№ 20-21 (21592-21593) субота 21 березня 2015 року

17 березня Верховна Рада прийняла низку законів та постанов на розвиток так званого «мінського процесу». Поки важко сказати, як прийняті документи позначаться на продовженні переговорів з противником, але є незадоволені по обидва боки барикад.

Мінському процесу
нема кінця і нема альтернативи

«Мінський процес» включає в себе створення Тристоронньої контактної групи з представників України, ОБСЄ та Росії, а також проведення двох зустрічей «нормандської четвірки» — глав держав України, Росії, Франції та Німеччини. Плодами контактів і зустрічей стали, як відомо, два документи, при цьому жоден з них фактично не був реалізований.

18 березня голова Одеської обласної державної адміністрації Ігор Палиця був викликаний як свідок до Генеральної прокуратури України в зв’язку з поновленням слідчих дій за його зверненням.

Нагадаємо 26 серпня 2014 року голова Одеської ОДА повідомив генерального прокурора про вчинення народним депутатом Сергієм Ківаловим кримінального правопорушення, передбаченого ст. 110 Кримінального кодексу («Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України»).

У зверненні до мешканців Березівського району (газета «Степовий маяк» від 14.02.2015) народний депутат, екс-голова облради та облдержадміністрації М.Л. Скорик робить спробу порівняння двох останніх воєн, у яких брали участь українці, — афганської кампанії (1979—1989) та нинішніх подій в Україні, і, на мій погляд, робить це не дуже вдало. Обидві війни для пана Скорика «непонятные».

Щодо «жуткой пропаганды с двух сторон» з автором можна погодитися. Це не новина. Ще Бісмарк ви-словлювався: «Никогда так много не врут, как во время войны, после охоты, перед выборами». Але ж нікому не забороняється думати своєю головою, порівнювати, аналізувати.

Служба безпеки України у взаємодії з іншими правоохоронними органами у рамках контртерористичних заходів знешкодила в Одесі дві розгалужені злочинні групи, причетні до терактів біля офісів політичних сил, волонтерських рухів, важливих об’єктів життєдіяльності міста.

Наразі затримано п’ятьох громадян, які обґрунтовано підозрюються в організації та вчиненні терактів, виготовленні саморобних вибухових пристроїв. Тривають заходи із затримання решти членів злочинних груп.

Невдовзі в українське село можуть повернутися середняки. Зазвичай це люди із середніми статками, здатні багато працювати і, що дуже важливо, працювати на власній землі. Навіть, якщо її виявиться небагато — лише лічені гектари. Раніше таких селян називали куркулями і все робили для того, аби знищити як клас.

Теперішнє повернення середняків можливе за умови ухвалення Верховною Радою законопроекту №1599 «Про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання створення та діяльності сімейних фермерських господарств». Нещодавно він успішно витримав перше парламентське читання і тепер його активно готують до другого.

Мінсоцполітики розробило спрощену процедуру оформлення субсидій. Відповідні зміни презентував на засіданні уряду міністр соціальної політики Павло Розенко. Реформування системи надання субсидій, наголосив він, — одна з ключових реформ у соціальній сфері.

«За розрахунками експертів, сьогодні налічується близько 2,5—3 мільйонів бідних сімей, які не можуть самостійно заплатити за житлово-комунальні послуги. Водночас система субсидій зараз охоплює лише 1,1 мільйона сімей. Інша категорія людей — або не платить, або вимушена економити на товарах першої необхідності, щоб сплачувати рахунки в повному обсязі», — зауважив міністр. За словами Павла Розенка, така ситуація склалася через недовіру людей до системи субсидій. «Це призводить до того, що лише третина сімей з тих, що мають право, користуються системою субсидій. Ми хочемо цю ситуацію змінити», — підкреслив він.

Влучно сказав один розумний чоловік: якщо ти громадянин держави, то вся основна інформація про тебе державі вже відома! Але хтось колись вирішив, що людині необхідно за своє життя з будь-якого найменшого приводу брати нескінченну кількість довідок, витягів, інших документів, щоб надати їх… державі в особі служб, фондів, закладів, агенцій тощо.

