№ 97-98 (21669-21670) субота 5 грудня 2015 року

1 січня 2016 року в повному обсязі набуває чинності економічна частина Угоди про асоціацію України з Європейським Союзом, включаючи створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі. Це означає, що через місяць наша країна і країни ЄС у зовнішній торгівлі почнуть грати за однаковими правилам, дотримуватися однакових стандартів. Упродовж 10 років передбачається також взаємне зменшення або повне скасування ввізних мит українських товарів у країни Євросоюзу і європейських товарів в Україну.

У новий рік разом
з Європою

У травні минулого року Євросоюз, бажаючи полегшити важке економічне становище нашої країни, не дочікуючись відкриття ЗВТ, тимчасово скасував ввізні мита для деяких українських товарів. Український експорт у Європу завдяки цьому у 2014-у виріс на сім від-сотків, й очікувалося, що в 2015-у зростання продовжиться. Але цього не сталося.

Теплим родинним святом українського єднання, українського духу на теренах Одеси стала презентація в Літературному музеї унікального альбому — його ще називають «журналом у каталозі». Повна назва цього розкішного — слово, яке часто звучало того вечора, — видання: «200 років з дня народження Тараса Шевченка. Виставка малярства, графіки, декоративно-прикладного мистецтва, матеріали наукової конференції. Каталог».

Матеріали, про які йдеться у назві, то друга частина каталогу. Перша відтворює роботи одеських художників з ювілейної виставки. Отаке, за визначеннями багатьох, «поєднання непоєднуваного» — світу мистецтва і світу науки — дало чудовий результат спільної роботи мистців і науковців. А оті матеріали наукової конференції — то доповіді та повідомлення учених: істориків, філологів, котрі віддавна активно співпрацюють з художниками. А поміж текстових матеріалів дуже органічно, природно заверстано Шевченкові малюнки та графіку, у тому числі й автопортрети.

Третя студія «Чорноморсько-Балтійського форуму безпеки та співпраці» відбулася в Одесі. Про інформаційні війни, роль ЄС та НАТО у боротьбі з тероризмом і загрозами безпеки країн Чорноморського регіону говорили українські та закордонні експерти.

Іво Самсон, керівник Інституту безпеки та оборони Військової академії збройних сил Словацької Республіки, повідомив про заходи, яких вживає НАТО для протидії тероризму і запобігання агресії. Для того, щоб розвінчати міфи, котрі поширюють прокремлевські ЗМІ, експерт ознайомив з позицією Північно-Атлантичного альянсу, його стратегією та цінностями.

Про інформаційний вплив як складову гібридної війни розповів військовий експерт зі Словаччини полковник Юрай Бескид (в одному з найближчих номерів «Чорноморських новин» читайте розмову пана Бескида з нашим кореспондентом).

За останній рік Одещина прийняла величезну кількість людей, яким довелося терміново покинути рідні місця: Крим, Донецьку та Луганську області. По всій Україні — близько мільйона переселенців. Понад тридцять тисяч, за офіційною статистикою, — на Одещині. Однак це далеко не точні цифри.

В Одесі незабаром офіційно відкриється новий комунальний заклад — Єдиний центр для вимушених переселенців зі Сходу України.

Хочу посперечатися з колегою, вчителем із Ананьєва Борисом Соняшником (Див. статтю «Як не плачем, то сміємось...», «ЧН» від 21листопада). Його настрій можу зрозуміти, бо всі ми, свідомі українці, чекали більшого від нинішнього президента. Та й від влади взагалі. Адже Майдан стояв проти системи державного управління, а вона, на жаль, залишилася незмінною. І це особливо відчуваємо ми, пенсіонери. Та не можна все змішувати: «Рошен», торт «Київський», нардепів, які «зрадили Юлі і частково «Батьківщині», здавши Крим РФ без єдиного пострілу», Ющенка, що «збагачувався вуликами і черепками», смерть учениці від інсульту... Не можна всіх під один гребінь.

