№ 10 (21582) четвер 12 лютого 2015 року

Вік міста визначається від його першої письмової згадки. Це загальновизнана норма. Польський історик Ян Длугош згадує у своїй «Хроніці» Кацюбіїв (Качибей, тюркське — Хаджибей) як поселення з причалом на території нинішньої Одеси. У 1415 році польський король Володислав Ягайло відправив з порту Koczubyeiow транспорт збіжжя до осадженого турками Константинополя через територію, підконтрольну литовському князю Вітовту.

Вперше проблему відліку віку нашого міста на серйозному дискусійному рівні розглянув історик і публіцист Олександр Болдирев (1963—2001), який у 1994 році опублікував історичний нарис «Одесі — 600». Сьогодні є багато послідовників Болдирева, діяльність яких переросла у справжній рух «Одесі — 600».

Перебуваючи у Празі з навчальним візитом за програмою USAID «Моніторинг фінансування політичних процесів», я водночас намагалася зрозуміти, чому Чехія, яка завжди була прикладом прагнення до свободи та демократії, останнім часом опинилася у тенетах проросійського інформаційного табору. Чому президент країни, де навесні 1968 року сталася справжня демократична революція, підтримує брехливі заяви Путіна, виправдовує політику захоплення територій та лобіює інтереси Росії.

Впродовж тижня нам, учасникам програми, доводилось зустрічатися з чеськими сенаторами, журналістами та громадськими діячами. Багато хто із них висловлював свої думки на тему неоголошеної війни, яку розв’язала Росія проти України, в тому числі війни, що ведеться у чеському медійному просторі.

Дипломатична метушня під гуркіт московських «градів» вимагає від тих, хто наділений розумом, називати речі своїми іменами.

Я дуже сумніваюсь, що ті, хто задіяний у дипломатичній говорильні, аж так позбавлені глузду, щоб не розуміти, що новітнього Гітлера не вдасться змусити дипломатією припинити агресію. Цікаві їхні висловлювання: «Якщо агресія наростатиме...» Я не оракул і не маг, але я не маю сумніву, що агресія наростатиме. Її мета — знищити державу Україна. Жодна дипломатія тут не поможе.

Президент Литовської Республіки Даля Грибаускайте очолила щорічний рейтинг «ТОП — 10 лобістів України» за 2014-й. Рейтинг опублікував Інститут міжнародної політики за результатами опитування українських та міжнародних експертів. Далі у списку: Карл Більдт — міністр закордонних справ Швеції, Джон Мак Кейн — сенатор від Республіканської партії США, Тімоті Снайдер — американський історик, професор Єльського університету, Петро Порошенко — президент України, Ангела Меркель — канцлер ФРН, Джордж Сорос — засновник фундації «Відкрите суспільство», філантроп, Джозеф Байден — віце-президент США та Стівен Гарпер — прем’єр-міністр Канади.

«Дуже важливо звернути увагу на те, що фактично всі переможці нинішнього рейтингу — це особи, які не отримують винагороду за те, що відстоюють інтереси України. Саме тому в англійському варіанті рейтингу ми називаємо їх промоутерами України, а не лобістами. В українському варіанті цілком ло-гічно було б позиціонувати їх як «безкоштовні лобісти» України. Тішить, що перелік українофілів міжнародного рівня, які відстою-ють інтереси та достойне місце України в європейській спільноті, не обмежується десяткою переможців: експерти загалом назвали імена 93 осіб, які ми, безперечно, зараховуємо до міжнародної сотні України за кордоном», — відзначають укладачі рейтингу.

«Не дочікуючись кращих часів», — так охарактеризував президент Одеської асоціації туроператорів та агентств (ОАТА) Олександр Грабовський загальний настрій робочої зустрічі фахівців туризму й індустрії гостинності Одеси та Львова, яка пройшла в нашому місті 6—8 лютого.

Головна мета форуму керівників одеських і львівських підприємств цієї галузі — налагодження прямих ділових контактів, створення спільного туристичного проекту «Відпочивай в Україні. Одеса — Львів».

Закінчення. Початок у номері за 7 лютого.

Майдан і події після нього відкрили страшну правду: в Україні не залишилося нічого українського, в тому числі і влади, а примарна «незалежність» виявилася (пробачте за повтор) банальним «надиманням артикульованого повітря», бо навіть найменший порух України в бік ЄС блискавично викликав жорстоку агресію Росії і навіть анексію частини (поки що) української території.

Продовження. Початок у номері за 7 лютого.

