Переглядів: 826

Об’єднаймо сили

Події в Україні цього тижня вкотре опинилися в центрі уваги міжнародної політики. Паризька зустріч міністрів закордонних справ «нормандської четвірки», чергова сесія Парламентської асамблеї Ради Європи, рішення Ради Європи про продовження економічних санкцій проти Росії, рішення НАТО про зміцнення обороноздатності на сході Європи — всього й не назвеш.

Невдала спроба тиску

Більшість з того, що відбувалося, добре вкладається в логіку підтримки цивілізованим світом нашої країни. Країни, яка другий рік протистоїть ворожій агресії з боку сусідньої держави. Але є винятки. До них належить запізніла реакція на візит до Києва комісара Єврокомісії з питань розширення та європейської політики сусідства Йоханнеса Хана.

З часу відвідання цим комісаром нашої столиці минуло більше тижня, але камінчик, кинутий ним в український ставок, досі створює хвилі спростувань і коментарів. Спростування при цьому стосуються не самого перебігу візиту, а того, що позиція Хана не є позицією Євросоюзу.

Якщо коротко, то комісар Йоханнес Хан, за даними з неофіційних джерел, під час зустрічі у комітеті у закордонних справах Верховної Ради, а потім при зустрічі з президентом Порошенком запропонував українській стороні переглянути порядок виконання Мінських угод (у варіанті від 12 лютого 2015 року). І, не чекаючи припинення вогню, звільнення заручників, повного відведення важких озброєнь та виведення незаконних збройних формувань, перейти до реалізації «політичних пунктів». Зокрема, надати «окремим районам» Донецької та Луганської областей особливий статус управління. Причому, якщо вірити джерелам, комісар Хан запропонував закріпити цей статус не на три роки (відповідно до схваленого закону), а назавжди.

Народні депутати з такими пропозиціями, природно, не погодилися і на заклики «проявити добру волю» й «піти назустріч Донбасу» прореагували різко. Аж до того, що звинуватили комісара у підтримці позицій Москви. Офіційної реакції президента на пропозиції Хана взагалі не було. Судячи з усього, Петро Олексійович коротко сказав йому: ні.

Про те, чому «ні», писано й мовлено тисячу разів. І кожен з аргументів вагоміший за інший. Починаючи з того, що без визнання терористів стороною переговорів жоден з «політичних» пунктів Мінських угод реалізувати не можна. А взяти відповідальність на себе, визнати ніким не обраних російських маріонеток представниками народу не наважиться жоден український керівник.

Комісару з питань розширення та європейської політики сусідства Йоханнесу Хану це було добре відомо. Відомо і те, що керівництво Євросоюзу і Єврокомісія зокрема ніколи відкрито не підтримають легалізацію тероризму в європейській країні. Але якби втомлена від війни, розорена Україна сама поступилася принципами... Тоді перед зу-стріччю міністрів закордонних

справ «нормандської четвірки» можна було б поставити галочку і доповісти про дипломатичний прорив.

У Парижі, як відомо, прориву не сталося, мінський процес не зрушився з мертвої точки, і делегації «нормандської четвірки» на чолі з міністрами закордонних справ дарма змарнували час. А на черговому засіданні тристоронньої контактної групи і в спеціальній підгрупі найгірше йшло обговорення «політичних пунктів». Щодо «військових пунктів», втім, теж не було досягнуто прогресу.

Замість партнерства — стримування

За останній час не відбулося змін і в зоні антитерористичної операції. Не зменшилася інтенсивність обстрілу з важкої зброї з боку бойовиків, а в деяких районах (Широкине, Мар’їнка, Донецький аеропорт та інші) вона навіть посилилася. Ватажки терористів при цьому постійно погрожують перейти в масштабний наступ і перешкоджають контролю спостерігачів ОБСЄ на захопленій ними території.

За таких обставин у Брюсселя і Страсбурга залишалося вузьке поле для маневрів навколо «українського питання» і простий вибір — посилити економічні санкції проти агресора або зберегти чинні. Ви-брали — зберегти. Причому і в Раді ЄС, і в Парламентській асамблеї Ради Європи зробили це практично синхронно.

Рада Європейського Союзу продовжила дії економічних санкцій, запроваджених у зв’язку з російською анексією Криму і підтримкою сепаратистів на сході України, до 31 січня 2016 року. А в ПАРЄ залишили в силі обмеження для діяльності російської делегації — позбавили права голосу на пленарних засіданнях і можливості брати участь у роботі парламентських комітетів.

Резолюція Парламентської асамблеї Ради Європи щодо Росії набула, щоправда, жорсткого характеру. З вимогою негайно переглянути питання про анексію Криму, вивести війська з української території, надати повну інформацію про перебування цих військ на українській території і надати сім’ям російських солдатів, зниклих безвісти в Україні, відомостей про долю їхніх близьких.

ПАРЄ, крім того, зажадала негайного звільнення Надії Савченко і всіх українців, полонених та за-триманих, ув’язнених у Росії і на територіях, підконтрольних терористам. У резолюції також містяться вимоги до російської влади припинити переслідування російських активістів, які виступають проти політики влади щодо України.

У продовжених Радою ЄС економічних санкціях ніяких змін не відбулося. Але зашморг, накинутий на банківську систему Росії, стискається і без цього. Закон США, який дозволяє притягнення до відповідальності будь-яких, в тому числі закордонних банків, що порушують режим санкцій, підписаний президентом Обамою, набув чинності. Заслін для відмивання російських грошей і фінансування російської оборонки став щільнішим, а можливість продажу агресорові високих технологій звузилася до межі.

У НАТО також прореагували на вперте продовження російської агресії і войовничі заяви Путіна. На території Східної Європи — в країнах Балтії, Польщі та Румунії — на постійній основі буде розміщена військова техніка, створені оперативні штаби Північноатлантичного альянсу і збільшені сили швидкого реагування. В рази.

Лідери США та Європи протягом двох десятиріч робили все, щоб зберегти партнерські і дружні стосунки з господарями Кремля, але на милування нема силування. Довготривала антиамериканська й антизахідна істерія, спровокована путінським режимом, руйнування системи безпеки та незмінність кордонів у Європі, війна на континенті і загрози застосування ядерної зброї зробили свою справу. Західна політика стримування «ведмедя» повернулася і набирає силу.

Завдання України — додати цю силу до своєї і, в підсумку, зберегти незалежну державу.

Леонід ЗАСЛАВСЬКИЙ.

 

Чорноморські новини

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

Вихід газети у четвер. Вартість передплати:

  • на 1 місяць — 70 грн.
  • на 3 місяці — 210 грн.
  • на 6 місяців — 420 грн.
  • на 12 місяців — 840 грн.
  • Iндекс — 61119

Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.

Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: chornomorski_novyny@ukr.net