№ 15 (21587) четвер 5 березня 2015 року

«Такого не може бути» — це перше, що спадає на думку, коли на очі потрапляє інформація про подію, яка сколихнула не лише Фрунзівський район, а виплеснулася хвилею обурення й осуду поза межі Одещини. Інтернет-ресурси, газети, телеканали, зі столичними включно, заговорили про цей віддалений куточок на півночі нашої області. Заговорили, на жаль, не про його потенціал, не про неповторну природу чи дивовижних людей (на все це багата тутешня земля), а про приклад якоїсь людожерської жадоби до наживи, який направду не вкладається в голові.

Попереду — розслідування, а відтак і оцінки, як з точки зору Кримінального кодексу, так і щодо професійної відповідності, і, певна річ, щодо суто людських якостей тих, хто став «героєм» скандалу. Попереду — і публікації з детальнішим аналізом ситуації та коментарями компетентних осіб. Сьогодні ж — коротко про суть скандалу (за матеріалами колег).

Дорога Надіє, дорога наша українська пташко!

Звертаємося до вас, щоб висловити захоплення вашою сміливістю і високою саможертовністю. Ви і в неволі залишаєтеся Воїном світла, який протистоїть державній машині зла. Ви вже стали для світу — й рідної України передусім — символом стійкості духу. Хто не сліпий, той бачить: на вашому боці «правда і воля святая».

Путін боїться вас.

Але ще більше він боятиметься вас, якщо ви залишитеся живою. Кожен день вашого життя наближає вирок його цинічному режимові. Не дайте новітньому сталінові втішитися і розвести руками: «Ну що ж, нема людини — нема проблеми».

В останній день зими в Одеській військовій академії пройшла урочиста церемонія випуску молодих офіцерів — 144-го за рахунком в історії найстарішого військового вишу України.

Особливістю нинішнього випуску стало те, що вперше з часів Другої світової війни дипломи бакалаврів та магістрів військового справи, а також погони лейтенантів півтори сотні молодих людей отримали достроково.

Багато з них вирушать за розподілом у військові формування, які беруть участь у бойових діях у зоні АТО на Сході України. Крім командирів десантних підрозділів, військової розвідки і спеціального призначення, в цьому випуску є також фахівці з ремонту бойової техніки і тилового забезпечення. Серед молодих лейтенантів — і дівчата, які, пройшовши всі труднощі курсантського життя, пов’язали своє життя з армією.

У День пам’яті героїв Небесної сотні біля пам’ятника Дюку «свободівці» разом з громадськістю міста вшановували доблесний чин людей у боротьбі з антинародним кримінально-олігархічним режимом Януковича. Виступаючи на цьому зібранні, заступник голови обласної організації ВО «Свобода», кандидат у депутати в окрузі №59 (Київський район) на проміжних виборах до Одеської міської ради VI скликання Костянтин Василець нагадав, що кожен п’ятий герой Небесної сотні — «свободівець». «Націоналісти завжди в авангарді боротьби за державність, за справедливість, за гідність. Вони завжди там, де українці борються за ідеали свободи, волі, честі. Герої Небесної сотні, як і ми всі, хотіли жити і творити в нормальній справедливій державі, у вільній державі, де права кожного захищені, де кожен може реалізувати свій потенціал, приносячи користь країні та забезпечуючи достойне життя своїм родинам. Ці прагнення досі залишаються мрією кожного з нас, і ми обов’язково втілимо їх у життя наполегливою працею та жертовною боротьбою», — зазначив Костянтин Василець.

— Костянтине, на згаданому зібранні ви говорили про героїв Небесної сотні, з-поміж яких «свободівців» — найбільше. З огляду на те, як нині розвивається ситуація в країні, чи не вважаєте ви, що ті жертви були марними?