Масштаби паперообігу просто гран-діозні. Тільки минулого року і тільки органами юстиції нашої держави було видано понад 1,3 мільйона різного роду довідок, витягів та виписок. За статистикою, на цю роботу припадає 50% навантаження на працівників реєстраційних служб. Зважте й на те, що майже всі ці документи готувалися вручну та видавалися на паперових носіях. Як і годиться, на бланках, із печатками та підписами.

Щороку Росія витрачає на інформаційну війну, яка ведеться на Заході проти України, до чотирьох мільярдів доларів, зазначив під час «круглого столу» з цієї проблематики голова правління Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) Василь Філіпчук.

Росія веде структуровану інформаційну війну проти України. 300 мільйонів доларів вкладається щороку в «Russia Today», а на цей рік навіть передбачено збільшення на 41%. Лише на роботу із соціальними мережами офіційно витрачається майже 700 тисяч доларів. Загалом, за різними підрахунками, на інформаційну війну спрямовується до 4 мільярдів доларів щороку, вважає очільник МЦПД.

Відомий афоризм говорить: язик політиків служить, щоб ховати їхні думки. І цей вислів не втратив своєї правдивости і сьогодні.

Міркування сучасних політиків аж так узгоджуються з цим афоризмом, що їх треба розшифровувати. Беру на себе цю місію.

Західні політики кажуть, що надання Україні зброї посилить конфлікт. То й що ж тут аж такого небезпечного?

За даними професора Анатолія Антонова, завідувача кафедри демографії в Московському державному університеті ім. М.В. Ломоносова, з 1991 року, тобто з початку відновлення капіталізму в Росії, і до 2008-го населення країни зменшилося на 28 мільйонів (із 148 мільйонів до 120). У середньому населення зменшувалося на 1 мільйон 250 тисяч за рік (РІА «Новости», 11.07.2008).

У доповіді експертів ООН «Росія перед обличчям демографічних викликів» (квітень 2009-го) зазначалося, що середньорічний спад населення РФ становить 1 мільйон 650 тисяч осіб, і при збереженні такої тенденції до 2025 року чисельність населення скоротиться ще на 26 мільйонів, тобто приблизно до 94 мільйонів. Для країни з гігантською територією — це вже «несумісне з життям».

Продовження. Початок у №№ від 21, 26, 28 лютого, 7, 14 березня.

Розділ IV.
Одеса в кінці ХVІІІ — на початку ХХ ст.
Під владою Російської імперії

У 1795 році в Одесі було завершено будівництво молу, який на честь імені царициного фаворита П. Зубова назвали «Платоновським». Однак торгівлі дуже шкодили заборони на експорт зерна у неврожайні роки (так, 1794-го, за словами Костянтина Івановича Смольянінова, «Отпускная заграничная торговля еще не начиналась, да и сам вывоз хлеба, по случаю неурожая в том году, был запрещён»).

В Одеському музеї західного і східного мистецтва відкрилася виставка «Мальована торба» двох відомих мисткинь і двох подруг по мистецтву — Лариси Дем’янишиної та Тетяни Поповиченко. Назва асоціаціюється з мандрами. У цьому випадку наші подорожні висипали із торби свій щедрий доробок — напрацювання під час пленерів в Україні та Польщі.

Географія досить широка: Краків, Гданськ, Торунь, Хеньчини, Лопушне, Бартошице, Решель, Демброво, Кравчики, а в Україні — Володимир-Волинський, Львів, Ворохта, рідна Одеса та її околиці.

«Весільний обрядовий одяг і рушники» — так називається виставка, що відкрилася 18 березня в музеї «Степова Україна» (відділ Одеського історико-краєзнавчого музею, Ланжеронівська, 24а) за підтримки Одеського обласного центру української культури.

В експозиції представлена колекція, зібрана в результаті багаторічних зусиль наукового співробітника, провідного методиста музею традиційного народного мистецтва Одеського обласного центру української культури Оксани Шевчук. Вона також є автором ідеї та незмінним керівником всеукраїнського семінару-практикуму «Зрима пісня», який проходить з 2004 року і присвячений питанням символіки і семантики в українській образотворчій культурі.

