Еко-міфи, про які варто знати

Однак чи достатньо одного дня на рік для підвищення обізнаності людей з проблемами довкілля? Зважаючи на сукупний негативний вплив сучасного світу на екологічну ситуацію на планеті, чи не мусить кожен день року бути тим самим днем, коли ми робимо щось корисне для Землі? Фахівці з відділу довкілля DW розглянули декілька відомих звичок, котрі визнані екологічними, однак насправді несуть природі більше шкоди, ніж користі.

Паперові пакунки: не завжди краще

У супермаркеті чи крамниці вас можуть запитати: в паперовий чи поліетиленовий пакет краще запакувати покупки? Легкий, зручний у використанні, міцний поліетилен став незамінним у побуті сучасної людини. З поліетилену різних видів і щільності виготовляють безліч речей, що оточують нас: від пляшечок для миючих засобів до пакувальних матеріалів. Однак поліетилен і пластик — справжня загроза дов-кіллю, адже ці матеріали не роз-кладаються біологічно. Цивілізований світ роками намагається роз-в’язати питання, що ж робити з пластиковими відходами після того, як вони потрапляють на смітник.

Отже, екологічніше загортати наші покупки в папір? Однак виявляється, що паперові пакунки так само спричиняють екологічні проблеми. Мало того, що для виготовлення паперу вирубуються дерева, то ще й обробка і фарбування паперової сировини забруднюють повітря шкідливими викидами.

Крім того, «те, що біологічно розкладається, — не обов’язково екологічне», — каже Лейла Акароглу, експерт з раціонального використання природних ресурсів, і додає, що папір, розкладаючись, виділяє метан — газ, який спричиняє утворення парникового ефекту. Експерт також вказує на той факт, що для виготовлення одного стандартного паперового пакету йде удесятеро більше матеріалу, ніж на виготовлення такого ж пластикового. Отже, витрачається більше ресурсу і створюється більший «вуглецевий слід» або ж викид вуглецю в атмосферу внаслідок виробництва даного продукту.

Підсумок? Пластикові пакети кращі за паперові. Однак за умови, що після використання їх відправлять на переробку.

Вторинна переробка — не те, що ви уявляли

Переробка відходів — це добре для довкілля. Принаймні, так кажуть. Ми ретельно сортуємо сміття, уявляючи, що пластикова пляшка, яку ми викинули, буде безкінечно перероблятися на таку ж пластикову пляшку. А от і ні.

Щоб вторинна переробка окупила себе і мала хоч якийсь сенс, уживана сировина мусить бути зібрана у велетенських кількостях. Навіть у Німеччині, з її добре розвиненою системою вторинної переробки, 60 відсотків уживаної пластикової сировини, котру громадяни викидають у так звані «жовті контейнери», просто спалюється.

Філіп Гельдт, спеціаліст консультативного центру з утилізації відходів у Північному Рейні—Вестфалії, зазначає, що з мішанини пластикових пляшок різних ко-льорів виготовити нову якісну продукцію практично неможливо. Тож такі пластикові матеріали просто подрібнюються на шматочки і спалюються замість вугілля для отримання енергії, пояснює фахівець.

Спалення пластикових відходів для вироблення енергії? Це не ви-глядає надто корисним для довкілля. Та все ж краще, ніж виснаження природних ресурсів, переконаний Філіп Гельдт.

Кожному продукту — свій сезон

«Купуй місцеве» — відома мантра екологічно свідомих громадян. Суть її зводиться до того, що треба купувати продукти харчування, які походять з того регіону, де живеш. У цьому є зерно істини, адже для перевезення продуктів потрібен транспорт і пальне. Однак треба зважати і на ефективність вирощування чи виробництва певних продуктів харчування в конкретній країні.

Лейла Акароглу каже, що в її рідній Австралії «було б смішно вирощувати рис, адже там мало дощів». Так само мешканці Центральної Європи, котрі купують помідори серед зими, не замислюються, який викид вуглецю в атмосферу створило вирощування цих овочів, «адже вони дозрівали в теплицях з інтенсивним використанням електроенергії, а не на сонячному городі».

«Не просто місцеве, а таке, що відповідне сезону», — наголошує пані Акароглу.

Вода, кава, чай

Питна вода в пластикових пляшках — це надзвичайно неекологічно. З іншого боку, яких тільки токсинів, хай і в мізерній кількості, екологи не знаходили в очищеній воді з-під крана? Все ж, Філіп Гельдт переконаний, що «мінеральна вода нічим не краща за воду з-під крана», додаючи, що більшість шкідливих речовин люди отримують з їжі, а не з води.

Процес підігрівання води для чаю теж спантеличує захисників довкілля. Що краще — використати електричний чайник чи гріти воду на плиті?

Найефективніше розігрівати воду на газовій плиті, стверджує Лейла Акароглу. Однак коли обираєш між електрочайником і електроплитою — краще чайник. «Проблема в тому, що дизайн більшості чайників передбачає можливість набирати більше води, ніж потрібно», — зауважує вона. А значить, треба наповнювати чайник мінімально, щоб уникнути зайвої витрати електроенергії.

І насамкінець, щодо улюбленого напою багатьох — кави. Тренд капсул для кавових машин на кшталт Nespresso не на користь довкіллю. Хоча представники компанії запевняють, що капсули повністю переробляються, Філіп Гельдт зазначає, що мало хто зі споживачів перейматиметься тим, аби розділити пластикові й алюмінієві частинки капсул для вторинної переробки. Кавові фільтр-пакетики — кращі. Принаймні, фільтр-папір розкладається біологічно.

А як щодо кави з собою? Гадаєте, паперове горнятко буде кращим за пластиковий стаканчик? Тут постає та сама проблема, що і з паперовими пакунками. А оскільки матеріал для переносних ємностей для кави є чимось середнім між пластиком і папером, пані Акароглу зазначає, що переробити їх неможливо.

А от тим, хто насправді переймається станом довкілля і своїм впливом на нього, експертка радить посмакувати напоєм із гарної чашки у кав’ярні, насолоджуючись блакитним небом, зеленими деревами і чистим повітрям довкола.

Соня ДІН,
Світлана КОРЕНОВСЬКА.