№ 100 (21672) субота 12 грудня 2015 року

Мешканцям Одещини, які мають інвалідність ІІІ групи й отримували пенсійну ви-плату в розмірі, меншому за 1074 грн, з 1 грудня пенсію підвищено.

Відповідну постанову №954 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 №265» уряд ухвалив 18 листопада цього року.

Виставка фоторобіт одеситки Лілії Гричулевич «Закохані в Грузію» відкрилася в бібліоте-ці імені Едуарда Багрицького на Преображенській, 35а, і триватиме до кінця лютого.

Церемонію відкриття відвідав генеральний консул Грузії в Одесі Манучар Цоцонава. Він привітав людей, котрі прийшли оглянути імпрезу: «Сьогоднішня подія — ще одна нагода познайомити грузинську діаспору Одеси з нашими українськими друзями. Я добре знайомий з автором виставки, вона так любить Грузію, як не кожен з грузинів. Я впевнений, що після перегляду експозиції чимало з вас захоче поїхати, щоб побачити нашу прекрасну і гостинну країну. Хочу щиро подякувати колективу бібліотеки імені Едуарда Багрицького та грузинському культурно-освітньому центру «Іверія» за підтримку організації виставки, присвяченої нашій державі. Вітаю усіх присутніх і пані Лілію, вітаю та бажаю успіхів».

Кожна людина в цьому світі про щось мріє. Про світле, добре, гарне. Біжимо, біжимо в своїх справах, у справах дітей, онуків… Отак і я бігла. Глибоко в серці ховала своє тремтливе щастя: у мене дитина — ніжна, чуйна, любляча, найкраща. І, щоб не наврочити, — нікому про свій скарб.

А потім мене (тебе, її, його, їх) зупиняє життя. Вірніше — смерть твоєї дитини. У мирний час. Молодої, гарної, талановитої твоєї дитини. Терористичний акт у московському аеропорту, і моєї Ганнусі вже нема. 24 січня 2011 року став для мене найчорнішим днем.

Одна із п’яти кінострічок, що будуть представлені на Фестивалі світових шедеврів, – художній фільм Олександра Довженка «Земля». Так вирішила ЮНЕСКО, формуючи до свого 70-ліття список надбань людства.

«До 70-річчя створення ЮНЕСКО і до 120-річчя світового кінематографа виокремили п’ять фільмів, які складатимуть Фестиваль світових шедеврів. І художній фільм Олександра Довженка «Земля» увійшов до цієї п’ятірки», — повідомила голова Міжнародного фонду культурного співробітництва Влада Литовченко.

Закінчення. Початок у номерах за 3, 5 і 10 грудня.

Володимир МАНЯК та Лідія КОВАЛЕНКО-МАНЯК

Подружжя Маняків — українські громадсько-полі-тичні діячі, публіцисти, журналісти, які зібрали тисячі свідчень про Голодомор й упорядкували їх у книзі «33-й: Голод: Народна Книга-меморіал» — одній із перших серйозних праць про Голодомор в Україні.

Досліджувати Голодомор Володимир Маняк і його дружина — Лідія Коваленко-Маняк почали ще за комуністичної влади в Україні — 1987 року. Розшукували архівні документи, записували свідчення очевидців. «У нас постійно гостювали незнайомі люди, магнітофон крутився без зупину, телефон і пошта працювали з небувалим навантаженням, — розповідали. — Люди поспішали повідати страшну правду, яка гнітила їм душу ціле життя… Ті людські сповіді були документами найвищої проби, їх достовірність було скріплено важкою печаттю рідних могил».

У народі дутелями називають пустий горох, який лише торохтить, а користі від нього ніякої, а ще — пустомель, які обіцяють блага, пророчать світле майбутнє, а самі дбають тільки про свою користь. У радянському кінофільмі «Волга-Волга» режисер висміяв таких пустомель в образі Івана Івановича Бивалова (артист Ільїнський), який закликав пасажирів напружити м’язи, щоб зняти з мілини теплохід: раз-два — взяли, раз-два — взяли! Пасажири дружно взялися хто за що, напружилися і продовжили свій шлях по річці. У пародійному образі Бивалова нині люди бачать ВР, АП, КМ, які лише імітують реформи, так, як екранний герой перевернув кліфт і задоволено потер руки, ніби всю роботу зробив сам...

