Переглядів: 740

Зерна Господні, а вруна людські

Цими днями волонтери з Роздільної здійснили черговий рейс на Донбас. У Широкине, де їх зустрічали бійці 56-ї бригади, вони доставили генератори, рис, картоплю, питну воду, консервовані овочі, компоти...

Разом з волонтерами в зоні АТО побувала представницька делегація, яка зустрілася з командуванням бригади й обговорила подальші дії добровільних помічників. У її складі були голова райдержадміністрації Андрій Карпенко, офіцер райвійськкомату Олександр Павлюк, начальник Роздільнянського МРЕО Олег Федоров, громадські активісти Сергій Шафранський та Віталій Колесник, кореспондент районної газети «Вперед» Наталія Броварська. До речі, «районка» не лише потурбувалася про широке висвітлення цієї події, а й долучилася до поповнення продовольчого гостинця для учасників АТО.

Втім, гадаю, всі учасники цієї групи погодяться, що найбільше для поїздки зробив рядовий волонтер Олександр Зубарев. Наша газета вже розповідала про цю яскраву особистість. Сьогодні є нагода познайомитися з Олександром Юрійовичем ближче й довідатися про деякі обставини його подорожі до США, яка передувала поїздці на Донбас.

О, Сакраменто —
місто чуйних людей!

Американські друзі запросили Олександра на український фестиваль, який відбувся 22 серпня в Сакраменто — адміністративному центрі штату Каліфорнія. На форумі наш земляк розповів присутнім про подорожі, сповнені ризику, на Схід України, окреслив проблеми, які постали перед благодійниками, та закликав усіх небайдужих допомогти в благородній справі.

Певна річ, він не був першим, хто звертався до американців з подіб-ним проханням, але в даному разі перед учасниками культурно-мистецького дійства постала конкретна людина, безпосередній виконавець небезпечних рейсів, що не могло не викликати загальної симпатії та розуміння ситуації. З пожертвами не забарилися — загалом було зібрано понад 25 тисяч доларів.

Ці кошти взяла на облік громадська організація «Ukrain Relief», яка уклала угоду з однією з індійських фірм на поставку 500 тонн рису. Його роздадуть як на Сході України, так і в інших регіонах людям, що потребують підтримки. Перша партія рису — 25 тонн — уже надійшла до Роздільної. Частину, як і планувалося, відправили на Схід України, а решту в присутності соціальних служб безплатно роздали представникам тих категорій населення, яким сьогодні живеться надзвичайно сутужно.

Перебуваючи у США, Олександр Зубарев спілкувався з очільником «Ukrain Relief» Степаном Скоцем та його заступником Сергієм Вронським. Обидва — щирі українці: один — з Волині, другий — з Рівненщини. Обом душа болить за те, що діється в Україні. Й свою організацію вони створили лише з однією метою — допомогти людям, що потрапили в біду. «Спочатку, — розповідає Олександр, — Степан сумнівався: чи ж зрозуміють їх американці? Та всі побоювання відпали, коли люди щиро, від усієї душі і досить щедро відгукнулися».

Фестиваль відбувся на території великої слов’янської місіонерської церкви «Віфанія». Нагадаємо, що так називалося поселення, згадане в Новому Завіті, в якому Ісус Христос перебував напередодні урочистого в’їзду в Єрусалим і де воскресив Лазаря. Це диво було під силу лише Богові, а ось воскресити надію, надати поміч тим, хто страждає, чи тим, хто ризикує життям, захищаючи Вітчизну, — все це спроможна зробити звичайна релі-гійна громада.

На згадку про фестиваль у Сакраменто його учасники передали до Роздільнянської райдержадміні-страції два прапори — український й американський — зі своїми побажаннями добра, миру та спокою.

Однострої
від рейнджерів

Окрім участі у фестивалі, Олександр Зубарев мав намір познайомитися з людьми, які допомогли б придбати американську військову форму для українських вояків. І це йому вдалося. Благодійники знайшли магазин рейнджерських одностроїв.

— Форма не нова, — каже Олександр, — але цілком придатна для користування. Поки що спонсори придбали 30 комплектів, у кожному — куртка, штани, берці, шапка, рукавиці, наколінники, окуляри, навісні пристосування для набоїв та гранат. Щоправда, їхати по форму довелося далеченько від Сакраменто, але люди тут дуже жертовні і всі витрати взяли на себе.

Віртуоз керма

Звідки ж в Олександра ця наполегливість, талант притягувати до себе людей? Відповідь на це запитання варто пошукати в біографії.

Батько, колгоспний шофер Юрій Зубарев із села Надія, був спеціалістом, як то кажуть, від Бога. Він майстерно водив ГАЗ-51 — у 1950—1970 роках наймасовіший вантажний автомобіль, у народі прозваний «Газоном». Віртуозом цієї машини став й Олександр.

Сьогодні важко повірити в те, що вже у 10-річному віці він навчився не просто керувати автомобілем, а й виконував деякі професійні обов’язки водія. Зокрема, бувало, у жнива йому доводилося підміняти батька і возити зерно від комбайна на тік — де ж візьмеш незадіяних водіїв у гарячу пору?! Якось один відомий у районі страж правопорядку, заїхавши на тік, мало не оторопів, побачивши, як з кабіни зістрибує хлопченя. Та жниварі його швидко заспокоїли: «Сашко хоч і малий, але водій вправний. З таких гарні люди виростають». Про малого помічника тоді навіть газета написала.

