№ 95 (21667) субота 28 листопада 2015 року

Cьгодні на вшанування пам’яті жертв геноциду українського народу 1932—1933 років, голодоморів 1921—1922 та 1946—1947 років по всій державі будуть спущені прапори, відбудуться меморіальні заходи, радіо- та телеканалам, розважальним закладам рекомендовано внести відповідні зміни у свої програми.

В Одесі вшанування розпочнуться о 10.00 покладанням квітів та композицій з житніх і пшеничних колосків до Пам’ятного знака жертвам Голодомору на Лідерсовському бульварі.

О 14.00 патріотична спільнота Одеси знову збереться на Лідерсовському біля Пам’ятного знака, звідки мовчазною ходою рушить до Соборної площі.

Тут, на Соборці, о 16.00 відбудуться загальнодержавна хвилина мовчання та акція «Запали свічку пам’яті». Там же діятиме виставка «Вони знищували українців голодом. Людожери ХХ століття».

Згідно з результатами дослідження, проведеного соціологічною групою «Рейтинг» у жовтні, більшість опитаних українців (80%) погоджуються з твердженням, що Голодомор 1932—1933 років був геноцидом українського народу. Не погоджуються 12%, не визначилися — 8%.

Слід відзначити, що за останні два роки значно збільшилася кількість тих, хто визнає Голодомор геноцидом (із 66% у 2013-у до 80% у 2015-у). Крім того, за останній рік майже вдвічі зменшилася кількість тих, хто не визначився щодо цього питання. Противників ви-знання Голодомору геноцидом упродовж 2010—2015 років поменшало з 25 до 12%.

Одеська національна наукова бібліотека як науковий та інформаційний центр приділяє велике значення дослідженню раніше замовчуваних сторінок нашої історії, серед яких і Голодомор 1932—1933 років. Цьому сприяють і давні партнерські взаємини з такими потужними науковими центрами, як ОНУ ім. І.І. Мечникова та Одеський історико-краєзнавчий музей. Нещодавно на базі ОННБ відбулася традиційна зустріч з ученими та митцями, для яких ця тема є визначальною. На заході були присутні працівники книгозбірні, студенти історичного факультету ОНУ та учні гімназії № 2.

Чому тема Голодомору нині актуальна, як і раніше? З цього запитання розпочав свій виступ доктор історичних наук, декан історичного факультету ОНУ ім. І.І. Мечникова В’ячеслав Кушнір. Він розглянув проблематику в кількох аспектах, перш за все — міжнародному. Адже масове вбивство людей, незалежно від форм (геноцид, етноцид), відбувається в світі й у наш час, хоча і в менших масштабах. Досі не визнані геноцидом Голодомор в Україні з боку РФ — правонаступниці СРСР та геноцид проти вірмен з боку Туреччини, хоча там ініціатори все ж були покарані. Причина — боязнь відповідальності та грошової компенсації. Проблемі етно- і геноциду присвячувалася міжнародна конференція в Єревані, яка проходила у жовтні в Академії наук. Сьогодні напрацювання міжнародних органі-зацій, які займаються цією проблематикою, потребують узагальнень. «Не може здорове суспільство не реагувати на знищення десятків, сотень тисяч, а то й мільйонів людей», — переконаний В’ячеслав Кушнір.

У середу, 25 листопада, в російському місті Єкатеринбурзі відкрився Єльцин-центр, музей, присвячений життю і діяльності першого президента Росії. Коли російські бомби падають на сирійські міста, коли російськими «градами» терористи обстрілюють села Донбасу, писати про відкриття музею як про головну подію тижня ніяково. Але не заглиблюючись у минуле, важко, а іноді й неможливо зрозуміти, що відбувається сьогодні.

«126 запитань владі щодо знесення Одеського Євромайдану» — під такою назвою біля будівлі обласної державної адмі-ністрації (просп. Шевченка, 4) відбувся флеш-протест-моб. Активісти розклали перед ОДА 126 великих знаків питання, щоб спитати представників влади, чому досі не звільнені 126 міліціонерів, які два роки тому брали участь у знесенні наметового містечка Одеського Євромайдану, викраденні майна, побитті та фальшуванні справ проти протестувальників.

«У нас є запитання до МВС, прокуратури та представників партії влади: чому організатори та виконавці знесення Майдану досі служать у правоохоронних органах і не втратили своїх погонів? А дехто навіть пішов на підвищення. Рік тому ми добилися проведення службового розслідування, і в МВС є прізвища всіх організаторів. Ми вимагаємо, щоб жоден із цих людей не перейшов на роботу в поліцію», — коментує флеш-моб один з організаторів Одеського Майдану Олексій Чорний.

