...А починати – з Феофанії

Це наша спадщина. А за роки незалежності стан тільки погіршився. Ретельно і планомірно руйнувалася медична промисловість, щоб купувати все за кордоном. А це мільйони і мільярди вкрадених грошей. У Білгороді-Дністровському знищений завод з виробництва шприців, систем для переливання крові, гемаконів і багато іншого. Тепер одержуємо це з Індії, Рязані, дуже дорого і нижчої якості. Практично було знищено виробництво вакцин, і населення, особливо діти, залишилося без них.

А реформи треба було починати з ліквідації відомчої медицини, і перш за все — Феофанії. Всіх наших слуг народу треба прикріпити до медичних закладів за місцем проживання, тоді вони справді будуть ближчими до народу. А то із всіх отих слуг тільки прославлений партизан, двічі Герой Радянського Союзу С.А. Ковпак, працюючи в Президії Верховної Ради України, коли захворів, відмовився від елітних палат, а ліг у загальну зі словами: «Я все життя був з народом». А для наших слуг народу навіть Феофанія не є престижною, й оперувати звичайний холецистит вони їдуть у Німеччину, а лікувати коліно — в Іспанію. Ні, будь ласка, їдь за свої гроші, а не за рахунок держави.

А Феофанію краще було б передати під онкоцентр для лікування дітей. Дати фінансову допомогу, щоб наших дітей не возили на пересадку кісткового мозку за кордон. Адже скільки в тих центрах працює вихідців з нашої країни! Дайте їм можливості, а здібності у них є.

У час незалежності, за останніх 15 років, кожен 10-й українець емі-грував за кордон. Ще 15% населення виїхали на заробітки в далеке та близьке зарубіжжя і в най-ближчий час повертатися не збираються. Занепад виробництва в сільській місцевості заставив значну кількість людей шукати роботу у великих містах. У районах населення зменшилося вдвічі і більше разів. А структура медичних за-кладів залишилася на такому ж рівні, хоча кількість ліжок у лікарнях суттєво зменшилася. Надлишок ліжок ще залишається, але їх механічне скорочення веде в тупик.

Наприкінці 1950-х—на початку 1960-х років районні лікарні були на 50—75 ліжок і тільки великі мали по 100 і більше. Але тепер для надання кваліфікованої допомоги потрібні суміжні спеціалісти: лаборанти, рентгенологи, не кажучи вже про анестезіологію. Все це вимагає укрупнення перш за все ліжок хірургічного та акушерсько-гінекологічних відділень.

І це, переконаний, не обов’язково повинно бути тільки в районі.

З реорганізацією «швидкої» хворий може бути доставлений у ста-ціонар, але медичний заклад не має розташовуватися більш як за 60—70 км, бо, зважаючи на якість наших доріг, можуть виникнути проблеми. Тож належну допомогу повинні надавати заклади й у глибинці.

Відповідно до реформи, основною адміністративною одиницею повинна стати громада зі своїм штатом, медициною, освітою і, головне, — коштами. Не в кожній громаді буде стаціонар, та ще й з пологовим будинком, операційними. Як проводитиметься оплата цих послуг? Не зрозуміла доля поліклінік. Адже сімейні лікарі матимуть потребу в консультаціях, особливо вузьких спеціалістів. Чи хворі будуть змушені їхати в район за 100 і більше кілометрів?

На превеликий жаль, на ці та інші запитання нема відповіді ні в населення, ні в лікарів.

Реформа у медицині потрібна, і вона буде проведена, незважаючи на те, чи хоче це хтось, чи не хоче. Просто населення, а насамперед медичні працівники, повинні знати конкретно, які зміни плануються, а відтак, може, і підказати щось про специфіку галузі на місцях.

Турбує мене ще одне питання: що буде з тими приміщеннями, які вивільняться під час проведення реформи? Чи їх розберуть по ка-мінчиках, як розібрали ферми, фабрики, заводи, військові містечка і гарнізони з їх інфраструктурою, і як уже почали розбирати колишні дільничні лікарні?

Дивлюся на прекрасну п’ятиповерхівку, єдину лікарню в самому центрі Бессарабії. Після закінчення будівництва тодішній завідуючий облоздороввідділом В.З. Зубаренко хотів на її базі відкрити другу обласну лікарню. В неї вкладено багато мільйонів народних коштів. Невже пропадуть народні гроші?..

Народ сказав мудро: «Чому бідний? Бо дурний. А чого дурний? Бо бідний».

Володимир ТЕРАВСЬКИЙ,
лікар.
м. Арциз.