№ 8-9 (21580-21581) субота 7 лютого 2015 року

6 лютого відкрилася 51-а Мюнхенська конференція з безпеки. Участь у ній, за традицією, беруть зацікавлені керівники держав, міністри закордонних справ і оборони, авторитетні по-літики, експерти та журналісти. Нинішнього року до Мюнхена, з-поміж інших, прибули віце-президент США Джозеф Байден, канцлер ФРН Ангела Меркель, міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров. Однією з ключових фігур заходу став і президент України Петро Порошенко.

«Вимушені захисники» порядку

Мюнхенська конференція, за-снована в 1962 році під егідою партії Християнсько-соціальний союз (ХСС), спочатку була орієнтована на держави Заходу і зосереджена на суто військових питаннях. Але в дев’яності роки до участі в ній почали запрошувати керівників і по-літиків зі Східної Європи, а також колишніх республік СРСР, і зустріч перетворилася на майданчик для авторитетних загальнополітичних дискусій.

Це було зроблено за всіма правилами маніпулятивної технології. Припускаю, що це було якось так. Кремлівські «стратеги», сидячи десь у кабінетах, крутили в руках олівчик, думаючи, що робити з реченням: «В Україні почалася четверта хвиля мобілізації».

Сторінки добровольчих батальйонів у соцмережах мають багатотисячні підписки. Патріотичний підйом в Україні проти російського вторгнення такий, яким він був хіба що за часів боротьби з нацизмом. Малюки шлють на фронт малюнки, волонтери поставляють армії все — від зубної пасти до термобілизни, сім’ї провідують незнайомих бійців у госпіталях, проводжають і зустрічають як героїв. Поранені, піднявшись із ліжка, рвуться на фронт.

Ключовим для розуміння нинішньої ситуації жорсткого конфлікту між Україною та Росією є відповідні національні традиції. Саме ці традиції дають змогу усвідомити сенс і перспективу розвитку народів та країн. Повною несподіванкою для російської влади є надзвичайний рівень патріотизму та самовідданості українського народу.

Історія свідчить, що часи колоніального стану країни призводять до нівелювання почуття патріотизму, зокрема тому, що поняття «patrіa» — «вітчизна» — втрачає значною мірою конкретне наповнення. Національно-визвольна війна українського народу проти ординсько-імперських окупантів зумовила зростання патріотичних почуттів і вчинків мільйонів наших співвітчизників.

Четверта хвиля мобілізації в Одеській області повинна проводитися без перегинів на місцях. Такий висновок можна зробити за підсумками наради в облдержадміністрації. Крім голови Ігоря Палиці та голови облради Михайла Шмушковича, учасниками цієї зустрічі були військкоми та керівники районів.

Четверта хвиля мобілізації (з 20 січня по 19 квітня) передбачає, що з Одещини буде призвано чотири тисячі осіб. З урахуванням загальної кількості населення регіону — це не критична цифра (тим більше, що в березні очікується повернення додому учасників першої хвилі). Але подекуди число виданих повісток уже перевищує всі розумні межі. Були випадки, коли в конкретний населений пункт надходило стільки ж повісток, скільки за планом мобілізації покладалося на весь район.

Більше року минуло з дня розгону одеською міліцією наметового містечка біля Дюка. До речі, першої в Україні силової спроби залякати молодь, що стала на захист європейського вибору нашої країни. 25 листопада 2013-го, без жодних пояснень, лише зачитавши постанову суду, люди в мундирах на свій розсуд вершили правосуддя — били євромайданівців та нівечили їхнє майно. Винуватців і досі не покарано. У законності дій міліції розбиралася громадська комісія з місцевих активістів, яка представила попередні результати незалежного розслідування журналістам.

Насамперед, зауважили представники громадської групи з розслідування розгону наметового містечка одеського Євромайдану, їхнє роз-слідування стосувалося винятково дій правоохоронців. Уже на першому етапі у справі виявилося чимало «темних плям», проливати світло на які ні рядові працівники міліції, ні, тим паче, найвище керівництво місцевого МВС не збиралися. Замість того, щоб допомогти громадськості встановити імена винуватців злочину проти євромайданівців, міліціянти всіляко намагалися «згорнути розслідування», а результати, представлені незалежною комісією, «заховати в шухляду». Спрацював механізм самозахисту — «свій вигороджував свого». «Більшість працівників міліції, які брали участь тоді в цих заходах, уже звільнилися з органів внутрішніх справ, а ті, хто залишився, «не пам’ятають» деталей того, що відбувалося, — це так вони пояснили. Інші ж взагалі нічого не пам’ятають, у них — цілковита амнезія», — не без іронії зауважив Владислав Сердюк, підполковник міліції у відставці, представник громадської групи з розслідування розгону наметового містечка одеського Євромайдану.

