Із заліковками, але без стипендій

Маргарита Овсянникова навчалася в Горлівському педуніверситеті. Після переїзду в Одесу займалася в  Південноукраїнському педуніверситеті, як вільний слухач. Успішно склала сесію із шести предметів і складає академрізницю із восьми предметів. Але, на жаль, уже рік не отримує стипендію, хоча успішно навчається на бюджеті. Отримує тільки 400 гривень державної допомоги. Доводиться шукати роботу, користуватися підтримкою рідних і знайомих, адже прожити на такі гроші неможливо.

Микола Бучко, президент Національного студентського союзу, розповів, що в Одесу переїхали близько 500 студентів із Донецької, Луганської області та АР Крим. 327 з них навчаються на держзамовленні, 211 оплачують навчання самостійно. 356 студентів отримали місця в гуртожитках, а решта винаймають житло самостійно або мешкають у родичів.

Найбільше студентів-переселенців перевелося до Одеського національного морського університету — абсолютна більшість з них виїхали з окупованого Криму. Чимало обрали новими вишами ОНУ ім. І.І. Мечникова, Міжнародний гуманітарний, Південноукраїнський педагогічний та Економічний університети.

— Ситуація позитивна в усіх одеських вишах, — зауважує Микола Бучко. — Хоча спочатку були проблеми із заліковками, студентськими квитками, поселенням у гуртожитки.

Анатолій Ігнатович, голова наглядової ради Національної студентської спілки, зазначив, що їхня організація збирає інформацію про те, як влаштувалися студенти-переселенці на нових місцях. Завдання проекту, який підтримує міжнародний фонд «Відродження», — вивчити соціальні та академічні умови, потім порівняти дані моніторингу з офіційними відомостями. Адже офіційна інформація часом не збігається з тим, що розпо-відають самі студенти-переселенці.

Голова Київської обласної студентської ради Олександр Крамар розповів, що в рамках цього проекту серед тих, хто поміняв місце навчання, було проведене соціологічне дослідження. З’ясувалося, що 80% опитаних не мали труднощів у переведенні, 95% сказали, що для переведення використали офіційні ресурси. 90% студентів не довелося їхати за ори-гіналами документів в зону АТО. 66% переселенців живуть у гуртожитках, 10% — орендують житло, 24% — винаймають помешкання з батьками. 70% респондентів заявили, що хочуть залишитися жити там, куди переїхали, 20% — виїхати за межі держави для продовження навчання та праці, 10% — мають намір повернутися додому.

Проблема одеських студентів-переселенців у тому, що лише  30% з них отримали студентські квитки, а от залікові книжки — 90%. Критичних питань і проблем при переселенні не виникло, свідчить соцопитування.

Анатолій Ігнатович вважає, що проблеми, які виникли у студентів, можна розділити на академічні та соціальні. Практично усім потрібно складати академрізницю. При тому, що студенти переводилися на другий —третій курс, така різниця становила до 20 предметів. Студентам доводилося за семестр вивчити і скласти до 10 додаткових предметів. У 90% випадків викладачі йшли їм назустріч, але в 10% виникали труднощі.

Друга проблема — неможливість отримати документи з колишніх місць навчання. Найбільше питань виникло з кримськими вишами. Студенти, які звертаються по свою залікову книжку, отримують пряму відмову. Особливо «прославився» Таврійський національний університет імені Вернадського, який  відмовляє усім, відповідаючи, що вони не мають права переводитися в інші виші.

Соціальні проблеми пов’язані з тим, що переселенців зараховували на навчання пізніше за інших, тому їх поселяли за залишковим принципом. Відтак вони проживають у не найкращих умовах, чим і зумовлені нарікання. То, мовляв, унітази забиваються, то шматок цегли впаде на голову, скаржаться студенти. Але ця проблема — загальна для гуртожитків, і її потрібно вирішувати комплексно.

Ще одна вагома соціальна проблема — відсутність студентських квитків, через що переселенці не мають можливості користуватися пільгами при оплаті проїзду. Щоб повернутися і забрати свої речі з колишнього місця проживання, вони змушені платити повну вартість квитка.

— А найпоширеніша проблема, — розповідає Анатолій Ігнатович, — невиплата стипендій. У постанові Кабміну йдеться про те, що керівництво вишу, до якого переводиться студент, має право виплатити стипендію за підсумками весняної сесії з власних коштів. Тобто це право, а не обов’язок. Як результат, стипендію студентам-переселенцям за підсумками літньої сесії ніхто не виплатив. Сьогодні стоїть питання про те, щоб надати вишам дотацію з бюджету саме на виплату стипендій. Навіть тим, хто успішно склав зимову сесію, але має заборгованість у вигляді академрізниці, не виплачують стипендію, посилаючись на нормативні документи.

Після збору інформації про життя і проблеми студентів-переселенців у рамках проекту в регіонах відбудуться зустрічі-обговорення і вже після цього будуть підготовлені проекти рішень для законодавчої і виконавчої влади.

Окрім академічних та соціальних проблем, існують ще й психологічні, — зазначає психолог та арт-терапевт Катерина Реброва: «У віці 18—20 років молоді люди зазвичай швидко адаптуються. Однак те, що декому з них довелося пережити, — це велике навантаження на психіку. Якщо ще й сьогодні студенти-переселенці мають труднощі в спілкуванні, не знайшли друзів, не йдуть на контакт — це привід для того, щоб звернути на них особливу увагу».

В Одесі силами волонтерів створені спеціальні групи психологічної допомоги переселенцям. Тим студентам, які у даній ситуації не можуть бути щасливими, психологи радять зробити крок назустріч молодіжним рухам та волонтерським організаціям, щоб змінити своє життя на краще.

Ольга ФІЛІППОВА.