Навіть не «трійка»

«Загалом студенти вищу освіту в Україні оцінюють нижче, ніж задо-вільно — у 2,8 бала за 5-бальною шкалою, хоч освіту в своєму навчальному закладі оцінюють дещо вище, ніж задовільно. Але якщо порівнювати з 2011 роком, очевидно, що ці оцінки нижчі: й освіти в Україні (в 2011-у було 3,5 бала), й освіти у власному ВНЗ. Це треба сприймати як підвищення вимогливості студентів, вони самі починають вимагати якості навчання», — наголосила Ірина Бекешкіна.

Вона зазначила, що для покращення якості освіти студенти вимагають першочергового розв’язання трьох проблем: невизнання дипломів більшості вітчизняних вишів у світі (51%), невідповідності викладання вимогам ринку (41%) і корумпованості викладацького складу ВНЗ (39%).

При цьому директор фонду наголосила: насторожує те, що не знайшла підтримки у студентів пропозиція ввести систему зовнішнього тестування для випускників вишів, яка може кардинально змінити підхід до якості освіти. «При конкретному запитанні «за» чи «проти» більшість студентів висловилася і проти запровадження ЗНО при вступі в магістратуру, і проти ЗНО на виході з університету», — підкреслила Ірина Бекешкіна, уточнивши, що відповідь залежить від успішності навчання — чим краще студент навчається, тим позитив-ніше ставиться до перспективи впровадження ЗНО.

Соціолог констатувала, що зросла кількість тих, хто хотів би навчатися за кордоном — нині це майже 70%, у 2011-у було 55%.

Щодо корупції, то, за словами Ірини Бекешкіної, порівняно з 2011 роком її стало трохи менше — на 5—10% по різних питаннях. Але стало й менше відомо про корупцію: якщо в опитуванні 2011-го третина відповіла «не знаю», то зараз таких 50%.

«Це не радикальні зміни, тому що радикальні зміни полягають у тому, щоб зникли причини корупції. А головна причина корупції в тому, що студенти вважають: так простіше вирішувати проблеми. А по-друге, найбільше в корупції задіяні ті, у кого останні оцінки були «трійки». Це означає, що частина студентів або не може навчатися, або не хоче», — підкреслила соціолог.

Ірина Бекешкіна висловила переконання, що найрадикальніший метод боротьби з корупцією — це зовнішній контроль за якістю, який зробить абсолютно непотрібними всілякі корупційні практики.

Народний депутат України, голова Комітету Верховної Ради з питань науки й освіти Лілія ГРИНЕВИЧ нагадала, що 1 липня сплине рік від часу ухвалення закону про вищу освіту, й очолюваний нею комітет цього дня проведе відкрите засідання, де обговорить питання імплементації закону.

З огляду на дані соціологічного дослідження, зазначила Лілія Гриневич, нове покоління студентства свідоміше ставиться до якості осві-ти, яку воно здобуває. І те, що за 4 роки кількість тих, хто вважав, що освіта має високу якість, знизилася більш ніж на 15%, свідчить, що наразі закон про вищу освіту не почав працювати.

Нардеп навела низку причин низької ефективності дії закону. На її думку, однією з головних є спротив частини академічної спільноти. «Великою ілюстрацією цього спротиву є вибори до Національного агентства забезпечення якості вищої освіти, — зазначила голова профільного комітету. — Те, що ми у складі нацагентства отримали людей, які були люстровані, представників попередньої влади (а їх висунули саме академічні спільноти), свідчить про незрілість, неготовність до змін». Лілія Гриневич закликає протидіяти старим схемам і пильнувати наступний крок — обрання очільника нацагентства та його заступників: «Неможливо допустити, щоб таку важливу інституцію, яка є серцевиною системи забезпечення якості вищої освіти, очолювали люди старої системи, люди, які не володіють європейськими підходами оцінки якості вищої освіти».

Другою проблемою, на думку Лілії Гриневич, є нестача новітніх технологічних рішень, зокрема і в частині антиплагіату та боротьби з корупцією. «Ми можемо зі студентами відверто і чесно говорити про боротьбу з плагіатом, але якщо самі не покажемо, що в академічному середовищі також борються з ним, нічого з цього не вийде, — каже народний депутат. — Сьогодні закон про вищу освіту дав спеціалізованим вченим радам можливість присуджувати наукові ступені, але досі вони не забезпечені відповідними «антиплагіатними» програмами. А це дуже важливо, щоб кожна спеціалізована вчена рада була зобов’язана ним користуватися і мала цей продукт».

