№ 101 (21673) четвер 17 грудня 2015 року

Шановні громадяни! Доводимо до вашого відома, що для спрощення реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів 18 листопада 2015 року Кабінет Міністрів ухвалив постанову №941 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань реєстрації транспортних засобів».

Цим нормативно-правовим актом внесено зміни до постанов уряду від 7.09.1998 №1388 та від 11.11.2009 №1200, якими виключено з документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, довідку-рахунок встанов-леної форми, видану відповідним суб’єктом господарювання, а натомість введено нову категорію документів, які підтверджують правомірність придбання транспортного засобу — укладені та оформлені безпосередньо в органах з надання сервісних послуг МВС у присутності адміністраторів цих органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб.

У ці дні сповнюється 50 років відтоді, як добре відомий в Одесі і за її межами богатир Микола Пасічник став чемпіоном спортивного товариства «Динамо».

З цим товариством пов’язані не тільки перемоги у сотнях змагань, а й усе життя знаменитого спортсмена. А починалося все у далекому 1965-у, коли у військову частину, де проходив строкову службу Микола Пасічник, завітав за-служений тренер України Роберт Бабаянц і звернув увагу на кремезного юнака, який стояв на посту біля полкового прапора. Миколу запросили на тренування. Невдовзі він виконав нормативи кандидата, а потім і майстра спорту СРСР із самбо. Після армійської служби талановитий спортсмен влився до лав правоохоронців Одеси. Захищаючи спортивну честь міліції, Микола Пасічник ставав призером і переможцем обласних, республіканських та всесоюзних змагань. Він — один із перших майстрів спорту з рукопашного бою на Одещині.

19 грудня православна церква вшановує пам’ять святителя і чудотворця Миколая

«Не стримуй добра потребуючому, коли в силі твоєї руки це чинити» — ці слова зі Святого Письма можуть служити принципом, за яким жив святитель Миколай. Саме так він діяв упродовж усього свого життя.

Сьогодні у кожному домі православного, поруч з іконами Ісуса Христа і Богородиці, зазвичай можна побачити зображення святого Миколая. Його шанують як чудотворця й заступника нужденних, звертаються до нього з молитвами про клопотання перед Богом. Але часто-густо не замислюються про те, що святий Миколай — не якийсь міфічний образ, а реальна людина, як ми з вами, котра жила на землі. А святим він став завдяки своїм душевним якостям та справжній вірі, що виявляється, як відомо, у справах любові й милосердя.

Дивлюсь в вікно — сніг лапатий,
Хтось там іде до нашої хати,
То не якийсь дід Мороз,
То Миколай бородатий.
Тарас Чубай.

День Святого Миколая — в Україні особливо бажане дитяче свято. За традицією, в ніч з 18 на 19 грудня він приносить дітям (і декому з дорослих) подарунки і кладе їх під подушку або в капці. Є традиція писати Святому Миколаєві листа, у якому дитина вказує, що хорошого та поганого вона вчинила впродовж року, і просити про подарунки.

Справжній Святий Миколай жив на межі ІІІ — ІV століть нашої ери. Він був єпископом у місті Мира (зараз Демре, за 150 кілометрів від Анталії). Тепер це Туреччина. Святий Миколай народився у багатій родині, але відмовився від матеріальних благ і вирішив присвятити себе духовному життю. Після смерті батьків їх великі статки віддав на благодійність. Вважається покровителем дітей, моряків, мандрівників та студентів. Миколай під час прощі до Єрусалиму своїми молитвами врятував корабель, який потрапив у шторм. Він робив багато добрих чудес, за що був названий Чудотворцем.

Наступний, 2016 рік, буде ознаменований двома пам’ятними датами, пов’язаними з ім’ям видатного українського письменника, вченого та громадського діяча Івана Франка — 160-літтям від дня народження та 100-літтям від дня смерті.

