Фотобізнес на бранцях

Чи знають про це в мерії? Зважаючи на те, що будівля міськради стоїть поруч з основним місцем промислу фотографів (Приморським бульваром) і що про цю проблему неодноразово заявляли активісти-захисники тварин, які навіть деякі зі своїх акцій проводили під вікнами чиновників на Думській, звісно, що знають. До того ж (коли це було вигідно окремим депутатам і коли громадськість аж надто проявляла активність щодо цього питання) в міськраді не раз ухвалювали рішення «про заборону діяльності вуличних фотографів із тваринами» (останнього разу така заборона була встановлена у 2013 році, за тодішнього мера О. Костусєва). Отже — всі, як то кажуть, у курсі. Але справа завжди зводилася до «поговорили-побалакали». Конкретні дії від офіційної влади були разовими. Найчастіше — прогулянка мера чи його заступників у супроводі журналістів завчасно очищеними від фотографів міськими вулицями (практикується і нині — І.Д.). Дійство посилюється гучними промовами, мовляв, винних покарали, фотобізнес із тваринами прикрили. А часом, для ще більшого піару, чиновники навіть ловлять порушників власноруч. Потім, коли шум стихає, питання «залаго-джується полюбовно»: птахів повертають господарям, фотографів відпускають, трапляється, що й накладають символічний штраф — і ті знову виходять на вулиці зі своїми крилатими чи чотирилапими бранцями.

Цього разу історія може повторитися. Хоча в Одесі вже і мер інший, і міліцію реформували в полі-цію, і рівень громадської свідомості начебто зріс. Причина, як з’ясувалося на брифінгу працівників Одеського зоопарку — директора Ігоря Бєлякова та орнітолога Віктора Пілюги, — у неправильному оформленні заяв на порушників. Процедура така: з вулиці фотографів із тваринами чи птахами забирають правоохоронні органи (переважно, за заявою чи заявами когось із активістів із захисту тварин або просто небайдужих громадян), люди залишаються у відділку «до з’ясування обставин», а тварин передають у зоопарк, офіційно — «на тимчасове утримання до роз-гляду справи у суді».

«Поліція забирає, за актом передає нам. Ми виходжуємо пернатих, лікуємо-відгодовуємо, а потім приходить «хазяїн» з рішенням суду і забирає їх. Востаннє нам довелося повертати орлів у 2013 році. У рішенні суду зазначалося: «Чотирьох орлів коричневого кольору повернути власникові». Там не було навіть вказано різновид птахів і що вони занесені до Червоної книги України», — зазначив Ігор Бєляков. За його словами, повторного рабства орлів можна було б уникнути, якби поліція із самого початку правильно оформляла заяви і протоколи на вуличних фотографів із тваринами. «Завжди чомусь у них вказують статтю 164 — «порушення порядку здійснення господарської діяльності», а в заяві (й інших документах) необхідно вказувати на порушення статей 8 і 25 закону «Про захист тварин від жорстокого поводження» і порушення закону «Про Червону книгу». Якщо із самого початку не зазначено, що це тварини чи птахи з Червоної книги, суд розглядатиме справу як про незаконну комерційну діяльність, не більше», — підкреслили спеціалісти зоопарку.

Що цікаво, навіть коли представники громадськості пишуть заяву до поліції з правильно названими статтями, там з невідомих причин усе оформляють за тією ж 164-ю — «порушення порядку здійснення господарської діяльності». Це дуже добре можна простежити на нещодавньому випадку. Як запевняють «азовці», у своїх заявах вони вказували на порушення саме 8-ї та 25-ї статей, а в протоколі поліції «виплила» та ж таки «ч. 2 ст. 164». І ще одне: у поліції обіцяли звернутися до спеціалістів звіринця з питанням про встановлення різновиду орлів, проте, як сказав Ігор Бєляков, цього так і не зробили. Тож, як і раніше, птахів передали до зо-опарку «на тимчасове утримання до розгляду справи у суді».