Корупцію в земельній сфері називають однією з найбільших виразок української економіки. Тож навесні минулого року фахівці асоціації «Земельна спілка України» за активного сприяння проекту USAID «АгроІнвест» розробили програму «10 кроків для подолання корупції у земельних відносинах» і невдовзі презентували її громадськості та запропонували до розгляду й підтримки центральним органам влади.

Чи вдалося досягти відчутних результатів у реалізації цієї програми? Про це йшлося під час чергового засідання Національного прес-клубу з аграрних та земельних питань 29 січня.

Голова обласної ради Михайло Шмушкович звернувся до міністра аграрної політики Олексія Павленка з листом-проханням розв’язати протиріччя між Держрибагентством України та рибопромисловою асоціацією «Хаджибейський лиман», повідомляє прес-служба облради.

Коротко про передісторію конфлікту. Останнім часом хаджибейскі рибалки двічі (в жовтні та січні) мітингували під стінами адмінбудівлі на проспекті Шевченка в Одесі і навіть встигли «відзначитися» у Києві біля Державного агентства рибного господарства та Мінагрополітики (якому агентство підпорядковується). Рибалки називають дозвіл на вилов риби питанням виживання для їхніх сімей.

Що наші роки? Летять, мчать стрімко, навіжено, мов ті розстриножені коні… Своїми дорогами, зі своїми долями. Часто збагнути не можеш, що позаду вже залишилася значна життєва відстань, важливі, незабутні події. Здається, ніби все зустрічало-ся, діялося  на тім шляху зовсім недавно.

Ось так не віриться, що в нашої колеги, заслуженого журналіста України Катерини Миколаївни Савчук знатний для кожної людини ювілей. Старше покоління місцевої журналістської громади пам’ятає, як свого часу до дещо перезрілого колективу «Чорноморки» влилася ця молода невеличка гарна волиняночка, жінка, яку більше личило б називати дівчиною, якби за плечима не були роки нелегкої газетярської праці, а на руках — двоє симпатичних синочків.

Тема грошових поборів у школах і вишах не нова. Протистояти системі батьки і діти намагаються як можуть — одні міняють школи й університети, інші пишуть заяви. Власним досвідом боротьби з корупцією в закладах освіти поділився викладач центру дитячої творчості «Еврика», координатор громадської ініціативи «Odessa Incognita», Дмитро Жданов.

Після Революції Гідності громадськість наче пробудилася від сну й почала всіляко боротися за свої права. Особливо це проявилося в закладах освіти. Там тепер не замовчується тема корупції. Діти й батьки, навіть самі викладачі, нарешті, визнали: грошові побори існують. Інша справа — як їх довести.

В Одесі є простір, де поєднані книготоргівля і дозвілля, де панує атмосфера відкритості й інтелектуального спілкування. Мова про «Книгарню-кав’ярню» в Українському домі Одеси.

Господиня закладу, відомий громадський діяч і підприємець Галина Дольник (на знімку) охоче погодилася дати інтерв’ю. «Як виникла сама ідея і чи вона спрацювала тут, на півдні?» — запитую мою візаві.

— Задум «Книгарні-кав’ярні» має 15-літню історію. Впродовж цих років багатостраждальна українська книга мандрувала різними осередками міста Одеси. То відкривався відділ української книги, то відкривався офіс, то ятка у «Просвіті», і тільки з відкриттям Українського дому, яким опікується Наталія Олександрівна Чайчук, вдалося здійснити мою заповітну мрію. Можливо, це місце особливе, де, як ви сказали, поєднані книготоргівля і дозвілля, але головне призначення такого закладу, як книгарня-кав’ярня, — зробити відпочинок людини інтелектуальним, приємним і затишним. Хтось створює магазини-галереї чи диспут-клуби, а ми обрали саме цей шлях, який певним чином синтетичний, адже тут відбуваються зустрічі, що не позбавлені дискусійності, тут під егідою Українського клубу Одеси проводяться виставки творів одеських митців — частина їх, як ви бачите, охоплює по периметру книгарню-кав’ярню. Зрештою, затишна, камерна обстановка створює умови й для сімейного дозвілля. До нас навіть приходять цілими родинами з дітьми різного віку, які почуваються тут доволі невимушено. Фактично, це читальня, адже протягом дня ми реалізуємо у середньому не більше десятка примірників. Нам доводиться часто йти на компроміси, наприклад, з кав’ярнею, адже наші бібліофіли є їхніми потенційними клієнтами і навпаки. Головна концепція нашого закладу — це атмосферність. Маю на увазі створення умов зацікавленості книгами, часописами від маленької дитини до старенької бабусі.

