№ 91 (21663) субота 14 листопада 2015 року

Те, що зараз відбувається на сході країни, є перемир’ям тільки з боку України. З боку Росії тимчасове припинення активних воєнних дій — ретельно спланована і добре організована провокація. Причому провокація політична. Якщо дозволити подіям розвиватися так, як задумали «брати», нас чекає невтішне майбутнє. Україна повернеться під контроль Росії у рамках одного з кількох розроблених в Кремлі сценаріїв.

Голоси ворогів

Справжні сценарії вороги тримають, певна річ, у секреті. Але заготовки час від часу з’являються в пресі, як розробки вільних аналі-тиків під грифом державних і напівдержавних видань. У мережі, наприклад, зараз широко обговорюється недавнє інтерв’ю одного з конструкторів «русского міра», співробітника українського відділу Російського інституту стратегічних досліджень Андрія Важдри.

Середина листопада. Саме час вшанувати тих, хто трудиться на селі, аби наш стіл не був порожнім. Саме тих, на яких і тримається нині наше село. Те село, яке й називаємо колискою нації…

— Країна наша таки пробилася на світовий ринок зі своєю рослинницькою продукцією. І це добре, — каже Герой України Зінаїда Михайлівна Гришко, яка понад 40 років очолює ТОВ «Агрофірма «Маяк». — Але ж і молоко, масло та інші продукти нашого тваринництва там мають теж знайти своє місце. Одразу скажу, що це реально лише за умови найвищої якості цих продуктів. У нас, наприклад, на 4 тисячі гектарів землі припадає півтори тисячі голів великої рогатої худоби агрофірми та ще 300 — у населення. Така пропорція є оптимальною в місцевих територіально-кліматичних умовах для вирішення багатьох виробничих, бізнесових та соціальних питань. Дотримується, наприклад, ефективна сівозміна в рослинництві. На великотоварних фермах досягається максимально високий рівень якості молока (воно на шляху від корови до холодильника у нас навіть з повітрям не контактує!). Поголів’я маємо племінне. Тому заводи й платять нині більше за молоко з таких ферм, а не з дрібних, які поки що не забезпечені подібними технологіями. Є чимало й інших переваг у замкненому циклі сільгоспвиробництва, про що вітчизняні економісти й аграрні науковці давно говорять. Найважливіше ж, ключове те, що саме ферма нині забезпечує роботою наших селян…

У четвер відбулася перша сесія Одеської обласної ради VII скликання. Природно, що почали новообрані депутати з кадрових питань і розподілу повноважень.

Нагадаємо, рішенням обласної територіальної виборчої комісії до складу облради VII скликання, в якій відтепер налічується 84 депутати, увійшло шість політичних сил: партія «Опозиційний блок» (23 депутати), Блок Петра Порошенка «Солідарність» (22), «Довіряй ділам» (12), ВО «Батьківщина» (11), «Відродження» та «Наш край» (по 8). Повний список обраних депутатів «ЧН» опублікували у попередньому номері.

В Одеському обласному центрі української культури (ООЦУК) відбулися Народна академія творчості (друге засідання) та ХІІІ семінар-практикум «Зрима пісня». У заходах взяли участь народні умільці Одещини, Вінниці, Донецька, Дніпропетровська та Львова.

Тісна зала ООЦУК ледь вміщувала всіх за-прошених, хоча в одеських ЗМІ, мушу визнати, цей проект не був достатньо анонсований. Наприклад, автор цих рядків отримав повідомлення лише на церемонію відзначення активістів громадської організації «Одесі — 600», а відтак став свідком масштабного національно-культурного проекту.

7 листопада Одеса вперше приєдналася до Всесвітнього дня молитви за сиріт, який щороку відзначається у другу неділю листопада.

На Приморському бульварі, на сцені біля пам’ятника Дюку, священнослужителі всіх представлених у нашому місті конфесій спільно помолилися за долю дітей, які залишилися без батьків. Вони просили Бога захистити і дати благополуччя дітям-сиротам і тим, хто взяв їх під свою опіку.

