№ 104-105 (21676-21677) четвер-субота 24-26 грудня 2015 року

Народжуючись під тим або іншим зодіакальним знаком, людина має не тільки певний психотип, але й схильність до різноманітних захворювань. Астрологи стверджують, що кожне сузір’я відповідає за якийсь орган або певну частину тіла. Планети теж інформують нас про самопочуття, про те, яку їжу бажано вживати, який вид спорту чи творчості слід обрати.

Скажімо, Леви полюбляють попоїсти. А ще їх називають фіксованими, бо вони схильні фіксуватися на всьому: коханні, роботі, кар’єрі, їжі, тому огрядність та супутні їй хвороби, як-от атеросклероз, гіпертонія, венозне розширення, дуже властиві цим знакам.

Новий рік — одне з найкрасивіших і найяскравіших свят. У різних країнах світу його зустрічають по-своєму, але скрізь однаково люблять і чекають.

За східним гороскопом, 2016-й пройде під покровительством Вогненної Мавпи. Незважаючи на те, що астрологічний рік Вогненної Мавпи настане тільки 8 лютого, краще зустріти Новоріччя вже з урахуванням смаків і пристрастей його символу. Тим більше, що Мавпа обожнює свята і неординарні події. Однак, будучи особою вельми пихатою, вона із задоволенням прийме призначені їй почесті і в році, що наступає, вас приємно здивує.

20 грудня в Одесі вперше відбувся новорічний забіг Санта Клаусів, дуже популярний як у Європі, так і в усьому світі.

Там у таких змаганнях беруть участь сотні і навіть тисячі учасників. Ну а у нас нову новорічну традицію — забіг Санта Клаусів — підтримали близько півсотні одеситів різного віку і статі, які, прикрасивши себе бородами і червоними шапочками, здолали три кілометри центральними вулицями міста.

У день Святого Миколая, 19 грудня, головна ялинка нашого міста, що на Думській, запалила яскраві вогні, давши офіційний старт Новорічним та Різдвяним святам в Одесі.

Дітлахів та їхніх батьків, що зібралися на площі, привітав сам Миколай, який прийшов до них у супроводі ангелів. Святий пообіцяв малечі виконати їхні найзаповітніші бажання в обмін на зразкову поведінку та відмінне навчання. Для одеситів і гостей міста прозвучали також традиційні новорічні і різдвяні піснеспіви. Із святковим концертом виступили учні Одеської муніципальної театральної школи.

25 грудня католики і протестанти святкують Різдво Христове

За григоріанським календарем Різдво Христове відзначається у ніч на 25 грудня. У понад 145 країнах світу це офіційне державне свято й одне з головних релігійних торжеств у році. Православний світ, який живе за юліанським календарем, вшановує цю подію 7 січня.

Цікаво, що віруючі багатьох євангельських протестантських церков України, яких у нас сьогодні немало, мають унікальну можливість відзначати цю подію двічі — і з католиками, і з православними. Адже, за великим рахунком, точна астрономічна дата, що пов’язана з обертанням нашої планети навколо Сонця, не настільки вже й важлива. Для справжнього віруючого будь-якої конфесії головне — не дата, а сам факт народження Спасителя два тисячоліття тому. Але важливо, щоб Христос народився безпосередньо в серці конкретної людини, інакше для неї це свято втрачає будь-який сенс.

Уривки з поеми,

написаної 1998 року після смерти Ніни Строкатої-Караванської. Публікація присвячується великому одеситові, мовознавцю, політологу, репресованому за любов до України і Свободи, Святославу Караванському до дня його 95-ліття, яке він зу-стрічає у повноті сил і мудрості у Дентоні, США.

Казка для дорослих

Часто на крутих поворотах життя людина розколюється, як горіх, і виявляється, що той горіх порожній. Це до того, що зовсім недавно розколовся один зна-йомий по друкованих ним опусах пухлощокий графоманчик.

Раніше (читачі уже звикли) він літав над шпальтами видання «Панегірик», немов архангел Михаїл над землею, і видавав свої мудрі, як йому верзлося, поради то з одного, то з іншого приводу. Було таке враження, що коли читачі не осягнуть архангелового присуду, то й світ не туди поверне. Але світ мчав у космосі звичною орбітою, нічого не коїлося за присудами Михаїла, і люди, ледве ознайомившись із черговими сентенція-ми графоманчика, одразу забували про них, а сам «Панегірик» використовували за звичним призначенням.

Друже мій, Іване,
Що ж ти наробив:
Більше не поглянеш
З-під кошлатих брів.
Не підкрутиш вуса
І не підморгнеш.
Ти навіки змусив

Правління Національної спілки письменників України затвердило список щойно прийнятих до лав НСПУ.

З-поміж тих, хто поповнив письменницьку сім’ю, є й шестеро наших земляків. Це — Арсенія Велика, Інна Іщук, Олександр Куций, Галина Могильницька, Георгій Пилипенко та Ірина Тома.

