№ 88 (21660) четвер 5 листопада 2015 року

Своїми оцінками загальних тенденцій виборчих процесів в Україні директор фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Ірина Бекешкіна поділилася в розмові з кореспондентом «Укрінформу» (http://www.ukrinform.ua).

— Пані Ірино, нинішні вибори до органів місцевого самоврядування — це вже які за ліком, у яких ви берете участь як соціолог?

— Як соціолог я брала участь у всіх виборах часів незалежної України. Першим був референдум за незалежність 1 грудня 1991 року. Була членом соціологічної групи у комісії з підготовки проведення цього референдуму. До речі, тоді у наших керманичів були сумніви, чи проголосують українці за незалежність, хоча соціологи переконували, що все буде гаразд і підтримка незалежності є навіть у таких регіонах, як Крим. Чому були сумніви? Думаю, через те, що на референдумі у березні 1991 року українці проголосували за збереження Радянського Союзу. Так, оновленого СРСР, у складі незалежних, вільних, суверенних там і всяке інше бла-бла-бла, але ж проголосували. Не так багато часу минуло.

За даними, опублікованими Центральною виборчою комісією на ранок середи, на Одещині головами обрані

Одеська міська рада — Труханов Геннадій Леонідович — політична партія «Довіряй ділам» — народився 17.01.1965 р., освіта вища, безпартійний, Одеська міська рада, міський голова, м. Одеса.

Теплодарська міська рада — Жовнір Михайло Васильович — політична партія «Конкретних справ» — народився 19.11.1965 р., освіта вища, безпартійний, приватний підприємець, м. Біляївка.

У вівторок, 3 листопада, до Одеси з відпочинку в Карпатах повернулися родини військовослужбовців Військово-морських сил Збройних сил України.

Мандрівка до карпатського краю стала можливою завдяки тісній співпраці командування ВМС та благодійного фонду Ігоря Палиці «Тільки разом», який забезпечив проїзд та проживання юних мандрівників у готельному комплексі «Буковель».

9 листопада - День української писемності та мови

День писемності — якраз добрий привід для розмови про походження і формування мов, тим більше, що проблема ця, принаймні стосовно нашої української мови, обросла цілим кублом мовних міфів.

Незважаючи на те, що визначні вчені-мовознавці присвячували дослідженню цієї проблеми десятки років життя, нині кожен невіглас, мало тямущий у лінгвістиці (а іноді й слова такого не чувши…), але глибоко занурений у «політику підворітного розливу», безапеляційно заявляє: «Украинского языка вообще нет! Это испорченный русский!»

2 листопада в Одесі презентували унікальний проект «Відкритий суд». Городяни мали можливість дізнатися, як контролювати і дисциплінувати суддів, прокурорів та адвокатів, які непрофесійно виконують свої обов’язки.

Керівник проекту Станіслав Батрін розповів про недоліки судової системи України та способи їх подолання, найдієвішим з яких, на його думку, є ініціатива «Відкритий суд». На прикладі відеозаписів судових засідань учасники зустрічі мали можливість переконатися в абсурдності відмови у проведенні відеозйомки.

Невизначеності з виборами мера Одеси, треба вважати, вже нема. О 4-й годині ранку 30 жовтня після десятигодинної наради Одеський окружний адміністративний суд відхилив позов кандидата в мери Одеси Саші Боровика про перерахування голосів на низці дільниць у Суворовському й Київському районах міста. Суд вирішив, що правових підстав для задоволення вимог немає.

Нагадаємо, перемогу в першому турі здобув чинний мер Геннадій Труханов, набравши 51,34% голосів. Його головний конкурент, кандидат від Саакашвілі Саша Боровик, який разом з губернатором за підсумками екзитполу студії Савіка Шустера націлився на другий тур, у підсумку здобув усього 24,58%. Таким чином, офіційні результати виборів мера Одеси, оголошені міською виборчою комісією ще 27 жовтня, і нічний вердикт суду залишили одне єдине запитання — у що виллються грона гніву Міхеіла Саакашвілі?

6 листопада — 160 років від дня народження Дмитра Івановича Яворницького (1855—1940), українського історика, археолога, фольклориста, етнографа, письменника Дмитро Яворницький родом з Харківщини.

Батько — Іван Якимович (1827—1885) —походив зі збіднілого дворянського роду, родоначальник якого належав до козацької старшини. За свідченням самого історика, з діда й прадіда він був панського коліна і виводив свій родовід від панів з Галичини, які з часом оселилися у Зміївському повіті на Харківщині. Іван Якимович належав до духівництва, а останнім місцем його служби було село Сонцівка, де він був дяком. За словами Дмитра Івановича, його батько був «грамотій самоучка», добра й розумна людина, хоч і не вчився ні в якій школі, а сам із себе вивчився писати й читати. Мати вченого, Ганна Матвіївна Терновська (1830—1916), була простою селянкою. Сім’я жила бідно, у селянській хаті.

З одним із напрямків творчості Михайла Жука, українського мистця минулого століття, чиє ім’я упродовж 40 років було пов’язане з Одесою, у ці дні можна ознайомитися в муніципальному музеї приватних колекцій імені О.В. Блещунова (вул. Польська, 19).

