№ 39 (21611) четвер 21 травня 2015 року
Країна, що надихає Дня Європи в Україні
Цього року Одеса стала центральним місцем святкування
Церемонія урочистого відкриття відбулася 16 травня в Міському саду. В ній взяли участь голава Представництва Європейського Союзу в Україні Ян Том-бінський, заступник міністра Кабінету Міністрів України, директор Урядового офісу з питань європейської інтеграції Наталія Гнидюк, заступник голови — керівник апарату Одеської обласної державної адміністрації Володимир Кулаков, заступник голови Одеської обласної ради Петро Хлицов, представник МЗС України в Одесі Костянтин Ржепішевський, міський голова Одеси Геннадій Труханов, глави дипломатичних місій, акредитованих у нашому місті, та городяни і гості нашого краю.
Вітаючи присутніх, Геннадій Труханов наголосив на тому, що «європейське гасло «Єдність у різноманітті» цілком заслужено може вважатися девізом Одеси, і сьогодні одесити демонструють свою єдність всьому світу. Нас об’єднують головні людські цінності: дружба, толерантність та взаєморозу-міння». Володимир Кулаков відзначив, що за останній рік український народ пройшов нелегкий, затьмарений людськими жертвами шлях для того, щоб підтвердити свій європейський вибір. «Звичайно, головною метою європейської інтеграції є не просто входження до складу Європейського Співтовариства, а досягнення по-справжньому європейських стандартів та рівня життя для населення України», — сказав він. Костянтин Рже-пішевський підкреслив, що Україна, яка територіально й ментально є частиною Європи, чітко заявила про свої європейські прагнення й нині виборює право вільно розвиватися в обраному напрямку.
Чому буксують реформи
Проведенню успішних реформ в Україні заважають самі ж ініціатори цих реформ. Такий короткий висновок з прес-конференції від лідера «Демальянсу» Василя Гацька. На думку політика, в Кабміні відкрито гальмують озвучені раніше реформи щодо децентралізації, зменшення кількості держслужбовців та ініціативи щодо чесних виборів у країні.
Причини, через які постійно відкладаються реформи в основних для України галузях, мають свої «конкретні прізвища». Таку заяву минулого тижня, під час візиту до Одеси, зробив очільник «Демократичного альянсу» Василь Гацько.
Тамга із свічок перед Дюком
Біля пам’ятника Дюку на Приморському бульварі 18 травня вшанували пам’ять кримських татар — жертв сталінської депортації 1944 року.
Тоді за лічені дні, 18 — 20 травня, був репресований цілий народ: близько 200 тисяч осіб, в основному — жінки, діти, люди похилого віку (переважна більшість чоловіків воювала на фронті), були кинуті у товарні вагони і насильно вивезені з Криму в Середню Азію. Багато з них загинули ще в дорозі або померли від голоду, хвороб та злиднів у перші ж роки заслання.
Повернення кримських татар на Батьківщину стало можливим лише в незалежній Україні. А після анексії українського півострова Росією виникла реальна загроза, що страшна історія повториться знову, вже в наші дні. Про це й говорили учасники акції. Вони принесли з собою кримськотатарські прапори, лампадки. Із свічок перед пам’ятником Дюка виклали кримськотатарський символ — тамгу.
Кожен десятий – уже не абітурієнт
Кожен десятий учасник зовнішнього незалежного тестування з української мови на Одещині не набрав навіть мінімального бала. Зате поприходили на тестування майже всі — 93%. Але при цьому колишні школярі на чесну перевірку своїх знань з мови і літератури так і не налаштувалися. Багато з них спробували схитрувати і пронести до аудиторії мобільні телефони і шпаргалки. Про такі невтішні результати ЗНО-2015 з української мови і літератури в нашій області, яке проводилося 24 квітня, повідомив директор Одеського регіонального центру оцінювання якості освіти Анатолій Анісімов.