Свого часу мій дідусь Олександр інколи порівнював дітей з пташенятами: курча або каченя, вилупившись та ледве обсохнувши, відразу біжить чи пливе по воді у пошуках прожитку, а, скажімо, вороненя, голе і безпорадне, сидить у гнізді з роззявленим дзьобом і чекає батьківських харчів. Подібне бачимо й у народів: одні, усвідомивши себе єдиною спільнотою, «стають на ноги» і створюють свої держави, інші — потребують сторонньої допомоги і певного часу, іноді досить тривалого.

Всевишній не обділив українців Своїми милостями, давши їм благословенну землю та створюючи час від часу умови для побудови власної держави. Гіпотетично така держава могла відбутися за часів Хмельниччини, проте… Гетьман, на відміну від новітніх українських керманичів, розумів, що за тих конкретних умов Україна як самостійна держава приречена, тому обрав, як йому здавалося, менше зло і, під тиском обставин, зокрема й через «спільність віри» (хоча сам не був адептом православ’я), знехтував можливістю приєднання Козацької держави до іншого державного утворення — РП/ВКЛ (Річ Посполита/Велике князівство Литовське) з найширшими правами кожного учасника тієї федерації. Хмельницький дуже швидко усвідомив свою доленосну для України помилку і, як свідчать історики, вишукував засоби розірвання Переяславських угод. Московити здогадалися про наміри гетьмана і «допомогли» йому покинути цей світ. Його наступники, через жадобу влади та схильність до зрадництва, перетворили Україну на Руїну і призвели до її розшматування сильнішими сусідами. Відчайдушний порив І. Мазепи, знову ж таки через зрадництво козацької старшини, був приречений на нищівну поразку: Україна була розчавлена людожером Петром І, а остаточно доконала її його «достойна» послідовниця Катерина ІІ. Відтак більша частина українських земель попала «під руку білого царя» (а потім і «червоного»), як виявилося, на цілих 360 років.

20 січня розпочалася чергова хвиля мобілізації, яка триватиме до кінця травня цього року. Планується, що з січня по березень буде призвано п’ятдесят тисяч громадян України. Вони замінять мобілізованих близько року тому. Про це під час брифінгу розповів начальник Південного територіального юридичного відділу Міноборони України Юрій Добров.

«Зараз можна почути, мовляв, якщо в країні нема воєнного стану, то й мобілізація незаконна. Це не так. У Конституції України і законі про оборону є статті, які говорять про те, що мобілізація можлива в разі нападу або загрози нападу», — підкреслив він.

У понеділок в Одесі на території однієї з військових частин відбулася офіційна церемонія передачі канадського обмундирування українським воїнам.

Надзвичайний і повноважний посол Канади в Україні Роман Вощук, який взяв участь у цьому заході, зазначив, що наразі доставлено 30 тисяч комплектів обмундирування та 70 тисяч пар взуття.

Одеські волонтери придбали для бійців добровольчого українського корпусу автомобіль. «Ауді А-6» має зміцнити позиції бійців батальйону «Дніпро-1», які зараз захищають територію України в селищі Піски Донецької області.

Гроші на машину для українських воїнів, які несуть доблесну службу на Донеччині, волонтери руху «Спільна мета» збирали в прямому сенсі по копійці. Патріотично налаштовані хлопці й дівчата, не шкодуючи сил і часу, спочатку майстрували, а потім ходили й продавали вулицями різноманітні сувеніри з українською символікою: блокноти, футболки, магнітики. До акції долучилися небайдужі одесити та місцеві музиканти молодіжних гуртів. Виручених коштів — 50 тисяч гривень — вистачило на придбання майже новенького «Ауді А-6». Авто підбирали за побажаннями самих бійців — воно швидке, маневрене, ним можна перевезти багато вантажу чи евакуювати пораненого. «Машина йде в Піски для спецбатальйону «Дніпро-1». Ми зустрічалися з Володимиром Парасюком (легендарний сотник Майдану, командир роти батальйону «Дніпро-1». — Прим. І.Д.), оформили акт «прийому-передачі», і тепер цей автомобіль буде офі-ційно рахуватися за батальйоном «Дніпро-1», — зазначив Володимир Савченко, координатор руху «Спільна мета».

