Не варто повертатися в колоніальне минуле

«Шановний Василю Васильовичу! Висловлюємо свою вдячність за вашу активну громадянську позицію та участь у справі подолання наслідків тоталітарної радянської спадщини, відродження національної пам’яті українського народу.

Український інститут національної пам’яті у межах своїх повноважень роз-глянув ваше звернення за № с-81 від 26.08.2015 та повідомляє наступне.

Дійсно, назва села Червонознам’янка містить символіку комуністичного тоталітарного режиму і відповідно до пп. «є» п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» підлягає перейменуванню.

Інформуємо, що відповідно до п. 29 ст. 85 розділу IV Конституції України «утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів» віднесено виключно до повноважень Верховної Ради України. Згідно зі ст. 37 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі власні (самоврядні) повноваження, як підготовка і внесення на  розгляд Верховної Ради питань щодо на-йменування (перейменування) вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів, мостів та інших споруд, розташованих на території відповідного населеного пункту.

Таким чином, перейменування села Червонознам’янка має пройти через певні процедури: спочатку необхідно подати на ім’я сільського голови звернення з пропозицією щодо перейменування села Червонознам’янка; наступний етап — обговорення цієї пропозиції територіальною громадою на громадських слуханнях, скликаних відповідно до розпорядження сільського голови або рішення виконкому сільської ради; на підставі пропозиції за наслідком громадського обговорення сесія сільської ради приймає відповідне рішення; у разі прийняття сільською радою позитивного рішення щодо звернення до парламенту про перейменування назви села Червонознам’янка на назву села, яку буде обрано, скеровується відповідне подання сільської ради щодо перейменування до Верховної Ради України, а остання на своєму засіданні ухвалює відповідну постанову.

Враховуючи вищезазначене, Червонознам’янська сільська рада може подати на розгляд Верховної Ради України пропозицію щодо будь-якої нової назви села, включаючи і назву Знам’янка, яка не суперечить нормам указаного закону. Український інститут національної пам’яті вважає недоцільним розглядати пропозицію щодо перейменування села Червонознам’янка на Катаржине (-но) або інші похідні від нього назви. Цілком погоджуємося з думкою, що не варто повертатися до назви, яка уособлює колоніальне минуле України періоду Російського імперії, пов’язане з утратою української державності».

Замість післяслова. Активісти села, які виступають проти повернення йому первісної назви, свою позицію пояснюють тим, що такий крок означає увічнення поміщика, бригадира російської царської армії Іллі Катаржи. У знайдених нещодавно архівних документах («Сборник Императорского Русского исторического общества. — Т. 29. — СПб., 1881») про нього сказано таке:

«Илья Филиппович Катаржи был Великим гетманом (главнокомандующим войск) Молдавии и возглавлял русофильски настроенную часть молдавских бояр, его имя значится в «Списке бояр Молдавских, желающих переселиться в Россию», составленном графом А.А. Безбородько в 1791 г., где о нем читаем следующее: «Гетман Илья Катаржи, зять несчастного Гики, человек способный к службе и трудящийся при армии в разных направлениях, чин статского советника и душ 400 будет для него наградой достаточной».

Тож місцеві жителі запитують: невже ми назвемо село на честь «рабовласника», якому нагородою стали «душ 400», і боярина, який прагнув «переселиться в Россию»? Невже у двадцять першому столітті ми возвеличуватимемо колоніальне минуле?

Підготував Олег СОКІЛ.