У нашому Арцизі вже понад 20 років існує жіночий клуб «Маленький каприз». Його члени — жінки «мудрого» віку, в основному — з числа інтелігенції. Своє січневе (зимове) засідання ми провели в читальному залі районної бібліотеки, де була розгорнута персональна виставка художників Олександра і Тамари Ткачів.

Я багато років знаю цю сім’ю, вони — ровесники моїх дітей-педагогів. Часто бачила їхні картини на міських виставках під час свят на площах і в клубах. Але отак, у приміщенні, де всі роботи разом і тільки однієї сім’ї, — вражає! Я була в захопленні, і не тільки я. На вулиці стояла зима, а тут — буяння розмаїтих кольорів, пахне весною, особливо — триптих «Арцизький бузок». Мені хотілося підійти ближче, щоб відчути його аромат, та боялася сполохати синичку, а он і сорока сидить і, здається, зараз застрекоче. Зачаровувала натуральність. Я впізнавала знайомі куточки міста та його околиць, наш знаменитий курган «Перевернута чаша». Багато неба і світла…

Ім’я Тараса Григоровича Шевченка — великого сина України, геніального поета, художника, гуманіста і патріота свого стражденного народу, своєї гнобленої нації — відоме своїм пристрасним і полум’яним словом гніву та болю.

Без сумніву, дослідники творчості Т.Г. Шевченка багато зробили, щоб зібрати та оприлюднити документальні свідчення про його життєву долю і творчість. Матеріали ці в достатній кількості є в бібліотеках та музеях.

4—5 квітня в Одеській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М. Грушевського в рамках щорічного тижня дитячої і юнацької книги за ініціативи ради директорів обласних бібліотек і ПП «Одесакнига» відбудеться виставка-ярмарок дитячої і молодіжної книги.

У ярмарку візьмуть участь 20 видавництв (місцевих та всеукраїнських), Асоціація книговидавців України, бібліотеки, навчальні заклади.

Одеська обласна універсальна наукова бібліотека імені М. Грушевського до свого 140-річчя запрошує всіх стати гостями й учасниками краєзнавчих читань-зустрічей з письменниками та істориками, екскурсоводами й почесними громадянами міста — легендами нашого краю.

Краєзнавчі читання проходять у бібліотеці щомісяця, кожного першого вівторка. Початок — о 12.00

Щороку 9 березня українці відзначають день наро-дження Тараса Григоровича Шевченка. Нинішній не став винятком. Наступного дня після привітання всіх жінок (одесити і гості міста утворили символічну вісімку на Потьомкінських сходах та випустили повітряні кулі в небо) городяни зібралися вшанувати пам’ять великого митця нашого народу біля його пам’ятника в однойменному парку.

О десятій годині відбувся парад військових, покладання квітів до пам’тника і пролунав гімн у виконанні військового оркестру. Зібралося багато шанувальників творчості поета. Завітали сюди люди різного віку: від маленьких діточок, яких привели батьки, до літніх одеситів, що поприходили з онуками. Цитували Тараса Григоровича, співали пісні та просто спілкувалися.

О дванадцятій розпочався конкурс на найкраще прочитання поезій Шевченка. Його організатори (КП «Парки Одеси») так і назвали конкурс — «Шевченківські читання». Наймолодшою учасницею і переможницею стала дев’ятирічна одеситка. Серед учасників були як студенти, так і маститі літератори.

            Ім’я родини — це перша згадка
            Й загадка в естафеті поколінь.
                        Анатолій Непокупний.

Яка то дивна річ — наші прізвища! І яка багата на людські характери рідна земля! І яку ж треба мати мову, щоб усе те багатство й красу донести до найглибших і найпотаємніших куточків людської свідомості, щоб порозумітися і перетворити дреговичів, полян, древлян, словенів, кривичів, дулібів, сіверян, волинян, тиверців та уличів, бужан і хорватів, радимичів та в’ятичів в один великий народ з неповторною минувшиною, яка, відбившись у прізвищах, живить і надихає нас і нині.

