№ 92 (21664) четвер 19 листопада 2015 року

Євген Сверстюк дуже точно сформулював одну з найсуттєвіших характеристик радянського і пострадянського стану нашого суспільства: втрата сенсу слів. Ідеться про девальвацію слів і понять, про фальш, що стала віддзеркаленням суті тоталітарного режиму і, на жаль, знайшла продовження в Україні олігархічній.

Наше звернення про свободу та відповідальність присвячуємо Євгену Сверстюку та адресуємо це звернення всій країні: пройдене нами всіма і те, що переживаємо зараз, має повернути значення слів, які вкладаємо в Україну.

Наш стан нагадує великий похід. Долаємо великі відстані. На вершині одного історичного пережиття ми ясно побачили наступну височину, яку хочемо досягти. Але зараз наш похід триває поміж небезпеками, серед яких найбільш виснажливим і грізним є блукання в тумані низин, де панують сумнів і недовіра до всього — орієнтирів, провідників і власних сил.

Напередодні Дня працівників сільського господарства, який відзначався в неділю, в облдержадміністрації відбулася урочиста церемонія нагородження кращих трудівників галузі.

Звання заслуженого працівника сільського господарства України присвоєно Миколі Єреняку, провідному науковому співробітникові лабораторії селекції інтенсивних сортів пшениці Селекційно-генетичного інституту, а Наталю Зеленянську, старшого наукового спів-робітника Інституту виноградарства і виноробства ім. В.О. Таїрова відзначено Почесною грамотою Кабінету Міністрів.

Децентралізація в Україні набирає обертів — створено вже 159 об’єднаних територіальних громад. Це набагато менше від запланованого, хоча набагато більше, ніж прогнозували експерти. У Хмельницькій та Чернівецькій областях план об’єднання громад виконаний на 40%. А от на Одещині створено лише вісім об’єднаних громад — третину від кількості, затвердженої розпорядженням уряду.

Цими днями в Одесі відбувся регіональний громадський форум з питань децентралізації, організатором якого став Democracy Reporting International за сприяння «Київського діалогу», «Реанімаційного пакету реформ» та «Імпакт хаб Одеса», під час якого відомі експерти, суспільні діячі та журналісти ділилися думками щодо реформ.

До 21 листопада місцева влада українських міст, селищ і сіл відповідно до закону про декомунізацію повинна перейменувати вулиці, площі та інші об’єкти топоніміки, у назвах яких використано імена (псевдоніми) комуністичних ватажків і функціонерів, дати, події та інші символи, пов’язані з тоталі-тарною епохою. І хоч на виконання цієї норми закону було відведено цілих півроку, ще й досі живемо в оточенні відголосків радянщини.

Яндекс Україна дослідив, скільки вулиць на Одещині потрапляють під дію цього закону. З-понад 3,5 тисячі вулиць, провулків, проспектів і площ нашої області, нанесених на Яндекс.Карти, закон про декомуні-зацію до початку вересня поширювався як мінімум на 300 топонімічних об’єктів. Близько півсотні з них — в Одесі.

Перший робочий день на посаді голови обласної ради Анатолій Урбанський закінчив приємною місією — нагородженням почесними грамотами низки одеських теле- і радіокомпаній та окремих журналістів — «за натхненну самовіддану працю, вагомий внесок у розвиток інформаційного простору, високий професіоналізм та з нагоди Дня працівників радіо, телебачення і зв’язку».

Привітавши присутніх з професійним святом, новий очільник обласного депутатського корпусу за-кликав їх до спільної роботи задля добробуту жителів Одещини і запевнив, що він особисто відкритий для спілкування з медіа і всіляко допомагатиме представникам ЗМІ в їхній діяльності.

У номері за 5 листопада «ЧН» опублікували список голів міст та селищ Одещини, обраних на виборах 25 жовтня. У цьому списку були відсутні імена двох очільників міст районного значення — Арциза і Татарбунарів, де на той час Центральна виборча комісія не затвердила остаточних підсумків голосування. Згодом ЦВК оприлюднила ці результати. Отже, головами обрані:

Арцизька міська рада — Міхов Володимир Михайлович — політична партія «Наш край» — народився 16.03.1969 р., освіта вища, член партії «Наш край», керівник комунального підприємства «Житловик», м. Арциз.

Кількість одеситів, які прагнуть відновити кількість дерев на одній з найкрасивіших вулиць міста дедалі більшає.

Відтак у вже сьомому суботнику з висадження дерев на Французькому бульварі, який відбувся 14 листопада, в суботу, взяли участь близько сотні дорослих і дітей. Цього дня було висаджено 100 дерев — 50 кленів і 50 лип.