Одеська область перебуває на порозі епідемії грипу. Про це говорила на брифінгу в Одеському кризовому медіа-центрі начальник управління держсанепіднагляду головного управління Держсанепідслужби України в Одеській області Лідія Степанова (на знімку).

Упродовж грудня—січня, сказала вона, за допомогою до медиків із підозрою на грип звернулися 18 тисяч осіб, з яких 605 — діти віком до 14 років. Госпіталізовано 253 особи.

(Пам’ятка для населення)

Грип — найпоширеніше гостре респіраторне вірусне захворювання, особливість якого у надзвичайно швидкому поширенні та вираженій інтоксикації. Механізм передачі вірусу — повітряно-крапельний. Грип може призвести до тяжких ускладнень з боку легеневої, серцево-судинної, нервової, ендокринної систем, тож його профілактика та повноцінне лікування — запорука збереження людського життя.

Профілактичні заходи спрямовані насамперед на підвищення резистентності організму до дії збудників грипу. Ефективними, особливо у період підвищення рівня захворюваності, є такі методи профі-лактики: повноцінне харчування з включенням вітамінів у природному вигляді (це не обов’язково мусять бути тропічні фрукти та дорогі вітаміни, згодиться кисла капуста, пір’я цибулі, яблука, натертий гарбуз); вологе прибирання та часте провітрювання приміщень; вживання загальнозміцнюючих і тонізуючо-імуномодулюючих препаратів та препаратів цілеспрямованої імуностимулюючої дії (і хоча ці засоби вільно відпускаються в аптеках — неодмінно проконсультуйтеся з лікарем щодо доцільності та безпечності їх прийому). Будьте пильними і зі жарознижуючими препаратами, норму вживання яких визначить тільки лікар, зважаючи на стан вашого здоров’я, вік, вагу та інші чинники.

Доктор Рон Екклес з Центру застуди Університету Кардіффа 25 років досліджував, чому холодні ноги підвищують ризик розвитку застуди. Тепер він готовий озвучити висновки, повідомляє The Daily Mail.

Отже, у багатьох у тілі існують бактерії, які викликають застуду, але не симптоми. Однак як тільки температура ніг падає, симптоми проявляються у вигляді нежиті. А це вже загрожує повноцінною хворобою.

Сидячий спосіб життя вдвічі частіше призводить до передчасної смерті, ніж ожиріння, констатували британські дослідники з Кембриджського університету.

У ході дослідження вони встановили, що брак фізичних навантажень удвічі небезпечніший для здоров’я людини, ніж надмірна вага. Фахівці відзначили, що цей ризик можна значно знизити, якщо виконувати низку фізичних дій. Наприклад, навіть короткі 20-хвилинні щоденні піші прогулянки є ефективними у справі запобігання передчасної смерті. Однак це лише мінімальні навантаження, бо рухатися рекомендується більше.

У четвер тисячі шанувальників оплесками провели в останню дорогу свого кумира. Україна попрощалася з яскравою творчою особистістю — Андрієм Кузьменком (Кузьмою, Скрябіним, як його частіше називали у мистецьких і не тільки колах).

Увечері 2 лютого, у день трагічної загибелі культового музиканта, продюсера, телеведучого, на Приморському бульварі, біля Дюка, одесити вшанували його пам’ять. Присутні, а багато хто з них буквально виріс на піснях гурту «Скрябін», згодом — самого Кузьми, принесли з собою фотографії свого кумира, лампадки і квіти. Аналогічні акції пам’яті пройшли у багатьох містах України.

Кому-кому, а пацієнтам Одеського санаторію для інвалідів Великої Вітчизняної «Салют» добре відомо, що таке війна. Тому вони так болісно сприймають сьогодні бойові дії на Сході України.

Важко сказати, котра це вже за ліком війна, що їх протягом усієї історії вів український народ за свою свободу. За словами Миколи Гоголя, українці — народ одчайдушний, усе життя якого було повите і ви-плекане війною. З давніх часів до-літають до нас брязкіт шабель та стогін порубаних. Але ось загадка нашого народу: незважаючи на складні умови для виживання, він створив прекрасні пісні. Це великий скарб, який об’єднує, наснажує почуттям рідності, додає сил.