У Всесвітній день філософії, 19 листопада, на стіні головного корпусу Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова відкрили меморіальну дошку пам’яті видатного філософа, логіка і методолога науки професора Авеніра Уйомова. Роботі в нашому університеті Авенір Іванович віддав 38 років.

Професор Уйомов — автор 450 наукових праць, засновник одеської філософської школи, підготував понад 35 кандидатів і докторів наук. Саме завдяки його подвижництву й авторитету в ОНУ з’явився перший на Півдні України факультет філософії.

Журналістські розслідування, як показує практика, найчастіше ефективніші за громіздкі, що проводяться слідчими органами. Особливо, коли ці органи не за-цікавлені в розслідуванні, як це відбувається у справі про масові заворушення 2 травня 2014 року в Одесі.

Доля зброї бойовика «Антимайдану» на прізвисько «Боцман», який зіграв фатальну роль у подіях 2 травня, досі залишалася невідомою. Нині завіса цієї таємниці привідкрита: карабін «Вулкан ТК», найімовірніше, був вивезений у салоні автомобіля, зареєстрованого на працівника прокуратури Одеської області. Чи не з цим пов’язана відсутність ентузіазму слідчих органів?

(Закінчення. Початок у номері за 26 листопада).

Тепер моє бачення проблеми Голодомору. Головною його причиною була конкуренція двох етносів — українсько-русинського і московитського, що претендували на ту саму землю. Для українців-русинів це було природно, оскільки вони проживали на цій землі впродовж тисячоліть. Для московитів це також було природно, оскільки вони давно звикли відбирати в інших народів те, що їм дуже подобалося і до чого могли дотягнутися.

Депутати Радикальної партії добилися подовження мораторію на продаж землі сільгосппризначення

Олег Ляшко разом з колегами послідовно відстоював це питання у Верховній Раді і врешті змусив депутатів прийняти рішення, яке унеможливить розбазарювання землі, як мінімум, на рік. Політик неодноразово наголошував: продавати рідну землю — все одно, що продавати рідну матір. Власне це було однією з головних вимог Тарифного Майдану, на який людей вивело свавілля влади.

«Якби ми не прийняли це рішення, уже з нового року влада розпочала б дерибан землі. Викупили б у селян паї за копійки, а потім за мільярди перепродали китайцям. Я не допущу, щоб українці стали батраками на власній землі!» — твердо заявив політик.

Серед студентів «Університету для пенсіонерів» неможливо було не помітити цього огрядного сивого чоловіка: попри вік, він був дуже відкритим до знань, допитливим, активним. Щодня, незважаючи на біль у нозі, поспішав на заняття: вивчав і англійську, і німецьку, і комп’ютер, не цурався занять і з культурології. Завжди старався прийти завчасно, щоб без поспіху піднятися сходами бібліотеки чи інституту і зайняти місце в аудиторії...

Якось у пошуках чоловіка на роль Дідуся Мороза я зайшла до кабінету, де проходило заняття з німецької мови, — і посміхнулася, радіючи своїй знахідці. За партою сидів справжнісінький Дід Мороз, чи то Святий Миколай, а навіть, скоріше, Санта Клаус, тільки без червоної шапочки та без бороди. Для Сан Санича моя пропозиція була несподіванкою, але він не відмовився. І вже через два тижні на сцену Будинку культури медпрацівників вийшов справжнісінький, наче з новорічної казки, Дідусь, вітаючи присутніх, читав власні космічні вірші, роздавав подарунки.

Розуміючи, що сьогодні йому, самотньому і літньому чоловікові, живеться нелегко, запропонувала Сан Саничу стати учасником програми «Золота осінь людей похилого віку», що реалізується у рамках проекту «Місце зустрічі — діалог», фінансованого німецьким фондом «Пам’ять. Відповідальність. Майбутнє». Під час зустрічі Олександр Цолокоглу поділився історією свого життя.

А що ви читаєте зараз (окрім «Чорноморських новин», певна річ — йдеться про книжку)? Може, це сучасний роман або ж класика, може, збірочка поезій чи томик публіцистики… У рейтингу читаючих країн, чи націй, Україна десь там далеко ззаду. Тому, якщо ви не читаєте нічого, то варт подбати коли не про свій інтелектуальний рівень, то хоч би про престиж держави у цьому сенсі (що, власне, одне й те саме).