Ще один момент: представники «Азова» привели в поліцію чотирьох фотографів, а там двох десь «загубили» (на сайті Приморського відділу ГУНП в Одеській області вказувалося, що громадські активі-сти звернулися із заявою на двох невідомих чоловіків, які використовували пернатих для фотографування з перехожими без дозвільних на це документів). Плутанина і зі справжніми господарями. Зрозуміло, що зловили лише найманців-виконавців, «лялькарів», які, смикаючи за ниточки уярмлених птахів, заробляють на них гроші для свого «хазяїна». Сам же «Карабас-Барабас» ховається в тіні. Втім, цього разу, як стверджують активі-сти, власник сам прийшов у відділок — з документами на пернатих. Але в нього їх не перевірили, як і не встановили його особи, а потім і взагалі відпустили.

«Для володіння червонокнижними тваринами необхідна ціла купа різних документів, дозволів. Основний з них — дозвіл Міністерства екології та природних ресурсів. Нічого цього у вуличних фотографів нема», — підкреслив Ігор Бєляков. За словами спеціалістів зоопарку, приватна особа-підприємець взагалі не має права використовувати орлів цих видів у своїй діяльності. По-перше, тому що орли-могильники й орлани білохвості занесені до Червоної книги: цих видів в Україні дуже мало — близько 50 пар могильників і 14 пар білохвостих (чотири пари з яких живуть на Одещині, мається на увазі, в природному середовищі). По-друге, птахи здобуті браконьєрським шляхом. «Це все молоді особини — одно-, дворічні. Їх браконьєри забирають з гнізд, щойно ті підростають і починають вчитися літати. Орлів безжально експлуатують. Ті, яких зараз передали нам, — у дуже поганому стані: виснажені, заморені голодом, деякі хворі, мають рахіт ніг. І в усіх підрізані кігті, які відростають дуже повільно. Навіть якщо ми відгодуємо й вилікуємо цих орлів, випустити їх на волю не зможемо — вони просто непристосовані до життя у природному середовищі, бо були поневолені ще в малому віці, не вміють ні полювати (а без кігтів робити це взагалі не зможуть), ні нормально функціонувати — багато хто не здатен навіть літати», — повідомив Віктор Пілюга. «До того ж у всіх скалічена психіка. Їх не можна ледь не кожні 10 хвилин передавати з рук у руки — це ж дикі птахи. У фотографів вони постійно перебувають в умовах стресу», — додав директор зоопарку.

Чому подібного роду діяльність треба заборонити? Бо це аморально! Давайте уявимо собі ситуацію, що на ланцюгах і мотузках прив’язані «для фото» не тварини чи птахи, а люди. Причому, за будь-якої погоди. А багато тварин, як от крокодили, мавпочки, папуги та інші теплолюби, не пристосовані до зимового клімату. Людина на ланцюгу нас обурить? Звісно. Всі одразу ж почнуть «домагатися звільнення» нещасних. Тоді чому ж ми всі так байдуже, проходимо повз прикованих крилатих і чотирилапих? Бо вони мовчать?

«Люди повинні зрозуміти: брати в руки нещасну тварину, аби сфотографуватися з нею, — це аморально і непристойно. Це аж ніяк не модно. Це моветон! Коли одесити і гості міста зрозуміють це, коли перестануть заохочувати грошима фотографів, які знущаються над тваринами, експлуатуючи їх заради наживи, тоді цей бізнес занепаде», — наголосив Ігор Бєляков. Окрім суто моральних законів, мають діяти і правові норми. Всі в нашій країні — від простого перехожого до чиновника і поліцейського — повинні знати: експлуатація тварин вуличними фотографами — це не «порушення порядку здійснення господарської діяльності», а «жорстоке поводження з тваринами», а в деяких випадках — і порушення Закону України «Про Червону книгу».

Іванна ДЕРЕВ’ЯНКО.

P.S. Трохи згодом відомий еколог Іван Русев у «Фейсбуці» запропонував звернутися до мера з проханням розмістити біля пам’ятника Дюку соціальну рекламу, яка агітувала б одеситів і гостей міста не фотографуватися із тваринами, якщо там раптом знову з’явиться «пташина мафія». Як відреагують на подібну пропозицію чиновники з Думській наразі невідомо.

І.Д.