Як уже повідомляли «ЧН», минулого тижня в Києві та Одесі Рада Європи представила ґрунтовний 100-сторінковий звіт про розслідування трагедії 2 травня 2014 ро-ку, в якому наголошується на неймовірно низькій якості роботи слідства та системних порушеннях.

Що має відбутися далі? Як виправити те, де ще залишилася така можливість?

Про це — в інтерв’ю «Європейської правди» (eurointegration.com.ua) зі спецпредставником генсека Ради Європи по Україні Крістосом Джакомопулосом.

За радянських часів, коли вчені аж надто захоплювалися «оштучненням» природних водойм та гігантоманією, Україна ледь не втратила одну зі своїх рекреаційних перлин — лиман Сасик. Його задіяли в зрошувальній системі. Проект провалився ще в перший рік свого існування, однак держава продовжувала фінансувати як людські, так і механічні ресурси. Гроші, як то кажуть, йшли у трубу. Рятувати водойму ніхто не збирався. В роки Союзу про неї відкрито «забули», а в роки сучасні обласна влада постійно перекидала проблему на Київ, а Київ — на Одесу. Епопея загалом тривала більше чотирьох десятиліть. Крапку поставили екологи. Своєю активною позицією вони таки домоглися реалізації проекту відновлення лиману.

План порятунку Сасика й повернення його до природного стану, за розрахунками екологів, дуже великий. Він триватиме щонайменше п’ять років (перший етап — проектну частину намічають втілити впродовж кількох місяців). «Проблема зачепила всі сфери життєді-яльності місцевих мешканців, і її треба вирішити. Необхідно реабі-літувати не лише водойму, але й навколишні сільгоспугіддя, які були засолені, а потім несправедливо розпайовані. Вирішити й інші питання. Через будівництво дамби й перетворення лиману на озеро із Сасика зникли численні види риб. Тутешні жителі почали хворіти, а рекреаційні грязі знецінилися», — зазначила еколог Ірина Вихристюк. За словами природоохоронців, відновлення первісного стану лиману розв’яже чимало проблем регіону.

Я дістав листа, де автор твердить, що президент на свому місці. Шановний автор забуває, що погляди можуть не збігатися.

Україна — колишня колонія Московського царства й український нарід хоче звільнитися від усіх атрибутів колоніялізму. Москва протягом століть уживала московську мову як один з головних інструментів поневолення українців.

Одна з перших об’єднаних громад на Волині була створена у селі Смолигів Луцького району, що поблизу Торчина. За перспективним планом та опрацьованою методикою, село мало увійти до складу Торчинської громади, але збунтувалося, відмовилося гуртуватися із своїм районним центром. Добившись-таки свого, Смолигів став цен-тром об’єднання п’яти навколишніх сіл. На перший погляд, це може здатися дивним, адже з 2003 року у Торчині працює одна з найбільших компаній світу — швейцарська фірма «Нестле», що виготовляє харчову продукцію. Отже, і місця, й інфраструктура, й фінансові надходження для громади забезпечені. Здавалося б, маленьке село, розташоване за 30 кілометрів від обласного центру, повинне розслабитися і влитися до перспективного Торчина. То яким чином Смолигів став центром об’єднаної громади?

Відповіді на це питання почали з’являтися вже по дорозі. Неподалік від в’їзду до села на 20 гектарах землі красувалася велика сучасна споруда — логістичний центр компанії «Нестле», відкритий у 2009-у. Виробничі корпуси виросли на смолигівській землі впродовж двох років. Логістичний центр «Нестле» в Україні за площею — один з найбільших у Європі. Він займає 14 тисяч квадратних метрів, і його розвиток триває. Складські приміщення побудовані за світовими стандартами й оснащені сучасним обладнанням. Їх потужність — 250 тисяч тонн вантажів на рік. Одночасно на складах може розміститися 25 тисяч палет. Тут працюють близько 100 робітників, переважна більшість з них — місцеві.Отже, одна із причин такої амбітності смолигівської громади — залучення на свою землю великого європейського інвестора, що дає змогу отри-мувати певні преференції від його діяльності.