Стоячи на порозі у доросле життя, яке майже веде у Європу, адже Україна таки взяла свій курс туди, дехто зі школярів так і не перелаштувався на європейські стандарти життя. Найкраще це продемонстрував перший серйозний іспит у їхньому житті зі знання державної мови і літератури. За звичкою, діти продовжували обманювати — як вчителів, так і самих себе (а це в майбутньому найкраще підґрунтя для процвітання підкупу і корупції).
Про демобілізацію і призов
П’ять тисяч жителів Одещини служать нині у Збройних Силах, Нацгвардії і Прикордонних військах. Три тисячі демобілізувалися. 56 воїнів уже ніколи не повернуться додому — вони загинули, захищаючи суверенітет України від російсько-терористичної агресії в Донецькій і Луганській областях, повідомляє Одеський кризовий медіацентр.
В’ячеслав Мусейко, заступник військового комісара Одеської області, розповів на брифінгу, що зараз проходить демобілізація військовослужбовців, які були призвані і вже відслужили встановлені терміни. До дому повернулися три тисячі осіб, з них 300 отримали статус учасників бойових дій, оскільки несли службу в зоні АТО. Частина з демобілізованих залишилися в армії, вирішивши служити далі на контрактній основі.
Повернулися не всі...
У вівторок, 19 травня, одесити влаштували урочисту зустріч 50 бійців 18-го батальйону територіальної оборони, які повернулися із зони АТО.
Захисники пробули на передовій — в одній з найгарячіших зон АТО, в секторі М, що між Маріуполем і Волновахою, — від 6 до 8 місяців. На жаль, повернулися не всі. П’ятеро бійців батальйону загинули... Вічна пам’ять і слава героям!
За здобутки на освітянській ниві
За вагомий особистий внесок у розвиток національної освіти, підготовку висококваліфікованих спеціалістів, багаторічну плідну науково-педагогічну діяльність та з нагоди 150-річчя заснування Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова указом Президента України низка працівників ОНУ відзначена державними нагородами.
Ордена «3а заслуги» II ступеня удостоєний проректор з наукової роботи Володимир Іваниця, ордена «За заслуги» ІІІ ступеня — ректор Ігор Коваль.
Де справжнє золото лежить...
У селі Гетьманці, що в Роздільнянському районі, є старий, занедбаний поміщицький парк. Існує легенда, що в ньому буцімто перед поспішною втечею від більшовиків багатий поміщик закопав золото. Подібні речі доводилося чути і в інших місцях. Ніхто достеменно не знає, що в легендах правда, а що вигадка. Та безсумнівне одне: справжнє золото — це наша земля.
1 січня 2016 року спливає кінцевий термін мораторію на продаж-купівлю землі сільськогосподарського призначення. Експерти переймаються дилемою: що робити далі — чи взагалі заборонити торгівлю, чи дозволити її? Це ж питання непокоїть політикум, суспільство і самих аграріїв. Висловлюються різні думки. Одностайності нема.
Не той час, щоб продавати землю
Педалювання питання запровадження ринку землі у кризовий період, який наразі переживає Україна, не тільки не по-господарськи, а й злочинне. Таку думку на презентації програми дій соціальної платформи «Важливий кожен» висловила президент Міжнародного гуманітарного фонду Ірина Верещук.
«Те, що сьогодні відбувається із землею, і те, що сьогодні педалюється питання ринку землі, я вважаю, що в час кризи є злочинним», — сказала вона, додавши, що наразі лише 18 відсотків усіх земель у державі перебувають під юрисдикцією органів місцевого самоврядування, а решта — це державні землі, в тому числі резерву та запасу, якими незрозуміло як і хто розпоряджається.
Пересопницьке Євангеліє – святиня українського народу
24 травня — День слов’янської писемності і культури
Праця, на яку наважилися творці «Євангелія» майже півтисячі років тому, є прикладом великого подвижництва, фактом визнання величі української мови і важливості перекладу на неї Святого Письма. На той час подібна сміливість мала і єретичний, і демократичний характер, стала визначною реформаторською подією, природною для вільної думки на Волині і в Галичині, що тяжіли до Західної Європи та, власне, й були її частиною.
