№ 42 (21614) субота 30 травня 2015 року

З 1 червня Військовий комітет НАТО протягом наступних трьох років очолюватиме чеський генерал Петер Павел. Цей комітет, поряд з Північноатлантичною радою і Групою військового планування, є важливим постійно діючим колективним органом Північноатлантичного альянсу, сполучною ланкою між політиками, які приймають рішення, та структурою збройних сил.

Ігри без козиря

Військовий комітет (ВК) сприяє розробці стратегії і загальної полі-тики НАТО, а перш ніж будуть санкціоновані бойові дії, проводить термінові консультації з політиками. ВК на регулярній основі дає керівні вказівки двом стратегічним командувачам збройними силами Альянсу та щорічно готує документ з оцінкою військової потужності і потенціалу країн, які становлять загрозу інтересам НАТО.

Привітання учасникам першої Всеукраїнської наукової конференції «Кочубіїв — Хаджибей — Одеса»

Шановні організатори, учасники та гості конференції!

Від імені Інституту історії України НАН України щиро вітаю вас з відкриттям першої Всеукраїнської наукової конференції «Кочубіїв — Хаджибей — Одеса».

На будівлі Новоєлизаветівської школи Ширяївсього району встановили меморіальну дошку, увічнивши пам’ять земляка Івана Юсипова, який загинув у березні, захищаючи Батьківщину.

31 травня юнакові сповнилося б лише 22, але його коротке звитяжне життя 22 березня обірвала фугасна міна терористів під час бою біля села Славне Мар’їнського району Донецької області.

У середу, 27 травня, Ананьїв провів в останню путь свого земляка-героя, добру, веселу, сміливу та відважну людину — рятувальника міської пожежно-рятувальної частини №10, сержанта служби цивільного захисту Дмитра Миколайовича Іванова.

Дмитро був сиротою, його виховувала тітка — Людмила Бояринова. П’ять років він віддав самовідданій праці у пожежно-рятувальній службі. У грудні 2014-го 27-літній пожежник, як справжній патріот України, пішов добровольцем захищати Батьківщину.

31 травня — Всесвітній день без тютюну

28 травня представники коаліції «За вільну від тютюнового диму Україну» провели акцію під Міністерством внутрішніх справ, привертаючи увагу до незаконної торгівлі цигарками. Зокрема, громадські активісти вимагали перекрити потік контрабанди цигарок через Одесу.

Моніторинг, який проходився у травні в різних містах України, засвідчив, що сьогодні продаж контрабандних цигарок — явище досить поширене. Наприклад, у Києві їх пропонували на 28 із 52 перевірених станцій метро і на 9 із 20 ринків. Щонайменше 30% асортименту — сигарети російського виробництва. Такі ж порушення були виявлені в Житомирі та Харкові.

Контррозвідники Служби безпеки України спільно зі спецслужбами Республіки Молдова затримали «командира» однієї з батарей терористичної групи «Сомалі» на прізвисько «Академік». Бойовик прибув до столиці Молдови літаком російських авіаліній.

Затриманий бойовик, мешканець Одеси, влітку минулого року пройшов спеціальну військову підготовку на території одного з полігонів у районі Макіївки Донецької області під керівництвом кадрових військово-службовців ГРУ Генштабу Збройних сил РФ. Після закінчення курсів йому було присвоєно фейкове офіцерське звання «старший лейтенант».

Подорожчання квитків наздогнало навіть тих пасажирів, котрі нещодавно пересіли на міський електротранспорт у зв’язку зі змінами тарифів у маршрутках.

З 1 червня проїзд у трамваях і тролейбусах подорожчає на 50 копійок і становитиме 2 гривні. Проїздка на фунікулері коштуватиме 3 гривні. Таке рішення було прийняте місяць тому на засіданні Одеського міськвиконкому. Цей крок пояснюють зростанням ціни на енергоносії.

У придорожньому гаю, недалеко від розбомбленого ешелону, повзаємо ми, малі діти, біля мертвої виховательки, яка стискає в руках список нашої групи. Недалеко догорають вагони. Вітер куйовдить цей список, немов намагається прочитати його. Ніби вітер війни хоче влаштувати нам перекличку. І я, безсловесний, ще не вмію говорити, але тривожуся — як тепер дорослі дізнаються про наші імена? Хто із нас хто? Тим більше, що імен у списку більше, ніж залишилося живих дітей.