Недавно мені пощастило побувати у славетному нашому приморському місті Одесі, ознайомитися з її архітектурними спорудами минулого й сьогодення, культурними закладами, зокрема театрами української і російської драми, театром опери і балету. Є чим одеситам пишатися.

Але вразило й інше. Я і до того відав, що місто це дуже русифіковане. Хоч тут спокон-віку живуть українці, але мови українського етносу майже не чути.

Ініціативна група Одеської обласної організації Всеукраїнського об’єднання ветеранів та Одеське крайове козацьке товариство Соборного козацтва України «СІЧ» (керівник — Мастеренко Віктор Захарович, тел. 067-580-86-91) планує провести 26 лютого науково-практичну конференцію на тему «Завдання держави і суспільства в національно-патріотичному вихованні молоді в сучасних умовах».

До участі в дискусії запрошуються вчені, експерти, політики, представники громадських організацій та місцевих органів влади.

Сотні років десятки поколінь українців боронили свою землю, свої міста та оселі від могутніших та агресивніших сусідів. Кожен із загарбників, будучи неспроможним завоювати всю Україну, намагався її шматувати на частини, сіючи ворожнечу між її князями, гетьманами, а в ХХ столітті — владоможцями та політиками. Для посилення цього процесу, крім воєнної агресії, залучалися й ідеологічна, мовна та релігійна складові, особливо в останні два століття. А відтак в усі часи найважливішим чинником спротиву була і залишається єдність нашого народу, соборність українських земель.

У січні 1918 року Центральна рада, в умовах агресивного та кривавого наступу більшовиків з Росії, нарешті, проголосила своїм IV Універсалом самостійність Української Народної Республіки. Звісно, більшовики, які прийшли до влади у Росії, й думати не хотіли про відділення України. Знамениті ленінські слова з телеграми українським однопартійцям: «Без украинского хлеба и угля наша революция погибнет!» І тому на нашу землю посунули більшовицькі орди під прикриттям «повсталих українців», які були «невдоволені» політикою «буржуазної» Центральної ради. Відомий факт, що Ленін особисто радив керівнику більшовицьких загонів В. Антонову-Овсієнку скрізь називатися українським прізвищем Ов-сієнко (згодом буде репресований і розстріляний восени 1937-го). Ленін ніколи ніякої державності українцям не дарував, а навпаки — нищив так, як це робить президент сучасної Росії.

Нам, українцям, слід уважніше ставитися до своїх видатних співвітчизників, життя і діяльність яких збагатили не лише історію України, а й людську цивілізацію загалом.

Якщо хтось пам’ятає заяву кількарічної давнини Путіна щодо того, що Росія впоралася б із гітлерівською Німеччиною і без участі України, то, крім щирого подиву, те твердження геть нічого більше не викликало в української спільноти. Не було, на жаль, жодної реакції владних структур нашої держави. А ось нещодавні слова польського міністра закордонних справ, мовлені ним на радіо, що у 1945 році першими увійшли в Освенцим українські солдати, зумовили шалену істерику на рівні російських владців. Так, міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров назвав цю заяву свого польського колеги Гжегожа Схетини «блюзнірською». Чому? Адже звільняв Освенцим 1-й Український фронт, у складі якого, безумовно, було багато етнічних українців. Це — історичний факт. Але ж переможцями, за нинішніми російськими стандартами, є винятково росіяни.

Закінчення. Початок у номерах за 17, 22 та 29 січня.

Велика і трагічна постать запорозького кошового отамана Калниша-Калнишевського, що прожив 112 років і з них просидів в ув’язненні на Соловках 25, теж залишила свій відсвіт в Одесі — є дві особи на прізвище Калниш. І є бажання одеситів поставити йому гідний пам’ятник, величніший за пам’ятник Антону Головатому. Вірю, що колись таки це станеться!

Пригадуєте слова Шевченка: «йде Залізняк Чорним шляхом, за ним гайдамаки»? Але де б не ходив сам Залізняк, а його однофамільники є в Одесі: Залізняк (4) та ще й в іншій формі — Железняк — аж 24!

Як відомо, багато птахів символізують почуття, поведінку, характери, властиві людям. Наприклад, з нашими найближчими сусідами — голубами — ми порівнюємо ніжні стосунки закоханих — «воркують, як голуби». Говорячи про вірність, додаємо: «як у лебедів». «Зозулями» називаємо матерів, які кидають дітей. Але є серед пернатих і такий птах, який символізує жертовність і турботу про підростаюче покоління. Це — пелікан. Передбачаю запитання: які ж для цього підстави? Ймовірно, ними слугували легенди, що пережили багато віків, про те, як ці птахи рятували своїх дітей у роки посухи: розірвавши груди, поїли їх своєю кров’ю, а під час голоду давали клювати свою плоть...