Хто болотом обкидає інших, у того руки брудні

Недавно потрапила до рук збірочка «У війні за Україну», видана Всеукраїнським об’єднанням «Свобода». У ній коротко представлено окремих учасників АТО та вміщено їхні висловлювання щодо антитерористичної операції. Ось деякі з них:

«...необхідно проводити масштабну просвітницьку роботу, бо люди тут зомбовані не на жарт». (Розвідник батальйону оперативного призначення імені генерала Кульчицького Мар’ян Берездецький).

«...вважаю, що ніяка військова потуга не зуміє подолати сепаратизм, якщо не буде підтримки місцевого населення. Це моє бачення ситуації». (Боєць батальйону територіальної оборони «Лев»).

«...своїми діями окупант зараз працює на ствердження, на становлення української нації, шкода лиш, що такою дорогою ціною — ціною життів наших солдатів і мирного населення». (Командир взводу батальйону особливого призначення «Січ» Юрій Черкашин).

Петро Верзун — людина відома на Волині, багатогранна особистість. Досить давно займається громадською роботою. У 1999-у був одним з натхненників створення «Асоціації захисту прав молоді Волині». За його плечима — великий досвід реалізованих проектів, десятки цікавих місцевих ініціатив. Працював й у владі — начальником департаменту праці та соціальної політики Луцької міської ради. Наразі очолює громадську організацію «Фонд місцевого розвитку» і є одним з експертів Офісу реформ, тож про виклики та проблеми децентралізації влади він знає не теоретично, а на практиці.

— Волинська область межує з Польщею, здавалося б, тамтешній досвід мав би допомогти волинянам, прискорити процес створення об’єднаних громад. Чому ж усе йде так повільно?

— Насправді, Волинь межує з дуже різними територіями: на заході — з Люблінським воєводством Польщі, на півночі — з Брестською областю Білорусі, на сході — з Рівненською, на півдні — Львівською областями. Історично та етнографічно так склалося, що Волинь дуже різноманітна, перебуває під різними впливами. Райони, розташовані ближче до Білорусі, як і раніше, перебувають під впливом старої ідеології. Хо-дить такий анекдот, подібний на правду, що на-передодні виборів на запитання київських експертів, кого вони обиратимуть президентом, волинські селяни відповідали, що голосуватимуть за Лукашенку. А що їм залишається робити, коли там і телебачення українське «не ловить» — лише білоруське? З Любешівського району походить Адам Мартинюк, тож там досі сильний вплив комуністів. На півдні області, ближче до Львова, поширені патріотичні, проукраїнські настрої. Райони, ближчі до Польщі, — за євро-інтеграцію.

Місцеві прикордонні громади, митники та силовики Одещини об’єдналися заради стабільності на придністровській ділянці українсько-молдовського кордону

У зустрічі, яка відбулася в Одесі, взяли участь представники Місії ЄС з прикордонної допомоги Україні та Молдові (EUBAM), Південного регіонального управління Держприкордонслужби, управлінь Національної поліції, СБУ та ДФС в Одеській області, а також голови держадміністрацій прикордонних районів — Біляївського, Великомихайлівського, Кодимського, Котовського, Красноокнянського, Роздільнянського та Фрунзівського. У такому форматі обговорення проходило вперше.

Основна тема — аналіз поточного стану справ на придністровській ділянці українсько-молдовського кордону та важливість налагодження міжвідомчої взаємодії сторін у боротьбі з незаконним переміщенням товарів та контрабандою.

Нові правила на кордоні. Тепер, щоб використовувати літальні апарати, катери і судна на водоймах чи проводити водолазні роботи, необхідно в обов’язковому порядку попереджувати прикордонників. Відповідний наказ МВС України від 7 вересня 2015 року вступив у силу 6 листопада. Нововведення діють у 17 контрольованих прикордонниками районах.

Попереджувати прикордонників про свої наміри «поплавати» треба не пізніше, ніж за дві години до того, як ви в цій воді опинитеся. «Раніше власники плавзасобів і малих риболовецьких суден, які виходили в море на відстань більше двох миль, не інформували державну прикордонну службу. Тобто ця функція була покладена на причальних: вони здійснювали облік плавзасобів, які виходили у море. Зміна відбулася і в тому, що і до двох миль власники причалів, плавзасобів, варта зобов’язані інформувати державну прикордонну службу про вихід плавзасобів у море чи внутрішнє водоймище», — зазначив Сергій Лаврентьєв, начальник Одеського прикордонного загону.