Чому перекладалося, вшановувалися саме Євангеліє? Бо в ті часи, як відомо, громадська свідомість мала свій вияв, насамперед, через релігію. І хоча діяла світська писемно-літературна форма культурного життя ще за часів Київської Русі, але переважало значення і поширення релігійної церковно-службової літератури. Творилася вона в монастирях — перших осередках просвіти. Переклади Святого Письма свідчили не лише про його визнання серед того чи іншого народу, були способом його поширення та вивчення, а й вказували на престижність мови: чи гідна вона того, щоб священний, богонатхненний текст став її об’єктом.
Блазень – сіль історії?
Нині (у четвер) минає сорок днів з того часу, коли відійшов у кращі світи Анатолій Колісниченко. Письменник талановитий, бурхливий, іноді суперечливий. Це він колись сказав, у роки застою і дрім-ливості нашого суспільства, такі знаменні і вже знамениті слова: «Вітру не буде — треба гребти руками».
Відійшов саме тої ночі, коли воскрес Христос. А я написав колись про його роман «Зозулька з апокаліпсису» щось на зразок рецензії. Дехто мені дорікав, критикував мене за позитивний відгук. Але я досі стою на цьому: роман дуже гарний.
Оцифрування першоджерел
Всього в архіві зберігається понад два мільйони справ, а це десятки мільйонів аркушів. Зараз у веб-версію переведено близько мільйона документів. Цю роботу виконує лабораторія фізичного збереження документів, яка працює при установі. Наразі там задіяні лише четверо фахівців: двоє реставраторів, палітурник та оцифрувальник.
«Щороку ми виявляємо близько 100 справ, які потребують реставрації — це десь 8—12 тисяч аркушів. За рік ми можемо оновити не більше 9 тисяч. Тому, на жаль, створюються такі умови, що деякі документи у черзі на реставрацію стоять роками», — зауважив оцифрувальник із 7-річним стажем роботи Анатолій Хромов, завідуючий лабораторією.
Українці на фронтах Другої світової
Дивно, проте факт. Українці одні з перших європейців зійшлися у двобої з фашизмом ще до початку Другої світової війни. З українців-добровольців було сформовано роту імені Тараса Шевченка, і вона героїчно билася за свободу іспанського народу. Але 1937 рік став лише провісником жахливої трагедії, яка нависла над Європою 1939-го. Саме тоді мадярські фашисти напали на молоду Карпат-ську Україну. І цього ж кров’ю умитого року українці західних областей у лавах польського війська билися проти німецьких окупантів.
В Україні визвольний рух набув значної сили. У лавах Української повстанської армії воювало 100 тисяч осіб. Масовим був партизанський рух — на теренах нашої країни діяло 2060 партизанських загонів. Українській народній війні, наче луни єдності, відповідали запеклі бої на землях завойованої, але непідкореної Європи. У партизанських загонах та в підпіллі проти ненависних окупантів укупі з французами, італійцями, греками, чехами, словаками воювали сини та дочки українського народу.
Спогади, непідвладні часу
Із вітаннями з 70-річчям Перемоги до ветеранів війни, що проживають у Малиновському районі Одеси, навідалися дільничні інспектори райвідділу.
Алла Володимирівна Кальна (на знімку), якій уже 93, поділилася з візитерами спогадами про Велику Вітчизняну.
«Шляхотнеє чоло мого батька»
Іван і Юрій Липи в новій серії «Каменяра»
Львівське видавництво «Каменяр» подовжило серію
«БФ «Призначення» ім. Ю. Липи» (м. Львів). Вона включає чотири нових збірники, присвячених творчості Лип. Презентація відбулася 14 травня під час XVI всеукраїнської виставки-форуму «Українська книга на Одещині» в «Книгарні-кав’ярні» (вул. Катерининська, 77).