Можна припустити, що вони були складені, коли людина вперше побачила, як пелікани вигодовують своїх новонароджених: захоплюють голову дитинчати таким чином, що дзьоб опиняється майже в стравоході, після чого вже переварена їжа відригується і потрапляє до шлунка пташеняти (пізніше птахи приносять потомству живу рибу). Ось тому на стародавніх гербах пелікана зображували так, щоб було видно, як він розриває собі груди і звідти ллється кров. У християнській релігії пелікан символізує жертовну любов. У Скандинавії зображення цього птаха стало емблемою донорів. Відомий і такий факт: для того щоб педагоги завжди пам’ятали, що вони відповідальні за підростаюче покоління, на мундирах чиновників «виховних будинків» Маріїнського відомства, відповідно до постанови від 1834 року, позолочені ґудзики мали «зображення пелікана, який годує пташенят».

Без сумніву, у вас на кухні чисто, але деякі деталі або предмети все ж покрилися сальною плівкою, яку неможливо витерти вологою мочалкою. Так ось, лимон — це саме те, що вам потрібно. Замість використання дорогих і часом токсичних засобів хімічної промисловості розріжте лимон навпіл, посипте зрізи сіллю, що виконає роль абразиву, і потріть забруднене місце. Після цього чисту поверхню витріть насухо.

Лимони чудово підходять для очищення чайників і кавоварок. Щоб видалити накип, який утворюється з часом, треба в чайник з водою додати жменю дрібно посіченої цедри лимона і довести до кипіння. Потім вимкнути і через годину гарненько його промити. Якщо накипу зібралося багато, операцію доведеться повторити кілька разів. Для очищення кавоварки від неприємного нальоту треба засипати в неї лід, сіль і лимонну цедру, закрити кришкою й енергійно потрусити кілька хвилин. А потім вимити і порадіти чистоті.

При слові «сонце» в голові виникає жовте коло з промінчиками, як ми всі малювали в дитинстві. Якщо ж звернутися до знімків сонячної поверхні, зроблених з наземних телескопів і космічних апаратів, то ми бачимо, як правило, кипляче помаранчеве пекло. Але насправді це фальшиві кольори, і вони розфарбовані так, щоб відповідати уявленням більшості землян про колір сонячної поверхні.

Втім, можна побачити й інші знімки, на яких виразно видно, що колір світила — чисто білий. У всякому разі, саме так його сприймає людське око. Тільки за умови, що око знаходиться за межами земної атмосфери. Та спустімося на Землю. Дослідження спектра сонячного випромінювання показує, що найінтенсивніше Сонце випромінює в зеленій частині спектра, проте ми всі чудово знаємо, що атмосфера Землі набагато краще пропускає довші хвилі з жовто-червоної частини спектра, а коротші із зелено-фіолетового сегмента — розсіює.

2 січня шотландка Джессі Геллен відсвяткувала свій 109-й день народження.

В інтерв’ю різним ЗМІ найстаріша мешканка Шотландії заявила, що секрет її довголіття криється у відмові від стосунків з чоловіками. На її думку, якщо ви будете вести здоровий спосіб життя, їсти здорову їжу й утримуватися від сексу та заміжжя, то теж зможете прожити як мінімум сто років. І це, мабуть, один з найдивніших рецептів довголіття, який ми чули. Вчені, принаймні, вже не перший рік твердять, що самотність — одна з головних причин депресій і передчасної смерті від серцево-судинних захворювань.

За допомогою Wi-Fi у найближчому майбут-ньому люди зможуть позбавлятися від вірусів та інфекцій.

Американські фахівці Університету Іллінойсу та Університету Тафтса створили електронний пристрій, що вбиває бактерії. Гаджет являє собою імплант, що вживлюється у тіло людини. Активується він за допомогою бездротових сигналів, які йому посилаються. Він нагрівається і починає впливати на інфіковані тканини. Як показав експеримент, за 24 години імплант знищує в організмі всю стафілококову інфекцію. За словами автора досліджень Фіонерцо Оменетто, за допомогою Wi-Fi можна буде активувати в організмі найрізноманітніші ліки.