Не треба нам такого кіна...

Поставимо тут загадкові три крапки та запитаємо наразі: навіщо, з якою метою робилося це кіно? Кіно достатньо контроверсійне, як і попередня картина цих авторів про Тараса Шевченка, що викликала доволі неоднозначну реакцію в суспільстві.

І потім: якісь секрети… Чи потрібні вони? Чи треба було мандрувати за ними до Німеччини, Польщі, Люксембургу?.. Вірніше, чи той це напрям у розкритті життєпису героя? Все є у цьому кіно. Ми бачимо, як герой піддає себе всіляким мордуванням — себто гартує свої дух і тіло, готуючись до майбутніх випробувань. Дізнаємося про те, що він вчився у німецькій роз-відувальній школі, де, мовляв, готували групи бойовиків для участі в нападі на Польщу. Взнаємо щось і про жінок Степана Бандери — виявляється, що провідник ОУН дуже любив прекрасну стать, а бува, й знущався над жінкою. І про його листи до Гітлера тут розкажуть. Як і про те, що в німецькому концтаборі він мав суттєво кращі умови, ніж інші в’язні. Також ближче познайомимося з убивцею провідника та його родиною… Пробі, та чи той це Степан Бандера, «часточка якого — в кожному українцеві»? Без різниці, чи каже він «Слава Україні!» / «Слава Украине!», чи кричить про «фашистов-бандеровцев». І для кого все це робилося, витягалися із якихось схованок усі ці «секрети»?..

Секрет прізвища, наприклад… Чи це вкрай важливо? А звідкіль пішло, скажімо, прізвище Гамалія, чи от, приміром, Франко — краянин Бандери? Завдання для філологічної науки, та й по всьому… Або ось ще секрет іудиного злочинства… Та останні роки подостатком розплодилося у нас іскаріотів — психологія зради не зазнала суттєвих змін. Але ж для нас важливо, щоби їх викрили та посадили, куди слід, а в даному конкретному випадку анатомія зради нас найменше цікавить. Прибрали, бо дуже боялися, й це — важливо, і можна було б на цьому спинитися окремо. Чому так боялися — про це треба було б розповісти. (А втім, і Петлюру, і Коновальця, й інших діячів українського визвольного руху так само вбили на еміграції). Ще й поміркувати над працями Степана Бандери також було б корисно та пізнавально — про них у фільмі чомусь не згадали… А секрети його стосунків з жінками та їх кількість? Вельми сумнівна допитливість — не той герой, не надається аж до такої препарації. Та й чи так усе це тут важливо: прізвище, жінки…

Що ще? Нам розкривають секрети його стосунків з однопартійцями, хоча ОУН, як відомо, зовсім не була партією, то був орден чи щось дуже близьке до цього — за структурою, умовами та, відповідно, специфікою діяльності, увагою до вишкільних завдань, внутрішньою дисципліною. Які ще секрети? Ага: «співпраця» з абвером — німецькою військовою розвідкою. Чи доречне тут це досить-таки провокативне слівце — добряча в’язка сухого хмизу на вельми небезпечне вогнище, розпалене під нашими дверима. Бо те, що назване «співпрацею», було не чим іншим, як лише прагненням, завданням — якщо хочете, вишколити майбутніх військовиків для захисту майбутньої української держави. ОУН, властиво, саме і створювалася в ім’я визволення України, посилення та централізації боротьби за Українську Соборну Самостійну Державу. А незалежна держава, це добре там розуміли, неможлива без міцного та надійного захисту, себто сильного війська з добре вишколеними командирами. На той час німецька армія трактувалася як найсильніша в Європі. Певна річ, треба було йти на якісь поступки, обіцянки, які, звісно ж, ніхто не збирався виконувати. То де тут «співпраця»?..