В Україні нині настільки важко жити простому люду, що й словами не передати. Весь народ пограбували через ваучери. А на селі... Підходить посівна — ціни скачуть, як скажені — на насіння, на добрива, на пальне. І ніхто того не помічає, навіть «слуги народу». Пережили посуху, градобій, зібрали. А тут як тут діловари, очолювані урядовцями, знижують ціни на збіжжя, щоб ті, хто виростив, змогли хіба що віддати борги. А з трибуни Верховної Ради знервованому й пограбованому селянинові вже нагадують про продаж землі. Той у розпачі: як прогодувати й вивчити дітей? Город не може забезпечити велику сім’ю, а за здані в оренду паї капають копійки. Про бабусину пенсію нічого й говорити… Якщо послухати Яценюка, то покращення буде вже в наступному році. От тільки в кого? Хто при владі — жирує, наживається на всьому, що погано лежить, навіть на армії під час війни. Мародерів розстрілювали у всіх арміях світу... У нас же стріляють лише в тих, хто на Майдані, а саджають до буцегарні тих, у кого стріляли. Вже більше року президент і прем’єр створюють щось таке антикорупційно-хитромудре, щоб і собі не зашкодити, і МВФ догодити...

Десь з місяць тому зайшли ми зі своїм товаришем у магазин «Книга», що в центрі Іллічівська. В магазині є куток, де виставлені видання українською мовою. Є там книги Василя Шкляра, Марії Матіос, Ірени Роздобудько, але більшість — авторства таких українців, а я б сказав — малоросів, як Толочко, Бузина (покійний), Медведчук — російською мовою.

Матіос, Роздобудько і Шкляр у нас є, а книги малоросів ми й не збиралися купувати. Підійшли до продавчині й запитали, чому у них нема книг таких авторів, як Джеймс Мейс або Роберт Конквекст. І тут наша продавчиня «завелася», взялася кричати, що нинішня влада довела нас до голоду (хоча сама нівроку товстенька). Я почав їй говорити, що доти, доки вона голосуватиме за ворожі для України сили, покращення життя у нас не відбудеться. Та ж своє: за Януковича, мовляв, жилося набагато краще. Янукович довів Україну до війни, кажемо їй. «А зачем вы воюете?» Ого! Про що далі дискутувати, кого переконувати?! Справжній тобі осередок «контрреволюції».

Важко не погодитися з Ліною Костенко, що на поведінку української влади не можна дивитися без валідолу...

Кричать: «Дайте світло, в Криму — люди!..» А хіба в Криму не було людей до російської окупації?! Хіба ті «люди» не мали воду, електрику, хліб тощо? Мали, все мали! Тоді чому в Крим з танками й озброєним військом прийшов російський загарбник? Прийшов, підняв гарматні стволи і вимагає для своїх вояків-танків-авіації води, електроенергії, хліба. Й українська влада не заявляє: виведіть окупаційні війська — і Крим негайно отримає все необхідне! Ні! Українська влада не розпочинає боротьбу за визволення окупованих територій усіма можливими засобами; не вимагає мільярдних штрафів за окуповані кримські землі, заводи, порти тощо, за злочинне порушення Договору про дружбу і гарантію територіальної цілісності, за недотримання гарантії економічної, політичної і територіальної цілісності в обмін на відмову від ядерної зброї, за убитих і поранених російським загарбником українських хлопців, за зруйновану економіку тощо, а... підписує міжнародний договір з ворогом на поставку в Крим електроенергії-хліба-м’яса і т. д., і в тому договорі Крим називають не українською землею, а Кримським федеральним округом Росії! Підписує і старанно виконує. Значить — згодна! Це що? Ідіотизм чи зрада? Завтра Росія, тикаючи штиком у цей «документ», кричатиме, що Україна сама, добровільно відмовилася від Криму!..

До інциденту з російським бомбардувальником Су-24 ніщо не віщувало про різке ускладнення в російсько-турецьких відносинах стратегічного партнерства, хоча деякі проблеми, що виникли в останні місяці, все ж їх досить серйозно затьмарювали. За рівнем геополітичного впливу та економічної потужності Туреччина є другою після Китаю сусідньою з Росією державою. Надзвичайно вигідне географічне положення «в центрі світу», потужний економічний потенціал і великі людські ресурси Туреччини дозволяють їй бути унікальною сполучною ланкою між Сходом і Заходом, Півднем і Північчю та проводити активну політику в суміжних регіонах.