— «Свобода» до останнього намагалася зберегти наших побратимів, розв’язати проблему мирним шляхом, але, як бачимо, це виявилося неможливим. У лютому минулого року закінчився лише перший етап Революції Гідності, який, на жаль, не поніс за собою кардинальних змін. По сьогодні не ліквідовано наслідків правління Януковича, державні управлінці не вирішують жодних проблем, у владі залишилися ті ж самі кадри, що й за «того» режиму. Тому, я гадаю, справжня боротьба ще попереду, і ми станемо на шлях справжньої Національної революції, внаслідок якої буде побудована могутня Українська держава на засадах со-ціальної та національної справедливості, та держава, яка посяде гідне місце серед провідних країн світу і забезпечить безупинний розвиток української нації.

В українському суспільстві домінує визнання Криму як української території, анексованої Російською Федерацією, — такої позиції дотримуються 69% громадян. І лише 14% громадян визначають Крим як територію РФ. При цьому 8% із них вважають, що включення Криму до складу Росії відбулося в цілком законний спосіб, а 6% — певні, що це приєднання було нелегальним. Для 10% населення України Крим  — це територія, що не належить ані Росії, ані Україні, а ще 8% не змогли чітко визначити своєї позиції щодо його статусу.

Ставлення до Криму як до анексованої Росією української території переважає в усіх регіонах України, окрім Донбасу. Найбільше підтримують таку позицію на Галичині (90% жителів регіону), Волині (88,5%),

Одеський обласний військовий комісаріат оголошує набір по мобілізації та на короткостроковий контракт військовозобов’язаних запасу: офіцерів, сержантів, солдатів та осіб, які бажають проходити службу в Збройних Силах України та підрозділах Державної прикордонної служби України.

Набір здійснюється через районні військові комісаріати області.

Комфортна держава з відповідальною владою у нас буде лише після децентралізації і реформи публічної адміністрації — у цьому впевнений один із ідеологів цих перетворень, голова правління Центру політико-правових реформ та експерт «Реанімаційного пакету реформ» Ігор КОЛІУШКО.

Пропонуємо разом з паном Коліушком зазирнути у майбутнє і дізнатися, яка управлінська структура має з’явитися на місці того неповороткого, кволого, корумпованого чиновницького апарату, який існує зараз. Що зміниться у житті кожного з нас після децентралізації й оновлення системи публічної адміністрації?

Від перемоги революції Євромайдану минув рік, від обрання Президентом Петра Порошенка — дев’ять місяців, від обрання нової Верховної Ради — чотири місяці. В західних демократіях, при обранні нової адміністрації чи уряду, населення та, зокрема, четверта гілка влади — преса, звичайно, надає сто днів так званого «медового місяця», мирного часу без критики, і тільки після цього починає ставити серйозні запитання. У випадку сьогоднішньої влади в Україні, з огляду на війну з Росією, продовжений «медовий місяць» виправданий.

За цей рік пройшло чимало спостережень за діями влади, які вплинули на певні висновки, обґрунтовані чи ні.

Прем’єр-міністр Яценюк динамічний, виглядає заангажованим, бо у постійному поспіху, доступним, бо зустрічається, здається, з усіма, одначе невідомо, чи, ефективний бо, на перший погляд, курс гривні впав стрімголов. Чи це вина уряду? Не знати, бо Україна у війні. Всі прошарки індустрії та суспільства заангажовані в обороні від загарбника, що виснажує поважну частину державного бюджету. Одначе є допомоги від поодиноких країн, а також Міжнародного валютного фонду.

Закінчення. Початок у номері за 28 лютого.

3. Прикро, сумно і соромно спостерігати за залою засідань уже нової, «оновленої» ВР. Половина порожніх крісел, депутати вештаються по проходах, кучкуються в кулуарах, а з президії час від часу лунає: «Голови фракцій, запросіть народних депутатів до зали!». І ці «запросини» тривають упродовж всього робочого дня (а таких «робочих» днів було у січні аж чотири): «відірвавшись на повну» під час новорічних та різдвяних свят, народні обранці знову поховалися по округах та комітетах аж до 3 лютого (щоправда, спромоглися, але в якому числі, на півторагодинне позачергове засідання). І це відбувається в той час, коли над Україною нависла загроза втрати державності, коли щодня поповнюється мартиролог людських жертв, жахливими темпами зростає число сиріт і вдів, калік і згорьованих батьків, коли глибинна економічна криза засмоктує країну у прірву… Така легковажність народних обранців межує з блюзнірством. Коли бачиш усе це, виникають зовсім не оптимістичні думки. А живильним ґрунтом для цього ганебного явища в державі є злиденність, низька суспільна свідомість та обмеженість суспільних інтересів значної частини електорату, рудименти совка й намагання отримати якомога більше на дурничку («розширити соціальні інстинкти»).