Очистити життєпис Степана Бандери від ідеологічної шкаралущі — ріднесенької, української, а ще більше — чужої, одверто ворожої (не знати ще, що гірше!), від численних міфологем, котрі майже всі поспіль дуже нагадують нам розраховану на совка дику «старшобратню» брехню, якою нині зомбують як наших, так і своїх громадян, — ось таким, певне, мало би бути завдання авторів картини. Обрано ж було інший шлях, не найгірший, та надто вже плутаний.

Бандеру вбили зі страху, бо він був таки живим прапором. Його боялися. Хоч від 1941 року — від свого арешту після проголошення Акта відновлення української державності у Львові — він вже до кінця своїх днів перебував за межами України. Українська повстанська армія воювала без нього — нею командував, як відомо, Роман Шухевич — людина військова. Автори фільму чомусь ділять між ними славу, кажучи, що вона не дісталася останньому. Це зайве, тому що Бандера керував проводом ОУН, і саме він став символом нації, уособленням боротьби за визволення України. Чому? На це запитання у фільмі нема відповіді. Зате ми дізнаємося про якісь дрібниці, які майже ні про що не говорять, не створюють цілісність картини. Зате відволікають увагу від головного: як застосовувати нам той досвід у нинішніх умовах. Суспільство давно спрагле історичних одкровень, воно хоче знати, нарешті, всю правду про нашу історію, бо правда ця спо-творена до невпізнання. На сході триває війна, кінця якій не видно — принаймні, зі збереженням території та державного кордону. Вороги кажуть, що воюють з банде-рівцями, з «фашистами» (хоч ніхто тих «фашистів» навіч не бачив). Та якби це було так, якби направду на нашому сході тим бандитам та найманцям, тим російським окупантам з елітних «спеців» із повалення невгодних урядів у чужих країнах, — якби всім їм протистояли справжні-таки бандерівці, то Україна давно б уже позбулася тієї напасті, того лиха та відновила свої кордони. Давно б закінчилася війна, якби Господь раптом воскресив бандерівців й вони поповнили ряди нинішніх добровольців, «кіборгів», а ще пішли б хто у Верховну Раду, хто в уряд, у міністерства, в РНБО, прокуратуру, суди, СБУ, міліцію… Якби незалежність, цілісність нашої держави захищали справжні бандерівці, петлюрівці, мазепинці… Тоді б святі слова — «Слава Україні! Героям слава!» — на наших очах поступово не перетворювалися на щось таке показне, атрибутивне. Чи це так лише здається?..

Так, Степан Бандера не брав безпосередньої участі у творенні Української повстанської армії, бо після звільнення з табору не повернувся на Батьківщину. Але УПА, тим не менше, була бандерівською. Та до чого тут стосунки з головним командиром УПА Романом Шухевичем, з Андрієм Мельником? Чомусь не говориться у фільмі про те, завдяки чому бандерівська УПА за умов дуже несприятливих десять років успішно протистояла цілій імперській потузі. Чи, може, Бандера тут ні до чого?

В час, коли ім’я Степана Бандери знову звучить у зв’язку з його роковинами, запропонована телеканалом картина про нього, знята саме в такому ракурсі, вельми дивує. Хочеться думати, що автори прагнули пролити якесь світло на цю постать. Та, здається, обрано було не надто правильний шлях. Що ж, це право автора. Але чи об’єднають українців такі підходи до все ще контроверсійної теми? Здається, у фіналі автори самі ж таки дають відповідь на це запитання. Дослівно: «Нема в Україні іншого героя, який би так ділив нас на два табори». Та чи Бандера нас ділить? Мабуть-таки, не він — той, хто завжди був об’єднавчим фактором. То, може, усе-таки притягнуті за вуха оті «секрети» його?

Роман КРАКАЛІЯ.

P.S. Фільм «Секрети Степана Бандери» кілька разів переривався півгодинною рекламою і закінчився в половині другої ночі, хоча наступний день був робочий. Отже, практика нічного показу українського патріотичного кіно на українському телебаченні продовжується? То чи є там бандерівці, насправді?

Слава Україні!

Р.К.