Мабуть, один лише Тарас Максим’юк, відомий збирач артефактів української культури тут, на півдні, знає, скільки вже було подібних виставок, присвячених Михайлові Жуку, бо майже кожна з них репрезентувала якусь частку його колекції. А ще тому, що до цієї постаті у нього свій, особливий пієтет. Про Михайла Жука може розповідати безкінечно.

Не стала винятком і ця виставка. Як завжди — вишукана публіка, ретельно, з пошануванням та знанням справи дібрана експозиція, а ще — дуже цікаве та змістовне вступне слово знаного колекціонера — про життя і творчість художника і про те, як сам він захопився цим мистцем. Та й не дивно: Михайло Жук був всебічно обдарованим мистцем — не лише художником, а й керамістом, літератором, вправлявся зі шрифтами, а також став одним із засновників Української академії мистецтв та її професором.

«No смокінг… або Пити, палити, водити машину без прав...» — прем’єрна вистава під такою інтригуючою назвою відбулася 31 жовтня на сцені Одеського театру музичної комедії ім. М. Водяного.

Це нова робота продюсерського центру «Пале-арт продакшн», уже відомого своїми попередніми постановками, як-от «Ladies` Night», «Особливо одружений таксист» і ціла низка вистав для дітей («Ча-рівник країни Оз», «Снігова королева», «Попелюшка»).

Одеський український театр святкує 90-й день народження

У суботу, 7 листопада, о 18.00 в залі Одеського академічного українського музично-драматичного театру ім. В. Василька (вул. Пастера, 15) розпочнеться ювілейний вечір. На гостей чекає яскраве несподіване театральне дійство, після якого васильківці прийматимуть вітання від влади, колег, друзів та всіх шанувальників. У фойє глядачів зустрічатиме оркестр. В холі розміститься також ретроспективна виставка театрального плаката за всі 90 років історії Українського театру.

Стаціонарний український театр — Держдрама — відкрився в Одесі 7 листопада 1925-го п’єсою А.В. Луначарського «Полум’ярі» в постановці Бориса Глаголіна. На початку свого життя театр розміщувался на вулиці Грецькій. Ось що згадував про ті часи ветеран сцени Володимир Вольський:

«У листопаді 2013-го я стояв посеред вируючого Майдану, розуміючи, що це — революція і що я опинився у самому її центрі. До мене підійшла моя давня зна-йома й подала мені блакитно-жовту стрічку. Весь Майдан уквітчався тоді такими стрічками. «Але ж я не маю права, бо — журналіст», — відповів їй. «Це було вчора. А сьогодні ти — протестувальник». Так я став протестувальником. І вже не міг не відзняти цей фільм». (Додамо в дужках: і саме такий фільм).

Це зізнання зі сцени Арт-центру ім. Віри Холодної на Одеській кіностудії зробив минулої суботи американський кінодокументаліст на ймення Бен Мозес під час зустрічі зі своїми одеськими глядачами, організованої посольством США в Україні.

У «Книгарні-кав’ярні», що на Катерининській, 77, відбулася презентація книжки «Оформляндія, або Прогулянка в Зону» — про нелегальний туризм в Чорнобильську зону відчуження. Автор Маркіян Камиш народився в Києві 1988 року в сім’ї ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС. Про себе каже, що він з покоління ровесників аварії. З 2010-го активно досліджує Чорнобильську зону: понад 7000 кілометрів пройшов зоною відчуження, провів більше 200 днів за колючим дротом. Мандрівник, який роками досліджує покинуту землю, її потаємні стежки та болота, зотлілу цивілізацію, досліджує самотність і катастрофу.

Якби Маркіяна зустрів десь на вулиці, нізащо б не подумав, що цей молодий чоловік насправді екстремал-шибайголова. Виглядає, наче геть «прілічний» і домашній. Слухати його цікаво, відчувається, що знає значно більше, ніж розповідає.

На думку вчених, сонячні ванни стали небезпечнішими для сучасної людини від ДТП, оскільки рак шкіри забирає більше життів, ніж дорожні пригоди, повідомляє Medikforum.

За даними статистики, в 2012 році у Великобританії смертність від раку шкіри на чверть перевищила смертність від ДТП. Схожа тенденція простежується і в інших країнах. При цьому рак шкіри вбиває набагато більше жінок, ніж чоловіків. Це пов’язано з тим, що представниці прекрасної статі відчувають значно більший потяг до засмаги.

Кожна людина оточена унікальною «хмарою» з мільйонів особистих бактерій, стверджують учені з Університету штату Орегон. Розміри цієї невидимої «хмари», яка зветься мікробіомом, сягають півтора метра.

Коли хтось проходить через чужу «хмару», бактерії осідають на його шкірі і потрапляють у легені. Дослі-дження засвідчили, що мікробіом людини, тобто колекція бактерій, вірусів і грибків, які живуть на шкірі, перевищує кількість клітин тіла у 10 разів. Ці бактерії можуть поширюватися через прямий контакт, чхання, а також осідають серед пилу.

31 жовтня одесити відзначили Хеллоуїн — свято, яке походить від стародавнього кельтського обряду вшанування мертвих.

Після прийняття християнства відзначається як День всіх святих і користується великою популярністю на Заході. В останні роки — і в Україні. Ставлення до нього неоднозначне. Зокрема з боку ортодоксальної церкви, яка вважає Хеллоуїн «чужим і нав’язаним».