Збережемо район для... депутата?

Принцип простий і зрозумілий. Причому держава тим, хто впорається з проектом до 1 липня 2015-го, обіцяла пристойну фінансову підтримку. Скажімо, наша область могла вже цього року розраховувати на суму більшу за 150 мільйонів гривень.

Люди вже порозумілися майже в 15 областях держави. Одещина цього року своє вже проґавила. Хто відстежує ситуацію, той знає, що на останній сесії обласної ради депутати не підтримали запропонованого перспективного плану об’єднання територіальних громад. Найчастіше виголошувалася така причина незгоди: зроблено поспіхом, з людьми не радилися, не варто бігти поперед батька, бо наживемо ще більших проблем, аніж маємо сьогодні.

Про наш черговий «провал» йшлося на брифінгу в Одеському кризовому медіа-центрі, який провела керівник одеського Офісу реформ Юлія Молодо-

жон (на знімку). Вона запросила до розмови людей, які хочуть змін, підтримують державний проект і мають власну думку стосовно особливостей його реа-лізації. Це: великомихайлівський селищний голова Тетяна Жарська, авангардівський сільський голова (Овідіопольський район) Сергій Хрустовський та красносільський сільський голова (Комінтернівський ра-йон) Микола Майдебура.

На переконання Юлії Молодожон, відмовившись підтримати проект, депутати пожертвували добробутом своїх виборців на догоду самим собі чи тим людям, які за ними стоять.

Запрошені посадовці говорили про те, як у них все складається на цьому непростому шляху.

Сергій Хрустовський, наприклад, запевнив, що в Авангарді вже вбачають в об’єднанні великі перспективи, адже при об’єднанні Малої Долини, Прилиманського та Авангарду (його планують зробити центром) матимуть понад 16 мільйонів лише податку на прибуток. Сума вражає навіть тих, кого гризуть сумніви. Тим більше, що в Авангарді з активістів-прихильників об’єднання створено робочу групу, яка працює з людьми, переконуючи їх у доцільності шансу мати спільне громадське господарство, просто й доступно пояснюючи, що й до чого, у чому суть пропонованих змін. А вони у тому, що владу на місцях буде суттєво скорочено, що громада матиме можливість самостійно розпоряджатися самостійно заробленими грішми.

Тетяна Жарська розповіла, що вже неоднораз скликала до розмови голів сільських рад, які, у свою чергу, провели у селах громадські слухання (сільські сходки). Люди мало вникають у якісь складні розрахунки. Вони, правду кажучи, хочуть небагато: щоб було зручно і швидко добиратися до медичних закладів, щоб недалечко була школа, молодим — робота і пристойна розвага, а за потрібною довідкою не доводилося рушати за тридесять земель. Спершу, зазначила Тетяна Жарська, вони в районі умовно розділилися на три громади, потім — на чотири, а вже останній план — аж на 10! Тож робота триває. І вона особисто вбачає в тому добрий знак.

Микола Майдебура вже понад 30 років працює в органах місцевого самоврядування Комінтернівського району. Він наголосив, що поміж людей хтось запускав ідеї ігнорування державних проектів, тобто зовсім не ділитися, а триматися району разом, жити, як одна територіальна громада. Багато хто й досі підтримує ці прожекти, тож дуже складно, зізнався, переконувати людей у тому, що потрібні зміни, що стара основа устрою вже давно прогнила і хитається, а держава пропонує, умовно кажучи, цеглу і цемент для зведення нової конструкції.

Так, Красносілка, Демидівка, Свердлове та Олександрівка готові мати спільний, як тут кажуть, «ад-міністративний офіс», причому, наголосив Микола Майдебура, ніякі національні мотиви при цьому на заваді не стануть (на території названих сіл кучно мешкають греки і болгари). А ось Кремидівка приставати до гурту не хоче, мовляв, вони й самі проживуть.

До слова, у районі давно озна-йомилися з перспективним планом, тож, не побачивши на ньому Свердлового, яке територіально тулиться до гурту, дали запит депутату Сергієві Веселову, який запропонував корективи в обласній раді. І їх оперативно було внесено до плану, як того й хотіли люди.