Шановний авторе, серед керівництва державою за два десятиліття безгрішною ви вважаєте лише Юлю, забувши про підписаний нею, без згоди тодішнього президента, газовий контракт з РФ, щоб уникнути долі своїх газових партнерів-генералів, а всіх наших президентів — злодіями, всіх без винятку. А що вкрав «злодій» Ющенко? Невже старий учитель також «купився» на московську «качку» з банком «Україна»?

Відповідаючи на запитання Соні Кошкіної, автора та ведучої програми «Лівий берег», заступник генерального прокурора України, прокурор Одеської області Давид Сакварелідзе заявив, що всі намагання Росії створити так звану «Бессарабську республіку» зведені нанівець і сепаратизм на Одещині приречений.

Російська силова машина, зауважив він, рухалася у цьому напрямку дуже потужно, особливо торік. Тоді була ідея створити такі народні республіки. Створити коридор для Криму. Але ця спроба Кремля розвалилася на частини. Дивлячись на долю населення Криму, «ДНР» і «ЛНР», люди в Одесі зробили висновки, вважає Давид Сакварелідзе. Уламки є. Вони докладають зусиль, витрачають  гроші, когось вербують... Але розхитати ситуацію, переконаний він, не зможуть — держава цього не допустить.

Закінчення. Початок у номері за 3 грудня.

Інформаційні
провокації Москви

У своєму виступі на прес-конференції по завершенні саміту G-20 в Анталії В. Путін звинуватив деякі країни «двадцятки» в укладанні нафтових угод з ІДІЛ. Так, кажучи про джерела фінансування джихадистів, він заявив, що на супутникових знімках «чітко видно, яких масштабів набуває незаконна торгівля нафтою і нафтопродуктами». За словами російського президента, колони автоцистерн, зображені на цих знімках, розтягнуті на десятки кілометрів. При цьому ніяких доказів того, що це паливо постачається саме країнам «двадцятки», глава РФ не надав, задекларувавши лише, що ІДІЛ отримує фінансування від 40 держав. 24 листопада, коментуючи атаку сирійських винищувачів на російський бомбардувальник Су-24, господар Кремля звинуватив Туреччину у використанні нафти з родовищ, які перебувають під контролем ІДІЛ. У ро-сійських ЗМІ стверджується, що другою країною за масштабами перепродажу нелегальної нафти є Йорданія, при цьому не відомо, чи обговорював В. Путін це питання з королем Абдаллою ІІ під час зустрічі з ним 24 листопада в Сочі. Раніше Анкара і Вашингтон звинуватили режим Б. Асада в закупівлях нафти в «Ісламської держави». У Москві і Дамаску на ці звинувачення ніяк не відреагували.

Перспективи діяльності Фонду Ганса Зайделя (Німеччина, земля Баварія) на Одещині обговорювалися під час недавньої зустрічі його німецьких та українських представників з головою обласної ради Анатолієм Урбанським. Йшлося, зокрема, про підсумки недавніх місцевих виборів в Україні, про просування процесу децентралізації, про обсяг допомоги, яку нам на цьому непростому шляху можуть надати досвідчені європейські експерти.

«На службі демократії, миру та розвитку» — під таким гаслом працює Фонд Ганса Зайделя, створений понад 40 років тому в Мюнхені. За більш як два десятиліття діяльності в Україні його експерти намагалися прищепити європейські стандарти та демократичні принципи роботи урядовцям, правоохоронцям та громадським активістам. Проекти фонду у нашій державі спрямовані на виховання людей з національною свідомістю та європейським мисленням.

Псевдореформаторів, які за рік правління зробили людей жебраками і довели країну до ручки, потрібно гнати в шию, переконаний лідер радикалів.

За два роки після Революції Гідності абсолютна більшість українців остаточно розчарувалася у новій владі. Сподівання людей на те, що на зміну корупціонерам режиму Януковича прийшли професіонали і патріоти, виявилися марними. Рік роботи уряду засвідчив: країна рухається не в той бік. Люди не пригадують, коли жили так погано, як зараз. Не потрібно бути експертом, щоб побачити: ціни і тарифи зросли у кілька разів, зарплати знецінилися, війна не припинилася, у судах правди не знайдеш, корупція на кожному кроці і — жодної надії на обіцяне «покращення» у найближчій перспективі.