Це мені приснилося напередодні зустрічі з товаришами по сирітській долі, коли душа була розтривожена на всю свою невідому глибину. Болісне катування надією й очікування розгадки давньої таємниці — хто я? Звідки я? Де моє коріння? Хто мої батьки? — розбудили внутрішні сили, одвічну потребу в самопізнанні.

Хочу розповісти про цікаву людину — ветерана Великої Вітчизняної війни, учасника оборони Ленінграда й визволення Європи від фашизму, який з боями дійшов до Берліна, про уродженця Азербайджану і з 1945 року одесита Атахана Набієвича Фарзалієва. Достеменно не знаю, але, швидше за все, він є найстаршим азербайджанцем нашого міста й України.

Я не зустрічався з ним раніше, не був знайомий навіть заочно, хоча ветерани війни, їхні долі цікавили мене завжди — люди того покоління захоплювали і продовжують захоплювати мене чистотою своїх думок, непохитною волею при досягненні поставленої мети, мужністю вчинків, прагненням до справедливості, дивовижною здатністю нести в собі пам’ять про війну.

Моя зболена земле, мій понівечений народе… Скільки горя, сліз і розпачу, болю і страждань ти витерпів, але залишився на своїй землі нескореним і гордим, гідним і шляхетним… Ніхто і ніщо не змогло зламати твою Волю і висотати твій Дух.

Історія, яку я почула, вразила мене настільки, що в душі все перевернулось… Це сповідь крізь роки, крізь віки… у вічність... Це історія одного життя, яке є відлунням життя всього мого українського народу: наших батьків, дідусів, бабусь, сестер, братів… Ця історія для всіх, хто жив і боровся, хто живе і бореться і хто буде жити на цій землі, бо Україні бути і народу українському бути, бо «Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!».

У міжнародних документах з прав людини та основних свобод чітко визначені поняття «злочини проти людства та людяності», у Кримінальному кодексі України — поняття «злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку» (розділ ХХ) та покарання за них.

Комуністична ідеологія, зокрема московсько-більшовицького режиму, завжди вела до масового терору, злочинів і порушень прав людини в широкому масштабі. Є незаперечний факт, що московський комунізм (Леніна-Сталіна-Хрущова-Брежнєва) фізично знищив лише своїх громадян більше, ніж нацисти Гітлера. Як мінімальну цифру називають 11 мільйонів убитих і закатованих.

До Дня незалежності Грузії в рамках міжнародного бізнес-форуму «Сила в єдності» минулих вихідних в Одесі відбувся фестиваль грузинської культури GEORGIAfest.

Спочатку грузини займалися ділом. Про бізнесовий форум розповіла його координатор Тамара Іванова-Георгадзе: «Наше завдання — обговорити питання стратегічних економічних інтересів, познайомити представників української та грузинської ділових еліт, налагодити співпрацю у сфері промислового виробництва, перевезень, науки, освіти, медицини, культури, туризму, виноробства, інвестиційних проектів тощо. Основні наші пріоритети — туризм, ведення бізнесу в Грузії, ведення бізнесу в Одесі, сільське господарство, ефективні торговельні мережі, ІТ-індустрія та зелена енергетика. Ми раді відзначити, що у форумі зголосилися взяти участь бізнесмени з багатьох країн».

Білгород-Дністровське польське культурне товариство, яке очолює Сергій Квітковський, нещодавно відсвяткувало свій 10-річний ювілей.

Урочистості проходили в актовому залі педагогічного училища. Господарі щиро вітали гостей свята — Генерального консула Республіки Польща в Одесі Даріуша Шевчика, представників місцевої влади, національно-культурних спільнот краю.

Генеральне консульство Республіки Польща в Одесі спільно з Департаментом міжнародних зв’язків Одеської міської ради, історичним факультетом Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова провели конкурсу «Польські митці в Одесі у ХIХ — ХХ ст.».

До участі у конкурсі було запрошено студентів та молодих науковців (яким ще не виповнилося 35 років) вищих навчальних закладів з Миколаївської, Одеської, Херсонської областей.