Третьою проблемою, чому студенти поки що не відчули системного запровадження закону про вищу освіту, Лілія Гриневич вважає відсутність нових стандартів: «Ми дуже сподіваємося, що саме цей рік стане роком розробки нових стандартів вищої освіти, базованих на результатах навчання, таких стандартах, які зобов’яжуть усі, а не тільки окремі вищі навчальні заклади, забезпечити 25% змісту навчальних курсів за вибором студента. Адже така позиція є в законі».

Перший заступник міністра осві-ти та науки Інна СОВСУН також відзначила позитив у тому, що студентство сьогодні формує вищі запити щодо того, якою має бути їхня освіта. Наступними за цим, каже чиновниця, мають стати логічні кроки освітян щодо того, яким чином цей запит задовольнити. «Звичайно, хотілося б, щоб нові державні стандарти, які заплановані на наступний навчальний рік, були розроблені одномоментно, але спочатку має бути сформульований новий перелік галузей і спеціальностей, сформовані нові науково-методичні комісії, котрі зможуть напрацювати ці стандарти. Така логіка реформ потребує трохи часу», — пояснила Інна Совусн.

Коментуючи цифри дослідження щодо хабарництва у вишах, перший заступник міністра освіти наголосила, що найефективніший спосіб боротьби з корупцією — викорінення її передумов, причин, котрі спонукають до корупційних дій. «Якщо дані дослідження підтверджують, що найвмотивованіші давати хабарі студенти, котрі погано навчаються, це означає, що повинен бути механізм відсіву таких неуспішних студентів, — пояснює свою думку Інна Совсун. — З іншого боку, викладачі, які продовжують отримувати вкрай низькі заробітні плати, також мають мотивацію, щоб брати хабарі чи подарунки»… Тож працівниця освіти пропонує викорінювати насамперед «мотиви», причини давання хабарів, а не боротися з їх наслідками.

Інна Совсун відзначила, що, скажімо, зміни в контексті корупційних практик і практик плагіату вже відбуваються. На її думку, проблема частого плагіату в роботах студентів безпосередньо пов’язана з перевантаженням навчальних програм. «Буває, що студенти слухають по 10—15 курсів на один семестр, і після кожного треба здати письмову роботу. Сподіватися, що кожна з цих робіт писатиметься особисто і з творчим підходом, наївно. Тож з 2015-го університети зобов’язані будуть запровадити нові навчальні плани, де передбачатиметься не більше 8 предметів на один семестр. Отже, у студентів з’явиться можливість працювати більш чесно. Тобто спочатку треба створити умови…», — переконана перший заступник міністра освіти. А ще закликала самих студентів фіксувати факти корупції, а не лише вимагати від міністерства протидіяти їм: «На жаль, самі студенти не зголошуються фіксувати факти давання хабара, що є необхідною умовою для доведення злочину перед правоохоронними органами. Найчастіша мотивація — «мені там ще навчатися». Так створюється патова ситуація, коли, з одного боку, всі очікують і вимагають від міністерства боротися з корупцією і хабарництвом у кожному конкретному випадку, з іншого — всі бояться вступати в прямий конфлікт і захищати свої права на незалежне оцінювання на рівні окремих університетів. Тут потрібна радше просвітницька кампанія, бо сподіватися, що хтось зверху вирішить проблему корупції, поміняє цю «культуру» корупції, сформовану в окремих навчальних закладах, неможливо».

«Передінфарктним» назвав стан освіти в Україні директор Українського центру оцінювання якості осві-ти Ігор ЛІКАРЧУК. Саме результати загальнонаціонального опитування студентів наштовхнули його на таке порівняння, каже він. Для того, щоб вивести її з цього стану, необхідно зробити більш жорсткою систему вступу до вишів, а також запровадити ЗНО для випускників університетів, переконаний фахівець.

«Ті цифри, які ми отримали, свідчать, що система вищої освіти перебуває у глибокому передінфарктному стані. Необхідна реанімація, необхідні кваліфіковані реаніматори, інакше буде біда. 2,8 бала за 5-бальною шкалою за якість вищої освіти ставлять ті, хто навчається. Або ще одна цифра — 68,8% кажуть про купівлю дипломів, контрольних робіт, оцінок. Це є передінфарктний стан нашої освіти», — наголосив Ігор Лікарчук.

Другий його висновок: якщо зарубіжний студент іде в університет, щоб здобути знання, то український — для того, щоб отримати диплом, який йому не завжди потрібний. «57,7% пишуть про те, що вони більше схильні до того, щоб купити оцінку. А лише 46% збираються працювати за обраною спеці-альністю. Тобто йдемо в університети для того, щоб мати диплом», — констатував він.