Й унікальність цього витвору ще більше підсилюється тим, що в його першооснові... футбольний м’яч.

З цими незвичайними зразками можна познайомитися на виставці «Люди, які творять епоху», що експонується в залах Музею західного і східного мистецтва. Автор 24 футбольних булав — грузинський драматург Рагулі Власідзе. Всі його твори присвячені видатним людям України та світу. Це і Тарас Шевченко, і Ліна Костенко, і Андрій Шевченко, й Олег Блохін і Валерій Лобановський... Кожна булава важить не менше 5 кілограмів, і на її виготовлення йде кілька місяців. У планах Рагулі Власідзе створити не менше сотні таких ексклюзивних творів.

У грудні сповнилося 160 років від дня народження нашого земляка — видатного українського художника Амвросія Ждахи.

За часів радянської влади, з 1930-го по 1960 роки, про митця ні разу не згадувалося на сторінках преси. Воно й не дивно: його творчий доробок не вписувався в регламент соціалістичної ідеології, бо був надто національно патріотичним. Уже під час «відлиги», у 1963-у, художник В. Касіян писав: «Художня спадщина Амвросія Ждахи, що має безперечно прогресивне значення, повинна посісти чільне місце в історії української дореволюційної графіки. Добру послугу зробило б видавництво образотворчого мистецтва нашій громадськості, якби перевидало малюнки Амвросія Ждахи».

Відкритий лист Президентові України Петру Порошенку

Вельмишановний пане Президенте!

Щиро радий Вашому указу 641/2015 «Про проголошення 2016 року Роком англійської мови в Україні». Шкода, що таких указів не могло бути в час мого школярства та студентства — тоді видавалися укази про посилене, поглиблене вивчення лише російської мови. Але ні тодішнє, ні теперішнє керівництво чомусь не бачить загроженого стану української мови, не усвідомлює нагальної необхідності допомагати саме їй.

Саме таку назву матиме митний термінал, презентація якого відбулася 21 грудня на Одеському морвокзалі. Проект, який запрацює навесні, спрямований на подолання корупції, спрощення митних процедур та надання якісного сервісу для бізнесу. Він передбачає реконструкцію будівлі морського вокзалу, набір та навчання персоналу і впровадження електронної системи ASYCUDA.

«Відкритий митний простір» — це новий термінал, митний сервіс та контроль у якому відбуватиметься за принципом «єдиного вікна». У будівлі працюватимуть 130 митних офіцерів. Частина з них формуватиме так званий фронт-офіс. До їхніх обов’язків входитиме заповнення та реєстрація декларацій, логістика, послуги банку, митні консультації тощо. Водночас митні інспектори, бек-офіс, за потреби проводитимуть огляд товарів.

Цими днями відбулася зустріч заступника голови Одеської обласної ради Юрія Димчогло з експертами та менеджерами програми ПРООН з ефективного освітлення, яка досить успішно реалізується в Україні.

Під час цієї зустрічі йшлося про необхідність ощадливого ставлення до електроенергії, адже, крім економії фінансів, таким чином зменшується обсяг викидів вуглекислого газу в атмосферу, що позитивно впливає на екологічну ситуацію в регіоні.

У Великому залі Одеської національної музичної академії ім. А.В. Нежданової — іспит: юна піаністка грає музику епохи бароко. Здається, що ми сидимо не в концертному залі, а в храмі, й музика, наче молитва, підносить дедалі вище й вище, туди, де нема війни і горя.

На сцені — студентка другого курсу ОНМА луганчанка Діана Попаль. Після екзамену зустрічаємося з дівчиною в класі, де вона за-ймається, щоб поспілкуватися.

Півтора роки тому у рідному Луганську Діана закінчила музичний коледж. Склавши державний іспит, дівчатка-випускниці пішли святкувати свій випускний у кафе. Всі були задоволені отриманими оцінками, раділи, що починається нове життя, ділилися планами. Раптом щось голосно вибухнуло неподалік, посуд зі столів попадав на підлогу. Повз кафе бігли люди, санітари з ношами — вибух, що стався у центрі міста, забрав із собою людські життя. Ніякого святкування вже не хотілося, дівчата розійшлися по домівках.

— Того ж дня я вирішила: час їхати. У місті почався хаос, безлад, і невідомо було, як діяти. Ми не розуміли, як поводитися під час повітряних тривог — цьому нас ніхто не навчив. Одні вибігали з будинків, інші, навпаки, ховалися всередину. Щоб не жити у постійному страху, ми з мамою вирішили виїхати. Мама поїхала у село Ружин Житомирської області, де її подруга знайшла для неї будиночок, у якому дозволив жити господар. Мама, що жила у місті, стала справжньою селянкою: по воду ходить до колодязя, у хаті палить дровами… Я ж приїхала до Одеси, щоб вступити до музичної академії, на кафедру спеціального форте-піано.

