Переглядів: 4677

«Чудесний доктор»

25 листопада сповнилося 205 років від  дня народження Миколи Івановича Пирогова, якого ще за життя називали «чудесним доктором». З його ім’ям пов’язано багато відкриттів у медицині. Він вважається творцем воєнно-польової хірургії, засновником товариства Червоного Хреста. Відомий педагог і громадський діяч.

Про те, що його покликання — медицина, Микола Пирогов усвідомив ще в дитинстві. У «Щоденнику старого лікаря» згадував, що ще хлопчиком любив «гру у лікаря»... На маленького Миколку — тринадцяту дитину в сім’ї дрібного московського чиновника Івана Пирогова — незабутнє враження справив відомий московський лікар Єфрем Осипович Мухін. Доктор приїжджав у садибу Пирогових, щоб лікувати одного зі старших братів. Микола спостерігав, як до ґанку будинку підкочувала карета, запряжена четвіркою коней, лакей відкривав дверцята і на землю ступав високий сивочолий пан. Після призначеного Мухіним лікування хворий пішов на поправку. А Микола почав наслідувати доктора: просив когось з домашніх «захворіти» й обі-цяв неодмінно його «вилікувати». З поважним виглядом підходив до ліжка «хворого», розпитував  про самопочуття, мацав пульс, міряв температуру, виписував рецепти і пояснював, як правильно приймати ліки.

Невдовзі 14-річний Микола Пирогов блискуче склав іспити на медичний факультет Московського університету. Приймали на навчання лише тих, кому сповнилося шістнадцять, але для обдарованого хлопчика зробили виняток — екзаменатори визнали його «здатним до слухання професорських лекцій у званні студента». У 22 роки успішно захистив докторську дисертацію в Дерптському університеті (нині Тартуському університеті в Естонії) й був обраний професором кафедри теоретичної та практичної хірургії цього навчального закладу. Студенти, багато з яких були однолітками Пирогова, любили й поважали молодого професора. Серед студентів виділявся своїми лікарськими здібностями Володимир Даль, який більше відомий як автор «Тлумачного словника російської мови».

 Через кілька років Микола Іванович продовжив діяльність на посаді професора кафедри госпітальної хірургії та патологічної анатомії Петербурзької медико-хірургічної академії. Одночасно  очолив завод медичних інструментів у столиці. Стурбований тим, що молоді лікарі майже не мають практичної медичної освіти, він обладнав на кафедрі операційну, де практикували студенти, відкрив палати для хворих. До того часу Пирогов написав наукову працю «Хірургічна анатомія артеріальних стовбурів і фасцій», створив анатомічний атлас малюнків людського тіла з усіма внутрішніми органами. А ще досяг блискучих результатів у хірургії судин, знеболенні, реанімації та реабілітації хворих.

У 1847 році під час Кавказької війни М. Пирогов уперше в світі застосував ефірний наркоз при проведенні хірургічних операцій. А в Кримській війні, в боях за Севастополь, вперше наклав хворому гіпсову пов’язку. Тоді ж він уперше ввів сортування поранених залежно від характеру і тяжкості тілесних ушкоджень. Уперше в світі залучив на полі бою жінок як сестер милосердя. У цій справі Миколі Івановичу надавав постійну підтримку наш земляк Арсеній Лебединцев, настоятель Петропавлівського собору і благочинний усіх церков Севастопольського округу. Під час Кримської війни Микола Пирогов тричі відвідав Одеський госпіталь. Цікавим фактом цього періоду біографії був порятунок майбутнього творця періодичної таблиці хімічних елементів Дмитра Менделєєва, якому Микола Іванович в оточеному Севастополі встановив правильний діагноз і прописав правильне лікування.

Після повернення до Петербурга М. Пирогов доповів про всі негаразди у війську та військовій медицині Олександру ІІ, але цар не хотів у це вірити і кричав:

 — Не може бути! Неправда!

Пирогов не витримав і випалив йому в обличчя:

 — Я сам це бачив! Це правда!

 І коли восени 1855 року під час поїздки до Криму імператор побажав оглянути госпіталь і переговорити з Пироговим, той просто не вийшов до царя. Дорого обійшлася Миколі Івановичу така сміливість. Він був засланий на «виправлення» — отримав посаду попечителя Одеського округу.