Фахівець додав: про це свідчить і той факт, що тільки близько 30% студентів підтримують застосування ЗНО для вступу до магістратури та оцінки знань випускників вишів. «Тому маю дві пропозиції. Нам потрібно робити більш жорсткою систему вступу до вищих навчальних закладів. І друга моя пропозиція стосується завершення навчання у вишах. Хоч запровадження зовнішнього оцінювання з усіх спеціальностей, які є в наших університетах, — це нереально у найближчі, мабуть, кілька десятків років. Але ми маємо почати цей процес, хоча б із базових предметів — української мови, іноземної мови, — на яких ґрунтується підготовка випускника», — наголосив Ігор Лікарчук.

«93% університетів згодні при-ймати абітурієнтів з найнижчим балом ЗНО — це 100 балів. На філологічні спеціальності деякі університети не поставили навіть іноземну мову як вступне випробування. Сьогодні у нас відбувається тестування з іноземної мови. Його складають лише 85 тисяч абітурієнтів із 275 тисяч тих, хто зареєструвався на ЗНО. Ми хочемо, щоб у нас усі знали іноземну мову, щоб на виході у нас був грамотний спеці-аліст, адекватний і конкуренто-здатний на світовому ринку праці, — і ми на вступі до університету не ставимо іспит з іноземної мови! Це абсурд. Отже, для того, щоб переламати ситуацію, нам треба дуже серйозно думати над вступною кампанією, — наголосив Ігор Лікарчук і закінчив свій виступ новим порівнянням: той високий рівень автономії, який сьогодні делегований нашим університетам новим законом про вищу освіту, — це все одно, що дикунам дати ноутбук і примусити працювати з ним».

Представник громадськості, експерт групи «Освіта» Реанімаційного пакету реформ Світлана БЛАГОДЄТЕЛЄВА-ВОВК відзначила, що проблема якості освіти і те, що студенти її оцінюють як незадо-вільну, пов’язана не лише з внут-рішніми чинниками. Діють і зовнішні фактори. «Студенти мають доступ до інформації і можуть порівняти, що відбувається сьогодні на передовій інноваційного процесу, хто в ньому бере участь і чи зможуть вони так само взяти участь у цьому процесі, — пояснює експерт. — Оскільки за останні 20 років ми дещо відстали від цього інноваційного процесу, то відповідно цей фактор і дає підстави студентам стверджувати, що рівень освіти у нас задовільний або нижчий від задовільного».

Тим часом відповіді студентів про ставлення до освіти гідно оцінив Володимир КОВТУНЕЦЬ, заступник директора Інституту вищої освіти Академії педагогічних наук. Він вважає, що ставлення до системи вищої освіти у студентів стало зрілішим, а це означає — суспільство почало ставити серйозніші вимоги до освітян. Негативно те, каже експерт, що суспільство, і молодь зокрема, апелюють до адміністративних методів вирішення проблем. Адже ці органи працюють ще погано і самі часто є джерелом корупції. «Зараз всі спецради зобов’язані виставляти в інтернеті дисертації перед захистом, — наводить приклад Володимир Ковтунець, — але більшість не виконує цієї норми. Тому що одразу стане зрозумілим, де і звідки списано, і ці дисертації зразу треба буде знімати із захисту».

Представник аналітичного центру CEDOS Ірина КОГУТ звернула увагу на низькі цифри мотивації, з якою студенти вибирають майбутній ВНЗ для навчання. Лише 18% респондентів обрали свою спеці-альність, орієнтуючись на майбутнє працевлаштування. Майже половина з них сказала, що обрала цю спеціальність, тому що їм цікаво. «Це важливо, — каже Ірина Когут, — але для того, щоб зробити зважений, усвідомлений і раціональний вибір майбутньої спеціальності та вишу, потрібно розуміти, що це за спеціальність і як саме цьому навчають у ВНЗ». Аналітик зазначила, що рейтинг прозорості національних ВНЗ, який його цього року уклав центр CEDOS, показав, що національні виші, які насправді мали би бути мірилом якості вищої осві-ти, погано справляються з інформуванням як абітурієнтів, так і студентів щодо того, чому вони навчають у свої закладах. «Всього 20% ВНЗ отримали половину балів за інформування про зміст своїх навчальних програм, опис курсів, викладачів, — зазначила Ірина Когут, — І більше половини вишів практично не інформують про те, де студент може пройти навчальну чи виробничу практику».

Джерело: http://dif.org.ua.