1 січня 2016 року стає чинною Угода про асоціяцію між Україною та Европейським Союзом. Факт знаменний.

То чим Україна порадує і Европу, і саму себе? Що зроблено і що не зроблено? Про зроблене скажуть без мене. А про не зроблене мусимо говорити ми з вами.

Мене турбує одне питання. Коли ж ми позбудемося антидержавної, антиукраїнської та антиевропейської спадщини «пахана»? Закон Ківалова—Колісниченка, спрямований проти державности української мови, протягав у Верховній Раді не хто, а «сам» Янукович. Пообіцявши своїм «уркам» запровадити в Україні московську мову, як другу (насправді — першу) державну мову, і не змігши виконати своєї обіцянки, Янукович хотів «новим» мовним законом підважити статус української мови — зробити шахрайський хід проти статті 10-ої Конституції, статті, за яку поклали голови мільйони українців.

«Ринок водопостачання та водовідведення. Результати дослідження в Одеській області та місті Одесі» — так озаглавив свою прес-конференцію голова Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Юрій Кравець. А йшлося на ній про аналіз надання послуг (передусім його цінової складової) з централізованого водопостачання та водовідведення підприємствами нашого краю.

Посадовець, зокрема, повідомив, що за результатами дослідження, яке провадилося цьогоріч, було відкрито низку справ, де є ознаки зловживання монопольним становищем. Йдеться, зокрема, про такі порушення:

Відкритий лист голові Одеської обласної державної адміністрації Міхеілу Саакашвілі

Шановний пане голово!

Після кількамісячної спроби дочекатися вашого особистого прийому (подання моє на ваше ім’я зареєстроване 6 липня 2015 р. у відділі роботи зі зверненнями громадян під № Б-2704-вз/п/08) мушу тепер звернутися до вас з відкритим листом — через газету.

Поки вчені розбираються, як змінюється клімат на Землі і що на це впливає, ті, хто працює на землі, давно помітили: дощів на Одещині випадає дедалі менше. Дехто навіть «вимірював» дощову воду, збираючи її з даху для поливу городу. Так-от, якщо раніше можна було зібрати 50 і більше кубів за рік, то в останні роки — наполовину менше.

Щоб у нашому південному краї виростити овочі, треба їх поливати. Пощастило тим районам, куди доходить дністровський водогін. Сьогодні в Одесі ТОВ «Інфокс» установив такі тарифи: 4,93 грн за кубометр плюс 4,42 грн — за водовідведення. У сумі — 9,36 грн. А що робити тим селам, які отримують воду з артезіанських свердловин? Хоча ця вода й трохи мінералізована, поливати нею можна. Особливо, якщо під корінь й економно.

Захисники довкілля б’ють у набат — із засобів масової інформації вони довідалися, що 27 листопада у Новодністровську (Чернівецька область) відбулася нарада-презентація щодо підготовки проекту будівництва каскаду ГЕС на Верхньому Дністрі.

Ініціатори будівництва — ПАТ «Укргідроенерго». Участь у зібранні взяли представники Тернопільської, Івано-Франківської та Чернівецької ОДА.

Продовження. Початок у номері за 3 грудня.

Вільям Генрі ЧЕМБЕРЛИН

Вільям Генрі Чемберлин (1897—1969) — московський кореспондент американської газети The Christian Sciense Monitor (Бостон). У жовтні 1933-го подорожував Україною. Разом із дружиною (за походженням — українкою) побував на Полтавщині, в околицях Білої Церкви, на Кубані.

Повідомлення з цієї мандрівки до Бостона він почав надсилати восени 1934-го, коли назавжди залишив СРСР. Тоді ж вийшла його книжка «Залізна доба Росії», де окремий розділ — про голод в Україні.

1. Місто сонця
Коцюбіїв твій, каменотесо,
У минулих століттях замрів,
Ах, надморська перлино, Одесо,
Королево південних морів!