Провідники українських націоналістів наполягали на незалежності українського народу, його праві на суверенне існування. Євген Коновалець (1891 — 1938), полковник армії УНР, голова проводу Організації українських націоналістів, підкреслював історичне значення української традиції боротьби за свободу: «Волі українського народу до самостійного життя не знищать ні ворожі тюрми, ні заслання, бо Україна є нездобутнім бастіоном героїв і борців».

Обергрупенфюрер Готлоб Бергер доповідав рейхсфюреру СС Генріхові Гіммлеру: «Cтепан Бандера — це незручний, упертий і фанатичний слов’янин. Своїй ідеї він відданий до останнього. На цьому етапі надзвичайно цінний для нас, опісля — небезпечний. Ненавидить так само росіян, як і німців».

Про матір Тараса Шевченка ми знаємо досить мало. А якою ж була вона — жінка, яка народила генія України?

Багато чого про рід Шевченків можемо прочитати в книзі Олександра Кониського «Тарас Шевченко-Грушівський» (якою й послуговуюся в цій оповіді тут і наділі): «...в сьому хвилястому та зеленому кутку Звенигородського повіту (нині — Звенигородський район Черкаської області. — Прим. В.П.) є двоє сіл: Моринці і Кирилівка, яких до віку вічного не забуде український народ: доки житиме на світі українське слово, доки лунатиме українська пісня, доти Моринці і Кири-лівка стоятимуть перед очима історії відродження українського письменства і національно-культурного життя нашого, бо ймення сих сіл навіки нероз’єднано зрослися з йменням генія українського слова Тараса Шевченка, що [став] на сторожі біля нашої національності...»

Жителька Саврані Ірина Равданська як ніхто інший знає, що такий інструмент, як випалювач по дереву, має ще одне призначення — ним можна випалювати по тканині, й називається таке рукоділля гільйошируванням.

Створенням різноманітних візерунків на синтетичних тканинах Ірина займається вже 13 років. Раніше виготовляла переважно серветки. А тепер… Що ж виходить з-під рук майстрині тепер, ми вирішили взнати, завітавши до неї додому.

Сергієві Табалі, наймолодшому «кіборгу» — 18-літньому сумчанину, який поліг 6 листопада 2014-го, захищаючи Донецкий аеропорт.

Кто-то жизнь потерял,
А я — перчатку,
Кто-то кровь пролил,
А я — шампанское,
Кто-то воду не пил,
А я — мускатное.

Ідуть дощі, як сльози з неба,
На Сході — пекло, не бої.
Земля волає: «Ні, не треба,
Щоб діти гинули мої!

Україно, від Чорного моря
До карпатських дзвінких верховин
Ти єдина, державна, соборна
У сузір’ї незборних родин.
Україно, Вкраїнонько люба,
Хай живе твоя правда свята
Під сузір’ям ясного Тризуба,
У Державі святого Хреста!

Ці поетичні рядки Миколи Петренка пролунали на відкритті тематичного заходу «В соборних душах — єдність України» з вуст наймолодшого учасника, вихованця Теплодарського міського будинку дитячої та юнацької творчості Данилка Биконова, який разом з ведучими розпочав урочисту частину цього чудового вечора.

Загалом до цієї знаменної дати — Дня Соборності України у нашому будинку дитячої та юнацької творчості відбулася ціла низка заходів: й урочисте зібрання «Ти маєш жити, вільна Україно!», і тематичні бесіди у гуртках, і виховні години та конкурс дитячих малюнків. Вихованці гуртків «Калинонька» і «Водограй» писали вірші й навіть уклали збірочку «Україна — єдина країна», долучилися до клубної акції зі спільного вишивання п’ятиметрового «Рушника єднання» та обласного етапу ХІV Всеукраїнського конкурсу учнівської творчості на тему «Ми є. Були. І будемо ми! Й Вітчизна наша з нами» (І. Багряний) у номінації «Історія України і державотворення» (робота «Чинники української державності: минуле та виклики сьогодення» Данила Ткаченка).

Відзначення цього року Дня Соборності України було, мабуть, одним із найсимволічніших, адже в той час, коли в країні йде неоголошена війна на сході, суспільство як ніколи повинно бути об’єднаним.

У  Ширяївському будинку культури до свята пройшов концерт, підготовлений працівниками цього за-кладу, та організований небайдужими земляками благодійний ярмарок, кошти від якого підуть на допомогу хлопцям, що воюють у зоні АТО. Не дуже багатолюдно було у вестибюлі БК, — мабуть, не всі знали про цю акцію. При вході до залу, де мав відбутися концерт, ті, хто бажав, могли покласти  до скриньок доброчинні внески.