Цього літа, а точніше — у серпні, кілька одеських мистців уже вкотре побували на пленері у Польщі. Попрацювали там активно. Що й засвідчує виставка, відкрита недавно у дуже камерній — та, як з’ясувалося, достатньо місткій — художній галереї «Муза» (вул. Єврейська, 19). Наче своєрідним творчим звітом учасників цьогорічного польського пленеру став цей вернісаж. Недарма й відкрилася виставка якраз напередодні Дня незалежності Республіки Польща.

Пленер — у перекладі з французької — означає буквально «відкрите повітря», або, точніше, малярство під відкритим небом. Найважливішою передумовою тут є участь у творчому процесі світла та повітря. Тоді захоплює, полонить довколишня краса природи, рівно ж та, що створена геніальними зодчими, все одно поєднана з природним середовищем. Себто художник сидить собі на стільчику десь у парку чи на людному ухресті міських магістралей, або ж у тихому куточку поміж архітектурних дивовиж, занурений у довколишню красу та цілковито перебуваючи у творчому процесі. Тож, як правило, це неодмінно має бути пейзаж — чи то сільський, чи міський, не має особливого значення. Що для художника найважливіше, то це — краса. Пленер, утім, є не лише творчістю безпосередньо з пензлем у руці, що, безперечно, найголовніше для його учасника. Це ще й наче відпочинок, збагачення враженнями від побаченого, — відпочинок, що є, властиво, як би продовженням повсякденної роботи. Бо творча людина, мистець і на відпочинку, скажемо так, працює. Таке-от замкнуте коло. Тому пленерні роботи, як правило, приваблюють небуденністю сприйняття, свіжістю не лише барв, а й відчуттів. Пленерним роботам притаманні щирість, безпосередність передачі вражень, відвертість… Усе, тут мовлене, є не так теоретизованим якимось пасажем, як загальною характеристикою цього вернісажу й стосується усіх семи репрезентованих тут художників.

Але чому — «інші»? Це ж таки його, Віктора Маринюка, виставка малярства та графіки відкрилася в галереї сучасного мистецтва NT-Art — мистецькій локації, прихильній до всього модерного, неординарного, самобутнього, а перед-усім — талановитого в українській образотворчості.

Віктор Маринюк — саме з таких. Один з тих мистців, котрі у далеких уже 1960-х кинули виклик тогочасній антигуманній системі з її задушливою атмосферою заборон та однаковості. Державі, яка не допускала на свої терени нічого, що могло б похитнути віру підданих у непорушність її постулатів, її способу життя, всього, що суперечило канонам тодішнього творчого методу — соцреалізму... Вони були молоді і безстрашні, вони не хотіли коритися режимові, прагнули свободи творчості, хотіли знати в повному обсязі все, що було в мистецькому світі до них і що в ньому робиться за тією «залізною завісою». Їх було мало, дуже мало, але поступово коло бунтарів, а насправді — сміливців — розширювалося. Їх переслідували, вони ховалися — наприклад, у монументалістиці, по квартирних виставках, і вперто робили своє.

Проведення районного семінару вчителів української мови у Фонтанському НВК збіглося з Днем української мови та писемності. З нагоди свята школа була прикрашена, а вчителі та учні прийшли у вишиванках.

Незважаючи на похмурий день, панував гарний настрій, який передався гостям. Тож захід пройшов в атмосфері піднесеності, натхнення, на високому професійному рівні.

Відкрила семінар  методист ра-йонного методкабінету Лариса Василівна Черніговець словами вітання зі святом, з побажаннями злагоди та миру. Директор НВК Ірина Олександрівна Іванюк щиро привітала учасників семінару і надала слово Ганні Семенівні Насіковській, яка почала урок української мови.

Українська Одеса осиротіла. 14 листопада відійшла у вічність

Ніна Іванівна ПЕСТУШКО

частинка української душі, наша старша сестра, моральний беззаперечний авторитет, берегиня всього українського. Вона пробуджувала нашу свідомість, могла довго нам читати Шевченка, Лесю Українку, Франка. Вона була хвора Україною, з тієї когорти, котра «гологруда, сильна і гожа», була живою оазою українства, нашим одеським промінчиком. Жінка з трагічною (син у 18 літ загинув на теплоході «Нахімов» біля Новоросійська в 1968-у), але й красивою долею.

У затишній вітальні музею коньяку «Шустов» цього вечора був  аншлаг — жодного вільного стільця. На «Осінній вечір старовинного ро-сійського романсу та української поезії»  зібралися пенсіонери  з усіх районів міста. У залі були не лише літні люди — громадська органі-зація «ІТ-бабусі» об’єднує всіх, хто підтримує ідею активного довголіття.