Нарешті маємо відновленою ще одну правду, приховувану імперськими блюдолизами: Одеса і вся Україна відсвяткувала 19 травня не 221 рік, а 600-літній ювілей! Себто від першої згадки про населений пункт на території Одеси у польського хроніста ХV ст. Длугоша, який вказував, що в 1415-му польський король Володислав Ягайло відправив з порту під назвою Kaczubeiow (Кацюбіїв, легко взнається пізніша тюркізована назва Гаджибей — Качибей) транспорт збіжжя до осадженого турками Константинополя. Хоча насправді, як ми всі підозрюємо, їй кілька тисяч літ. Одеський письменник Георгій Горст кілька років тому видав роман про Джинестру, яка стояла чи не місці теперішньої Одеси, або десь поруч.

Мені трохи прикро, що у розпалі нинішніх дискусій ніде не згадується істориками ім’я письменника і краєзнавця Олега Олійникова, який ще 25 років тому почав розмову, посіяв першу зернинку ідеї про 575-ліття Одеси.

Досвід історичного минулого Південної України доводить, що сучасні населені пункти мають давню та довготривалу історію розвитку, яка постійно корегується й уточнюється. Поштовх для нових досліджень пов’язаний із можливостями вивчати та опрацьовувати джерела іноземних архівів і недосліджені раніше вітчизняні документи. В цьому плані не є винятком й Одеса.

Методи визначення віку міст мають різні підходи, але більшість схиляється до того, що вік населеного пункту визначається від першої писемної згадки про нього, навіть з іншою назвою.

Прикладами можуть стати Чернігів — веде свою історію з першої згадки в договорі Русі з Візантією (907 р.), та Ізмаїл, який датує свою історію також від першої згадки «Сміл/Смаїл» в османських джерелах — 1590 р. або навіть 1542 р. Цей перелік можна продовжити світовою практикою.

Першої Всеукраїнської наукової конференції «Кочубіїв-Хаджибей-Одеса», присвяченої 600-річчю міста

Ми, учасники конференції (понад 60 осіб), після обміну результатами досліджень і дискусій (див.: збірник матеріалів конференції «Кочубіїв-Хаджибей-Одеса»), висловлюємо свої рекомендації:

1. Місцевій владі, всім адміністративним структурам, навчальним закладам, творчим і громадським організаціям день традиційного святкування Одеси 2 вересня провести під гаслом 600-річчя легендарного міста.

2. Одеському міському голові Г.Л. Труханову, Одеській міській раді розпочати підготовку до спорудження в центрі Одеси величного пам’ятника (скульптурної композиції) представникам народів, які заснували, розбудовували, захищали і розвивали місто. З цією метою залучити творчі організації художників, архітекторів, скульпторів, будівельників, засоби масової інформації до широкої дискусії про зміст і форму пам’ятника, організації конкурсу на кращий його проект і вибір місця встановлення.

Музей «Степова Україна» (відділ Одеського історико-краєзнавчого музею) запрошує на виставку «Народна іграшка», яка відкрилася 27 травня.

Напевно, скільки існує світ, стільки діти граються в ньому іграшками. У всіх народів існують прості у виконанні ляльки-мотанки, вузлові ляльки, ляльки з ниток, трави, соломи, тканини тощо. В давні часи вони були не лише дитячими іграшками — без них не обходилося майже жодне свято. З ними розігрували різдвяні вистави, зустрічали весну, святкували завершення жнив. Лялька у домі уособлювала його дух, була оберегом, захищала, допомагала мешканцям, створювала неповторну атмосферу житла.

У рамках ХVI Всеукраїнської виставки-форуму «Українська книга на Одещині» у Центрі правової інформації ОННБ ім. М. Горького відбулася презентація книги Любові Ісаєнко «Пам’яті світле джерело», приуроченої до 150-річчя Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова. У цьому літературно-художньому нарисі розповідається про вчених одеської літературознавчої та мовознавчих шкіл, про письменників — випускників філологічного факультету ОНУ. А серед них — заслужені вчителі України, керівники вищих навчальних закладів, відомі майстри слова, як-от лауреати Національної премії України імені Т.Г. Шевченка Володимир Базилевський, Григорій Гусейнов, Василь Фащенко, Тарас Федюк, Володимир Яворівський, науковці, журналісти. До речі, книга «Пам’яті світле джерело» відзначена дипломом виставки-форуму у номінації «Наукове видання».

Нижче вміщуємо один із нарисів з цього, без сумніву, цікавого й потрібного видання. Публікується зі скороченнями.