Наприкінці лютого відбулася важлива подія: Урядовий офіс з питань європейської інтеграції оприлюднив перший публічний звіт про виконання Угоди про асоціацію з ЄС. Не секрет, що саме Угода з ЄС— один із важливих символів змін, що відбуваються в країні. З європейського вибору українців почався Майдан.

Раніше більшість українців вважали, що євроінтеграція — це, передусім, зовнішня політика. Але з підписанням Угоди про асоціацію з ЄС вона перетворилася на внутрішній процес реформ, мета яких — реалізація спільних цінностей та досягнення європейських стандартів у політичній, економічній та правовій сферах. Іншими словами, Угода про асоціацію з ЄС — перелік домашніх завдань розміром на півтори тисячі аркушів, які повинна виконати Україна.

Якось випадково побачила по телебаченню засідання Кабінету міністрів. Виступав, мабуть, міністр з надзвичайних ситуацій. Я була шокована, бо доповідь Яценюку про кожну виконану справу він починав словами: «Я зробив так, як ви наказали…». Таке враження, що міністр не мав ні своїх ідей, ні планів, а тільки сліпо виконував вказівки зверху.

Якщо Яценюк підбирав міністрів за принципом слухняності, а не з реформаторською стрункою, тоді зрозуміло, чому у нас нема реформ, та й не буде, поки уряд очолюватиме Яценюк, бо для нього, мабуть, важливо, щоб підлеглі гірше розбиралися в справах, ніж він, і не перечили, виставляючи свої аргументи. Може, тому з телеекранів й почали зникати виступи багатьох профе-сіоналів з реформаторськими пропозиціями. А коли й виступають, то їм або не дають договорити, хоч після реклами обіцяли повернути їм слово, або включається ефір якогось одеського телеканалу, що перекриває програму з Києва своєю рекламою чи програму, в якій йдеться про будь-що, тільки не про реформи. Часто бачимо на телебаченні давніх друзів «регіоналів», таких як Цушко, Мороз, Кінах, які 20 років повторюють одне і те ж, а, будучи при владі, нічого реформаторського не зробили.

До 200-річчя від дня народження Михайла Вербицького

Композитор Михайло Вербицький — видатний прогресивний діяч української культури першої половини XIX ст. Це був період, коли викристалізовувалися засади української національної музичної школи, основоположником якої став класик вітчизняного мистецтва Микола Лисенко.

Вербицький плодотворно працював у різних галузях музичного мистецтва і створив низку прекрасних хорових, оркестрових і музично-драматичних композицій. Його творчість мала особливо велике значення для демократичної культури західноукраїнських земель. Населення Галичини, яка з 1772 року входила до складу Австро-Угорської монархії, не тільки жило у важких економічних умовах, а й змушене було обстоювати свою національну самобутність, зокрема й у літературі та мистецтві. Славній «Руський трійці» – Маркіяну Шашкевичу, Івану Вагилевичу та Якову Головацькому – належить заслуга у відродженні західноукраїнської літератури. Михайло Вербицький посідає аналогічне місце в історії музичного мистецтва. Його цілком заслужено називають піонером галицької музики. Творчість цього композитора наскрізь реалістична, органічно зв’язана з народними джерелами. Він – один з перших українських професійних композиторів у Галичині.