Цей вечір став своєрідним культурним експериментом — через творчість одеситів відбувалося поєднання російського та українського. На сцені —  бард, гітарист, учасник ансамблю «Мамині діти» Олексій Семеніщев й український поет Олекса Різників, які до того не були знайомі. Вечір передбачався  як синтез української поезії та російського романсу, але все  відбувалося не за планом.

Олекса Різників. Українські словогрона. Новий кореневий словник.
Вип. другий: Словогрона духу. — Одеса, 2015. — 440 с.

Українська мовознавча наука, попри тривалу бездержавність України, а останніми десятиліттями — попри її недодержавність, створила чимало різних лексиконів. Це загальновідомі перекладні, тлумачні, орфографічні, орфоепічні, фразеологічні й інші словники та менш знані широкій публіці словники частотні, інверсійні, морфемні тощо. Проте нова доба не лише «нового прагне слова», а й нових словників — як традиційного, так і модерного характеру.

Минулої неділі світ згадував жертв дорожньо-транспортних пригод і виявляв співчуття до людей, які зазнали тяжких непоправних втрат. Експерти Всесвітньої організації охорони здоров’я взяли на себе сміливість спрогнозувати: якщо ситуацію спішно не виправити, а сьогодні на дорогах планети щороку гине понад мільйон 200 тисяч осіб і майже 50 мільйонів травмуються, то ближче до 2020-го ДТП призведуть до ще жахливіших людських втрат.

Масштаби біди справді вражають. За даними офіційної статистики, за 10 місяців 2015 року в Україні сталося 107324 ДТП, із них 20033 — з постраждалими: 25028 осіб травмовано та 3124 загинуло, в тому числі постраждали 3258 і загинули 173 дитини.

Якщо повірити словам Романа Карцева про те, яким знаменитим футболістом був його батько, що грав аж до старості, а виріс він на Молдаванці, то Молдаванка — колиска футболу. Це було колись. Зараз же провести футбольний турнір ой як непросто, бо насамперед потрібні майданчики. Й велике спасибі організаторам «Кубка Молдаванки», які провели цей турнір.

Особисто  мені дуже сподобалися ці змагання. За перемогу треба було по-справжньому боротися, а відтак ще більше радує результат. Наша команда, а, крім мене, це ще Микола Ментишинов, Микита Стефанович, Ілля Крамар, Євген Олексюк та Михайло Первунін, дуже задоволена своєю грою і, звісно ж, здобутою перемогою. На кожен матч ми себе налаштовували як на переможний. Настрій був бойовий. Звичайно, нам потрібно ще багато працювати над майстерністю, але я вірю, бо оптиміст, що в нашій команді зростають зірки футболу.

Вироком Київського районного суду міста Одеси позбавили волі головного архітектора Саратського району та її підлеглу.

Злочинна діяльність жінок почалася ще в 2006 році. З метою отримання хабарів від громадян, які зверталися у відділ містобудування щодо виготовлення, погодження та видачі різної проектної документації, чиновниці розробили незаконну схему. Для того, щоб люди не зверталися до інших проектних установ, обвинувачені домовилися приховувати від них інформацію про вільний вибір організацій і проектувальників. Використовуючи своє службове становище, вони вимагали гроші за видачу та оформлення проектних документів. Встановлено сім епізодів отримання хабарів у розмірі від 600 до 5200 гривень.

Трагедія, що сталася із судном «Іволга» у Затоці і призвела до великих людських жертв, ще раз нагадала: служби порятунку повинні бути завжди у повній готовності.

13 листопада у басейні Одеської національної морської академії пройшли великі навчання працівників міської рятувально-водолазної служби, під час яких відпрацьовувалися прийоми порятунку пасажирів судна, що тоне. При цьому, за сценарієм вишколу, лише половина з тих, хто перебуває на борту, має рятувальні жилети. Щоб потрапити на надувний пліт, люди змушені були стрибати з триметрової висоти, а сам пліт перевернувся.

Нарешті боротьба з цією згубною звичкою набуває цілком конкретних обрисів, адже ще буквально кілька десятиліть тому не можна було просунутися далі балачок. На заваді стояло практично непробивне лобі тютюнових виробників.

Вельми символічно, що Всесвітній день відмови від куріння своїми витоками сягає Американського континенту, де й народилася ця згубна звичка —тютюнопаління. Тож, вивчивши сумну статистику, онкологічне співтовариство США у далекому вже тепер 1977 році встановило цей день, запропонувавши відзначати його щорічно в листопаді, кожного третього четверга. Незабаром до цієї ініціативи почали приєднуватися по всьому світу.