Територія Туреччини в 22 рази менша за території Росії, але її ВВП за паритетом купівельної спроможності у 2014 році, за даними CIA-World-Factbook, склав 1,515 трлн дол. — майже половину ВВП РФ (3,577 трлн дол.). При цьому населення Туреччини становить 81 млн осіб проти 142 млн у Росії (за іншими даними — 128 млн). Турецькі збройні сили є другими в НАТО після США за своєю військовою потужністю і чисельністю (до 700 тис. військовослужбовців). За оцінками військових експертів, Чорноморський флот Туреччини за своїм бойовим потенціалом у 3—4 рази перевищує потенціал Чорноморського флоту РФ.

Не так давно обласний онкологічний диспансер очолив Олег Лук’янчук, лікар вищої категорії, кандидат медичних наук, доцент, завідуючий кафедрою Одеського національного медичного університету, який має 24 роки лікарського стажу, спеціалізується на гінекології та онкогінекології.

Нового керівника онкодиспансеру обрали на змагальній основі, за підсумками відкритого кількаетапного конкурсу. Тоді на посаду претендували 11 кандидатів. Концепція і стратегія розвитку профільної служби, яку представив Олег Лук’янчук, була визнана найбільш реальною для впровадження та найбільш ефективною, виходячи з наших об’єктивних обставин.

Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні 9 грудня оприлюднила дванадцяту доповідь, в якій, зокрема, зазначається, що «припинення вогню в рамках перемир’я», про яке було досягнуто домовленості 26 серпня, призвело до істотного зниження інтенсивності бойових дій, у тому числі завдяки відведенню деяких видів тяжкої зброї українськими військовими та озброєними групами.

За охоплений доповіддю період — із 16 серпня по 15 листопада, було вбито 47 цивільних осіб і 131 — поранено. Загальна кількість загиблих із середини квітня минулого року становить щонайменше 9098 осіб, і ще 20732 були поранені. Ця кількість включає в себе цивільне населення, українські збройні сили та озброєні групи.

Лист до Президента Европейської комісії

1 січня 2016 року стає чинною асоціятивна угода між Україною та Европейським Союзом.

Ця подія важлива не лише для України та ЕС, а також для всього цивілізованого світу. Европейська нація, яку продовж більше ніж 300 років відірвано від Европи, робить перший крок до европейської сім’ї народів.

Цей перший крок вимага від України зайти до Европи очищеною від колоніяльного бруду, нагромадженого у ряді адміністративних актів, занесених до законодавства України злочинним режимом президента Януковича. Цей бруд треба вичистити саме зараз перед першим кроком вступу України до ЕС.

Навпроти входу до приміщення обласної ради, якраз перед початком другого пленарного засідання, проходив протестний мітинг: близько сотні людей зранку стояли під стягами Аграрної партії України, тримали гасла, вимагаючи звернути увагу влади і громадськості до вітчизняних сільгоспвиробників, яких, звучало з промов, на смерть задушать зміни до податкового законодавства, нещодавно схвалені урядом.

Йдеться про відміну пільгового режиму оподаткування сільгоспвиробників. На площу підігнали навіть кілька причепурених тракторів. Люди наголошували, що Одещина є аграрною областю, Україна — аграрною державою, а новий податковий кодекс призведе до того, що наша країна залишиться без вітчизняного молока та м’яса, а сотні тисяч сільських трудівників — без роботи. Промовці навіть лякали Коліївщиною.

У тих, хто уважно стежив за дводенним візитом віце-президента США Джозефа Байдена в Україну, виникло стійке враження, що до керівників нашої держави приїхав терапевт з районної лікарні. Він оглянув колективного пацієнта, виміряв тиск, температуру, але міг обійтися і без цього. Пухлина, швидше за все, злоякісна, прощупується добре. Необхідний онколог, бажана термінова госпіталізація. Але от біда, у хворого нема грошей і відсутня страховка.

Смертельна хвороба
не страшна тому, хто тоне

Залишати пацієнта без допомоги, звісно, не можна. Лікар щось порадив, щось прописав, дав скерування на обстеження, пообіцяв прислати спеціаліста, а на прощання сказав: «Це була хороша поїздка, під час якої я мав честь виступити у Верховній Раді — законодавчому органі України. Я зустрівся зі спікером Ради Гройсманом, президентом Порошенком і прем’єр-міністром Яценюком. Я приїхав туди, щоб взнати цих людей. І я вважаю, що, працюючи разом, вони можуть створити по-справжньому вільну єдину демо-кратичну Україну».