25 листопада сповнилося 205 років від  дня народження Миколи Івановича Пирогова, якого ще за життя називали «чудесним доктором». З його ім’ям пов’язано багато відкриттів у медицині. Він вважається творцем воєнно-польової хірургії, засновником товариства Червоного Хреста. Відомий педагог і громадський діяч.

Про те, що його покликання — медицина, Микола Пирогов усвідомив ще в дитинстві. У «Щоденнику старого лікаря» згадував, що ще хлопчиком любив «гру у лікаря»... На маленького Миколку — тринадцяту дитину в сім’ї дрібного московського чиновника Івана Пирогова — незабутнє враження справив відомий московський лікар Єфрем Осипович Мухін. Доктор приїжджав у садибу Пирогових, щоб лікувати одного зі старших братів. Микола спостерігав, як до ґанку будинку підкочувала карета, запряжена четвіркою коней, лакей відкривав дверцята і на землю ступав високий сивочолий пан. Після призначеного Мухіним лікування хворий пішов на поправку. А Микола почав наслідувати доктора: просив когось з домашніх «захворіти» й обі-цяв неодмінно його «вилікувати». З поважним виглядом підходив до ліжка «хворого», розпитував  про самопочуття, мацав пульс, міряв температуру, виписував рецепти і пояснював, як правильно приймати ліки.

З давніх часів професія бібліотекаря вважалася надзвичайно почесною, їй присвячували своє життя обрані, інтелігентні, мудрі люди, великі трудівники.

Недавно я побувала на святі «Скарбниця цвіту — по всьому світу», присвяченому 60-й річниці заснування Полезненської бібліотеки, й хочу поділитися своїми враженнями від нього. Тим більше, що це добра нагода, щоб підсумувати діяльність сільської книгозбірні, оцінити її сьогодення і трішечки зазирнути в майбутнє.

«Народ мій є! Народ мій завжди  буде!..» Цими крилатими словами Василя Симоненка хочу передати своє захоплення від відвідин одеської ЗОШ №57 ім. Героя Радянського Союзу О.М. Орлікова. У час, коли в нашому славному місті йде черговий виток русифікації, колектив цієї школи показав зразок патріотичного виховання, творчого підходу до викладання української мови та літератури, справжньої закоханості в педагогічну справу. Низько вклоняюся всім причетним до проведення семінару «Використання інтерактивних технологій навчання як засіб розвитку творчого потенціалу школярів на уроках української мови і літератури та в позакласній роботі».

Семінар проходив 27 листопада, напередодні вшанування жертв голодоморів в Україні. Запрошених на нього вчителів Приморського району привітала директор школи Людмила Анатоліївна Кривова (до речі, вона ж проводила відкрите заняття в 10-у класі). З її точки зору, семінар — це не лише змога продемонструвати новітні методи роботи, які використовують викладачі 57-ї, а й обмінятися досвідом.

Казка для дорослих

Було таке: аж упрівав він, Кам’яний Господар, коли випихали із знаменитого Поля. Ледве відсапався надвечір, скупа більшовицька сльоза забриніла на очах. І тут глипнув: якийсь чолов’яга, стиснувши букетик гвоздик, виринув з-за дубка — та до ніг, до ніг Іллічеві ті червоні гвоздики:

— Не забуду!.. Прибігатиму й сюди, на нове місце, за порадами.

— Ти той, товаришу, не педалюй...

— Всьо буде чотко!

Скільки відтоді днів, місяців промайнуло — Ілліч і з ліку збився. Навіть засумував. Коли це раптом вітер жбурнув до нього газету. Кинув Ілліч оком і вжахнувся: уже оці із сіл та міст виштовхують його ім’я. Ах, мало настріляв малоросів його посланець Муравйов у Києві, в бойовому поході вісімнадцятого року. І Сталін голодом з ними не впорався до кінця.

На «круглому столі» вчителів історії одеських шкіл на тему «Нове бачення історії України» мимоволі спливала згадка з моєї далекої студентської юності.