Пам’яті Олега Кислицького, прикордонника, який загинув при виході з Довжанського

Думала, що ніколи не наважуся писати про особисте. Легко оповідати чужі пригоди, життєві історії, навіть сповіді. Онде журналіст-новеліст причепурює десь почуте, додає трохи емоційного настрою, як спецій у борщ, — і смачного! Звісно, можна і своїм ділитися, але обережно — обережно і здалеку, начебто ти лише сторонній спостерігач. Це для того, щоб не заглянули у душу глибше, ніж хочеш дозволити, тому й стаєш трохи далі, ніж дістане туди якийсь неочікуваний плювок, у кращому випадку — крива посмішка.

Є таке, лише своє, особисте, про яке не тільки думаєш, — його переживаєш, лізеш у підсвідомість, пригадуєш якісь найдрібніші деталі і знову, й знову складаєш один-єдиний пазл з надією знайти відповідь: «Чому?». Іноді навіть і серед ночі не можеш вгамувати оголені нерви, приглушити серцебиття. Ніяк не можеш позбутися безсоння, що знесилює й висмоктує по краплині здоров’я...

Незважаючи на небувале розширення прав регіонів та повноважень регіональних рад, кожен із регіонів, що володіє цими розширеними повноваженнями, є все-таки регіоном держави Україна і кожна обласна рада функціонує в Українській, а не в якій-небудь іншій державі, а отже й працювати повинна на користь цієї держави, на консолідацію її народу.

Ви всі, незалежно від роду занять та фаху, є, певною мірою, політиками, інакше не перебували б у цій залі. І як політики ви не маєте права не розуміти, що й анексія Криму, й агресія сусідньої держави на Сході України стали можливими тільки тому, що значна кількість населення так званих «пролетарських», зро-сійщених регіонів України, з огляду на низку історичних причин, була відлучена від української ідентичності і вважала цю ідентичність неприйнятною для себе.

Не тріумфуй: збулись чужого іга.
Страшніше — власне, бо ж своя вина.
По Києву гуляють печеніги,
А в печенігів — наші імена,
І наша кров, хоча й не наша мова…
Володимир Базилевський.

В Україні відчутно посилюється деукраїнізація. Наче інфекційна хвороба, вона шириться з катастрофічною швидкістю. Небаченими раніше темпами зникає з ужитку українська мова. Найгірше те, що люди ніби звикають до цього — не чутно голосу громадськості на захист рідного українського слова. Коли приходять рахунки за газ і тепло, думка обминає духовні проблеми. А вони дедалі збільшуються, немов той сніговик. Себто людей змушують думати, як прожити, і хто скаже, що це не своєрідна тактика або ж навмисна політика?

24 грудня сповнюється 95 років від дня народження Святослава Йосиповича Караванського, українського поета, активного громадського діяча, журналіста, мовознавця, перекладача.

Святослав Караванський народився у родині інженера в Одесі. Там же 1938 року закінчив середню школу. Навчався в Одеському індустріальному інституті, а з 1939-го — й на заочному підвідділі інституту іноземних мов.

Майже шість годин поспіль, без перерви, тривало третє пленарне засідання обласної ради сьомого скликання. Під завісу року вирішували низку важливих для громади питань. Шкода, що сесія, яку провів голова обласної ради Анатолій Урбанський, проходила без участі голови ОДА Міхеіла Саакашвілі, адже важливі програми готували його підлеглі, спеціалісти департаментів і служб облдержадміністрації. Кажуть, він у цей час перебував у Польщі на важливому для нашої держави міжнародному заході.

На початку засідання з трибуни було зачитано звернення членів громадського руху «Спілка читачів газети «Чорноморські новини», які стали пікетом під стінами обласної ради, нагадуючи депутатам про необхідність об’єднання довкруж національної ідеї, яскравим виразником якої є і наш часопис. Пікетувальники також вимагали від депутатів підтримки авторитетного видання, зменшення бюджетного фінансування якого на наступний рік називали «прикрим недоглядом» (з повним текстом звернення, під яким було чимало підписів, у тому числі й депутатів облради, можете ознайомитися нижче).

В одному з останніх оглядів року прийнято робити підсумки. Але цього разу до самого кінця грудня, а можливо, і до середини січня підводити риску зарано. І ризиковано давати оцінки. Те, що видають за перемоги нашої дипломатії, реально перемогами не є. Те, що вважають поразками президента та уряду, в перспективі може допомогти Україні стати на ноги.

За межами норми

Скандали, що струшують Верховну Раду, спекуляції щодо розпаду коаліції, спроби опозиції і громадських активістів повалити уряд, вимога дострокових парламентських виборів, обвинувачення вищих посадових осіб у корупції... Все це для демократичної держави норма. Звикати треба. Не вважати кожну полі-тичну кризу кінцем світу, а кожного не згодного з «генеральною лінією» — ворогом народу. Не в СРСР, слава Богу, живемо. І не в Росії.