Бувають міста з особливою творчою енергетикою. Кажуть, у Римі відчувається аура Миколи Гоголя, бо саме там він писав важливу частину роману «Мертві душі», над Флоренцією витає дух Данте, а в творчому просторі Одеси й досі присутній поетичний магнетизм Лесі Українки, Олександра Пушкіна, Адама Міцкевича, Анни Ахматової, інших талантів.

Утім, цей особливий творчий простір не обмежується тільки містом Одесою, а поширюється і на весь наш край, який дав Україні і світові багато відомих людей. Не виключаю, що десь між Овідіополем та Білгородом-Дністровським живе дух Овідія і сприяє натхненню місцевих поетів. Один з них, Олександр Вольний, багато років писав «Філософію життя». Цей багатосторінковий фоліант можна зберігати в бібліотеці серед інших філософських праць. Але він має цікаву особливість — написаний, здебільшого, катренами (чотирирядковими віршами). Один з розділів називається «Аксіоми життя», де кожен катрен — мов окрему незаперечну істину, можна спри-ймати незалежно від інших. Особливість цих аксіом також у тому, що, з одного боку, вони поза часом і простором, а з іншого — сучасні й безпосередньо стосуються кожного з нас.

Можливо, дехто вважає, що сьогодні не на часі займатися проблемами активного довго-ліття. Але учасники робочої наради, що відбулася нещодавно в облдержадміністрації, переконані: саме зараз, коли в країні нестабільність, іде війна, необхідно формувати правильні засади мирного життя українців.

Представники влади, громадськості, релігійних, освітніх, культурних організацій зібралися разом, щоб обговорити формування та реалізацію регіональної політики щодо сприяння активному довголіттю людей поважного віку.

Заняття спортом зберігають клітини головного мозку. Такого висновку дійшли шотландські вчені, які впродовж трьох років спостерігали за трьома групами літніх людей у віці від 65 до 70 років.

У першій групі люди вели пасивний спосіб життя, у другій періодично піддавалися фізичним навантаженням, а в третій регулярно займалися спортом. За підсумками дослідження з’ясувалося, що у представників останньої групи загинуло найменше клітин головного мозку. А ось у тих пенсіонерів, які повністю ігнорували фізичні вправи, цей процес прогресував.

Група американських фахівців дійшла висновку: якщо відкласти початок робочого дня на одну годину, то це може позитивно вплинути на працездатність людей.

У рамках дослідження науковці з Університету Пенсільванії  проаналізували графік роботи близько 120 тисяч американців, що займаються різною діяльністю,  врахувавши години роботи і сну учасників експерименту. Результат такий: у людей, які починають робочий день рано, десь о 6-й, працездатність набагато менша, ніж у тих, хто починає працювати не раніше 10-ї. На думку вчених, подібні тенденції обумовлені тривалістю сну.  Так, ті з учасників експерименту,  які починали працювати о 6-й, спали близько 6 годин на добу, тоді як співробітники, що розпочинали «пізно» працювати, спали близько 7,5 години.

Керівництво Малиновського райвідділу міліції занепокоєне ситуацією зі злочинами проти осіб похилого віку. Аналіз зведень засвідчує, що правопорушення супроти пенсіонерів, а передусім самотніх, скоюються з корисливих мотивів за місцем їх проживання.

Сьогодні фіксуються непоодинокі випадки, коли до помешкань стареньких приходять шахраї, насамперед під виглядом розіграшу лотерей або призів від відомих торгівельних марок. Про це, зокрема, свідчать неодноразові звернення громадян до райвідділу.

На 40 днів спомину душі героя-десантника Володимира Терещенка

…Та ти повір: я не шкодую,
Що вибрав смерть, а не життя —
Від смерті я життя рятую.

Для нації своєї, для дітей,
Щоб жили в мирі, злагоді, любові,
Добро щоб квітло у серцях людей,
І щоб цвіла спільнота в мові.
Євген БОРОВИК.

10 січня 2015 року українська громада м. Одеси попрощалася з вірним сином України — Володимиром Григоровичем Терещенком. На передовій Східного фронту, під с. Піски біля Донецька, підлий осколок московського снаряда, випущеного під час т. зв. перемир’я, на 57-у році обірвав світле життя нашого побратима на псевдо «Залізничник».