З презентації 19-го випуску альманаху «Юго-Запад. Одессика»

Презентації випусків альманаху «Юго-Запад. Одессика», що видає Асоціація європейської культури «Золота акація», як правило, проходять наприкінці лютого. І це символічно — з огляду на заявлену в назві геополітичну точку України, адже південно-західний регіон нашої держави — це Одеська область, дата утворення якої — 27 лютого 1932 року. От і нинішня презентація відбулася 26 лютого, напередодні 73-ї річниці цієї події.

Ведучий заходу, промоутер видання, його головний редактор й упорядник Віктор Савченко зауважив, що новий випуск присвячений 150-річчю заснування ОНУ ім. І.І. Мечникова, яке вшановуватиметься 13 травня. Як відомо, університет виник на базі Рішельєвського ліцею.

Нотатки із зібрання Одеської письменницької організації

Чи можна підготувати молоду людину до творчої праці, запросивши початківця до «Школи молодого літератора» — з перспективою вступу до Національної спілки письменників України? Чи отримають одеські спілчани можливість зустрічатися зі своїми читачами в районах області — себто виступати перед ними, доносячи живе українське слово, пропагувати рідну літературу? Як майстрам слова завоювати інформаційний простір Одещини, щоби донести до телеглядачів та радіослухачів свої твори, свої тривоги та болі, свої роздуми та надії? Чи повернуть собі одеські письменники Будинок творчості на 16-й станції Великого Фонтану, який ще пам’ятає видатних українських майстрів красного письменства?

Ці та інші проблеми творчого життя вельми цікавлять письменників. Про те, як керівництво працюватиме над їх вирішенням, поінформував на конференції очільник Одеської орга-нізації НСПУ Сергій Дмитрієв. Зазначивши насамкінець, що спілчанська організація стає публічною.

(Невимушена хроніка і ще дещо)

І. ПЕРЕДДЕНЬ.
На Шевченківське свято. Потяг №1341. Білий метелик... Вагон з українцями. Кавовий плащ і чорний капелюх. Луганськ, дощ, два ангели. Нещастя В. Голобородька, привид Ліни Костенко, геній-фотохудожник, анаконда, інші чари і чорні вкраплення...

В Одесі розкішно пахла усіма почуттєвими і природними привабами непередавана словом травнева ніч... Місцева письменницька організація послала мене, майже, вважайте, неофіта, до Луганська на знамените Міжнародне Шевченківське літературно-художнє свято «В сім’ї вольній, новій». Це була велика, як для однієї людини, подія. Душа дивувалась і раділа ніби аж дитячою захопленістю світу...

28 лютого сповнилося 140 років від дня народження Володимира Філатова

Очі називають дзеркалом душі. І це не випадково: вони дають людині змогу повноцінно спілкуватися з довколишнім світом, дозволяють вчитися і працювати. Як стверджують учені, до 90 відсотків інформації про те, що нас оточує, що пізнаємо, ми отримуємо саме з допомогою зору. І велике горе спостигає того, хто з якихось при чин втрачає здатність бачити…

На боротьбу зі сліпотою поставив увесь свій талант, знання і вміння одеський офтальмолог світової величини Володимир Філатов. Нижче — розповідь про нього та про його дітище — інститут, який він заснував у 1936 році і який у 1945-у названий його іменем.

З початку року два райони Одеської області — Біляївський та Роздільнянський — мають можливість приваблювати вітчизняних та іноземних туристів завдяки сучасним інтернет-сайтам.

Кожен з порталів надає можливість ознайомитися з природою та історією району, а також дізнатися про його туристичний потенціал: готелі та приватні садиби, цікаві пам’ятки, ресторани тощо. Інформація на сайтах подається українською, російською та англійською мовами.

З метою охорони рідкісних і червонокнижних рослин розпочато традиційну природоохоронну акцію «Первоцвіт-2015».

До акції, яка триватиме до червня, крім працівників Державної екологічної інспекції, залучені представники органів внутрішніх справ, громадські організації та засоби масової інформації. Найбільша увага зосереджена на місцях збору, транспортування та збуту рослин, у тому числі на шляхах перевезення через державний кордон.