Дивні з морем твої діалоги
На пергаменті фата-морган.
Чи не звідси далекі дороги
Пролягли в Світовий океан?

У тобі України величчя
Прочитає новітня доба —
Неповторного міста обличчя
І така неповторна судьба.

Геннадій Щипківський. Утекти від себе: роман. — Одеса: Астропринт, 2015. — 236 с.

Вислів «утекти від себе» пронизує абсолютно весь — від початку до кінця — новий роман відомого українського прозаїка Геннадія Щипківського, регулярно повторюючись у різних варіаціях (половина 14-го розділу присвячена роздумам над цією темою). Про що йдеться? Про те, що наприкінці непу та на початку суцільної насильницької колективізації українського села (1929 рік і подальші) основа його — міцний хазяїн-працівник, подолянин Іван Гора, залюблений у рідну землю-годувальницю, — не може змиритися з очевидним наближенням панування вічно п’яних нероб і водночас відчуває, що не зможе вижити серед них, тому, рятуючи себе та двох синів від рабства й загибелі, тікає з рідного подільського села Липки — спочатку до шахтарського Донбасу, а потім аж до Канади…

Та виявляється, що, тікаючи від малої батьківщини й великої Батьківщъни, людина насправді намагається втекти від себе, а це не тільки болісно, а й неможливо — біль залишається з тобою назавше, навіть тоді, коли над тобою вже не нависають ні рабство, ні смерть. А оскільки на звільнену від чужинецької орди землю самому Іванові повернутися не вдалося, то, як не прикро констатувати, рецензований твір — це не просто історичний роман, це роман-трагедія.

Нещодавно нам, учням Одеського економічного лі-цею, пощастило познайомитися з відомим українським письменником Олексою Різниченком.

Олекса Сергійович двічі був засуджений за антирадянську пропаганду, що вплинуло на його подальшу діяльність. Він завжди виступав за свободу мислення і творчості, за що і був переслідуваний режимом.

Прозпоеза

«У таку передранню добу
люди найміцніше сплять».
(Словник Б. Грінченка).

Дивосвітле
Не заробляв ні слізьми, ні брехнею.
Та й вже давно немає в мене сліз...
А Україна? Вічне лихо — з нею!
Та ні сивинки в пасмах її кіс!
Хай люта підлість, хай жахна біда, —
А Україна — вічно молода!
17 квітня 2015 року — 18 листопада 2015 року.

Рік 1970-й. Мені 10 років. Схвильований і гордий стою на вершині Говерли. Вперше. Заворожений героїчними неземними краєвидами, які відкриваються з найвищої української гори. Тато біля мене, йому 44. Він обіцяв, що приведе мене сюди — тато завжди виконував те, що обіцяв. Там він пригадав рядки, які запам’яталися йому ще з «Рідної школи», де він навчався наприкінці 1930-х:

Чорногора хліб не родить, нічим ї орати.
Виховує нас, гуцулів, як рідная мати.

Був кінець літа. З того походу є кілька дорогих мені старих фотографій з фігурно обрізаними краями. Ще тоді незбагненне дитяче чуття підказало, що повертатимусь сюди не раз. Гори зачарували мене на все життя.

У подружжя Цукербергів народилася донька. Засновник Facebook і щасливий батько Марк Цукерберг, звичайно ж, присвятив цьому великий пост. Він з дружиною Прісцилою написали листа до донечки, а також оголосили, що віддають 99% своїх акцій Facebook вартістю в $45 млрд на благодійні цілі. Це — один з найбільших доброчинних внесків за всю історію.

«До народження доньки ми написали їй про той світ, у якому, як ми сподіваємося, вона буде дорослішати. Це світ, де наше покоління зможе розвинути потенціал людини і просувати рівність, лікуючи хвороби, персоналізуючи навчання, займаючись екологічною енергією, об’єднуючи людей, створюючи сильні спільноти, борючись з бідністю, забезпечуючи всім рівні права і примножуючи порозуміння між націями.