Переглядів: 676

Коли піст важливіший за карнавал

Відзначення завершення Другої світової війни в Україні завжди відбувалося в радянському стилі: розмови про Велику вітчизняну війну, замовчування співпраці Гітлера зі Сталіним і фактичного розділу Польщі 1939 року, трансляція по телебаченню одних і тих же фільмів про героїчних радянських воїнів, які визволяли Європу. Цього року Україна врешті відзначала роковини в іншому стилі, європейському, більш наближеному до польського. Питання лише в тім, наскільки це сподобається українцям і чи ці зміни надовго?

Не кожен про це знає

Українська влада спільно з Інститутом національної пам’яті робили все від них залежне, щоб цьогорічні урочистості нагадували все, крім російської оргії з нагоди закінчення Великої вітчизняної війни. Перший крок зроблено вже минулого року, коли георгіївська стрічка, яка масово використовується сепаратистами, була замінена на запозичений із Заходу мак. Запроваджено також (окрім залишеного Дня Перемоги 9 травня) День пам’яті та примирення 8 травня. В такий спосіб за-проваджено європейську традицію.

Цього року повсюдно, зокрема на телеекранах, нагадувалося, що війна на теперішній території України розпочалася 1939 року. У своєму дуже доброму виступі в парламенті і пізніше під час урочистого вечора під назвою «Голоси героїв» Президент Петро Порошенко підкреслив, що якби не пакт Молотова-Ріббентропа, який означав поділ Польщі, може, не дійшло б до трагедії Другої світової війни. То дуже істотний крок, який для громадян з Польщі може здаватися банальним, бо «кожен про це знає». В Україні, на жаль, інакше, а співпраця Гітлера зі Сталіним для багатьох жителів цієї країни є сенсацією, котра часто сприймається як особиста образа.

Українці, не радянські

Влада також нарешті відійшла від терміну «Велика вітчизняна війна», який служив прикриттям спільних дій ІІІ Рейху та СРСР і переконуванню мешканців СРСР у тому, що до 1941 року жодної війни не було.

Термін «Велика вітчизняна війна» — то, однак, не лише три слова, а ціла російська модель святкування роковин закінчення Другої світової війни. Для Кремля «Велика вітчизняна війна» та перемога в ній стали однією з підвалин у розбудові нової державної ідеології, в якій росіянам і Росії виділене чільне місце у перемозі над нацистською Німеччиною. Звідти висловлювання Владіміра Путіна п’ятирічної давності, де він стверджував, що Росія виграла б війну без України. «Такі слова є наругою над пам’яттю загиблих воїнів і знущанням над почуттями живих ветеранів. Не виграли б цю війну без українців! Тут нема про що сперечатися. А ось чи почалася б ця війна, якби не підписали горезвісний пакт Молотова-Ріббентропа у 1939 році — це питання», — сказав Порошенко. «Ніхто, підкреслюю, ніхто не може монополізувати право перемоги над гітлерівською Німеччиною. Від імені українського народу вітаю всі нації світу із 70-річчям перемоги над нацизмом», — відповів Путінові 8 травня Президент України. І не йдеться тут лише про словесну перепалку, а про зміну системи мислення про війну, про істотний крок у напрямку виходу з «руського міра».

Якщо кілька років тому ми чули про «героїчних радянських воїнів», то тепер Київ відверто говорить, що були це «українські солдати». Більше того: воювали не тільки в Червоній армії, але й, наприклад, у Війську польському. «Ми більше ніколи не будемо святкувати цей день за російським сценарієм, який передбачає холоднокровне використання нашого Дня Перемоги для апології експансіоністської політики щодо сусідів, для утримання їх у своїй орбіті, для відродження імперії», — зазначив Петро Порошенко.

Об’єднати необ’єднуване

Очевидно, для змін свідомості українців потрібні роки, але фундамент уже закладено. Символ маку був добре сприйнятий: як восьмого, так і дев’ятого травня у Києві можна було зустріти багато людей, котрі мали його з собою.

Однак з термінологією гірше. Якщо хтось упродовж п’ятдесяти років відзначав закінчення Великої вітчизняної війни, то зараз йому важко змінити свої звички і вподобання.

Ще важче буде поєднати ветеранів УПА та Червоної армії, що також намагалися зробити цього року. Підкреслювалося, що всі вони боролися в часи Другої світової війни, а те, що українець часто вбивав українця, є виною великих імперій — Третього Рейху та СРСР. Дорога до справжнього єднання, однак, ще далека: саме стискання рук перед камерами — того замало.

Урочистий концерт, який відбувся 8 травня, показує історичний хаос, що існує в головах українців. По запевненнях ведучого, що УПА була єдиною силою, яка воювала за незалежність об’єднаної України в часи Другої світової, на сцену вийшов актор, вдягнений у мундир радянського офіцера, котрий співав пісні з часів СРСР. Очільники держави разом з істориками знають, що єднання є важливе, що треба об’єднувати країну, але не знають до кінця як. Концерт був, як мозок українця, в якому, як у солянці, змішують різні історичні поняття, що залишаються окремими крихтами, не творячи спільної ідеї. Виходить так, хоча й влада переконує, що така ідея існує: всі боролися за Україну і, власне, та боротьба триває. Це також багаторазово підкреслювалося, а у відзначенні, крім ветеранів Другої світової, взяли участь і ті, хто сьогодні воює на фронті.

Вбиваю, кого хочу

Цього разу українці відзначали річницю по-європейськи — відзначали, а не святкували, як зазвичай. Більше говорили про жертви, ніж пишалися з того, що українці масово гинули в часи війни, яку виграли, бо фактично в таке русло спрямовується радянська візія конфлікту.

Спосіб, у який відзначені сімдесяті роковини закінчення Другої світової війни в Україні, контрастував з агресивним військовим парадом у Москві. Росія використала цю дату для демонстрації своєї воєнної потуги, показу сили і спроби залякування інших. Подібні дефіляди відбулися також на територіях, контрольованих сепаратистами на Сході України. У Донецьку диктор, як у часи СРСР, коментував наступальні можливості танків та артилерії, які проїжджали на параді. Як герой самозваної «ДНР» був показаний Арсеній «Моторола» Павлов, який хвалився минулого місяця, що вбиває, коли захоче і кого захоче, зокрема й військовополонених.

Усе це свідчить, як стрімко Україна віддаляється від Росії. Завдання нинішньої київської влади — зробити так, щоб ці зміни були невідворотними. Зробити те, що Вікторові Ющенку вдалося зробити з Голодомором. Це не повинна бути єдина річ, яка вдасться чинному президентові — так, як було у випадку з його попередником.

Пьотр АНДРУСЄЧКО,
кореспондент «Газети виборчої» в Києві;
Пьотр ПОГОЖЕЛЬСЬКИЙ, кореспондент Польського радіо
в Києві.
З польської переклав
Володимир ГЕНИК.

Джерело: Nowa Europa Wschodnia.

Чорноморські новини

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 50 грн.
  • на 3 місяці — 150 грн.
  • на 6 місяців — 300 грн.
  • на 12 місяців — 600 грн.
  • Iндекс — 61119

суботній випуск (з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 40 грн.
  • на 3 місяці — 120 грн.
  • на 6 місяців — 240 грн.
  • на 12 місяців — 480 грн.
  • Iндекс — 40378

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: chornomorski_novyny@ukr.net