамперед слід підготувати свої серця — благодатний ґрунт для сходження посіяного в них Слова Божого. Помиритися зі своїми ближніми, пробачити образи, повернути борги — зробити все, щоб з чистим серцем перед Богом і людьми відзначити Різдво.

У католицькій традиції (як, до речі, і в православній) святу народження Спасителя передує піст, який у католиків називається Адвент (від латинського слова «adventus», що означає прихід). Він починається в неділю, за чотири тижні до свята. Це час радісного приготування до Різдва і роздумів про прийдешнє друге пришестя Ісуса Христа.

Чотири тижні до Різдва символі-зують чотири тисячоліття, коли людство в Старому Завіті очікувало народження Месії. Кожен тиждень — це одне тисячоліття. Під час цього періоду в церкві читають відповідні тексти літургії, що нагадують віруючим про тодішні події і стародавні пророцтва. Остання частина різдвяного посту, від 17 до 25 грудня, безпосередньо спрямовує віруючих на роздуми про подію Різдва Христового та очікування Його другого пришестя. Цей період призначений для нагадування про те, що першого разу Господь прийшов у тілі, применшив Себе, не скористався тією славою Божою, яку мав від Отця, щоб послужити і відкупити людство від гріха, дати спасіння. Але вдруге Він обі-цяв прийти у славі Бога-Отця, щоб світ судити.

Під час різдвяного посту слід утримуватися від будь-яких гучних розваг і обмежувати себе в їжі. Важливо, щоб кожен християнин у цей період більше заглиблювався в себе, переосмислював свій духовний стан і відповідальніше ставився до Божих таїнств, таких як сповідь і причастя.

Необхідно підготуватися до свята духовно, щоб в урочистий день за святковим столом віруючі могли пережити народження Христа у своєму серці — народження Божої доброти, милосердя і любові, прощення гріхів. Щоб святкування було не простою формальністю і хорошим приводом поспілкуватися в колі рідних і близьких, а сходинкою до самовдосконалення.

Ось як святкує Різдво Христове звичайна католицька родина. Напередодні, 24 грудня ввечері, виготовляють Вігілію — різдвяну святу вечерю, яка традиційно складається із 12 страв, що символізують 12 місяців попереднього року, за які дякують Богові, і 12 місяців майбутнього року, які віддають у руки Христа з проханням про благословення. Після сходження першої зірки сім’я сідає за різдвяний стіл, на якому обов’язково має бути облатка — спечений без дріжджів хліб. Її кладуть на тарілку, де вже є сіно, яке, у свою чергу, покривається білою тканиною. Облатка символізує Ісуса Христа, який народився у Вифлеємі і був покладений на сіно в ясла, оскільки в гостинному дворі Йому не знайшлося місця.

Коли збирається вся родина, батько бере Євангеліє і читає фрагмент, де розповідається про народження Ісуса Христа. Після благословення облатки кожен член сім’ї передає її іншому, відламуючи шматочок. При цьому необхідно просити прощення один в одного, бажаючи один одному миру.

У цей святковий вечір на столі ставиться завжди на одну тарілку більше. Ця зайва тарілка символізує те, що Марія та Йосип не знайшли притулку в оселі і дитя змушене було народитися в хліві. Тому додатковий посуд демонструє готовність сім’ї прийняти подорожнього — того, хто з якоїсь причини не знайшов собі місця в домі за святковим столом.

Після вечері вся родина йде в костел, де правиться свята служба (Пастерка). У вігілійний вечір вона починається пізніше: зазвичай правиться о 18-ій—19-ій, а цього разу — о 22-ій—опівночі.

Під час служби в ясла кладуть фігурку дитини, що символізує народжене немовля Ісуса Христа. І з цього моменту починається вже різдвяний період свята.

Церква закликає віруючих до миру. Однак сьогодні, коли в країні фактично йде війна, мир у душі зберегти нелегко. Але в Ісусі Христі це можливо. Адже ще пророк Ісая казав, що народиться вам Син — Князь миру. Він принесе мир у душі людей.

Це дуже актуально. Проблеми сьогодні має майже кожна людина — в сім’ї, на роботі, у відносинах з оточуючими. Навіть якщо життя зовні здається успішним, спокій у душі є далеко не в кожного.

Але Ісус Христос — Князь миру, який прийняв людську натуру і відкупив перед Богом гріхи людей, у тому числі і прабатьківський гріх, подарував світові любов, радість і мир. «Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!» — каже Святе Письмо.

Тому людина, яка справді повірила в Бога, звернулася і покаялася в своїх гріхах, прийняла Ісуса Христа у своє життя, неодмінно знайде мир у своєму серці.