Великою кров’ю писалися окремі сторінки нашої історії. Але то була свята кров, яку пролили наші пращури, міцно стоячи на обороні своїх кордонів. Можливо, тому серед українських прізвищ немало таких, у яких і сьогодні вчувається дзвін бойової криці, іржання комоней, тривожні звуки сурм і радість перемог.

На єдину українську антарктичну станцію «Академік Вернадський», яку вдалося нашим вченим, попри небажання Росії, придбати у британців після розпаду СРСР, наприкінці березня відправиться ювілейна, двадцята, експедиція. Про-йшовши серйозний конкурсний відбір, до команди приєднався і наш одесит — океанолог, гідрометеоролог Олександр Зулас.

Після розвалу Союзу всі 13 антарктичних станцій забрала собі Росія. Хоч як наші вчені не просили, їм для досліджень у минулому «братня» країна не залишила жодної станції. Проте така несправедливість не зламала в українських дослідників жаги до відкриттів. Коли з’явилася можливість придбати у британців станцію «Фарадей», Україна цим шансом скористалася. І не прогадала. «Ми дуже задоволені, що нам дісталася саме станція «Фарадей», тому що вона одна із південних точок, куди влітку можуть приїжджати туристи. В той час, коли інші станції вже важкодоступні, у нас є цілі чотири місяці, аби виконати всі сезонні літні роботи на відкритій акваторії. До того ж наша станція дуже красива: навколо такі пейзажі, що хочеться повертатися на неї знову і знову», — запевнив журналістів Олександр Зулас, одеський учасник антарктичної експедиції.

Електроенергія, отримана з альтернативних джерел, у США дешевшає. Використовувати електрику від вітрогенераторів і сонячних батарей стає дедалі вигіднішим. На деяких американських ринках вона дешевша за добуту класичним шляхом — від спалювання вугілля та природного газу.

Низка компаній США вже підписала договори довгострокової дії, в яких обумовлюється закупівля альтернативної енергії за «бюджетними» цінами. Вартість такої енергії падає у прискореному темпі. Переважно у тих регіонах і штатах, де найбільш вітряно й сонячно. Поки що доступність цін обумовлюється державними субсидіями, які з часом будуть знижуватися. Однак, за прогнозами фахівців, енергія з відновлюваних природних джерел за цей час встигне потіснити звичайну.

У суботу, 28 березня, о 20.30 люди по всьому світі вимкнуть світло на одну годину — «Годину Землі» — як символ стурбованості за майбутнє планети та єдності у бажанні захистити природу.

Ця символічна подія є центральною частиною великої кампанії, що має на меті залучити бізнесові організації, спільноти та окремих індивідів зробити своє життя більш дружнім до природи.

До реєстру рекордів України внесене ім’я 95-річного наставника львівських спортсменів-параолімпійців Михайла Хусківадзе — найстарішого діючого тренера зі стрільби з лука.

«Михайло Хусківадзе — це людина-легенда. У свої 95 років він досі є тренером зі стрільби з лука у команді спортсменів-параолімпійців, регулярно проводить заняття. Він і досі по-армійськи підтягнутий, по-королівськи пунктуальний і по-спортивному азартний», — зазначив спортсмен-параолімпієць Валерій Асавуляк.

25-річна науковець із Вінниці Юлія Карпенко, відома у Франції як дослідниця гормону кохання, захистила дисертацію на здобуття ступеня доктора наук з хімії у Страсбурзі й отримала запрошення на роботу до лабораторії у Швейцарії.

— Упродовж трьох років я навчалася в аспірантурі у Страсбурзі. Під час навчання працювала в науковій лабораторії під керівництвом професора Марселя Ібера, він був моїм науковим керівником. Відзначу, що наукові інтереси професора Ібера неординарні — наша група займалася хімією кохання. За виникнення почуттів прив’язаності, турботи та кохання відповідають багато хімічних речовин та процесів в організмі, але дуже велике значення відіграє гормон окситоцин. Він присутній у великій кількості в материнському молоці. Саме цей гормон викликає довіру, симпатію та контролює її переростання в кохання, — розповідає Юлія Карпенко.