Одеса-мама не втратила почуття гумору

«На Дерибасовской хорошая погода»

...Ніч у потязі, і виходжу на залиті сонцем платформи Одеського вокзалу. Таксисти «ловлять» клієнтів відразу біля потягів, когось зустрічає натовп з квітами... Жодних посилених заходів безпеки не видно.

Після Львова з натовпами туристів на вузьких центральних вулицях центр Одеси виглядає досить безлюдним. Туристичних груп небагато. Можливо, тому, що Одесу сприймають переважно як місце для пляжного відпочинку, а не для екскурсій. А даремно. В Одесі завжди гніздились люди різних національностей та віросповідань, тут цікава та розмаїта архітектура. Навіть якщо ви ніколи не були в Одесі, то все одно неодноразово бачили знамениті Потьомкінські сходи чи Приморський бульвар. Ледь не кожен другий радянський фільм знімали на Одеській кіно-студії, тож місто часто слугувало живою декорацією. Його часто гримували «під заграницю».

Нас поселили в готелі в самому центрі міста, за 150 метрів від Дюка (пам’ятника герцогу Рішельє) — на площі Катерини. У центрі — скандальний пам’ятник Катерині ІІ з її фаворитами і соратниками. Цей пам’ятник встановили у 2007 році (колись на цьому місці вже був пам’ятник імператриці, але під час революції 1917-го його знесли), і вже кілька разів намагались демонтувати. Так чи інакше, а саме Катерина ІІ вважається засновницею Одеси. Хоча, як виявилося, група істориків зараз намагається знайти докази, що місто набагато старше — йому не 220, а щонайменше 600 років. Як ставляться до цього одесити? По-різному. Але більшості ідея подобається. «Кожен одесит до всього нового ставиться через «А шо я с этого буду иметь?». Зайві 400 років для туристичного центру не зашкодять. Новий День міста 2 вересня? Прекрасно. Кожне свято — можливість залучити більше туристів», — каже наш гід пані Надія.

Якщо хтось з туристів ностальгує за пам’ятниками Леніна, то вони тут є. Але не на центральній площі — усіх одеських леніних звезли в один парк. «Кому треба, хай ідуть собі туди молитись. Головне, щоб у місті очі не мозолив», — каже одеситка.

Щодо перейменування вулиць, то в Одесі в цьому не бачать проблем — тут уже давно повернули історичні назви. Навіть у радянські часи була вулиця Леніна, а одесити називали її Рішельєвською, на табличках писали Чкалова, а у людей все одно була Велика Арнаутська. Дерибасівська — особлива вулиця для одеситів. Саме сюди виходили на «променад». Вулиця була строго поділена — по одному боці гуляли «денді», інша була «гопкін-штрасе» — тут могла ходити місцева «гопота». Нині широкі тротуари Дерибасівської заповнюють літні майданчики місцевих ресторанчиків. Наразі їх мало, а посеред літа, коли на море з’їдуться відпочивальники, тут буде не проштовхнутись...

В Одесу прийшла «Європа»

Наш гід зізнається, що після тих трагічних подій туристів в Одесі стало значно менше. «Ми, екскурсоводи, ніколи не маємо літа — адже для нас це найгарячіша пора. Екскурсії з ранку до ночі. А минулого року роботи було мало, встигали і в морі скупатися, і позасмагати. Круїзних лайнерів, які завжди заходили в порт і стояли тут по кілька днів, торік майже не було». Із запланованих 150 іноземних суден, які мали зайти в Одеський порт, за минулий сезон зайшли десь 30. Зате 23 квітня в Одеський порт зайшов перший у цьому році круїзний лайнер зі символічною назвою «Європа». У місті сподіваються, що цього року відмов від круїзних суден заходити в Одеський порт не буде.

«Ми були орієнтовані на туриста з-за кордону, а все, що стосується внутрішнього туриста, для нас було на другому плані. Сьогодні переорієнтовуємось. Щоб внутрішній турист до нас приїхав, робимо все для того, щоб місто було безпечне, — каже заступник міського голови Одеси Зінаїда Цвірінько. — У нас працює програма «Безпечне місто». За цією програмою працює і муніципальна міліція, і відеокамери розміщені по всьому місту, є взаємодія зі всіма громадськими орга-нізаціями, які на сьогодні можуть бути ініціаторами якихось безладів».