Великий концерт культового музичного колективу «Сталін унд Гітлер капут» і професора антропології Ореста Лютого з програмою «Лагідна та Сувора Українізація» відбудеться 18 червня у приміщенні Одеської обласної філармонії.

Видатний український вчений-антрополог Орест Лютий — людина зусібіч обдарована та талановита, що шукає відповіді на одвічні питання: «Хто ми?», «Звідки?», «Куди йдемо?», завітає до Одеси, щоб представити нові пісні, як зазвичай зроблені з сатирою і легкістю. У рамках концерту відбудеться також презентація подвійного альбому, на якому зібрані всі музичні твори, створені в останні три роки, як правило, на музику відомих пісень: «Вставай, країно рідная», «Слава Україні!» тощо.

З Олегом Олійниковим востаннє стрічалися віч-на-віч 20 років тому. Я від Ананьївського ПТУ приїхав на відкритий урок вчителя «Н». Але «заглазно», як казав зав. кафедрою теорії літератури ОДУ професор В’язовський, наші шляхи іноді продовжували перетинатися на шпальтах «Чорноморських новин».

Нової адреси не знав, бо Олегові Семеновичу нарешті всміхнулося щастя нової квартири замість рибальської хибари. Я достроково пішов на пенсію і закрутився у вирі виборчого процесу: з 1989 року — рухівець, а з 2004-го — в «Батьківщині» не через вигоду. Роздавав листівки, розповсюджував пресу, збирав підписи про мову й Незалежність, агітував українців...

Стежина

Наче й не глибока
За селом ріка,
А хвилює душу
Й серце хлопчака.

Золотава нива,
Синій небокрай.
І біжить стежина
Прямо в рідний край…

Одеська обласна універсальна наукова бібліотека ім. М. Грушевського святкує своє 140-річчя

Історична доля Одеської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. М. Грушевського — однієї з найбільших і найстаріших книгозбірень міста — впродовж 140 років складалася дуже непросто. За цей час багато разів змінювалася її назва, коло функцій, покладених на неї. Але завжди вона зберігала свої найкращі риси і традиції — донесення до найширших верств населення здобутків вітчизняної і світової культури, втілених у книзі, демократичність і загальнодоступність, націленість на невпинний розвиток й утвердження своєї суспільної значущості як храму знань, накопичених людством.

Точкою відліку історії бібліотеки є 1875-й, коли при Одеському товаристві взаємної допомоги прикажчиків-євреїв, на той час найбільшому в Російській імперії, була створена книгозбірня.

У Музеї Одеського порту ім. Ф.П. де Волана (Ланжеронівський узвіз, 2), у дні проведення виставки-форуму «Українська книга на Одещині» відбулася презентація атласу репродукцій «Карти-портолани Чорного моря».

Термін «портолан» (або «портулан») має італійське походження: від слова «porto», тобто «гавань» (порт). За іншим тлумаченням, «портус» латиною означає «порт», а «лана» — «вовна», «шкіра вівці» (матеріал, на якому виготовлялися ці карти).

З початку травня в Одесі офіційно стартував курортний сезон. Комунальники почали активно впорядковувати узбережжя, запрацювали різного роду літні кафешки, повернулися на пляжі шаурмісти, в центрі міста з’явилися (заборонені раніше міським головою і чомусь абсолютно не контрольовані зараз) фотографи з орлами, голубами й іншою живністю, департамент туризму розробив нові маршрути для гостей-відпочивальників. Але як би не старалися одесити і чиновники, цього року надії на успішний туристичний сезон ще скромніші, ніж у попередньому.

Відсутність стабільності в країні, Антитерористична операція на сході України, а також вибухи і терористичні акти в самій Одесі негативно впливають на її імідж як привабливого туристичного центру. Чимало проблем залишається і внутрішніх, наприклад, із тимчасовим житлом для гостей. Хоч як би городяни не позиціонували наше місто як європейське, Одесі до титулів ще далеко.

У рамках реалізації проекту Агентства США з міжнародного розвитку USAID «Посилення контролю за туберкульозом в Україні на 2012—2016 роки» Одеський обласний протитуберкульозний диспансер отримав 700 респіраторів — засобів індивідуального захисту для медичних працівників. Їх передав керівник проекту Картлос Канкадзе.

Нові сучасні респіратори спроможні на 98% захистити людину від мікобактерій туберкульозу протягом восьмигодинного безперервного носіння, тому вони особливо необхідні для роботи у відділенні мультирезистент-ного туберкульозу та в лабораторіях закладу, де існує високий ступінь ризику інфікування.