Насправді це була не кара за непослух, а підвищення. Адже посада попечителя вигідно відрізнялася від професорської і за рангом (таємний радник), і за службовим окладом, і за майбутньою пенсією, і за підлеглістю — безпосередньо міністру народної освіти. Микола Іванович став начальником усіх навчальних закладів округу (Бессарабська, Катеринославська, Таврійська і Херсонська губернії), отримав право призначати директорів гімназій, затверджувати на посадах інспекторів і вчителів, широку владу в господарських питаннях. А найголовніше — унікальну можливість практично втілити свої погляди і задуми, які виклав у першій публіцистичній статті «Питання життя».

Восени 1856-го М. Пирогов приїздить до Одеси. Тут він прагне насамперед підняти рівень викладання в гімназіях, вимагає від викладачів гуманного, справедливого ставлення до дітей. За два роки перебування в Одесі вчений значно поліпшив справи навчального округу, а головне — створив передумови для відкриття на базі Рішельєвського ліцею Новоросійського університету, дуже потрібного для розвитку культури, промисловості, сільського господарства краю.  Будучи попечителем, він добився виділення коштів для оплати стажування за кордоном майбутнього нобелівського лауреата Іллі Мечникова, чиє ім’я сьогодні носить Одеський університет.

Микола Пирогов виступає поборником вільного доступу до освіти всіх дітей, незалежно від соціального стану, національності чи віросповідання. Пише статтю в «Одесском вестнике» «Одесская Талмуд-Тора», сприяє в отриманні дозволу на друк тижневика на івриті «Га-Меліц», публікує в російсько-єврейському журналі «Рассвет» відкритий лист про необхідність поширення освіти серед євреїв. Миколі Івановичу сподобався приклад «милосердних» багатіїв Одещини зі створення в своїх володіннях училищ для вільних орендарів.  Так чинив, наприклад, таємний радник О.С. Стурдза, який організував аграрне училище для дітей чиновників (орендарів), щоб опановували навички агрономії, тваринництва, виноградарства, садівництва, поливного землеробства, тютюнництва, риборозведення на цілинних землях Бессарабії. Училище діяло у вільний від сільськогосподарських циклів час, взимку, у вихідні. Відомо також, що думка про організацію вечірніх шкіл з’явилася у Пирогова в Одесі завдяки й клопотанням знайомого із Севастополя отця Арсенія Лебединцева, який був членом опікунської ради Одеського навчального округу. Його брати, Феофан і Петро, провадили таку роботу на Київщині.

 Микола Іванович сприяв популяризації маловідомої газети «Одесский вестник», яку почали випускати студенти Рішельєвського ліцею. Ця газета набула в ті часи на теренах сусідніх губерній великої популярності, а її наклад значно виріс. Прогресивне мислення попечителя та його дії йшли в розріз з офіційною імперською політикою. І не дивно, що старі одеські чиновники звинуватили Пирогова в «зайвому лібералізмі». Одеський генерал-губернатор Строганов і предводитель херсонського дворянства Касінов у листі-доносі до царя звинуватили попечителя в розхитуванні підвалин місцевої влади. У липні 1858 року його переводять на посаду попечителя Київського навчального округу. Там, як і в Одесі, Микола Іванович прагне викоренити зі шкільної системи казармений дух, виступає проти тілесних покарань учнів. Скасувати різки не вдалося, зате вдалося домогтися запровадження правил про регламентацію провин і покарань. За свідченням професора М. Бунґе, з 1859-го по 1861-й у Києві тілесно був покараний лише один гімназист.

Як уже зазначалося вище, думка про організацію вечірніх шкіл з’явилася у Пирогова в Одесі, й він відразу після переведення до Києва приступив до їх створення. Перша недільна школа відкрилася 11 жовтня 1859 року. У ній вчителювали 17 студентів університету Св. Володимира й один студент Київської духовної академії. Не забув Микола Іванович і про колишнє місце піклування. Вечірні школи засновуються в місцях зосередження бідного люду Одеси: на Пересипу, Молдаванці, на вулиці Дальницькій. Їх особливістю було не тільки те, що учні навчалися безоплатно, а й те, що вчителі працювали добровільно. Для недільних шкіл Тарас Григорович Шевченко надіслав з Петербурга свої «Кобзарі» і майже весь наклад «Букваря южноруського».