Юлія Молодожон у своєму виступі наголосила на тому, що модель майбутньої системи місцевого самоврядування області передбачає функціонування 77 рад, а не 491, як сьогодні. І при цьому села, селища і міста (а нині на Одещині 1176 населених пунктів) не втратять ні своїх назв, ні своїх земель. На останньому також добряче спекулюють, залякуючи людей тим, що при реформі відберуть громадські пасовища, що переполовинять паї, позакривають школи тощо…

У чому особисто фахівець бачить гальмування державної реформи? Сьогодні 50% від суми зібраних податків іде на утримання апарату сільської ради. Це, як правило, 5—7 осіб із зарплатою від 3,5 до 5 тисяч гривень на місяць. Страх позбутися насидженого місця і гарантованих щомісячних виплат багато кому не дозволяє мислити масштабно, по-новому, на користь громаді, яка нині в складчину утримує «владу». Навіщо їм думати, де взяти грошей на дорогу чи на облаштування лавочок на занедбаній автостанції, якщо і так непогано живеться, і без лавочок?!

Тетяна Жарська розповіла, що сільський люд зневірився. Традиційні сходки практично ігнорують, кажуть, що все одно буде так, як захоче начальство. А начальство — це для них, як правило, голова сільської ради, землевпорядник і дільничний.

Юлія Молодожон заперечила, мовляв, не скрізь громада спить. Так, уже зібрано понад три тисячі підписів людей, які бажають, щоб центром об’єднаної громади стало не Монаше, а Маразліївка (мова про Білгород-Дністровський ра-йон). Так, вирішили, буде зручно при потребі людям добиратися і до нотаріуса, і в інших нагальних справах.

Ще про кілька важливих моментів, про які йшлося на брифінгу. Часто громади заможних сіл не хочуть брати до гурту бідніші населені пункти, мовляв, «там одні алкаші і нероби», утримувати їх не будемо. Дехто сприймає об’єднання територіальних громад як розділ й обнесення своїх територій якимось муром із виставленою вартою: наша земля, не підходь! А ще десь навіть думати не хочуть про те, щоб територіально об’єднатися із селом, з яким колись-давно мали конфлікти за межі чи й просто відчувають до нього неприязнь. Скільки сіл — стільки й правд!

Ситуація доволі не проста. Приїхали на брифінг місцеві керівники, будемо відвертими, із заможних територій (виняток хіба що Великомихайлівський), де спокійно, де майже нема міжнаціональних конфліктів.

Загалом, сказала Юлія Молодожон, тенденція така: об’єднуватися не проти райони, в яких невеличкі села, і навпаки — повне неприйняття ідеї там, де населення складає від 3 до 5 і більше тисяч людей. Вони, як правило, хочуть бачити себе самостійниками.

Деінде точаться розмови про те, що треба зберегти навіть цілі ра-йони. Для кого, запитується, — для депутатів, які мають ці землі за свою вотчину, для місцевого начальства, яке хоче за будь-яку ціну зберегти і вплив, і можливість розпоряджатися ресурсами, і роботу?

Їм давно байдуже, що села вимирають, що населення зубожіє, що люди втратили віру в державу, бояться жити.

У таких умовах, наголосила директор офісу реформ в Одеській області, дуже непросто говорити людям про переваги реформи, про вигоди, які вона наближає не до начальства, котре їх і так має, а до простої людини, що, зрештою, гроші за користування громадською землею (а у нас в області жодного клаптя землі не гуляє!) отримуватиме саме громада, а не Держ-комзем, як сьогодні. Навіть не всі районні газети, авторитетні джерела впливу, друкують матеріали на таку важливі тему, ігноруючи звернення офісу реформ.

Посил на позитивні зміни допоки з великими труднощами добирається до свідомості людей і до совісті тих, хто при посадах. Захищаючи стару неефективну систему, вони тим самим позбавляють жителів сільських громад, які, за великим рахунком, їх годують, перспектив на майбутнє.

До слова, якщо депутати обласної ради до кінця цього року не схвалять перспективного плану, то Одещина не отримає сотень мільйонів державних субвенцій і на наступний рік.

Ніна ЗАЛЕВСЬКА.