Нещодавно в Одесі пройшла регіональна зустріч у рамках проекту USAID «RESPOND» щодо покращення доступу ключових груп населення до послуг з профілактики та лікування ВІЛ в області. Захід об’єднав як активістів громадських організацій, так і медичних працівників — представників обласного центру профілактики та боротьби зі СНІДом, наркологічного, туберкульозного, шкірно-венерологічного диспансерів, профільних медичних закладів Комінтер-нівського, Біляївського, Роздільнянського районів та міста Іллічівська.

Варто згадати, що проект USAID «RESPOND» спрямований на зменшення темпів розповсюдження ВІЛ-інфекції серед представників груп найвищого ризику в Україні. Розрахований він на п’ять років (2012—2017). Нині ним охоплені вісім областей: Львівська, Чернігівська, Дніпропетровська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Черкаська та Запорізька.

(Пам’ятка для населення)

Щоліта в лісах і парках активізуються кліщі, чиїх укусів людині слід остерігатися, оскільки вони загрожують такими хворобами, як іксодовий кліщовий бореліоз (хвороба Лайма), кліщовий вірусний енцефаліт, марсельська гарячка тощо.

Першим проявом хвороби Лайма є почервоніння на місці присмоктування кліща, головний біль, затверділість м’язів шиї, ломота у всьому тілі і млявість. Якщо не провести лікування на ранній стадії, хвороба може призвести до ураження різних органів: шкіри, суглобів, м’язів, нервової та серцево-судинної системи і навіть до інва-лідності. Ризик зараження залежить від тривалості присмоктування кліща: протягом доби вірогідність інфікування досить мала, а в кінці третьої доби наближається до 100%.

Етюд

У кожного хтось є. Хтось, хто чекає його вдома. У когось це кохана чи коханий. І це добре, тому що за дверима може чекати і хтось, цілком навпаки, такий осоружний та непотрібний, але чекає, і від цього теж нікуди дітися. Хтось квапиться скоріше побачити, обій-няти і поговорити зі своєю дитиною. До когось з-за дверей поспішають, шаркаючи, кроки рідних старичків. Або, принаймні, господаря радісно зустріне хтось, хто тремтить від щастя і виляє хвостом або затишно муркоче і треться до ніг.

Мене вдома чекає, мабуть, тільки чайник. Він якось непомітно став одухотвореним предметом, зайнявши місце чи то члена сім’ї, чи вихованця. Дивне відкриття... Ранками, не встигнувши ще прокинутися і протерти очі, я, потягуючись і поскрипуючи суглобами, чалапаю на кухню і ставлю на плиту чайник. Тільки потім, під його тихе посопування і боязке перше посвистування, я йду вмиватися і приводити себе в порядок, увесь час прислухуючись. А коли з кухні долинає відчайдушний вереск, я біжу, кинувши всі свої справи, вихоплюю коротуна, що б’ється в істериці, з обіймів блакитного полум’я і переставляю на підставку. Чайник перестає голосити і починає ображено скаржитися і похлипувати. Якби у нього були ручки, він би зараз, постогнуючи, ще й потирав обпечене місце. Він так гірко схлипує, що я, підхопивши обпеченого за ручку, мимоволі вимовляю: все, все, тихо, тихо! А чайник, усе ще схлипуючи, трохи сопе і шморгає носом. Іноді мені здається, що він ніби відвернувся до стіни, ховаючи від мене ображено зморщену мордочку з товстеньким коротеньким носиком. Єдине, що він може, — це трохи обпекти мені пальці, коли я намагаюся без прихватки, просто рукою, зняти з його носа, немов намордник, ковпачок-свисток.

Дніпропетровський ФК «Дніпро» повернувся додому з Варшави після поєдинку у фіналі Ліги Європи з іспанською «Севільєю». І хоч матч закінчився не на нашу користь, команду Мирона Маркевича зустрічали вдома тепло — футболісти у двобої з чинним володарем Кубка УЄФА продемонстрували добру гру.

До речі, знову завоювавши цей футбольний трофей, іспанці встановили рекорд — чотири рази у турнірі не вигравала жодна з команд. «Севілья» ж ставала володаркою кубка у 2005/06, 2006/07, 2013/14 й нинішньому 2014/15 сезонах.