А що ж, усе-таки, люди сьогодні читають? Згідно з відповідними дослідженнями на перше місце виступили книжки, визнані фахівцями як «література факту». Це такі не зовсім художні та не надто документальні твори, що, назагал, вповідають про цілком конкретні, реальні події чи про історичних, тою чи тою мірою відомих, персоналій. Себто це художньо осмислена розповідь. Художня проза — вигадка, поезія незрідка важко надається до зрозуміння — передусім поезія молодих. Залишається публіцистика, бо вона заторкує більш чи менш відомі нам проблеми. І, звичайно ж, документалістика (поряд з її майже антиподом фантастикою, котра нині також у фаворі в читачів). Насамперед, ота сама література факту (обійдемося без лапок), визначена літературознавцями як напівхудожня, але опрацьована художніми засобами.

Колегія Держкомтелерадіо, обговоривши доповідь директора державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво» Алли Киридон про стан підготовки та видання Великої української енциклопедії, вирішила звернутися до президента та Кабінету Міністрів з проханням підтримати цей глобальний гуманітарний проект.

Енциклопедія — інтелектуальна візитівка держави, наголошують у комітеті (http://comin.kmu.gov.ua). Не кожна країна сьогодні може похвалитися наявністю енциклопедичного видавництва та виданою енциклопедією з науково обґрунтованою, достовірною інформацією. Для успішної реалізації амбітного для держави проекту українському «Енциклопедичному видавництву» не вистачає ані фінансів, ані кадрів, під пи-танням залишається і розміщення державної наукової установи у будинку по вул. Б. Хмельницького, 51а, де вона розташована з 1959 року, з часів, коли головним редактором видавництва був академік Микола Бажан.

Всесвітній день боротьби зі СНІДом уперше відзначався 1 грудня 1988 року за ініціативи ВООЗ, після того, як на зустрічі міністрів охорони здоров’я всіх країн пролунав заклик до соціальної терпимості та розширення обміну інформацією щодо ВІЛ/СНІДу.

Відтоді Всесвітній день боротьби зі СНІДом відзначається щорічно, а головна його мета — звернути увагу суспільства на цю проблему.

За даними ООН, поширення епі-демії СНІДу у світі загалом сповільнилося. Упродовж останніх шести років кількість виявлених випадків зараження ВІЛ/СНІДом скоротилася на 20 відсотків. Натомість в Україні, поряд з країнами Східної Європи і Центральної Азії, ступінь поширеності ВІЛ/СНІДу — найвищий: серед дорослого населення він становить 1,1 відсотка. Більшає у нас і ВІЛ-інфікованих жінок. За оцінками експертів, до кінця 2015-го загальна кількість ВІЛ-інфікованих громадян України становитиме від 600 до 820 тисяч.

Заснований українцем Андрієм Селезньовим стартап Petiole потрапив до двадцятки найгарячіших винаходів 2015 року за версією американського телеканалу CNBC. Додаток дозволяє вимірювати площу поверхні листя.

Як повідомляє Ain.ua, ці дані необхідні для вирощування різних агрокультур. Інфографіка Petiole моні-торить динаміку росту рослин, використовуючи дані про розмір поверхні листя. Це дозволяє зрозуміти, як рослина реагує на такі чинники, як погода, різні добрива тощо.

Факти — вперта річ, а вони свідчать про те, що зміна клімату становить серйозну загрозу здоров’ю землян. Судіть самі: тільки через забруднення повітря у світі щорічно передчасно вмирають близько семи мільйонів осіб.

За останні півстоліття кількість стихійних лих, пов’язаних з погодою, більш ніж потроїлася. Щороку природні катастрофи забирають життя 60 тисяч людей,  переважно в країнах, що розвиваються. Підвищення температури повітря загрожує зростанням смертності внаслідок серцево-судинних захворювань, як це було в Європі у 2003 році, коли в період сильної спеки кількість смертельних випадків  збільшилася  на 70 з лишком тисяч.

Напередодні Всесвітнього дня туалету, який відзначався 19 листопада, в нью-йоркській штаб-квартирі ООН відбулося засідання Генеральної асамблеї з питань води та санітарії.

«Нестача води тоді, коли вона найнеобхідніша, може означати посухи й відсутність продовольчої стабільності, — зазначив, відкриваючи зібрання, голова ООН Пан Гі Мун. — Надлишок води — у вигляді повеней, штормів або цунамі — може спустошити цілі міста, як багаті, так і бідні. Вода, забруднена внаслідок діяльності людини або промислового виробництва, забирає дитячі життя і  впливає на здоров’я населення по всьому світу з далекосяжними наслідками».

В американському зоопарку Сан-Дієго померла самиця білого носорога — найрідкісні-шого виду тварин, представників якого на планеті було всього чотири.

Як повідомляє Mashable, тварині на ім’я Нола був 41 рік, що вважається доволі поважним віком для цього виду. За інформацією прес-служби зоопарку, Нола мала проблеми зі здоров’ям, пов’язані з віком.