Свято зустрічі з Христом і весною

Це була не просто традиція, а закон Мойсеїв: його іудеї встановили в пам’ять про вихід євреїв з Єгипту — звільнення від чотиривікового рабства. У Старому Завіті про це сказано так: «І сказав Господь до Мойсея: Посвяти Мені кожного первородного, що розкриває всяку утробу серед Ізраїлевих синів, від людини до худоби: Мої вони... і кожного первородного людського серед синів твоїх викупиш».

Й ось Марія та Йосип прибули з Вифлеєма в столицю Єрусалим. Сім’я жила небагато, тому очисною жертвою Богородиці стали дві голубки.

У ті часи в Єрусалимі жив праведний старець Симеон, який мав одкровення згори, що він не помре, поки на власні очі не побачить прийдешнього Месію. Згідно з переказами, старець жив дуже довго — майже три століття. Свого часу він був у числі сімдесяти перекладачів Біблії з єврейської на грецьку мову і, коли дійшов до пророцтва Ісаї «ось, Діва в утробі зачне і народить сина», спочатку прийняв це за помилку. Вчений засумнівався і хотів виправити «Діва» на «Жінка». Але йому з’явився Ангел і заборонив це робити. А ще заявив, що Симеон не помре, поки особисто не переконається, що це пророцтво збудеться. Симеон був дуже старий. Життя було йому тягарем. Померли вже всі його друзі, йому було самотньо, і він бажав скоріше відійти в інший світ.

У день Стрітення в Єрусалимському храмі відбулася ще одна зустріч. До Богоматері підійшла 84-річна вдова, дочка Фануїлова. За натхненні промови про Бога жителі столиці називали її Анною-пророчицею. Вона багато років жила і працювала при храмі, як сказано в Писанні, «постом і молитвою служачи Богові день і ніч».

У ті часи багато ізраїльтян жили вірою в Грядущого Спасителя світу і перебували в очікуванні обіцяного багатьма старозавітними пророками швидкого пришестя Месії. Але праведний Симеон та Анна-пророчиця першими побачили в прекрасній дитині Ісусі Христі прийдешнього Месію.

Духовний зміст свята полягає також у тому, що в житті кожного християнина рано чи пізно відбувається своє Стрітення — особиста зустріч з Христом. Це той момент, коли очі людини розкриваються і вона починає бачити в Ісусі Христі свого Господа і Спасителя. Саме про це слід розмірковувати в цей святковий день.

У християнській церкві свято Стрітення Господнє — одне з найдавніших. Перші Стрітенські проповіді перед народом проголошували ще в IV—V століттях отці сучасної церкви — святителі Кирило Єрусалимський, Григорій Богослов, Григорій Ніський та Іоанн Златоуст. А в VI столітті у Візантії свято стало загальнодержавним. Звідти традиція урочистого святкування Стрітення поширилася по всьому християнському світу.

Стрітення — присвячене Ісусу Христу. Але в перші століття християнства в цей день вшановували Богоматір. Тому за стилем богослужіння Стрітення близьке до свят на честь Божої Матері. На утрені, літургії та інших співах звернення до Богородиці мають центральне місце. На святковій службі двоїстість Стрітення вплинула на колір шат священнослужителів. Вони можуть бути як білими, так і блакитними (в церковній традиції білий колір символізує Божественне світло, а блакитний — чистоту і непорочність Діви Марії).

На Стрітення Господнє у православних існує звичай освячувати церковні свічки. Прийшов він від католиків. Сталося це в 1646 році, коли митрополит Київський святитель Петро (Могила) склав і видав свій требник. У ньому автор детально описав католицький чин хресних ходів із запаленими світильниками. За допомогою такої факельної ходи Римська церква намагалася відвернути свою паству від язичницьких обрядів, пов’язаних з пошануванням вогню. І сьогодні ревні православні до Стрітенських свічок ставляться особливо благоговійно. Зберігають їх весь рік і запалюють під час домашньої молитви.

У святкуванні Стрітення присутні і церковні, і язичницькі традиції. Цього дня у народі відзначають зустріч зими з весною. Останні зимові морози і перші весняні відлиги називають Стрітенськими. Після цього свята хлібороби починають активну підготовку до весни.

Підготував
Олександр КОЗЛОВСЬКИЙ.