Зі святом двох братів-чудотворців Кузьми й Дем’яна, яке припадає на 14 листопада, пов’язано чимало цікавих символічних обрядодій. Якщо уважно проаналізувати їх, то побачимо нашарування релігій — дайбозької та християнства. Власне, саме ця обставина сприяла тому, що двообраз Кузьми й Дем’яна набув чіткої символічної структури.

На думку митрополита Іларіона, первісне значення цих імен пов’язане зі святом безмездних (негрошолюбних чи безсрібників), котрих пізніше назвали безмерзлими.

Вірші Івана Кудлача, викладача географії й історії, педагога і поета за покликанням (с. Троїцьке, Любашівський район), уже відомі читачам «Чорноморки». Він є незмінним учасником «Олійниківських читань». Тонке, ліричне сприйняття природи, образність, активна громадянська позиція і всотана з материнським молоком любов до мови батьків, а також прив’язаність до сільського побуту, легкий гумор переконують, що маємо справу з носієм виразних ментальних рис українця.

Колектив Одеського академічного українського музично-драматичного театру ім. Василя Василька урочисто відзначив своє 90-річчя.

Привітати ювілярів прийшли керівники області та міста, які вручили акторам, представникам адміні-страції й технічним працівникам театру нагороди.

Мабуть, жоден продукт не провокує так багато суперечок щодо його вживання, як сало. Для багатьох українців Батьківщина асоціюється з прекрасною природою, гарними піснями і… салом із часником, борщем та варениками. Жодне українське застілля не обходиться без сала.

Коротко спробую вказати на всі «за» і «проти» вживання національного продукту.

Сало, якщо говорити мовою біохіміків, — це жир, який складається з ненасичених та насичених жирних кислот. Без жирних кислот нема життя. За їхньої участі утворюються нервові клітини, і вони є носіями інформації. Вони повідомляють імунній системі про те, коли та повинна активізувати свою роботу, а коли, навпаки, послабити. Вони повідомляють кровоносним судинам, де ті повинні розширюватися, а де звужуватись. Усіх цих носіїв інформації об’єднує те, що вони складаються із жирних кислот, які надходять з їжею. Одна частина носіїв інформації утворюється з омега-3 жирних кислот, інша — з омега-6 жирних кислот.

У понеділок, 9 листопада, в Одесі вшанували Всесвітній день рентгенолога, поклавши квіти до пам’ятника Вільгельму Конраду Рентгену, відкривачеві променів, названих його іменем.

Офіційно ця дата відзначається 8 листопада, оскільки саме того дня 1895 року німецький фізик зробив своє епохальне відкриття. Бюст відкривачеві рентгенівського проміння встановлений на території Одеської міської клінічної лікарні № 11 у 1983 році. Це єдиний в Україні пам’ятник великому вченому. Вільгельм Конрад Рентген став першим з фізиків, удостоєних Нобелівської премії (1901).

18 листопада — Всесвітній день боротьби з хронічним обструктивним захворюванням легень

Хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) — це повільно прогресуюча хвороба дихальних шляхів, яка спричиняє значне погіршення функції легень і накладає суттєві обмеження на життя пацієнтів. Ця недуга стає четвертою провідною причиною смерті в усьому світі, поряд із ВІЛ/СНІД.

За прогнозами фахівців, у 2020 році ХОЗЛ посяде у світі третє місце серед причин смертності, а сьогодні воно має вищий показник летальності, ніж серцево-судинні хвороби.

Гібриди вовка, койота і собаки, яких деякі вчені вважають уже новим видом — «койвовком», за останні десятиліття «захопили» східну частину США. Про це пише The Independent із посиланням на до-слідження американських генетиків. Нові тварини освоїли зачищені від вовків ліси, а також рівнини і навіть міські території.

Швидше за все, койвовки вперше виникли в кінці XIX століття на півдні канадського штату Онтаріо, коли вирубування лісів і полювання настільки скоротили кількість придатних для розмноження вовків, що вони,вимираючи, почали спаровуватися із собаками та койотами.