У столичному університеті серед науково-викладацького складу було чимало яскравих особистостей, від знань, поглядів яких ми були у захваті. Та коли в аудиторію на лекцію заходила викладачка з мовознавства, ми щиро їй співчували. Людині далеко за шістдесят, а вона без жодних вчених ступенів. Жертва злої іронії долі. Писала дисертацію, відштовхуючись від теорії відомого мовознавця. Наближалася робота до завершення, аж тут «вождь усіх народів», «корифей науки» «великий Сталін» розгромив ту теорію, як перед тим генетику, звісно ж, буржуазну і заткнув мовознавчу нішу своєю нищівною працею про марксизм і питання мовознавства. Довелося сердешній «перешивати», «перелицьовувати» свою дисертацію. Та знову не встигла під нову хвилю — помер «світоч науки», а невдовзі відбулося розвінчання культу диктатора і всього його лжевчення. Не відаю, чи встигла нещасна в нових умовах піднятися на науковий ступінь, а чи махнула на все рукою — старенька ж бо вже була...

Школяр з Рівного винайшов рельєфну куленепробивну каску, здатну ефективно захистити від ураження.

У рамках  конкурсного захисту науково-дослідницьких робіт учнів—членів Малої академії наук України семикласник Павло Стельмах з Рівного представив каску, здатну врятувати тисячі життів наших військових. Винахід школяра відрізняється рельєфною поверхнею каски. Через таку особливість будови вона здатна витримати попадання кулі або осколка практично під будь-яким кутом. Її конструкція ґрунтується на системі багаторазового відбиття. Тобто, коли куля влучає в бічну поверхню рельєфу каски, то вона не досягає її основного шару, повідомляють місцеві ЗМІ.

Як путінська Росія живе не за законами, а за «понятіями»

4 грудня Державна дума Російської Федерації (до речі, наступні вибори до неї мають відбутися 18 вересня 2016-го) схвалила у другому (основному) і відразу в третьому (остаточному) читаннях закон, який надає федеральному конституційному суду право визнавати неможливим виконання в Росії рішень міжнародних судів, якщо вони порушують верховенство російської конституції.

Згідно з останніми поправками, конституційний суд РФ може визнавати нездійсненними рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) та інших міжнародних судів, якщо вони суперечать російському основному закону.

Ще два роки тому Україна практично не мала жодного досвіду, пов’язаного з біженцями, але за цей час усе змінилося. Через захоплення Росією Криму, а потім агресією в східні області у нас з’явилася нова категорія людей — внутрішньо переміщені особи. Допомогою тим, хто покинув рідні домівки, активно займається і громадянське суспільство, і влада різних рівнів. Міжнародна спільнота уважно стежить за подіями в нашій країні, що за своїми масштабами наближаються до гуманітарної катастрофи, і також намагається допомогти. Але, попри всі ці старання, проблем у переселенців не меншає.

Одеська область однією з перших почала приймати біженців із Криму, Луганщини та Донеччини. За офіційними даними, нині у нас проживає 35 тисяч таких осіб, 7825 із них — віком до 18 років.

Цими днями волонтери з Роздільної здійснили черговий рейс на Донбас. У Широкине, де їх зустрічали бійці 56-ї бригади, вони доставили генератори, рис, картоплю, питну воду, консервовані овочі, компоти...

Разом з волонтерами в зоні АТО побувала представницька делегація, яка зустрілася з командуванням бригади й обговорила подальші дії добровільних помічників. У її складі були голова райдержадміністрації Андрій Карпенко, офіцер райвійськкомату Олександр Павлюк, начальник Роздільнянського МРЕО Олег Федоров, громадські активісти Сергій Шафранський та Віталій Колесник, кореспондент районної газети «Вперед» Наталія Броварська. До речі, «районка» не лише потурбувалася про широке висвітлення цієї події, а й долучилася до поповнення продовольчого гостинця для учасників АТО.