Цього року сезон в Одесі рятуватимуть українські туристи. Активно бронюють місця жителі Дніпропетровська, Запоріжжя — раніше традиційні кримські клієнти. Та й ті, хто раніше їздив у Болгарію, через курс шукають можливість відпочити в Україні. Чи буде Одеса дешевшою за Болгарію? Побачимо. Принаймні зараз тут обіцяють, що можна буде поселитись навіть за 100 гривень з людини за добу. Звичайно, умови будуть «не фонтан». До речі, цей вислів — також родом звідси. Річ у тім, що Фонтан — це район в Одесі, де є багато джерел з прісною водою. Саме звідти колись возили воду в інші райони. І якщо замість чистенької джерельної підсовували гіршу, люди куштували і відразу розуміли — не Фонтан.

«Шо вы меня сбиваете с толку,
шо я аж в обморок падаю»

Кожен порядний турист має мати зі собою фотоапарат. А їдучи в Одесу, треба брати зі собою блокнот і ручку. Аби відчути колорит міста, треба не стільки дивитись, скільки слухати. Найкраще для цього підійде не вишуканий центр, а старенькі дворики Молдованки. Це у багатоповерхівках можна роками не знати, як звати твого сусіда, а тут знають всіх і про всіх. Плітки тут розлітаються швидше, ніж у Facebook. Жіночки перекрикуються між собою. Отож якщо тьотя Соня хоче сказати щось по секрету тьоті Галі — це знає увесь двір.

Одеський дворик — це щось особливе. Хтось вирощує виноград, хтось має грядку на двох метрах під вікном, а головне — галерея вікон. Як тільки заходиш у дворик, у вікнах з’являються люди. Вони уважно слухають, що розповідає гід, — чи часом не ляпне щось не те.

Зайшли ми у дворик, де стоїть погруддя одного зі знавців есперанто. Гід традиційно розповідає «хто, чому, коли». І тут з вікна обурений голос: «Никогда! Скульптор Блажков, а не Суворов! Шо вы меня сбиваете с толку, що я аж в обморок падаю»...

Біля пам’ятника Пушкіну вже іншого гіда почав вчити міліціонер — щоб розповіла, скільки поет жив в Одесі, і що саме тут був його найкращий час... Повчити гіда чи просто підійти і розпитати, хто ти, звідки, «почом маршрутки у Львові?» — одесити люблять спілкуватись. Але при усій цій балакучості з єврейською делікатністю втікають від слизьких тем. Зате на кожен випадок розкажуть з десяток анектодів. От гуляємо ми по центру, фотографуються молодята. Наречена — молода і симпатична, а наречений... — мабуть, розумний і добрий. І тут репліка: «Может ли одесситка выйти замуж за крокодила? Может, если он плавает за границу». Туристичний фестиваль на кіностудії Довженка. Як завжди, черга в жіночий туалет. Переді мною дві подруги-одеситки. Одна кричить з кабінки до другої: «Ти йдеш, чи зливати?» — «Та зливай, ти ж не в себе вдома».

Але найбільше перлів можна наслухатися на «Привозі» — сюди одеситки ходять «дєлать базар». Зізнаюсь, легендарний ринок мене розчарував: величезний базар, наповнений китайським мотлохом. Шукаю рибні ряди. «Дє будєт вонять, там і риба», — підказав продавець. Риби небагато. Морської — ще менше. Продають рибу з Дунаю, Каховського водосховища. Чорноморської мало, хіба що барабулька і камбала. Зате як тут торгуються! «Та дє она свіжа. Он у неї ж глаза мутні, як у мого мужа послє получки», — вибирає огрядна тітка рибу. Бабулька років вісімдесяти свариться за щось з жінкою, яка продає домашню курку. «Зато у меня жизнь малина, х...ва, но длинна». І ще багато перлів, які, на жаль, не можна надрукувати в газеті...

Зіновія ВОРОНОВИЧ.

Львів — Одеса — Львів.

Джерело: «Високий замок» (http://www.wz.lviv.ua).