Серед учасників — співробітники БФ ім. Івана і Юрія Лип (Одеса) Галина Дольник, Ігор Стамбол, Тетяна Кучеренко, колекціонер Тарас Максим’юк. Це чергова акція на честь ювілярів — цьогоріч сповнилося 150 років від дня народження Івана Липи і 115-річчя — його сина Юрія (див. «ЧН» від 28.02.2015). Під час останнього святкового вечора в Одеському літературному музеї, приуроченого до цієї події, йшлося про вшанування пам’яті Лип на Львівщині. Тож цілком логічною стала презентація нововиданих творів письменників, яка відбулася за дорученням львів’ян. Приємно відзначити, що на цій презентації було багато молоді — учні медичного училища, студенти академії зв’язку, слухачі курсів підвищення кваліфікації інституту удосконалення вчителів. Акцію організувала співро-бітник ОННБ Галина Лясота.
Квитанції від шахраїв
Департамент розвитку інфраструктури та ЖКГ Одеської облдержадміністрації повідомляє: квитанції, які отримують одесити на встановлення будинкового лічильника тепла та ремонтні роботи, не є дійсними та розповсюджується шахраями.
В охоронній зоні енергооб’єктів
Шановні жителі Одещини!
Адміністрація Одеських магістральних електричних мереж звертає вашу увагу на необхідність дотримання Правил пожежної безпеки в охоронних зонах ліній електропередачі, поблизу підстанцій та на прилеглих до них територіях.
Звертаючись до керівників виконавчої влади, районних, міських, сільських рад, керівників промислових підприємств, селянських, фермерських господарств, установ, закликаємо до співпраці в питанні проведення роз’яснювальної роботи з населенням щодо запобігання пожежам під час польових механізованих робіт, про неприпустимість спалювання стерні, соломи, очерету, сухої трави, бадилля у лісових масивах і просіках в охоронних зонах ліній електропередачі, поблизу підстанцій, захаращування охоронних зон енергетичних об’єктів.
Тернистий шлях до читача
«Любіть книгу! — так часто говорив нам наш учитель Борис Борисович Рудих, викладач історії. — Книга не тільки джерело знання, а й надійний помічник на життєвому шляху, бо життя без книги — нудне й нецікаве».
Цю пораду я запам’ятав назавжди. Книга стала для мене дороговказом і порадником на життєвому шляху. Тому вважаю книгу найбільшим і найдорожчим багатством, ніколи не розлучаюся з нею. Та що там я! Олександр Сергійович Пушкін, вмираючи після дуелі, попросив друга Даля підвести його до книжкових полиць. «Я хочу попрощатися з друзями!» — сказав поет.
Мистецьке тло книжкового форуму
Промоакції виставки-форуму
Особливістю проведення цьогорічної XVI Всеукраїнської виставки-форуму, що започаткована ОННБ ім. М. Горького, була помітна кількість рекламних акцій. Серед таких варто назвати представлення книжок, виданих за сприяння мецената і громадського діяча Сергія Гриневецького, відкриття електронного читального залу-медіатеки, створеного завдяки гранту від посольства США в Україні.
Втім, докладніше хотілося б зупинитися на інших, суто мистецьких акціях, які не мають прямого стосунку до книговидання. Це, перш за все, виставка художньої гравюри на склі на біблійні сюжети художника-аматора Василя Пилки, яку провів один із спонсорів цьогорічної виставки-форуму «Будинок Павлових».
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):
- на 1 місяць — 50 грн.
- на 3 місяці — 150 грн.
- на 6 місяців — 300 грн.
- на 12 місяців — 600 грн.
- Iндекс — 61119
суботній випуск (з програмою ТБ):
- на 1 місяць — 40 грн.
- на 3 місяці — 120 грн.
- на 6 місяців — 240 грн.
- на 12 місяців — 480 грн.
- Iндекс — 40378
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206