Ніхто за нас для нас нічого не зробить

— А як же із самовисуванцями? — поцікавився у свого приятеля.

— Ми живемо у демократичній країні, де кожен, незалежно від його політичного статусу, має право бути депутатом. Головне — отримати довіру від виборців.

Коли мені зателефонував давній товариш та вірний друг Василь Антонович Гончар і запросив приїхати до нього в село Бикозу, де відбудеться зустріч з двома самовисуванцями, відмовитися від такого запрошення я не міг з двох причин. Перша: я добре знаю і поважаю Василя Антоновича. Він був головою колгоспу і вивів господарство на високий рівень, обирався депутатом обласної і Верховної рад. За часів перебудови створив власне агропідприємство «Авангард», яке весь час посідає одне з перших місць у районі. Гончар багато зробив для сіл Молога і Бикоза, для тих, хто там живе і працює. Отже, і це друга причина, — цікаво було взнати, що за люди прокладають там стежку до влади, яким авторитетом користуються у своїх односельців.

У Бикозу приїхав автобусом опівдні. Василь Антонович зустрів мене біля свого офісу, збудованого на місці старого приміщення. У залі сидів місцевий люд, серед якого були й кандидати: Олександр Олександрович Лупашко та Олександр Дмитрович Лісовий. Перший — дільничний міліціонер з вищою юридичною освітою — претендує на посаду сільського голови Мологи, другий — полковник, заступник начальника районної служби з надзвичайних ситуацій — балотується в депутати районної ради.

Василь Антонович Гончар відкрив зустріч. Він назвав ті проблеми, які стоять перед селом і які потрібно негайно вирішувати. Наголосив, що кожен житель повинен зробити свій посильний внесок у ці життєво важливі справи, а об’єднати всіх і спрямувати мають їхні обранці, ті, кому довірить громада. Присутні уважно слухали досвідченого керів-ника, який знає, що і як робити. А говорив Василь Антонович про таке:

— Для нас без нас ніхто нічого не зробить! Міцна сім’я, міцне село, міцна країна — ось головні орієнтири того шляху, яким повинні всі ми йти. Нехай кожен з нас запитає себе: а що я зробив, щоб усім жилося краще? І не треба лякатися труднощів, які завжди є і будуть на цьому шляху. Добрий учитель для важкої задачі завжди знайде легкий розв’язок! Отже, селу потрібна людина-організатор, яка зможе повести за собою, згуртувати всіх на спільний результат. А допомагатиме йому координаційна рада, яку, вважаю, слід нам створити при сільській раді.

Слово бере Олександр Лупашко, молодий кремезний чоловік високої статури. Всі уважно слухають дільничного інспектора, який викладає свої погляди на те, що і як робитиме для села і для людей, якщо його оберуть головою.

— Проблем існує багато, і на вирішення їх потрібно багато коштів та часу. Насамперед нам треба захистити село від такої біди, як затоплення водою вулиць під час дощів, а для цього необхідно ремонтувати дороги. Вже скільки років наші люди мріють про нічне освітлення вулиць й автобусні зупинки, про створення звалища для сміття, яке кидають біля будинків. Слід посилити боротьбу з крадіями та бандитами, яких з кожним роком скрізь більшає й більшає. Для цього доведеться мобілізувати всіх односельців, об’єднатися в єдину сім’ю, щоб кожен брав активну участь у спільних добрих справах.

Олександр Лісовий балотується в депутати Білгород-Дністровської районної ради. Народився він у сусідньому селі Молога. Добре знає проблеми і Мологи, і Бикози. Він говорить про необхідність максимальної соціальної спрямованості місцевого бюджету, щоб забезпечити фінансування освіти, охорони здоров’я, культури, соціальну підтримку малозабезпечених людей. Особливу увагу, каже, слід звернути на благоустрій: водопостачання, газифікацію, стан доріг та тротуарів, ліквідацію стихійних звалищ і чистоту на подвір’ях. А ще — підтримувати малий і середній бізнес, захищати людей від кримінальних нападів, турбуватися про захист, виховання та здоров’я дітей. «Якщо робити людям добро, вони завжди відповідатимуть тим же добром», — переконаний Олександр Дмитрович.

— Ми самі повинні вирішувати, на які потреби спрямовувати кошти, зібрані в місцевий бюджет та отримані з районного і державного бюджетів. Наші селяни вказуватимуть місцевій владі, що робити насамперед, а координаційна рада визначатиме, як щонайкраще реалізувати ті прохання і проекти, — каже він.

Віра Микитівна Грицькова, директор ПП «Лиманський», зауважила, що в органи місцевого врядування слід обирати людей, котрі здатні розумно визначати головні напрямки розвитку села і покращення життя селян. Отже, треба уважно розглядати кандидатури тих, за кого доведеться віддавати свої голоси на виборах.

Директор місцевої школи Наталя Степанівна Овчаренко щиро подякувала Василеві Антоновичу Гончару за те, що він зробив для освітніх закладів Мологи і Бикози.

— Я вважаю себе щасливою людиною, що мені випало в житті працювати в тутешній школі і мешкати в одному селі з такими людьми. Наше керівництво повинно приймати важливі рішення для життя населення району і села, допомагати працівникам медичної й освітньої сфер, молодим спеціалістам знайти роботу у себе вдома, щоб вони не виїжджали на заробітки хтозна куди. Уваги, душевного тепла і щирості ніколи не буває забагато!

Про це говорили у своїх виступах і жителі Бикози Руслан Стяглій та Микола Триколич. Підсумовуючи розмову, Василь Гончар наголосив: обранці мусять бути професіоналами, мати авторитет у громаді, чесно і вміло працювати на користь жителів села, району, майбутнього всієї України.

Борис УСТИМЕНКО,
заслужений журналіст України.
Білгород-Дністровський район.