Йшли літа. Сашко користувався повагою і прихильністю своїх наставників. Йому сповнилося 16 років, коли став свідком пам’ятної розмови. Колгосп тоді якраз отримав новісінький ГАЗ-51. Завгар, походжаючи перед водіями, що зібралися з такої нагоди, виголосив: «Думаю, нову машину треба закріпити за Зубаревим». «Так у нього вже є», — зауважив хтось із шоферів. «Ні, — сказав завгар, — я маю на увазі не батька, а сина».

Батьківська порада

Назву Надія селу дали віруючі. Певно, в цей нетрадиційний для радянського часу топонім вони вклали своє сподівання не лише на краще життя, але й на свободу віросповідання. Комуністична система, якщо пам’ятаєте, жорстоко переслідувала баптизм — одну з найбільших протестантських течій у християнстві. Прикладів — скільки завгодно. Ось один із них.

Уявіть собі. Крайня Північ. Після непосильної праці понуро повертається в свої бараки колона ув’язнених. Один каторжанин, знесилений, відстає. І конвоїри, аби не уск-ладнювати собі життя, спускають на нього сторожових собак... За однією з версій, так закінчив життя один із фундаторів церкви євангельських християн-баптистів Іван Воронаєв (він же — Микита Черкасов, Іван Воропаєв). Це він у 1920 році заснував першу релігійну громаду в Одесі, звідки цей процес поширився на весь колишній Союз. Але в 1930-у поборника нової віри звинуватили у підриві підвалин радянської країни й заарештували. Кинули до в’язниці і його дружину. Лише через 25 років, проведених у таборах і на засланнях, їй вдалося перебратися до США. Переповідають, це на прохання президента США Дуайта Ейзенхауера таку «люб’яз-ність» дозволив Микита Хрущов...

Давно вже нема «країни рад», якій постійно щось заважало. А баптизм існує. У 2011 році в Одесі, у сквері імені Георгія Гамова, біля головного входу до центральної церкви християн євангельської віри, було встановлено пам’ятник у вигляді скелі заввишки два з половиною метри з викарбуваним бюстом Івана Воронаєва. На пам’ят-нику — напис: «Героям віри, братам і сестрам у Хресті». Тобто це пам’ятник всім репресованим, замученим і розстріляним, хто не відрікся від Бога в роки радянських репресій.

Цей дух, дух євангельської віри витав і в селі Надія. Людина, вступаючи в доросле життя, мала вибір: рушати на бистрінь без керма і вітрил чи заручитися оберегами віри. Скільки їх, жителів наших міст і сіл, дужих, вродливих, кмітливих, поглинули злочинні ватаги та тюрми! Батько боявся, борони Боже, й натяку на таке майбутнє для сина — теж дужого, вродливого, кмітливого. Під час однієї серйозної розмови він дав Олександрові коротку, але ємку пораду, яку той запам’ятав на все життя: «Не носи у кишені ножа, поклади до неї Біблію».

Аби добро
перемогло зло

Олександр Зубарев ні на мить не жалкує, що прийняв віру. З нею він зустрів своє кохання — Любу, з якою виховали 13 дітей, з них шестеро — усиновлених. З нею налагоджував своє життя в США, де в кінці 1980-х почали активно виникати релігійні громади, чому певною мірою сприяла й еміграція віруючих з колишнього Союзу.

Там він зустрів багато добрих і мудрих людей, які посіяли в його душі Господні зерна доброти. Одним з таких наставників був пастор Адам Бондарук, родом із Кривого Рогу, котрий свого часу був змушений переїхати до США. Олександр й досі вважає його своїм учителем і другим батьком, хоч був при ньому лише водієм.

Саме церква посприяла і сприяє Олександрові в його волонтерській діяльності. Готовність зробити все, аби добро перемогло зло, повернуло його знову в Україну, яка сьогодні потерпає від війни, нав’язаної нам російською владою.

— Ми нікого не закликаємо проклинати Росію, — каже він. — Благаємо лише попросити Бога, щоб дав їй розум.

Віруючі не стоять осторонь й практичної допомоги бійцям АТО і населенню, яке стало заручником бойових дій. Першу поїздку на Схід України Олександр за підтримки синів та однодумців здійснив ще торішнього жовтня. Попервах не афішував своїх вояжів — Бог і так усе бачить. Але згодом споряджати автомобіль у далекий рейс обмеженому числу волонтерів, обтяжених ще й непомірними тарифами, ставало дедалі складніше. Тому свої зусилля вони об’єднали з ра-йонною владою, яка теж опікується підтримкою наших співвітчизників на сході країни. Цей симбіоз ви-йшов напрочуд вдалим.

Добрі справи,
як маяки

Енергійна волонтерська праця Олександра Зубарева не залишилася непоміченою. До Дня захисника України Роздільнянська райдержадміністрація нагородила його грамотою — за активну діяльність в організації благодійної допомоги військовослужбовцям та особистий внесок у матеріально-технічне забезпечення військових підрозділів у зоні АТО. Адміністрація подякувала за доброту та милосердя і доброчинним організаціям «Ukrain Relief» та церкві «Віфанія».

Добрі справи, як маяки у гаванях, у найбільші бурі та шторми вселяють впевненість у тому, що нам не збитися з курсу до омріяного життя і, попри всі негаразди, не втратити людяності і Божих чеснот.

Валентин ЩЕГЛЕНКО.
Чорноморські новини

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 50 грн.
  • на 3 місяці — 150 грн.
  • на 6 місяців — 300 грн.
  • на 12 місяців — 600 грн.
  • Iндекс — 61119

суботній випуск (з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 40 грн.
  • на 3 місяці — 120 грн.
  • на 6 місяців — 240 грн.
  • на 12 місяців — 480 грн.
  • Iндекс — 40378

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: chornomorski_novyny@ukr.net