14 грудня — пам’ятна дата для України: цього дня вшановують учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, яка стала найбільшою в історії людства техногенною катастрофою.

За даними міжнародних організацій, в результаті аварії на ЧАЕС загинули близько 6 тисяч осіб, 165 тисяч стали інвалідами. На охопленій радіоактивними викидами території зафіксовано понад 10 тисяч випадків вроджених патологій і понад 10 тисяч випадків раку щитовидної залози. З поміж тих, хто отримав найвищі дози опромінення (загалом понад 600 тисяч) — 200 тисяч ліквідаторів, що працювали в зоні аварії в 1986—1987 роках.

Хоча серед одеситів вже давно побутує думка, що територія «перлини літнього відпочинку» Одещини — смт Затока — вже давно поділена між різними власниками, та боротьба за цю «золоту землю» триває.

Про це на прес-конференції під назвою «Влада криміналу в Затоці: як популярний український курорт повертається в лихі 90-ті», що від-булася у вівторок в інформагенції «Контекст-Причорномор’я» розповіли жителі цього селища, члени громадської організації «Добробут Затоки» Катерина Тимотіна, депутати місцевої ради Наталя Вернигора і Володимир Сердцевич, а також керівник ГО «Рада громадської безпеки» Марк Гордієнко і директор адвокатського об’єднання «Привілей» Олександр Погорілий.

Уже вп’яте з ініціативи Одеського дипломатичного клубу під патронатом Міністерства закордонних справ України та за підтримки Представництва МЗС України в Одесі в нашому місті пройшов благодійний Дипломатичний різдвяний ярмарок.

У суботу, 12 грудня, в концертно-виставковому комплексі Одеського морського вокзалу зібралися представники 25 дипломатичних місій — генеральних та почесних консульств (крім Росії), а також національних діаспор, культурних центрів, місії EUBAM, міської та обласної влади, бізнесмени, громадські діячі. Головна мета ярмарку, як і в попередні роки, — надання допомоги дітям Одеси. Збір коштів здійснювався як шляхом благодійних внесків, зроблених під час урочистого відкриття заходу, так і шляхом передачі грошей, виручених від продажу сувенірної та новорічної продукції на стендах ярмарку.

Юрай Бескид — експерт Інституту безпекових та оборонних студій Академії збройних сил Словацької Республіки. Спеціалізується на політичній, економічній та військовій проблематиці колишніх республік СРСР, передусім України, Росії та Молдови. Добре обізнаний з українськими реаліями, кілька років був на посаді аташе з питань оборони у посольстві Словаччини в Україні. Українською розмовляє вільно і навіть без акценту.

Пан Бескид люб’язно погодився відповісти на запитання кореспондента «Чорноморських новин».

На офіційному сайті Президента України оприлюднено його коментар щодо інциденту на засіданні Національної ради реформ 14 грудня. У коментарі йдеться:

«Як Президент, гарант Конституції, прав і свобод громадян, я не можу обійти мовчанкою ганебний інцидент, який стався в понеділок на Національній раді реформ.

Дискусія на цьому майданчику часто виходить гострою й гарячою. Там стикаються різні точки зору, продукуються ідеї, знаходяться компроміси, народжуються реформи.

За роки колоніального рабства України Російська імперія видала 479 указів, спрямованих проти української мови. Скільки талантів знищено, скільки трагедій пережили українці! Видається логічним, що в незалежній Україні прийшла пора віддавати борги нашій мові, розвивати її й леліяти. Натомість — що діється?

Не встигли ми розгорнути заходи до Дня української мови та писемності, як дізнаємося про указ президента щодо відзначення 9 листопада Дня культури й народних майстрів. Як ви думаєте, яким святом опікувався міський відділ культури? І чим державну владу не влаштовувало проведення цього дня в березні, як і було раніше?