Самі продаємося - самі й бідкаємося

Будувати Європу в країні треба починати із себе. Не викидати на узбіччя доріг сміття з дворів, не робити зла, не ганяти по кабінетах людину, коли звернулася з якоюсь потребою, любити не лише себе в Україні, а любити, не на словах, а добрими справами, Україну й українців, не брати хабарів, не думаючи навіть про те, а чи має звідки бідна людина його дати, коли пенсія — тисяча гривень чи зарплата дві тисячі або й зовсім без роботи. Щоб на базарах не здирали шкіру один з одного без совісті та жалю, обвинувачуючи в завищених цінах лише владу, бо ринок ринком, а має бути якась стриманість, якась планка у цінах, хоч краплина совісті.

Ще хотіла б сказати, що нашу, тобто Єреміївську, сільську раду нема чого з’єднувати ще з кимось — у нас і так п’ять сіл належать до однієї сільради. Нам треба поміняти тільки голову і депутатів на таких, які бачили б і чули своїх виборців, щоб не лізли під депутатський дах, ховаючись від людей через свої беззаконня. Одна вулиця у нашому Шеметовому, але ні світла, ні газу. Поки місяць зійде — хоч око виколи, темінь страшна. Щодо газу, то ще в 2008 році все село зібрало гроші на проект і на тому все й згасло. Село потопає в бур’янах. Дали б на бензин і по сто гривень, щоб обкосили між дорогою і дворами. За сміття, що викидають за селом понад дорогою, треба штрафувати не менше ніж на п’ятсот гривень, а не заплатив — на штрафні фізичні роботи в будь-якому кінці району.

Демократія — це не безпорядок, безвідповідальність, самоуправство. Навпаки, суворий порядок і відповідальність за невиконання і порушення закону, а най-більше — з депутатів та голів сільрад. Я вважаю, що ці люди, по-перше, мають бути патріотичними і думати про країну, в якій живемо, про людей, які дали їм владу.

Хочу звернутися до всіх читачів нашої «Чорноморки». Не вірте тим, хто гарно, облесливо з вами розмовляє, не вірте тим, хто багато та солодко обіцяє, бо потім буває дуже гірко. Так гарно стелився, як барвінок, перед минулими виборами нинішній наш голова. Але єдине, що спромігся зробити в Шеметовому, — змінити назву вулиці із Садової на Жукова. По всій Україні люди намагаються змінити назви вулиць, площ, позбутися того затемнення в умах і душевної болі від пережитого, а нам Микола Ярославович назвав вулицю іменем людини, яка ненавиділа українців, яка казала: «Ничего, пусть гибнут, тонут в Днепре при взятии Києва, зато после войны меньше придется увозить хохлов в Сибирь». Він ще тоді знав, яка доля чекає українців після війни, а тепер його іменем названа наша єдина вулиця.

Шановні українці, обов’язково йдіть голосувати, тому що того дня вирішуватиметься доля вашого життя. Але будьте мудрими. Не продавайтеся ні за гречку, ні за гроші, ні за пляшку горілки. Того, що ви візьмете, все одно не вистачить надовго. Не варто голосувати за того, хто купує собі голоси, бо не для того він лізе в депутати, щоб покращити вам життя. Ні, він знає, що поверне собі в десять разів більше, а ви через тиждень будете дорікати: «Краде, крадуть, як і ті попередні крали». А навіщо ж ви їх вибирали? Та ви ж самі їм владу дали в руки, щоб вони крали. Не продавайтеся, подумайте, розпитайте, на що здатний майбутній голова або депутат, чи можна повірити йому, яка доля чекає на вас та вашу родину.

Нехай Господь Бог допоможе всім нам зробити правильний і розумний вибір. Я бажаю всім терпіння, здоров’я і доброти у ваших серцях, спокою у душах ваших і миру усім нам. Не дивіться брехливі московські канали, вірте в Бога і моліться, щоб не гинули наші хлопці, захищаючи Україну і всіх нас, захищаючи Мир і Свободу для всіх нас. Миру і Божої благодаті нашій Україні.

Слава Україні — героям слава!

Валентина ЖЕБЧУК.
Роздільнянський район,
с. Шеметове.