Напередодні Польського повстання 1863 року активізувалася діяльність студентських таємних товариств. Київський генерал-губернатор І. Васильчиков запропонував М. Пирогову організувати  університетськими силами поліційний нагляд за студентами. Така вимога обурила попечителя. У своєму листі міністру народної освіти він написав, що вимоги Васильчикова про таємний нагляд за діяльністю студентів не виконуватиме. 13 березня 1861 року Олександр ІІ відправив Пирогова у відставку.

Передбачаючи такий фінал, Микола Іванович завчасно придбав садибу в селі Вишня біля Вінниці, тож коли настав час, переїхав до маєтку. Там він продовжує наукову й лікарську діяльність, облаштовує сільську лікарню, аптеку, на посаді мирового посередника розмежовує селянську та поміщицьку землю, пише «Щоденник старого лікаря». День у день  оперує, робить по кілька перев’язок і п’ять-шість годин веде прийом пацієнтів. Як досвідчений лікар, він бачив безпосередній зв’язок між злиднями, голодом і хворобами. «У багатьох випадках, — пише Пирогов, — для наших хворих поселян молоко і м’ясо, а інколи й хліб — ліки, без яких аптечна мікстура не дає надії на успіх».

Кілька разів Микола Іванович на довгий час залишав свій сільський маєток. 1862 року йому доручили кураторство над молодими  вченими, які стажувалися за кордоном. Під час цього відрядження до Німеччини він консультував канцлера Бісмарка, а в Італії успішно прооперував пораненого Гарібальді. Пізніше за дорученням Червоного Хреста  інспектує санітарні заклади на театрах франко-прусської війни (1870—1871) і разом з професором М. Скліфософським очолює медичне забезпечення війська у російсько-турецькій (1877—1878) війні. Хірург з гордістю констатує: «Я мав змогу ще глибше переконатися в надійності основних принципів моєї польової хірургії».

У травні 1881 року, коли відзначався піввіковий ювілей наукової, лікарської та громадської діяльності Миколи Івановича, друзі-вчені вирішили влаштувати для нього пишні урочистості. До Москви він поїхав разом з дружиною. Його тепло зустріли представники наукових товариств, лікувальних установ, університетів, студентської молоді. Пирогов був зворушений наданою йому увагою.

А після свят світила медицини зібрали консиліум, щоб вирішити, як допомогти ювіляру. Справа в тому, що в роті, на слизовій оболонці піднебіння, у Миколи Івановича утворилася незагойна виразка. Сам він припускав, що у нього розвивається злоякісний процес. Однак колеги, його учні, щадячи пацієнта, запевняли, що пухлина доброякісна. Повернувшись додому, Микола Іванович намагався відволіктися від сумних думок про хворобу. Як звичайно, приймав хворих, працював у винограднику і в розарії, писав «Щоденник». Але сили покидали. 5 грудня 1881 року його не стало. Рідні згадували, що перед агонією смертельно хворого почалося місячне затемнення. Здавалося, що природа сумує разом з людьми. За наполяганням дружини Олександри Бістром, тіло чоловіка було забальзамоване і досі зберігається в Національному музеї-садибі М. І. Пирогова у Вінниці.

В Одесі шанують пам’ять про великого лікаря: його ім’я носить вулиця, на якій стоїть військовий шпиталь, на будинку, де він мешкав, установлена меморіальна дошка. Не забувають великого лікаря у Вінниці, Києві, Севастополі, в Росії, Болгарії та Естонії.

Василь ВЕЛЬМОЖКО,
краєзнавець.
Чорноморські новини

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 50 грн.
  • на 3 місяці — 150 грн.
  • на 6 місяців — 300 грн.
  • на 12 місяців — 600 грн.
  • Iндекс — 61119

суботній випуск (з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 40 грн.
  • на 3 місяці — 120 грн.
  • на 6 місяців — 240 грн.
  • на 12 місяців — 480 грн.
  • Iндекс — 40378

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Тел./факс: (048) 767-75-67; 764-98-54
Моб. тел. 050-55-44-206
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua